BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Точка зору.    Арт / Стиль.    Інтерв'ю.    Телевізії.    Легенди Львова.    Мандрівка.    Бренд.    Кулінарія.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 грудня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Легенди Львова  » 

___________________________________________________________________________

Леґенди Львова
Юрій ВИННИЧУК
 
Рука перевертня

У першій половині XVII століття на околиці Львова мешкав Базилій Горошинський, чоловік маєтний і поважний. Його помістя розкинулося на березі Полтви, а за річкою темніли густі ліси, де водилося чимало звірини, і пан Базилій частенько вибирався зі своїми собаками на полювання. Про цей ліс ширилися погані чутки, селяни остерігалися заходити углиб лісу без зброї. Вважалося, що там об'явилося якесь чудовисько схоже на вовка, і вже були випадки, що воно нападало на людей. Однак сам пан Базилій вважав ці чутки забобонами.

Одного вересневого дня 1624 року приїхав у гості до пана Базилія його давній товариш Северин Мостович, який був запеклим мисливцем і цілими днями полюбляв блукати лісами, полюючи на фазанів, тетеруків чи зайців. У гостях він теж байдиків не бив і почав намовляти господаря піти разом на лови, але той відмовився, бо чекав на жінку, котра повинна була повернутися від своїх батьків. Пан Базилій сказав, що як тільки дружина повернеться, він наздожене пана Северина.

Гостеві не зосталося нічого іншого, як, прихопивши мушкета і торбу, податися до лісу самому.

Тим часом пан Базилій, так і не дочекавшись своєї жінки і подумавши, що вона залишилась у батьків ночувати, вирішив прилучитися до гостя.

Уже вечоріло, сонце саме золотило верхівки дерев. Пан Базилій проминув просіку і, коли став спускатися в долину, де водилося багацько різної дичини, почув якусь шамотанину і крик. За хвилю побачив свого товариша серед потовченої трави і вирваних із корінням кущів. Весь його вигляд свідчив, що пережив якусь неприємну пригоду. Наблизившись, пан Базилій вжахнувся: його гість з розгубленим виглядом озирався на боки, мовби чекаючи нападу, вбрання мав пошарпане і заляпане кров'ю, руки подряпані, страх палав у його очах.

-- Що сталося? -- здивувався пан Базилій.

-- Щойно на мене напала дуже велика вовчиця! Я вистрілив і не попав. Вона скочила на мене, і я вперіщив її по голові кольбою. Вона покотилася по траві, а я вихопив меча і, коли вовчиця скочила на мене знову, рубонув її навідліг і відрубав лапу. Після цього вона зі страшним скавулінням щезла. Лапу я сховав у торбу. Зараз тобі покажу, щоб ти не думав, ніби я вигадав.

Але пан Базилій узяв його за руку і потягнув нагору.

-- Вдома покажеш, ходімо звідси. Якщо це та вовчиця, яка вже тут тривалий час наводить жах, то краще нам чимдуж звідси ушитися.

Коли вони прийшли на подвір'я, пан Северин розв'язав торбу і витрусив свого трофея. Але на їхнє здивування звідти вивалилася не вовча лапа, а жіноча рука з перснями. Господар скрикнув, упізнавши у тих перснях коштовності своєї дружини. В цей час із будинку вибіг слуга:

-- Пане! Пані вже вдома, але з ними біда. Вони всенькі у крові. Я вже послав по лікаря.

Господар і його гість притьмом вбігли до будинку і побачили господиню в ліжку у напівпритомному стані, ліва рука була зав'язана хустиною. На хустині і простирадлі виднілася кров.

-- Це була ти! -- вигукнув господар.

-- Я помираю... -- простогнала жінка. -- Я боялася тобі розповідати про те, що я перевертень. Я кохала тебе.

Пан Базилій вжахнувся.

У цю хвилину з'явився лікар, він розв'язав хустину, і всі побачили, що ліва долоня у жінки відрубана. Збадавши хвору, лікар сказав:

-- Вона втратила багато крові, але її життю ніщо не загрожує.

Господар і гість вийшли на подвір'я.

-- Гадаю, ви повинні дати знати до магістрату, про цю подію, -- сказав пан Северин.

-- Можете не сумніватися. Але зачекаю кілька днів, доки вона одужає.

-- Ви дуже ризикуєте. Жити в одному помешканні з таким чудовиськом?

-- Вона моя жінка. І вона ніколи себе не виявляла як чудовисько.

-- Як знаєте, -- стенув плечима пан Северин. -- Зі свого боку обіцяю не розголошувати цієї пригоди. Але й ви не надто зволікайте, бо хтозна чим це все ще для вас може закінчитися.

