BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Читацький поступ.    Стиль / Інтерв'ю.    Історія.    Телевізії.    Канапа / Мандрівка.    Для дому.    Бренд.    Проблема.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:39 27-04-2017 -   На Сколівщині понад 4 га державних земель незаконно передали в приватну власність  
  16:2 27-04-2017 -   Молодь ознайомлять з традиціями українських етнічних груп  
  16:1 27-04-2017 -   Вивіз сміття з початку року вже коштував Львову 100 мільйонів гривень, - депутат  
  15:58 27-04-2017 -   Синоптики прогнозують грози сьогодні до вечора та вночі  
  15:55 27-04-2017 -   Археологи продовжили дослідження «Чорної кам’яниці» у центрі Львова  
Україна
  16:40 27-04-2017 -   У Тернополі вандали облили фарбою пам’ятник дивізії СС «Галичина»  
  15:52 27-04-2017 -   На Рівненщині вилучили бурштину майже на півмільйона доларів  
  15:51 27-04-2017 -   У Дніпрі СБУ припинила діяльність російського «конверту»  
  16:22 26-04-2017 -   В ОБСЄ заявили про загрозу ескалації на Донбасі  
  16:15 26-04-2017 -   Співачка Джамала вийшла заміж  
Світ
  16:37 27-04-2017 -   У Чорному морі затонув російський військовий корабель  
  16:21 26-04-2017 -   Вчені розгадали таємницю Кривавого водоспаду в Антарктиді  
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа / Мандрівка  » 

___________________________________________________________________________

КОХАННЯ РОЖЕЧКИ
Марія-Анна ГОЛОД
 
І

На празник святого Івана в Зарваниці з далеких сторін прибували прочани, щоб просити ласки Господньої перед чудотворною іконою Богоматері. Пішки треба було йти, босоніж, співаючи набожних пісень. Возами приїжджали тільки хворі й каліки або матері з дітьми, або зовсім старші люди. Надіялись усі вони на чудесне оздоровлення тіла й душі, на заспокоєння, на справжню душевну радість...

Прочани були з усіх усюдів, деяким треба було, може, й тиждень іти. Та приємно було помити струджені, підбиті ноги в холодних водах Стрипи, що поясом обіймала оболоння, де церква з чудотворною іконою. Навкруги вінком зеленів ліс, там і розкладались прочани, коли не ставало місця в стодолах і хатах зарваничан. Під горбком било цілюще джерело, тут щовечора відправляли молебень. Прочани набирали святої води, сповідались, причащались та покріплені на душі розходились.

І так усеньке літо, бо час прощі тривав довго.

Був 1820 рік. Рожечка Лотоцька, дочка о. Михайла, пароха Зарваниці, дуже любила цей чарівний чудесний час літа і прощ. Рівночасно відбувались ярмарки. Звідусіль приїздили крамарі, що привозили флорентійські й венеційські коралі, французькі шовки, бельгійські мережива, німецькі сукна й оксамити, швайцарські мусліни, вуалі й шаляни, квітисті хустки, чеські сріблисті полотна. Тут було все, чого захотіла б усяка відданиця чи старша пані.

Рожечка захоплено ходила поміж ятки, поміж прочан, подивляючи чудові одяги: борщівські горботки, гуцульські петики, подільські гуні, волинські пояси, ціле море барвистих вишиваних сорочок. У холодку біля джерела сиділи лірники і грали на лірах, співали. Рожечка молода, світ усміхається до неї.

Господарством на приходстві займається сестра о. Михайла тета Савина, бо мати Рожечки померла. Тета вдова, має сина-підлітка Юлька. Це дуже приязний і цікавий хлопець, охочий до роботи і науки, дружить із Рожечкою, вчить її латинських декламацій і грецьких віршів. Рожечка вичитує Юлькові книжки, романтичними очима дивиться на світ і вижидає лицаря на білому коні...

А тим часом займається тим, що і всі дівчата. Шиє "виправу", складає полотна й килими в ковані скрині, закуповує срібні застави та порцелянове накриття. Відвідує сусідські приходства, буває на празниках і гостинах. Гостей у Зарваниці ніколи не бракує, приїздять не лише в часі прощ, але й через увесь рік, люблять погідну атмосферу зарваницького приходства.

ІІ

Цього Купальського вечора челядні дівчата перешіптувалися на кухні, збиралися пускати вінки на Стрипі.

-- Пануньцю, ходіть з нами, я вже маю вінки сплетені, -- шептала Тодоська, ровесниця Рожечки.

Рожечка заплела шовкові стяжки у довгі коси, вбралася як сільська дівчина в складану ткану спідницю, ряжену вишивану сорочку, сердачок.

У темряві купальського вечора мерехтіли офірні свічки. Дівчата перебігли міст та лісову доріжку. На поляні хлопці вже почали стрибати через полум'я. Дівчата швиденько збігли до річки, де ждали подруги. Пора вінки пускати на воду та свою долю викликати. Свічку на свому вінку з рож Рожечка обв'язала червоною полетичкою.

