BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
17 вересня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ЗАНЬКІВЧАНИ

___________________________________________________________________________

Режисери у пошуках драматургії
Марта ГАРТЕН
 
Важкі “національні” думи Федора Стригуна з цигаркою
Відкривши в неділю театральний сезон, заньківчани в афішу вересня винесли не тільки торішні грані-переграні постановки, орієнтовані на касовий успіх у захопленого загалу, а ще й інтригуючу суперсучасною актуальною тематикою прем’єру п’єси Надії Ковалик у режисурі Федора Стригуна “Неаполь – місто попелюшок”. За тиждень матимемо щастя бачити. По квитки варто квапитися вже, бо їх може не стати на всіх охочих долучитися до високих (а головне, без напруження зрозумілих) стандартів національної сцени.

Львів’яни, яких гріє думка, що, окрім трьох національних театрів зі столиці (Опери, українського ім. Івана Франка та російського ім. Лесі Українки), наша держава має достойну сцену ще й у п’ємонтській околиці, можуть услід за художнім керівником заньківчанської трупи полегшено зітхнути: “Фінансово стоїмо нормально, є можливість працювати, минулий сезон закінчили нормально, плани виконали. Рада міністрів затвердила наш фінансовий статус. Ми просили 1,5 млн. грн. І якщо дадуть 1 млн. 200 тис. – буде добре. Хоч фондів як не було, так і не передбачено: графи такої бюджетної нема. Натомість непогані стосунки склалися із теперішнім міністром культури . Юрій Богуцький усіх влаштовує, комунікабельний, з ним приємно мати справу.” Отож, чого іще може бажати театр, який фінансується прямо з Києва і вже більше не становить клопоту ані міському, ані обласному начальству своїми хронічними заборгованостями із виплати зарплатні? Досягнувши стелі матеріального добробуту, який тільки можливий у цій державі із залишковим принципом фінансування культури, мабуть,пора подумати про якість творчості і репертуарну політику.

І політика ця базується на висновку Федора Стригуна : “На 11-му році незалежності України в нас не появилося такої драматургії, як у 20-их роках. А на сучасні теми пишуть лише Ковалик і Босович”. Попри те пропозиціями цього сезону в заньківчан буде кілька новинок у постановці молодого режисера Галини Воловецької, яка торік заявила про себе виставою “Маргаритка” у головній ролі із Олександром Гриньком. До 10 листопада має з’явитися прем’єра вистави для дітей “Кирило Кожум’яка” Галини Воловецької за казкою Олександра Олеся “Микита Кожум’яка”. Другою її роботою мала б стати постановка п’єси сучасного київського драматурга Неди Нежданої “Прекрасна Мессаліна”, на яку міністерство культури пообіцяло виділити спеціальний ґрант підтримки режисерам, вік яких не перевищує 30 років. Однак зауважив художній керівник театру Федір Стригун: “Поки грошей нема – не буде й роботи”.

Не сидять без діла й інші заньківчанські режисери. Наприклад, Вадим Сікорський готує постановку за твором Карла Чапека “Із життя комах”. А Алла Бабенко знову звернулася до опрацювання драматургії Антона Чехова. Попередню її роботу “Дядя Ваня” минулого літа схвально зустріли на московському Чеховському фестивалі. Цього разу Бабенко планує поставити на камерній сцені “Чайку”, а також створити окрему виставу із монологів різних чеховських героїв. Із тих п’єс, які давно вже облюбовані театром, – твір Думена Ковачевича “Професіонал”, – можливо, ще цього сезону також здобуде своє сценічне втілення. “Два роки тому, – пояснив Федір Стригун, – кафедра славістики нашого університету зробила переклад цієї п’єси. Гадаю, вона буде тематично близькою сучасному глядачеві, адже там сюжет дії розгортається у Хорватії в часи перетворень. До головного героя (а там усього дві дійові особи) – колишнього дисидента, а теперішнього видавця – надходить пропозиція цікавого видання. Автор (колишній працівник служби безпеки, а тепер – такий собі таксист) приносить для публікації текст, створений на основі документів оперативного стеження за дисидентом... Така от колізія. Отож до нового року в нашому театрі вийде три вистави на камерній сцені й три – на великій. А що буде наступного року – важко сказати, тому не назву жодної. До речі, мені сподобалося те, що Орест Огородник зробив із молодими акторами позапланово у виставі “Мила моя”, і ми взяли його роботу в план.”

Щодо інших аспектів діяльності заньківчан, то втішною тенденцією останнього часу є повернення творчому колективу змоги гастролювати. За нинішньої ситуації про 2-3-місячні подорожі вже не доводиться мріяти, великими можна тепер уважати й 10-денні гастролі, але вони вкрай необхідні театрові: які-не-які, а добові передбачено! Окрім того, наш театр цього року дуже тепло приймала українська діаспора Америки, влітку не без певної моральної сатисфакції академічна трупа по тижню гостювала на сценах Дніпропетровська й Запоріжжя. Хоч, незважаючи на спеціально виділені для цієї поїздки гроші з міністерства культури, гастролі загалом видалися збитковими. “Я думав, що там театральна справа процвітає, а виявилося, що зовсім навпаки – журиться Федір Стригун. – Але їздити треба, бо це ж ненормально, що з 1995 року ми не могли виїхати зі своїми виставами у Східну Україну. А в Запоріжжі востаннє були 1982 року! Там також є прекрасний український глядач.
І реагує він на певні моменти дуже чітко. Наприклад, коли ми грали “У.Б.Н.”, на виставу приходили, як у нас на мітинги в 1991 році! І обурених не було, ні. Люди розуміли, що й до чого. Крім “У.Б.Н.”, ми показували ще й “Шаріку”, “Політ над гніздом зозулі”, “Тріумфальну жінку” та казку “Пітер Пен”. Наступного року хотіли б відвідати ще й інші великі міста Східної України.
Скажімо, Донецьк, Харків або Луганськ. Готуємо нашу виставу “Івона, принцеса Бургундська” до Гомбровичівського фестивалю “Трансатлантик” у Польщі, ми маємо вже запрошення, однак нас просять зменшити групу. Плануємо взяти участь і в деяких вітчизняних фестивалях...”