На тому вони попрощалися.

Пан Базилій сів біля хворої і не знав, що має казати. Жінка перша озвалася. Тихим втомленим голосом розповіла те, про що нікому не розповідала. Як до неї посватався один шляхтич, а вона йому відмовила і за те мати того шляхтича, люта відьма, прокляла її. Вона ж думала, що то минеться і проклін не буде мав сили, але сталося інакше, раз на місяць жінка тікала до лісу, перекидалася на здоровенну вовчицю і полювала на людей.

Пан Базилій довго думав, що має чинити, і врешті, коли дружині стало легше, повіз її до монастиря бернардинів. Монахи, вислухавши всю історію, сказали, що нічого обіцяти не можуть, але спробують якось лихові зарадити. Жінку посадили у залізну кліть, а монахи стали читати над нею молитви.

"Дев'ять днів і дев'ять ночей молилися вони на зміну, -- пише хроніст, -- і дев'ять днів та дев'ять ночей творилося у тій клітці щось жахливе. Жінка то перекидалася на вовчицю і з несамовитою люттю кидалася на ґрати, намагаючись перегризти прути зубами, аж іскри сипалися, а то знову поверталася до свого людського образу і тоді гірко плакала, заламуючи руки, але з кожним днем і з кожною ніччю на вовчицю вона перекидалася усе рідше, аж поки на десятий день прокляття не опало з неї".

Відтоді подружжя Горошинських більше ніколи не зазнавало таких жахливих випробовувань. А пан Северин ще не раз приїжджав до них на лови, але завше, коли погляд його падав на руку господині, яку вона ховала у рукавиці з протезом, то ставало йому трохи моторошно і він відводив очі.

Гицлева гора (ЗАГОЛОВОК!!!!!!!!)

Жив колись у Львові гицель. Та такий підступний і жорстокий, що світ таких не бачив. Не мав жалю навіть до маленьких цуциків і кошенят -- ловив усіх, що йому потрапляли на очі, дер з них шкури і шив шапки. Жив якраз під Гицлевою горою у яру, геть зарослому бузиною, у глиняній халабуді. Довкола халабуди на тичках сушилися собачі і котячі шкури, наповнюючи смородом довкілля. Але гицлеві ті пахнидла не перешкоджали, міг вдихати їх і вночі і вдень.

Та довелося і гицлеві розплатитися за свої лихі вчинки. Якось він побачив дивовижну кішечку, що вигрівалася собі на сонці на самім вершечку Гицлевої гори. І була та кішечка незвичайна, бо мала яскраву ясно-зелену барву. Так по правді, то гицель ледве її розрізнив серед трав і квітів, але око мав набите, а бідна кішечка не мала жодної змоги врятуватися. Гицель підкрався і піймав її у сітку.

-- Але то буде шапка! -- тішився він. -- Ніхто такої не має. Певно, продам її за дуже добрі гроші.

І ось коли він уже спустився до свого яру і збирався бідну кішечку вбити, як раптом перед ним з'явилася жінка в зеленій сукні і з розпущеним зеленим волоссям, в якому тріпотіли крильцями метелики, дзвеніли стриконики і дзумріли бджілки.

Гицель закляк зі страху, здогадуючись, що бачить Бузинову пані.

-- Як ти посмів упіймати мою улюблену кішечку, плюгавий гицлю?

Її гнівний голос пригнув бідолаху мало не до землі, готовий був уже простелитися перед нею, перетворитися на комашку і загубитися у траві.

-- Ой, ясна пані, я не знав... не думав... я нічого поганого не збирався їй зробити... така гарна киця... муррр-няу... хотів лише погратися і відпустити... щоб я з цього місця не зійшов, коли брешу!

Бузинова пані, підхопила на руки свою кицю і кинула, відходячи, через плече:

-- Брехун! Віднині ти більше ніколи не зійдеш із цього місця!

По тих словах вона зникла, а схили яру в одну мить стулилися докупи, поховавши навіки і гицля, і його халабуду.

Відтоді іноді ночами у підніжжі Гицлевої гори чуються розпачливі крики гицля і гавкіт собак.

Чари (ЗАГОЛОВОК!!!!!!!!!!!!!)

Парубок Кирило закохався в доньку коваля Парасю, але вона мала собі на оці іншого, і бідний хлопець дуже тим переймався. Надаремно купував їй перстені, стяжки і хустки. Парася радо брала дарунки, але потім сміялася з нього.

Кирило терпів, терпів, аж врешті подався до чарівниці. Та звеліла йому добути пучечок волосся і кусник полотна з сорочки дівчини та прийти опівночі. Хлопець виконав це завдання і прийшов в умовлений час.

