|
|
 |
Арт-Поступ у світ »
|
|
 |
|
 |
___________________________________________________________________________
Сміючись із власної хвороби |
|
|
|
На традиційних парадах единбурзького Фрінч-фестивалю цього року можна було досхочу оглядати викривлені члени, співачок кабаре, карликів-лесбіянок, одноногих сатиричних поетів-виконавців.
Таке враження, що мистецтву смакувало до хрипіння наговоритися про геніталії, хвороби і талібів.
Саме на цих темах зосередили свою увагу Тревор Стюарт і Ендрю Вінсент: один – на тілесних утіхах, інший – на хворобах, зокрема на раку.
Шоу Тревора Стюарта “Taboo”, розігране на Вікторіанській ярмарковій площі, стало подією у театрі жорстокості. Своїм успіхом ефектного маніпулятора глядацькою чутливістю Стюарт зобов’язаний як своїй акторській майстерності, так і експлуатації тематики вигрібної ями. Його ексцентричні трюки і фантасмагорична дотепність були вставними номерами, хоча технічне виховання робило честь вишколу школи Etienne Decroux mime.
Подібні садо-мазохістичні, або засновані на історії хвороби, комедії виводять свою традицію від Боба Фланагана, страдника з фібромою сечового міхура, який свою власну ношу виплеснув на сцені.
Таким є і Джим Роуз Серкес (Цирк Джима Роуза) – модерне шоу виродків, що шокує і відштовхує пристойну публіку, але водночас користується популярністю.
Непривабливе помирання є матеріалом автобіографічної комедії п. Вінсента. Він був продіагностований на діабет після 46-годинної пиятики на единбурзькому Фрінчі - 2000, а протягом минулорічного фестивалю доставлений у лікарню з діагнозом рак нирки. Відрізняє цього відомого коміка від інших, які теж шукають гумор у пухлині, здатність підтримувати увагу залу понад годину своєю злісною дотепністю. На відміну від інших, хто базікає про те, про се, пан Вінсент проростає крізь свою тяжку історію, як пухлина крізь нирку. Це не для всіх.
Вимогливі театрали, або ті, хто просто не хоче платити за відразу, можуть вимагати від Стюарта та Вінсента повернутись до ліжок, доглядальниць і лікарських палат, звідки їхні комедії прийшли. Але є і глядач, який захоплено сприйняв пошуки двох комедіантів, які здатні зі свого болю створити жарт.
За матеріалами The Economist підготувала Анастасія КАНАРСЬКА |
 |
|
 |
Dokumenta ХІ” – інтелектуальне мистецтво у формі шоу |
|
Наталка КОСМОЛІНСЬКА |
|
Те, що Німеччина живе “Документою”, розумієш відразу після перетину кордону. Усім, хто цікавиться сучасним актуальним мистецтвом, на кожному кроці сповіщають про те, що цього року у Касселі – “Документа”. ЇЇ різнокольорові афіші висять у супермаркетах, на автостоянках, у кнайпах. Буклет із програмою можна взяти і в холі готелю, і при вході у громадську вбиральню. І хоча квиток коштує вдвічі-втричі дорожче від музейного (16 євро – вартість доброї тарілки смаженої курки з салатом і пивом), відвідувачів навіть у будні достатньо, щоби утворювати черги – і до гардеробу, і до входу, і до окремих залів. Правда, треба віддати належне вишколу обслуги – посмішки, увага, оперативність – затримки не дратують, а приємно подовжують передчуття насолоди. |
Детальніше>> |
|
 |
Пітер Брук : “ Театр – це життя “ |
|
Підготувала Анастасія КАНАРСЬКА |
|
Театр не повинен ухилятись від вирішення жодних, навіть найважчих проблем. Жоден аспект життя не може бути заборонений для показу на театральній сцені, – уважає визначний режисер Пітер Брук, який цими днями показав у Варшаві спектакль “Трагедія Гамлета”. |
Детальніше>> |
|
 |
Удар мене сильно! |
|
|
|
Потрібна надхоробрість, щоби зробити визначну комедію про Велике Ніщо”, – вважають журналісти британської газети The Economist. Тема “11 вересня” домінувала цього року на единбурзькому Фрінч-фестивалі. Американці привезли драми: про життя як виживання (група школи театру Playwrights Horizons), про життя на пожежній драбині, змальовану Тімом Роббінзом і Сюзан Сарандон у “The Guys” (“Хлопці”), та життя як епічну тему, розказану Стівеном Беркоффом, – життя “скручених пальців” та “полусканих очей” (дослівно так задекларовано у “Реквієм за Великим Ніщо”: “Requiem for Ground Zero”. |
Детальніше>> |
|
 |
|