BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Політика.    Соціум.    Безпека.    Репортаж.    Львівські обсервації.    Арт.    Для молоді.    Постаті.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
15 грудня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Репортаж  » 

___________________________________________________________________________

Країна є, вітчизни немає
Андрій СИРОТЯК
 
"Брехунові ми не віримо, навіть якщо він каже правду", -- казав колись Марк Тулій Цицерон. Ще гірше, коли ми не знаємо, чи нам брешуть, чи кажуть гірку правду. Але найпринизливіше, коли ми усвідомлюємо, що ситуація практично безвихідна, а допомоги чекати нізвідки і обіцянки течуть рікою.

Герої цього матеріалу живуть з такою проблемою вже не один рік. Адже останнім часом метою нашої міської влади стала сама влада, а не служіння людям.

Брехня заради порятунку

Є у Львові вулиця Світанкова, що у Старому Сихові. Знайти останні чотири будинки на цій вулиці зовсім нелегко, адже розташовані вони, як кажуть, там, де дідько на добраніч каже. Згадані будинки перебувають у комунальній власності міста. Та, схоже, міська влада про це забула і не згадує про них уже 14 років. Саме стільки часу будинки визнані непридатними для проживання.

1991 року розпочалося виселення сімей з цих аварійних будинків. Та нове житло отримали не всі. Мабуть, через революційні події того часу це питання відійшло на задній план. І до сих пір на Світанковій живуть офіційно прописані три сім'ї. Живуть зі страхом, що в будь-який момент будинки можуть просто розвалитися.

Протягом довгих 14 років мешканці неодноразово писали листи в міську раду, нагадуючи про своє існування та проблеми. Однак розуміння не знайшли і досі. Так на звернення мешканки Світанкової 39-а/2 громадянки Тетяни Шпорт начальник управління житлово-комунального господарства Мирослав Пастущук ось уже кілька років дає одну відповідь: коштів, виділених з міського бюджету, недостатньо для завершення відселення мешканців з аварійних будинків. А таких у Львові є близько 40, у яких понад 300 непридатних для проживання квартир. Пан Пастущук, звісно, "схвильований" незадовільними умовами проживання і сподівається, що в недалекому майбутньому завдяки поліпшенню економічної і фінансової ситуації в країні і місті вдасться розв'язати цю проблему.

Та поки ці сім'ї чекають цього кращого майбутнього, міська влада дозволила перевести в нежитловий фонд гуртожитки на вулицях Зеленій, 115 і Кримській, 28, в яких тимчасово могли б знайти притулок ці сім'ї. Своє рішення міські чиновники аргументували погодженням реґіонального відділення Фонду державного майна України, яке начебто скерувало листа з відповідним проханням. Однак такого листа реґіональне ФДМУ не надсилало. Проте у міській раді він є. І з'ясовувати, звідки він узявся, схоже, ніхто не має наміру.

А тим часом люди живуть в аварійних будинках. На свої законні прохання про допомогу вони чують з уст чиновників лише обіцянки, яких не виконують. Їм це не вигідно, чи вони не здатні на це? Хай там як, а у такому разі ці обіцянки стають передбачуваною брехнею. А брехня, як казав Шота Руставелі, "несе душі і тілу нескінченні муки".

Нескінченні муки

Їх терплять на Світанковій уже 14 років. У будинку 39а, у квартирі за номером 2, з двома дочками живе громадянка Тетяна Шпорт. Чоловік знайшов другу сім'ю. Можливо, через кращі умови життя. Старшій дочці 14 років. Їй соромно привести у своє помешкання однокласниць. Побувавши у квартирі, я б і сам не ризикнув когось туди запросити. Постійні перебої зі світлом та водою, відсутність газу уже стали тут нормою життя. А коли надворі дощ, у туалет доводиться ходити з парасолькою...

Розкоші у цьому помешканні, звісно ж, немає. Адже шкода щось купувати до хати, де все гниє і цвіте. Особливо страшно жити там влітку. Бо прокинувшись зранку, невідомо на кого наступиш -- слимака, жабу чи вужа. Миші та щурі, схоже, отримали тут постійну прописку. Сміття ніхто вивозити з території не планує. Можливо, тому тут так багато носіїв різноманітних хвороб.