Ніч була тиха, ясна, повний місяць легко ковзав у небі. Чарівниця розпалила у печі вогонь і почала кадити по хаті якимись зелами, а потім, взявши пучечок волосся і клаптик полотна, потримала над димом з того зілля і щось шептала, а вкінці голосно загукала:

-- Прийди, Парасю! Заклинаю тебе іменем того, хто силу має і мене, і кожного, і тебе в одну хвилю з землі до пекла занести. Прийди! З'явися!

Хлопець від тих вигуків тремтів зі страху і мовчки молився. Раптом чарівниця крикнула:

-- Вже йде!

Зірвався вітер, зашуміли верби, застогнали сови і, мовби із-під землі, пролунав якийсь вереск. Двері розчахнулися, парубок здригнувся, і в хату увірвався вітер, а на порозі з вибалушеними очима з піною на вустах з'явилася Парася. Вона важко дихала, так, ніби подолала велику дорогу. Чарівниця узяла зілля і стала обкурювати ним дівчину, а потім, силою розтуливши їй зціплені зуби, влила в уста кілька крапель якогось напою, втяла пучок волосся з коси і, обкуривши зіллям, стала щось шептати.

І тут видиво зникло. Чарівниця віддала Кирилові пучок волосся, і сказала:

-- Йди додому і будь спокійний. Парася буде тебе кохати. Але нікому не розповідай, що ти в мене був.

Парубок сів на коня і вернувся до села. Сталося так, як обіцяла чарівниця, ковалівна віддалася за Кирила, але прожили вони разом не довго. Дівчина поводила себе так, ніби перебувала у сні, часто марила, вставала по ночах і тинялася подвір'ям, а на ранок нічого не пам'ятала. І тоді Кирило не витерпів, подався до магістрату і розповів усе райцям. Відьму упіймали і спалили, а Кирило за те, що вдався до чарів, мусив місяць відпрацювати на міських будовах. Парася повернулася до батьків і за якийсь час нарешті прийшла до тями, не пам'ятаючи, правда, нічого з того, що з нею трапилося.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  За паркування на тротуарі – на штафмайданчик 
  ·  Усе ж чекаємо на першу леді 
  ·  Магнітний полюс переїде в Сибір 
Погляд
  ·  Пташиний грип поширюється 
  ·  Галицько-вітренківський сепаратизм 
  ·  Депутати хочуть більше 
  ·  Міліція іде в народ... 
  ·  Посол Франції у Львові 
  ·  Ще один кандидат у мери 
  ·  Чужої біди не буває 
Поступ у Львові
  ·  Виплатити негайно! 
  ·  Кендзьор вибачиться перед "Галицькими інвестиціями" 
  ·  Права людини в руках людей 
  ·  Облрада розгляне "архівну справу" 
  ·  П'ять годин про маршрути 
  ·  Гроші для постраждалих 
  ·  І знову ціни нестабільні 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  На Закарпатті борються з тифом 
  ·  Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ: Країна Ющенка -- це країна величезної перспективи 
  ·  Зрівняймо газ та флот! 
  ·  Корупція непереможна 
  ·  Червоненко – губернатор Запоріжжя 
  ·  Кириленко шмигнув з УНП 
Поступ у світі
  ·  Росія і Німеччина зварюють перші труби 
  ·  Язик мій – ворог мій 
  ·  Італія залишилася без новин 
  ·  Заборона на смерть 
Точка зору
  ·  Фенікс на ім'я Мороз 
  ·  Субота-четвер, 3-8 грудня 
Арт / Стиль
  ·  Ірена КАРПА: анафема по факсу 
  ·  Символи мачізму 
  ·  Ручна робота: імпульси творчого лібідо 
  ·  Nokia 7380: відображення вишуканого смаку 
Інтерв'ю
  ·  Рон Келлер: "Самопоміч" відповідає своїй назві 
Телевізії
  ·  Роман СКРИПІН: Я не емоційна людина 
Легенди Львова
  ·  Леґенди Львова 
Мандрівка
  ·  Іссаковича-Крилова-Горбачевського 
Бренд
  ·  Тютюнова мекка 
  ·  Найкращі сигари світу 
  ·  Курці 
Кулінарія
  ·  Паштети 
Спорт-Поступ
  ·  "Закарпаття" здалося без бою 
  ·  Олофссон – спадкоємниця Форсберг 
  ·  Срібний почин 
  ·  На фінішній прямій 
  ·  Соло на шматку криги 
  ·  Азбука арбітра 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР