BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Роки Незалежності.    Львів'яни.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
28 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:19 25-05-2017 -   У Львові поблизу залізничного вокзалу пограбували чоловіка  
  14:8 25-05-2017 -   За одну ніч львівські патрульні зупинили десятьох п'яних водіїв  
  14:0 25-05-2017 -   До Львова приїде німецька скрипалька Сюзанна Мате  
  13:58 25-05-2017 -   На пл. Кропивницького збудують дитячий майданчик  
  13:9 25-05-2017 -   Кримчанин організував у Львові торгівлю амфетаміном  
Україна
  15:22 25-05-2017 -   Нацполіція отримала 635 нових гібридних авто  
  14:6 25-05-2017 -   В тернопільських автоматах з продажу води виявили технічну воду замість артезіанської  
  14:5 25-05-2017 -   Береза пригрозив опозиції ніччю довгих ножів  
  14:4 25-05-2017 -   Рада визнала бойовий гопак національним видом спорту  
  14:1 25-05-2017 -   СБУ пояснила заборону соцмереж синім китом і порно  
Світ
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  
  14:3 25-05-2017 -   У Каннах показали фільм із зіркою "Сутінків"  
  13:13 25-05-2017 -   Лобода стане ведучою російської премії  
  10:27 25-05-2017 -   У Красноярському краї РФ згоріли 130 будинків  
  15:23 24-05-2017 -   У США загорівся літак у польоті, є постраждалі  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львів'яни  » 

___________________________________________________________________________

Анатолій Романюк: Без Галичини не було би київського Майдану
Розмовляв Ілько ЛЕМКО
 
Минув рік відтоді, як галичани десятками й сотнями тисяч їхали до Києва "визволяти братів-українців з ворожих кайдан". Антиукраїнська пропаганда, звичайно, робить галичанам велику честь, приписуючи винятково вихідцям із Західної України незаперечну і вирішальну роль у перемозі "помаранчевого перевороту". Яким насправді був матеріальний та духовний внесок галичан і зокрема львів'ян у торішню українську мирну революцію "Поступу" розповів львівський соціолог і політолог, керівник Центру політичних досліджень Анатолій Романюк.

Кияни завдяки львів'янам не були кинуті напризволяще

-- Під час минулорічної революції головною пропагандистською фішкою тодішньої влади було те, що київський Майдан формували тільки галичани, яких туди возили за вахтовим методом. Який відсоток галичан насправді брав безпосередню участь у тодішніх подіях у столиці?

-- Майдан -- це поняття, звичайно, умовне. Це не тільки майдан Незалежності, це і Бесарабка, і Європейська площа, і Адміністрація президента, і ЦВК... Тут постійно переміщувалися маси людей залежно від ситуації. Після шостої години вечора, коли кияни йшли з роботи і приєднувалися до мітингувальників, це співвідношення змінювалося. Змінювалося воно й вихідними, бо приїжджали люди, які протягом робочого тижня не могли бути на Майдані. Ми проводили дослідження, яке, щоправда, не дуже коректне, але є настільки коректним, наскільки це можна було зробити у тих умовах. За нашими даними, у дні революції галичан у Києві було 30-35%. Це достатньо велика цифра.

Коли перша група львів'ян прибула до Києва 22 листопада о четвертій ранку і ми прийшли на Майдан, а нас було близько 40 осіб, одразу вийшла варта, яка стояла на Майдані, і спитала: "Хто йде?". Коли ми відповіли, що це львів'яни, вони сказали: "Ну, нарешті! Всі надії були на вас". І протягом наступного дня ми чули від різних киян: "Ми на вас так чекали!". Треба сказати, що перша революційна хвиля львів'ян була цілком спонтанною, люди брали друзів і їхали власними машинами: дорогими, дешевими, старими, новими. Це був поклик серця. Потім усе ставало більш організованим.

-- Скільки саме львів'ян побувало у ті дні на Майдані?

-- Я на цю тему розмовляв з одним із керівників штабу, Іваном Рудницьким (саме він відповідав за відправлення людей). І він казав, що, за їхніми оцінками, до Києва зі Львова протягом усіх сімнадцяти днів виїхало від 50 до 70 тисяч людей.

-- Це дещо малувато, бо, здається, немає такої львівської родини, яка би не делегувала когось на Майдан...

-- Рудницький є математиком, і він спирається на підрахунок того, скільки було відправлено за ці дні потягів, автобусів, і дає похибку на те, що їхали й приватні машини. Цю цифру можна вважати базовою, хоча, ймовірно, вона насправді могла бути трохи більшою. Як-не-як це щодесятий львів'янин.

Приклад галичан був вирішальним

-- Яким був середній вік майданівців із Галичини?

-- Я знову пошлюся на опитування, які ми проводили на Майдані. 30% -- до 20 років, 25% -- від 20 до 25 і 27% -- від 30 до 50. А якщо ми візьмемо молодь до 30 років, то матимемо 55%. Справді, найбільше на Майдані було молоді.

-- Якби не Галичина, то, може, Майдан би і не відбувся?

-- Безперечно. Якби не було людей зі Західної України, то все могло би бути по-іншому. Спонтанно виникла ідея їхати зі Львова, з Тернополя, з Франківська. До першої колони автомашин зі Львова за Житомиром приєдналися авта з Тернополя, і ми були тими першими протестувальниками, які приїхали з-за меж Києва. І тоді кияни, котрі першими вийшли на Майдан, відчули, що вони не кинуті напризволяще, що вони вже не самі. Приклад Галичини значно вплинув і на те, що люди поїхали з інших міст України. Наприклад, дніпропетровці розповідали мені, що спочатку вони дуже вагалися, але коли побачили, що Київ вийшов на вулиці, а потім приїхала майже ціла Галичина, побороли вагання і вирушили до Києва. Буквально з першого дня чисельність львів'ян у столиці почала неймовірно зростати, і велика колона автобусів зі Заходу України була дуже промовистою. Але галичани брали не лише кількістю, а й надзвичайною активністю. Першої ночі, коли ми йшли на Адміністрацію президента, коли шикувалися колони, всюди: то там, то тут, можна було зустріти галичан. Майдан, звичайно, не відбувся би без галичан, але не відбувся би і без киян, без представників інших реґіонів України, хоча внесок галичан у революцію можна вважати визначальним.

Ідентичність -- це небайдужість до долі держави

-- Донеччани, на відміну від галичан, тими доленосними днями були абсолютно пасивними, адже їм ніхто не заважав мільйонами їхати до Києва для захисту своїх ідей. Чи не є рішучість і активність галичан у Помаранчевій революції наслідком власне тої історичної генетичної пам'яті, яка окреслює їхню невпинну боротьбу за українську державність?

-- Тут проблема полягає в ідентичності людей. Коли ми говоримо про цю рису, то вона пов'язана з місцем твого проживання, з територією, на якій ти мешкаєш; ми можемо розширювати межі ідентичності, але вона пов'язана також і з вкоріненістю людини в цю територію. Дослідження на Сході України засвідчили, що люди там пам'ятають і знають лише два покоління, тобто своїх батьків і дідусів. І причиною цього є те, що вони там майже всі приїжджі. Коли ж опитували людей у Західній Україні, то вони називали принаймні три-чотири покоління. Тут ми бачимо зовсім іншу вкоріненість у територію.

У донеччан є дуже сильна ідентифікація з Донбасом, вони дуже великі патріоти свого краю, тут можна говорити навіть про якийсь реґіональний шовінізм. Утім коли йдеться про Західну Україну, то тут є вкоріненість і ідентифікація зі селом, містом, областю, тобто така ідентифікація є більш складною, вона має більше нашарувань. І найголовніше, що тут люди знають свою історію, історію свого села, міста, області. Цього немає в Донецькій області. Там, звичайно, вивчають історію краю, але діти здебільшого сприймають це як щось зайве. Прив'язаність галичан до рідного краю і зумовлює те, що їм не байдуже, що відбулося і що буде тут. І ця небайдужість стала причиною того, що люди відповідально поставилися до подій у країні. І, що важливо, для Галичини завжди притаманне прагнення до соборної України, прагнення відповідати за цілу Україну, месіанська ідея української державності, готовність галичан жертвувати власними інтересами заради того, щоб Україна була потужною державою. І цей чинник дуже відрізняє галичан від мешканців східних областей.

Прорив живого спілкування

-- Майдан дав небачений в історії приклад переміщення величезних мас людей на великі відстані, а також небачений приклад безпосереднього індивідуального спілкування різних людей. Наскільки могли галичани власне цим живим спілкуванням із киянами, з представниками інших реґіонів втлумачити їм ідею національної державності й соборності України?

-- Почнімо з того, що люди їхали боротися за державу. Все те, що там відбувалося, зачепило людей за душу. Я пригадую, що коли ми стояли перед Верховною Радою, очікуючи її рішення, то біля нас були хлопці, котрі розмовляли російською, і вони спитали нас: "А ви знаєте цю пісню (власне "пісню") "Ще не вмерла Україна"? -- "Знаємо!" -- "То заспіваймо її!". Заспівали. Тоді ми запитали, звідки ці хлопці. Виявилося, що з Луганська. Тобто одним із показників Майдану було те, що люди почали свідомо сприймати, що це саме їхній гімн. Це нагадувало те, як наші футболісти навчилися того, як потрібно співати гімн своєї країни, -- тримаючи руку на серці, від футболістів інших країн.

До цього на Сході був стереотип, що нібито Галичина накинула цілій державі незалежність України, і у підсвідомості багатьох людей було те, що галичани постійно ставили перед усіма ідею державності. Кияни раніше цю ідею сприймали на рівні "державність -- це добре, бо ми столиця". Торік на Майдані вперше сталося усвідомлення того, що незалежність, державність -- це дуже важливо. І люди зрозуміли: те, про що завжди говорили вихідці зі Західної України, є надзвичайно важливим для всієї України. Решта України зі запізненням почала розуміти те, що галичани вже достеменно розуміли ще наприкінці вісімдесятих.

-- Чи було видно, що ставлення решти України до галичан нарешті змінилося?

-- Звичайно. Коли у Києві дізнавалися, що ти зі Львова, то усі намагалися розмовляти українською, хоча до того часу ніколи такого не робили. Решта України завдяки власне цьому живому спілкуванню зрозуміла, що галичани такі ж самі люди. І вони власне й були тими людьми, які могли тоді розтлумачити решті України державницьку ідею. Ми провели опитування, скільки книжок є у домашній бібліотеці галичан. І з'ясувалося, що 53% має понад сто книжок, 22% -- понад п'ятсот. Це свідчить, що тоді до Києва приїхали не люди, яких сюди погнало не відомо що, а люди освічені й свідомі. І тому, коли вони спілкувалися, то могли донести іншим своє бачення.

Дуже важливою просвітницькою місією було те, що багато галичан поїхало на Схід як спостерігачі під час першого і другого турів, а особливо під час переголосування. Це також був Майдан, і їхнє спілкування там було надзвичайно важливим. Львів'яни, які торік побували у Луганську, розповідали, що на річницю Помаранчевої революції до них телефонували ті луганчани, з якими вони тоді потоваришували, і вітали їх зі святом. Але до того, до спілкування, ці люди були однозначно проти. Це є дуже важливе визнання, це той прорив, якого нам не вдавалося зробити протягом усіх минулих чотирнадцяти років. Прорив, який здійснила Помаранчева революція, не був формальним, як до цього робила влада. Це був живий особистісний контакт, коли люди разом їли, пили чай чи пиво, коли одна людина бачила очі іншої людини. Це було нове неупереджене бачення людини, яка є такою ж, як і ти. І тільки після Майдану ми отримали показники соціології, що багато людей на Сході почали ідентифікувати себе як українці, пов'язувати себе з Україною. Це той урок, який надзвичайно багато зробив для творення української політичної нації, того процесу, який доти був надзвичайно повільним.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Україна пам'ятає та звинувачує 
  ·  А таки Європа! 
  ·  Пірати нарешті відпустили українців 
  ·  Ющенко зробив Стуса Героєм 
Погляд
  ·  ПОНЕДІЛКУВАННЯ ІЛЬКА ЛЕМКА 
  ·  Про Соцпартію на виборах 
  ·  Офіцери борються за житло 
  ·  Костенка хочуть бачити прем'єром 
  ·  У списках НСНУ, можливо, будуть львів'яни 
  ·  Відбулася конференція 
  ·  Позов на Петра Олійника 
  ·  Шестеро Галичан отримали ордени 
Поступ у Львові
  ·  Повернення Романа Шухевича 
  ·  Постраждав ще один шахтар 
  ·  Стіна Пам'яті і Скорботи 
  ·  На безлюдному острові 
  ·  Великі плани сімейної медицини 
  ·  Масові вирубки лісів "зарубали" 
  ·  Молодь проти нарко- та алкоузалежнення 
Поступ з краю
  ·  "Головний біль" для ПРП 
  ·  Тимошенко не об'єднається з Ющенком на виборах 
  ·  Президент за чесні вибори 
Поступ у світі
  ·  Таємниці Варшавського договору 
  ·  Землетрус в Ірані 
  ·  Європу засипало снігом 
  ·  Середземноморський саміт 
Арт
  ·  Контрастна музична поетика "Карміни Бурани" 
  ·  Кіно має окрему службу 
  ·  Роджер Вотерс повертається у Pink Floyd 
  ·  Гаррі Поттер у космосі 
Роки Незалежності
  ·  1999: Вибори проти... 
Львів'яни
  ·  Анатолій Романюк: Без Галичини не було би київського Майдану 
Спорт-Поступ
  ·  Український вечір у Леверкузені 
  ·  Майстер-клас для Львова в Южному 
  ·  Ціна одного уколу 
  ·  Багатостраждальний старт 
Пост-Factum
  ·  Найвище на повітряній кулі 
  ·  Суперечки довкола вина 
  ·  КАЛЕНДАР