Позитив російського шантажу
У перші десятиріччя ХХ століття Галичина видобувала близько двох мільйонів тонн нафти і за цим показником посідала третє місце у світі після США і Росії (родовища на Близькому Сході відкрили лише у 20-30-х роках). На закиди Донбасу про те, що зараз Галичина -- економічно депресивний реґіон і утримується індустріальним Сходом України можна відповісти лише те, що у повоєнні роки Росія, яка тепер зухвало диктує Україні ціни на газ, послідовно проводячи колоніальну політику, висмоктала до краплі всю бориславську нафту і дашавський газ, не залишаючи Галичині жодного шансу стати українською Тюменню. Але це так, між іншим...
Минулого року головний емісар Москви "плюгавенький Вовочка", порушуючи Конституцію України, на всіх телеканалах, на всю катушку агітував за Януковича, проте зазнав невдачі. Занадто понадіявся на потугу свого слова, яка виявилася сміховинною тріскотнею. Не менш сміховинним було і його виправдання того, як такий поважний політик міг влізти в таку халепу з підтримкою і привітаннями Януковича. Буквально дослівно тоді він заявив про те, що "Росія на пострадянському просторі не підтримує опозиційні сили, а лише владу". Збрехав як завжди. Бо невже, роблячи таку заяву, не знав, що немає ні влади, ні опозиції на пострадянському просторі, а є лише політичні сили, які або підтримують, або виступають проти кровних національних інтересів Росії.
Колись російські юродиві озвучували меседжі царів, які ті, виходячи зі свого поважного статусу, просто не могли озвучувати. Це незмінна імперська традиція існує в наших сусідів і до нині, і ось у програмі "Свобода слова" Жиріновський заявив українцям, що "ви у своєму Києві замерзнете і залишитесь без трусів". Що у царя в голові, то в юродивого на язиці. І видно, що поразки все ж чомусь вчать. Навіть російських правителів. Цього разу, замість дурних базікань і шепотінь ніби на вушко "желаю успеха на выборах", "плюгавенький Вовочка" запускає українським виборцям доволі прозорий меседж -- проголосуєте в березні на парламентських виборах за Януковича -- одержите газ, не проголосуєте -- залишитесь холодні, голодні і без трусів. Це вже шантаж, заснований не на голослівних заграваннях, а на страху замерзнути, не отримати зарплати, стати безробітним. Страх -- це в перекладі "terror", і тут Росія виступає справжнім терористом.
Але дорікання в бік Росії на зразок: "ай-яй-яй, як не гарно таке робити" видаються занадто наївними. І врешті Росія "хозяин-барин", що хоче, те й робить, це її газ, і невже вона йтиме проти своїх національних інтересів, так, як вона їх собі уявляє? Річ не в цьому. А в тому, як Україна протягом стількох років абсолютно не думала, як "зіскочити" з російської нафто-газової "голки" і розробити програму диверсифікації джерел постачання енергоносіїв. Але найголовніше -- якнайшвидше провести програму енергозбереження і перейти від печерного матеріало- і енергомісткого виробництва до цивілізованого. У Швеції однією свічкою можна нагріти кімнату, бо так там будують, а в нас навіть, коли розпечені батареї, до яких годі доторкнутися, усе тепло вилітає у шпари криво-косо склепаних совєтських спальних "коробок". Багаті Європа і Америка не можуть собі дозволити розкоші витрачати зайвий кіловат електроенергії на виплавлення тонни сталі, а у нас на ту саму тонну йде у 5-6 разів електроенергії більше. Звикнувши до дармових совєтських нафти і газу, які спалювали за принципом "їх і так неміряно" і "після нас хоч трава не рости" важко переходити до енергозберігаючих технологій, але врешті ж колись треба, і тому російський шантаж у вигляді холодного душу на голову, може, підштовхне українців до думки про те, що не можна залежати від непрогнозованого сусіда і нарешті навчитися покладатися на власні сили. |
