BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Погляд.    Соціум / Інтерв'ю.    Репортаж.    Львівські обсервації.    Круглий стіл.    Арт.    Для молоді.    Злочини.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
8 грудня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ у світі  » 

___________________________________________________________________________

Всєволод БОҐДАНОВ: Преса в Росії -- ніяка не влада
Розмовляли Олена ДУБ, Оксана ЛЕВКОВА, Москва
 
Як визнають самі російські журналісти, останнім часом ситуація в медіапросторі Росії не надто втішає. Замість цензури з'явилася самоцензура. Особистості поступово зникають із телеекранів та шпальт газет. В інший світ один за одним відходять найкращі, а головних редакторів відомих видань замінюють неймовірно швидко. Останні приклади: якраз під час нашого московського відрядження звільнили молодого і перспективного керівника газети "Известия", а також помер відомий журналіст, засновник газети "Новые известия", борець за незалежність російської журналістики Отто Лаціс... Отож, беручи інтерв'ю в голови Союзу журналістів Росії Всєволода Боґданова, розуміли: тема свободи слова, як не дивно, тут усе ще актуальна й не на жарт турбує наших російських колег.

-- Існує така загальна тенденція на посткомуністичному просторі, як дебюрократизація структур на кшталт союзів/спілок журналістів. Чи проглядається вона в Росії, зокрема в Союзі журналістів?

-- По-перше, я відразу хочу пояснити, що ми не той союз, про який ви подумали. Ми той Союз журналістів, який був ініціатором ухвалення найважливіших законів щодо ЗМІ. Хоч це й не наша була справа займатися облаштуванням медійного ринку. Ми ініціювали ухвалення низки законів, починаючи від закону про ЗМІ і закінчуючи законами про держпідтримку ЗМІ. Наприклад, за останнім із законів, знято ПДВ із засобів масової інформації. Саме наш союз сприяв ухваленню закону про районну та міську газету тощо

Ми той Союз журналістів, який виходив на мітинги і захищав канал НТВ. У нас завжди була активна громадянська позиція. За ці роки, відколи розпочалося усе це "нове життя", вбито 240 наших журналістів, як правило, найкращих. Ми є одним із найактивніших об'єднань журналістів у Міжнародній федерації журналістів, що в Брюсселі.

Ми також той союз, який не дуже любить нашу верховну владу. Так уже склалося, що є недобросовісні люди від влади (наскільки я знаю, у вас, в Україні, некомпетентних людей у владі теж хоч греблю гати). Тому є спроби створити навколо нас ореол ворогів. Також на сьогодні ми найбільша громадська організація в Росії, яка налічує понад 100 тисяч осіб і має більше як 80 реґіональних союзів із понад 50 лігами, асоціаціями, різними об'єднаннями.

Багато хто хотів наш союз змінити, починаючи від вульгарної думки, що, мовляв, "потрібна реорганізація". Була спроба створити за гроші партії схожу на нашу структуру, так званий медіасоюз, але я б не сказав, що він зараз відіграє якусь роль у суспільстві, окрім співпраці з владою.

-- Ви згадали районні газети. На Вашу думку, яку роль вони відіграють? Дехто вважає, що районки апріорі не можуть стати ефективними у плані висвітлення подій, бо подають їх більш кон'юнктурно...

-- Районна газета потрібна. Вона, може, сьогодні навіть найважливіша серед ЗМІ. От чому в маленькій Фінляндії маленька районна газета, навіть якщо її тираж усього 500 екземплярів, все одно є рентабельною? Це ми тут ідіоти, вважаємо, що всі такі шляхетні. А у нас просто не вистачає мізків, щоб усе правильно зробити. Тоді як "районка" має всі можливості стати економічно вигідною. Для цього є реальний вихід: треба перерозподілити рекламний ринок, тому що, знову ж, у всьому світі рекламні гроші вкладають більше в газети, а в нас усі кошти йдуть на телевізійні канали і посередникам, які часто мають більше грошей, аніж власники медіа.

-- А як нині справи у російської реґіональної преси?