Чи означають ці плани, що із заполітизованістю театру покінчено? Принаймні, така його традиція, як “заньківчанські вечори”, помітно занепадає. “Поки ми запрошували – і в цьому була наша позиція – було добре, – коментує Федір Стригун. – Політизація в 90-их роках потребувала не тільки нашої позиції у виставах, а й у вечорах. Зараз час інший. Тепер ми національний театр, і хотіли б, щоб ці вечори були різнобарвнішими. А ті люди, що в опозиції до ідеї, яку має театр, – не хочуть цього. Ну, запросити б Симоненка, – або він сам не захоче, або влада. Перед виборами нам казали не давати якимсь блокам приміщення. А потім цікаво, яка б особистість зараз утримувала увагу цілого залу, з ким народ хоче зустрічатися саме під час “заньківчанських вечорів”? Це цікава сторінка історії, але форми контакту з аудиторією міняються, і ми міняємося з часом: розумнішаємо або охололи...”

Утім, сам Федір Миколайович не збирається уникати політичних акцентів у своїх постановках. Хоча б у виставах поза рідною сценою: тим же “У.Б.Н.” або Кулішевою “Макленою Ґрасою”, яку театральний критик Клєвовкін назвав “У.Б.Н. -2”. “Моя інтерпретація “У.Б.Н.” зовсім відмінна від постановки Гринишина, там уже немає музичного супроводу рок-групи “Всяк випадок”. Це вистава про старого із своєю позицією у теперішньому світі, я присвятив її 60-річчю УПА. І глядач її схвально сприйняв під час показу на Луцькому фестивалі в травні-червні”. До речі, завдяки фестивалю “Золотий Лев” незабаром “Маклену Ґрасу” Федора Стригуна, поставлену на сцені Тернопільського обласного музично-драматичного театру ім. Шевченка, львів’яни зможуть подивитися і в рідному місті. А ще театр сусідньої області розпрацьовує у версії Стригуна нову музичну виставу за сюжетом твору Дюма та музики Верді. “Ще навіть не знаю, як вона називатиметься: може, “Дама з камеліями”, а може, “Травіата”, – ділиться планами режисер. – Думаю, що це не буде опера, бо уся музика там не буде використана. Я не збираюся дивувати світ, просто хочу зробити таку домашню виставу для Тернополя, який має своїх чудових співаків і хороший оркестр”.

Також у планах цього народного артиста України домогтися відкриття у Львові кафедри режисури. Цій його давній мрії не судилося реалізуватися торік, але все ще попереду. Головне, що він сам відчуває у цьому потребу: “У Києві, хоч там є й гарні випускники, але менталітет у них, світогляд зовсім інший! А хочеться зберегти нашу школу. Добре, що театральне відділення в університеті набирає ваги. Кафедра театрознавства та акторської майстерності виникла на базі нашого факультету, який був у консерваторії, але потім ректор Крушельницька його не захотіла, і ось вже кілька років, як в ЛНУ діє кафедра, яку очолює Богдан Козак. Там викладає й Тася Йосипівна Литвиненко, і Володимир Кучинський, і ось Ярослав Федоришин групу набрав, хоч я б, може, так уже не ділив, щоб кожен театр для себе робив набір. Бо, наприклад, хочу, щоб до нашого театру приходили на роботу автори з різних регіонів України. Ми ж національний академічний драматичний, а не тільки львівський чи західноукраїнський театр!”









»  ВИСТАВКА
Зникаючи за поворотом століть
Історична ретроспектива львівського краєвиду з фондів Національного музею
Йоля ЗВЯГІЛЬ
 
Зникаючи за поворотом століть
На диво, не нафталінною, а естетично актуальною постає тема образу міста упродовж століть із легкої та світлої атмосфери стильово оформленої експозиції у анфіладі виставкових залів першого поверху Національного музею у Львові на проспекті Свободи, 20.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Кучма піде у відставку завтра 
Погляд
  ·  Львів повставав разом з Україною 
  ·  Повстання у реґіонах 
  ·  Ющенко думає, що його не обдурять 
Поступ у Львові
  ·  Королівський бал у королівському місті 
  ·  Кінноспортивне свято у Львові 
  ·  Масове отруєння в Уневі 
  ·  У трагедії винні семеро невідомих 
  ·  Львівська земля буде чистою 
  ·  Львів має свого чемпіона 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Віртуальна більшість Тигипка 
  ·  Зальцбурзькі пошуки Кучми 
  ·  Кантори бояться погромів 
  ·  Новини від генпрокурора 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  України до НАТО не кличуть 
  ·  Гайдер грюкає дверима 
  ·  Найбагатших стало менше... 
  ·  У Швеції перемогла “шведська модель” 
  ·  Влада програла вибори у Македонії 
  ·  Гарячі вибори у Кашмірі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  Зникаючи за поворотом століть 
  ·  Режисери у пошуках драматургії 
Пост-Factum
  ·  Третя московська навала 
  ·  КАЛЕНДАР