Вінок її незабаром зустрічається з вінком, сплетеним із романів -- то за закрутом ріки хлопці свої вінки пускають. Треба за вінком йти, хоч і страшно.

-- Чия ти, дівчино, що рожевий вінок із моїм здибавси? -- промовив стиха хтось за плечима Рожі. Якийсь гуцул? Але ж гарний!

-- Я Рожа-рожевая, в зеленім саду рано саджена, -- відшепнула Рожа. -- А як же ти, сторонський, сюди прийшов?

-- Прийшов подивитиси, ци подолєни так сьвиткуют, єк горєни...

-- А чи так? -- Рожі здавалося, що вся Стрипа в світлі свічок -- вінки плили оба рівненько, свічки світилися...

-- Добра ворожба, дівчино, будьми здорова! Дамси до тебе знати. -- І вже його не видно.

Рожа оглядалась, кликала: "Гей, де ти?", але ліс шумів, шумів, шумів... Здалеку неслися співи й сміхи коло вогню, тож бігцем пустилась до гурту. Може, там буде гуцул?

За Рожечкою тихо поспішала Тодоська, що якраз побачила, як оба вінки потонули...

-- Нічого не скажу пануньці, недобрий це знак, -- журилась Тодоська.

Якось вистояли до кінця тую субітку, пробували щось співати з усіма, але не йшло. Рожечка думала про леґіня-гуцула, а Тодоська журилась ворожбою. То й пішли перші додому. При вогні не бачили леґіня...

Не спалось Рожі. "Не можу я крутити собі голови якимсь пройдисвітом. То не для мене. Як каже тета Савина, мені треба добре вийти заміж, бо ж час йде, не буду мати завжди 18 років. І так вже кажуть, що мені минають літа", -- старалася розумувати Рожа, та щось їй не вдавалося. Не треба було йти на купальські ігри...

ІІІ

Ранок встав ясний і чистий, як це буває в отсю благословенну пору. Дзвонили дзвони, крамарі захвалювали товари, прочани облягали лірників.

На приходстві було гамірно. Рожа допомагала при столах, де вже засіли гості.

Нараз хтось притишено промовив поза її плечима:

-- Рожа рожевая, в зеленім саду рано саджена...

Ціле щастя, що таця була порожня, бо із дзенькотом полетіла з Рожиних рук і покотилася по підлозі.

-- А, перепрошую панства, моя доня вже, мабуть, втомилася. Сідай, Рожечко, коло мене, -- промовив лагідно о. Михайло. Поруч сидів якийсь священик, а за його плечима стояв одягнений за найновішою модою вчорашній гуцул і усміхався до Рожі.

-- Рожечко, це отець декан із Кут, а це його син пан Корнель, лікар. Познайомтеся.

О. Михайло далі розводився над політикою, тоді як Корнель цілував руку майже непритомній від щастя Рожечці. Вони вийшли у садок, ходили стежками та говорили про все, що мають собі сказати залюблені люди.

-- Рожечко, я чекав на тебе кілька років, приїздив тут перевдягнений за леґіня, хотів, щоб ти мене полюбила, заки мені одружитися з тобою. Мій татко з твоїм знали про такий плян. Одружимось ще цієї осені, -- казав Корнель.

Потім говорив про свої пляни жити у Львові. Рожечці було все одно, куди їхати -- там, де був Корнель, починалася веселка. Вже стемніло, в сальоні заграли музиканти, і молодята аж до ранку танцювали. На другий день уклали пляни на весілля -- мало бути гучне, з усіма обрядами й звичаями. Так вимагав Корнель. Уважав, що тільки він рішати має. Тітка Савина й о. Михайло приписували таке наставлення лікарській професії Корнеля, адже лікарі, а ще військові, до такого звикли. Рожечка того не завважувала, її світ крутився навколо Корнеля, все інше було байдуже або другорядне. Вона навіть рада, що Корнель має все вирішувати. Тільки Юлько дивиться на це все критичним оком, хоч і мовчить. Корнель недолюблює Юлька. Шкода, бо Юлько добрий братчик і приятель для Рожечки, немає нікого ближчого.

ІV

Всі приготування до весілля взяла в свої руки тета. Юлько робив списки гостей і закупів, помагав Рожечці складати у скрині придане, рахував з о. Михайлом гроші на посаг. Вибирав сукні на подорож і до шлюбу.

Розуміється, сукні були вишуканої моди, може, не такі, як у Відні, але визначалися надмірно широкими спідницями й дуже пристаючими станиками. Під таку сукню треба було носити тісний корсет, що стягався на плечах майже до втрати віддиху.

Рожечка теж мала з корсетом досить мороки. Завжди хтось мусів стягнути тісно торочки на плечах, щоб сукня добре лежала і щоб пояс був тонкий, як у оси.

Уже незабаром весілля. Рожечка вдягається у рожеву сукню, перед вечором вибираються у гості до сусіднього містечка. Рожечці хочеться показати усьому світові, яка вона закохана, яка щаслива. Та ніяк не стягне сама корсету! Тета спить, тато ще не прийшов, а Корнеля не випадає просити. Але є Юлько. Він радий би, щоб врешті весілля відбулося і настав для нього спокій. Щораз більше переконаний, що Корнель якийсь недобрий.