-- У Росії районна газета має величезний вплив. Московським газетам не довіряють, вони мають маленькі тиражі. Є реґіони, де найпопулярніші в Росії та навіть у світі газети продають усього по 10-15 екземплярів. Тож про який вплив центральних газет тут можна говорити?

До того ж наші районки круто змінилися. Є просто приголомшливі газети. Багато з них стали "товстушками".

Я взагалі вважаю, що відродження економіки і нації загалом розпочнеться з цих маленьких газет. У них є дуже гарне правило: "Ми не можемо брехати, тому що ми бачимо свого читача і його очі щодня".

Та й політика -- це не тільки те, що вирішує парламент або президент, є реґіони, що мають купу своїх інтересів. Найкращий приклад успіху -- місто Сєвєродвінськ Архангельської області. Там є видавництво "Северная неделя". Вони видають на сьогодні чотирнадцять газет. І всі чотирнадцять газет є рентабельними і продаються у всій Росії. І все тому, що вони знайшли правильне рішення багатьох питань. Тому, коли ми говоримо про долю маленької реґіональної газети, не треба думати, що такі газети не потрібні народу.

-- Як Ви ставитеся до того, ніби людям потрібні місцеві новини, а "велика політика" їх цікавить менше? І чи погоджуєтеся Ви з тим, що саме СНДівський читач має потребу у "великій політиці"?

-- У всьому, що нині відбувається, є елемент нав'язаної суспільству думки. Зокрема йдеться про нав'язані в російській свідомості "цінності". І смердючі технологи -- це люди, що роблять непотрібну, дику роботу, яка розкладає суспільну думку, свідомість. Найголовніше для них -- досягнути свою політичну мету -- пропхати когось. І часто ці технологи досягають успіху, не розуміючи, що цей успіх насправді короткочасний. І згодом це все призведе до падіння престижу і влади, і окремої людини. Гасло, яке було раніше, -- "ми переможемо будь що будь" -- так і не змінилося.

Інша проблема -- і вона набагато страшніша -- розмивання цінностей. Наприклад, суспільству доводять, що добро і зло -- відносні поняття, що все це до смерті нудно, нецікаво. Через ці всі жахливі серіали, рекламу тощо людині поступово нав'язують думку про те, що добро -- це вчорашній день, а от зло -- це привабливо, це енергійно. І змішуються всі інші поняття -- охайність, моральність... Особливо це діє на молодь: "А чому б і мені не спробувати? Хоч раз!".

З іншого боку, коли всю цю мішанину подають глядачеві через телеканали, то суспільство починає вважати, начебто все, що відбувається в країні, не має ніякого значення. Ну, відбувається там щось у Кремлі, в Думі... "Краще не лізь, від тебе і так нічого не залежить". А що тоді виходить? Що від людини і справді нічого не залежить. Сьогодні наші газети можуть надрукувати все що завгодно, ну й що? Абсолютно нічого не зміниться. Парадокс...

Що відбувається нині в Москві? Читають і купують у кіосках "Московський комсомолець" і "Комсомолку". А добра газета -- її не читають, вона залежується. Навіть "Комерсант" зараз перестали купувати. Чому так? Тому що я, читач, розумію: усе, що надрукують, не матиме ніякого значення для розвитку суспільства.

Тобто суспільна думка, яка раніше впливала на щось, сьогодні знівельована. І от маємо таку драма для суспільства: нема нових людей, нема нових програм. Скільки років минуло, а ми бачимо одні й ті ж самі фігури на політичному рингу. Є така програма на телебаченні "Аншлаг". А є політичний "аншлаг". Ті ж клоуни, але тільки політичні й у різних шапочках, починаючи з Жиріновського і закінчуючи розумнішими людьми... Ну й що? Ці люди ні на що не впливають. І в підсумку преса стає не відомо чим. Коли це усвідомлюєш, то починаєш по-іншому ставитися до цінностей, які формують суспільну думку. І власне в цьому плані реґіональна преса чесніша.

-- Складається враження, що журналістика на пострадянському просторі перетворюється вже на щось інше...