Забутий владою край

Після 1991 року про вулицю Світанкову, мабуть, забули взагалі. Скажімо, коли кілька років тому була сильна буря, опісля ніхто не прийшов і не поцікавився, в якому стані ці будинки і чи зазнали вони шкоди. Тоді на помешкання пані Шпорт впало дерево і проламало дах. Мешканцям довелося платити "людям з боку", які розпиляли це дерево і звільнили будинок. Терпіння громадянки Шпорт вичерпалося 8 листопада цього року, коли в будинку через його трухлявість та стару проводку виникла пожежа. Добре, що це сталося вдень і були вдома сусіди. "Коли гасили пожежу, в будинку можна було приймати душ", -- каже Тетяна Шпорт. Після цього люди живуть зі страхом, чекаючи на зиму. Адже сніг провалить дах і стелю, які й так постійно доводиться латати. А зараз, коли падає дощ, пані Тетяна змушена стояти над диваном, на якому сплять діти, з мискою.

Коли власниця злощасної квартири заходить у міську раду, одразу чує відповідь, що житла немає. Та нам відомо, що міська влада розподіляє між чиновниками та працівниками ЖЕКів більше вивільнених квартир, аніж дає їх громадянам, які роками живуть в аварійних умовах. А кілька днів тому на черговий "крик душі" Тетяна Шпорт у міській раді почула відповідь одної з секретарок, від якої стає просто моторошно: "Я вас туди не поселяла".

Тож шукати правди мешканцям у структурах, які цим мали б займатися, безнадійно. Тож громадянка Шпорт звернулася до "Самопомочі", яка зараз і допомагає у розв'язанні нагальної проблеми.

А в сусідньому будинку проблема ще жахливіша -- там немає стелі. Вона обвалилася. Мешканець будинку Сергій Романчишин очікує на адекватну реакцію міської влади. Але її немає. А в Сергія двоє синів. Одному чотири роки, іншому -- вісім.

Діти незалежної України

От і сподіватимемось, що в недалекому майбутньому в нас виросте здорова нація. У громадянки Шпорт дочки постійно хворіють. Старша у 14 років уже має хронічний тонзиліт. Схожа ситуація склалася на вулиці Героїв Крут, 10. До речі, це гуртожиток, що належить "Укрбуду", якому раніше належали гуртожитки на Зеленій, 115 та Кримській, 28. Їх успішно продали, про що йшлося вище. А можна було б туди переселити мешканців зі згаданого гуртожитку. Його ще не визнано аварійним, однак неозброєним оком зрозуміло, що він таким є. Зовнішній фасад будинку постійно обвалюється. У квартирах грибок, який вивести уже неможливо. Люди щотижня миють і чистять стіни. Проте вони чорніють і проростають мохом. До того ж уже не перший рік у будинку немає опалення. Тепло під будинок проведено, але в квартири не надходить.

Ще однією проблемою є стара проводка, яка постійно замикає. Мешканці стверджують, що тут ремонту ніхто не робив приблизно з 1953 року. ЖЕК на прохання мешканців відповідає, що немає коштів на проведення ремонту, оскільки вони йдуть на погашення боргу перед теплопостачальними організаціями. І стверджує, що проведе всі необхідні роботи після того, як мешканці будинку погасять борги на сто відсотків. Вони це зробили. ВАТ "Львівобленерго" зобов'язало виконавчого директора ДП "ЖКК" пана Халака полагодити внутрішню електромережу, щоб вона відповідала вимогам. Але пана Халака припис "Львівобленерго", мабуть, ні до чого не зобов'язує. Щобільше, він ще й дозволив приватному підприємцю Л. Гейку, що має кіоск поблизу будинку, підключитися до його ввідного пристрою.

Немає в гуртожитку і санітарної кімнати. Всюди гнилі труби, які постійно прориває. На загальній кухні пропускає газ, погрожуючи в будь-який момент зруйнувати будинок. Як говорить мешканка квартири за номером 41 пані Марія Лешков'ят, завжди тут панує страх. Будь-якої миті може виникнути пожежа, обвалитися дах, який просвічується. До речі, мешканці ще два роки тому купили бляху за свої кошти, щоб залатати діри в даху і поставити ринву, аби не руйнувався фасад будинку. Однак пан Халак навіть не має працівників для проведення відповідних робіт, оскільки наразі у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа про визнання ДП "ЖКК" банкрутом.

У таких умовах, звичайно, діти здоровими вирости не можуть. Вони постійно хворіють. У пані Лешков'ят, наприклад, дворічна дитина-інвалід. Як вона може в таких умовах лікувати і виховувати її? Доводиться постійно залишати дитину в родичів. Показовим у цій проблемі є висловлювання сина Сергія Романчишина з вулиці Світанкової -- чотирирічного Назарчика. Він сказав кореспондентові "Поступу", що вже дуже хоче йти до школи. Там хлопчина прагне здобути хорошу освіту, аби потім стати депутатом і надати мамі помешкання, придатне для життя. Коментарі тут зайві. Навіщо нам такі керівники в державі, які змушують малих дітей замислюватися над житловими проблемами? Що їм мають казати батьки? Як пояснять, що через чиновницьке свавілля вони не можуть створити своїй дитині нормальних умов для життя.

Проголосуйте за мене

Щороку з тих чи інших причин у Львові звільняється понад сто квартир. Як вдалося з'ясувати "Поступу", лише десять із цих квартир міська влада віддає львів'янам, які мешкають в аварійних будинках або квартирах, непридатних для проживання. Більшість же цих помешкань розподіляється між своїми -- працівниками міської ради і ЖЕКів.

За інформацією "Самопомочі", у Львові близько 40 будинків є аварійними, ще 300 сімей проживають у помешканнях, непридатних для проживання. Однак зі 150 квартир, вивільнених у місті цього року, цим сім'ям призначено лише 15 квартир. І зовсім інші цифри фігурують під час поділу вивільненого житла між своїми. 36 квартир іде для службового житла працівникам ЖЕКів, 10 -- чиновникам Ратуші, 3 квартири -- прокуратурі, ще дві -- податківцям. Цікаво, що 5 квартир виділено спортсменам-олімпійцям і лише 4 -- для багатодітних сімей.

Варто навести ще один цікавий факт. У черзі на житло в міській раді стоїть близько 30 тисяч львів'ян. У плані ж розподілу житла черговикам виділено лише 40 квартир. (Хочу бути депутатом! Треба висувати свою кандидатуру, бо вже десять років у Львові тиняюся, знімаючи квартири. - Авт.)

Обмежити владу?

Людвіг Берне казав, що для того, аби влада стала сильнішою, її треба обмежити. Ще б хотілося, щоб вона стала мудрішою. І не тільки для себе, а для тих, ким вона повинна опікуватися. Адже будь-яка влада походить від народу. Однак, опинившись у владних кріслах, чиновники і народні обранці повертаються до людських проблем тим місцем, на якому сидять. А ще вони вчать нас робити зло. І навіть злочини, демонструючи, що навіть крадіжка державного майна може бути непокарана, оскільки міськвиконком на чолі із Зиновієм Сіриком може відхилити протест прокурора на незаконне рішення за номером 347 своїх попередників (йдеться про надання дозволу використовувати більшість приміщень двох згаданих вище гуртожитків як нежитлові).

Доки триватиме свавілля у владних структурах, ми не навчимося жити, поважаючи Конституцію, у третій статті якої зазначено, що людина, її життя і здоров'я, чесність і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Я не прихильник карми, однак не проти, щоб це правило спрацювало на наших чиновниках. І щоб той, хто посіяв зло, пожинав каяття. Занадто багато вже того зла.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  "Газпромівський" зашморг на Україні 
Погляд
  ·  Міністри змінюються, держсекретарі залишаються 
  ·  А Порайко проти... 
  ·  Львів грошей не отримає 
  ·  Берлін не дає переваг вболівальникам 
  ·  Пам'ятник Бандері готовий 
  ·  Галина ДОРОЩУК: Перше завдання -- підвищення авторитету культурної галузі 
Поступ у Львові
  ·  Ліси охоронятиме "Беркут" 
  ·  Сиріт знову обдарували 
  ·  Турфірми видавали фальшиві візи 
  ·  Загинув міліціонер 
Поступ з краю
  ·  Голий протест проти мобільних операторів 
  ·  Володимир ЦИБУЛЬКО: Після виходу з УНП з політики я не піду 
  ·  На газову трубу висадиться російський десант? 
Поступ у світі
  ·  Росія перефарбовується на жовте 
Політика
  ·  Не футболом єдиним 
  ·  Нотатки на полях "елітних" списків 
Соціум
  ·  Грибок заполонив будинки 
  ·  Пенсійні експерименти на Львівщині 
Безпека
Репортаж
  ·  Країна є, вітчизни немає 
Львівські обсервації
  ·  Танцюристи без яєць 
Арт
  ·  Українська пісня для Голландії 
  ·  "Майстер і Маргарита": містика та й годі! 
  ·  Джаз – це завжди джем-сейшн 
  ·  Алєксандр Абдулов: "Актор не повинен боятися бути зрадником" 
  ·  Анна Ковальчук: Залізний корсет нагрівали теплим повітрям 
  ·  Королівство "Живих Дзеркал" 
Для молоді
  ·  Маніпуляції свідомістю 
Постаті
  ·  Король Дисней 
  ·  Диснейленд 
  ·  Українські "Диснейленди" 
Спорт-Поступ
  ·  У Бразилії грають не лише в футбол 
  ·  Золота трійця 
  ·  Іноземця не буде! 
Пост-Factum
  ·  Польський грудень 1970 року 
  ·  ГОРОСКОП