-- Уся біда від цих хлопців -- політтехнологів, піарщиків. Вони зробили все, щоб нашої журналістики майже не стало. Згідно з найоптимістичнішими дослідженнями науковців, журналістики в ЗМІ залишилося 7-9%. Решта -- це не журналістика. То замовні матеріали, піар (те, що ми раніше пропагандою називали), компромати всіх кольорів, прихована чи відкрита реклама, шоу-бізнес...

-- Ті ж дослідники кажуть: якщо в суспільстві існують піар, пропаганда, реклама, значить, усьому цьому треба навчати людей, починаючи зі школи...

-- Якраз піару в нас навчають дуже добре. Фахівців із піару готують скрізь і усюди, їх зараз годі й полічити.

-- Це нормально?

-- Це факт. Піар і пропаганда існували за всіх часів. Ми, як ідіоти, кажемо собі, мовляв, все, більше пропагандою не займаємося. Як не займаємося?... Коли ми з Ясеном Засурським (Декан факультету журналістики МДУ. -- Авт.) готували Енциклопедію журналістики, то вписували туди десять принципів. Жоден із них зараз не зберігся. Ні масовість, ні правдивість. Тоді як раніше все це було обов'язковим. А сьогодні з усіх принципів залишився тільки один -- партійність, або, якщо хочете, клановість. І це жахає, тому що, чесно кажучи, вільної журналістики нема. Все проплачено.

-- Чи тривають у Росії дискусії щодо створення суспільного мовлення? І які є думки?

-- Так, звичайно, дискусія є. Але всі центральні телеканали, звісно ж, захоплені владою, комерційна основа переплетена з владою. Та вони налаштували суспільство проти телебачення і, на жаль, президент вірить цим хлопцям.

Є чудові телеканали в реґіонах, і вони розвиваються у природний спосіб. Наприклад, Єкатеринбург -- там працюють 27 місцевих телеканалів. Ми сьогодні багато працюємо над концепцією суспільного телебачення, я знаю досвід європейських країн. Нам досить важко тут, у Москві, оскільки переконати когось у тому, що треба замість державного каналу робити суспільний, практично неможливо.

-- Над чим задумуєтеся, коли вмикаєте телевізор і дивитеся новини?

-- Як правило, новини я слухаю через радіо в авто, тому що на телебаченні вони в нас часто, знаєте, лаковані. А от радіо відроджується, особливо це стосується радіостанції "Эхо Москвы". Вони дуже ефективно подають ту чи іншу ситуацію, зіставляючи різні погляди і позиції.

-- Є думка, що зіставляти позиції не завжди потрібно. Зіставляти потрібно в суспільстві, у якому є чітко вибудувана система цінностей. А коли суспільство ще не виховане, не знає, як йому жити і куди рухатися, то потрібно не зіставляти, а саме виховувати. Ви погоджуєтеся з цим?

-- Я якраз кажу про те, що наше суспільство не те що невиховане. Воно, можливо, вже й було на шляху до цього. Зараз же суспільство перетворили на плем'я дикунів, воно заплуталося, йому говорять: "Навіщо тобі в це лізти? Та не займайся ти цим". От Сашко Любімов виступив у "Новій газеті" з думкою, що телебачення - то для плебсу, а ми робимо для цього плебсу класне пійло, ну й чудово... Так що преса -- ніяка не влада, преса займається пропагандою, маніпуляціями тощо. Людина повинна мати уявлення про те, в якому світі вона живе. Має обов'язково знати, що ж таке політика, а цього в нас, на жаль, нині немає.

Довідка

Всєволод Боґданов народився 1944 року. Закінчив факультет журналістики Ленінградського університету, де зараз є професором. Працював у редакції Архангельського радіо, потім 15 років -- у газетах "Магаданська правда" і "Радянська Росія". Після переходу в Державний комітет зі справ видавництв, поліграфії та книжкової торгівлі керував Головним управлінням періодичних видань. Згодом у Держтелерадіо СРСР був генеральним директором програм Центрального телебачення. 1992 року його обрали головою Союзу журналістів Росії. Переобрали на цю посаду в 1995 і 1998 рр. Голова Національної ради професійного Союзу журналістів Росії, президент Міжнародної конфедерації журналістських союзів. Член Ради з культури і мистецтва при Президентові РФ.









» 
Китайці дійшли до Бреста
Уляна ІВАШКІВ
 
Пекін стає дедалі популярнішим серед лідерів країн пострадянського простору, котрі образили мешканців Капітолійського пагорба.

Адже живеться керівникам держав-ізгоїв нелегко і доводиться вибирати -- або варитися у власному соку, або шукати підтримки у сильних світу цього, які також не бажають танцювати під дудку Вашинґтона.
Детальніше>>
» 
Азербайджан погрожує Вірменії війною
Уляна ІВАШКІВ
 
Міністр оборони Азербайджану Сафар Абієв попередив: якщо Вірменія визнає незалежність Нагірного Карабаху, то Азербайджан може відновити військові дії.
Детальніше>>
» 
Євросоюз змагається за симпатiї вихiдцiв із країн СНД
Дмитро КАНЕВСЬКИЙ, Хайфа, Iзраїль
 
Європейська унiя прагне поглибити контакти з представниками iзраїльської громади -- вихiдцями з держав СНД.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ювілей Нацмузею під загрозою 
  ·  Перша п'ятірка від Тимошенко 
  ·  Озонова діра залишається 
  ·  Турки проти Дарвіна 
Погляд
  ·  По дорозі Європою 
  ·  Маляренко образився за суддів 
  ·  Хто крайній? СБУ 
  ·  Дем'яненко більше не в. о. 
  ·  Львівщині тиф не загрожує 
  ·  Куди зникають випускники Львівщини 
  ·  Буняк досі судиться 
Поступ у Львові
  ·  Будинок тоне 
  ·  Історія однієї вулиці 
  ·  Міліціонерів спіймали на гарячому 
  ·  Знову псевдобомба 
  ·  Нарешті з головою! 
  ·  Стрийське АТП позбавили ліцензії 
  ·  Іноземці цікавляться старовинними документами 
  ·  Супер-тролейбус від ЛАЗу 
  ·  Діти потрібні лише на Миколая? 
Поступ з краю
  ·  Таксисти знову незадоволені 
  ·  Крим залишився без птахів 
  ·  Курс на перемогу 
Поступ у світі
  ·  Китайці дійшли до Бреста 
  ·  Азербайджан погрожує Вірменії війною 
  ·  Євросоюз змагається за симпатiї вихiдцiв із країн СНД 
  ·  Всєволод БОҐДАНОВ: Преса в Росії -- ніяка не влада 
Погляд
  ·  По дорозі Європою 
  ·  Маляренко образився за суддів 
  ·  Хто крайній? СБУ 
  ·  Дем'яненко більше не в. о. 
  ·  Львівщині тиф не загрожує 
  ·  Куди зникають випускники Львівщини 
  ·  Буняк досі судиться 
Соціум / Інтерв'ю
  ·  Загублені люди 
  ·  Олександр ГОРОШКЕВИЧ: Наша копія Туринської плащаниці є найправдивішою 
  ·  Хто захистить дітей-сиріт? 
  ·  Лікування ...інформаційною піґулкою 
Репортаж
  ·  Загублені в Альпах 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
  ·  Набридло слухати ниття 
Круглий стіл
  ·  Українська книжка: сирота при живій...країні 
Арт
  ·  "ТRАВМОВАНА" КАРПА 
  ·  Ані ЛОРАК: принцеса на горошині 
  ·  Де гуляє італійський дух і віденська музика 
Для молоді
  ·  Ох ці вчителі... 
  ·  Зовнішнє тестування: думка освітян 
Злочини
  ·  Убити президента 
  ·  Усе тільки розпочинається 
  ·  Гра "Убити президента" 
Спорт-Поступ
  ·  Вільям БАТІСТА ДА РОША: Хочу за "Карпати" зіграти в Кубку UEFA 
  ·  Переможні постріли Кака і Коку 
  ·  Бронзовий дубль львів'янок 
  ·  У гімнастики – два президенти? 
Пост-Factum
  ·  Леґенда Джона Леннона