-- Юльку, прошу тя, стягни мені той корсет.

І добряга Юлько став стягати корсета.

Нараз із грюком відчинились двері і влетів, мов навіжений, Корнель. Відкинув рукою оторопілого Юлька, а другою вдарив Рожечку в лице, а потому ще й кулаком по плечах.

-- Ось тобі корсет, ти прелюбодійнице облесна! -- кричав у безтямній заздрісній люті.

Остовпіла Рожа підняла Юлька із землі:

-- Йди, Юльку, збуди свою маму та кажи, щоб скоро тут прийшла, -- шепнула і замкнулась у своїй кімнаті.

Посеред канцелярії стояв, як стовп солі, Корнель. Якраз надійшов о. Михайло, Корнель щось буркнув і вибіг. Перелякана тета побачила, що під дверима Рожечки клячав Корнель, без кінця повторюючи:

-- Прости мені, Рожечко, прости, Рожечко...

Але Рожечка не озивалася. Вкінці о. Михайло переконав Корнеля, що клячання під дверима не поможе. Він сам поговорить з Рожею. Тета ломила руки, посилала Юлька за водою і рушником. Не помагали умовляння батька й тети, розумування Юлька, безконечні просьби-перепросьби Корнеля. Рожечка вже не хотіла нічого мати з Корнелем до діла.

-- Але ж ти мене любиш, Рожечко, -- просив хіба всоте Корнель.

-- Люблю, та не буду вам жінкою.

Не вийшла із кімнати, поки не від'їхав Корнель по кількох днях. Домашні ще мали надію, що Рожечка перепроситься і намовили Корнеля приїхати за тиждень-два. Це було в тайні перед Рожою. Весілля поки що відклали.

Вже розійшовся на лиці Рожечки синяк від Корнелевої долоні, перестали боліти плечі від його кулаків. Та гнів у серці не меншав. Мало бути весілля й подружнє життя, а є страшне розчарування в людині, котра здавалась найближчою і найкращою з усіх...

Рожа вже не плакала, а сиділа довгі години на ґанку півжива. Батько став знову переконувати її, щоб простила Корнелеві та одружилася з ним.

-- Ні, ніколи не прощу. Не говоріть більше про те, мені з ним не по дорозі. Він не шанував мене тоді, коли я ще не була його супругою. Уважав мене своєю невільницею! Не мучте мене більше! -- Рожа затиснула собі вуха.

З другого боку ґанку стояв Корнель, що якраз приїхав пробувати наново свого щастя. Коли почув гіркі слова Рожі, велика лють знову залила його. У безтямі побіг до пасіки, набрав повну шапку бджіл, прибіг на ґанок, впав навколішки й закричав:

-- Прощаєш мені чи гадаєш гратись зі мною?!

-- Не знаю вас, пане! Більше знати не бажаю! Йдіть до таких самих, як ви! -- гостро крикнула Рожа.

-- Затямиш ти мене на все життя! -- люто прошипів Корнель і випустив бджоли з хустини під Рожину спідницю...

Довго хворіла Рожечка, довго не одружувалась.

Було їй 28 років, коли врешті рішилась на шлюб із своїм однолітком Якимом Левицьким у 1830 р. Яким став священиком у Більшівцях коло Галича.

Народила Рожа чотирьох дітей, а на старості заопікувалася внучками. Була Рожа дуже строга й вимоглива. Поза своїм, так і ніколи не заспокоєним жалем і горем, не бачила ні потреб, ні бажань молоденьких дівчаток. Одну по одній випихала чим скоріше заміж, коли тільки доходили до 14-15-ти років.

Рожечка Лотоцька була моєю прапрабабцею.

Довідка: Марія-Анна ГОЛОД народилася 1918 р. у Львові в священицькій родині. Закінчила гімназію Сестер Василіянок. З 1948 р. мешкала в Торонто (Канада). Автор поетичних та прозових книг. Померла 2003 року в Торонто. Оповідання походить із родинного рукопису.









» 
Для спраглих та голодних
Ігор МЕЛЬНИК
 
У 1950 -- 1960-х нам, що виростали на Академічній, вгамувати спрагу у літню спеку було просто. Щоб не забігати зайвий раз додому і просити в мами чаю чи компоту, помахали кілька разів довгим важелем студні-колонки і отримували потужний струмінь чистої артезіанської води.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Безкінечні вибори 
  ·  Танки в обмін на газ 
  ·  Польща готується до футбольного чемпіонату Європи 
Погляд
  ·  Бліда подоба "Нашої України" 
  ·  Лохотрон на найвищому рівні 
  ·  Перший удар по компромату Зінченка 
  ·  Міськрада поступилася 
  ·  І знову лише слова... 
  ·  Позов на Петра Олійника 
  ·  Гузар подав у відставку 
Поступ у Львові
  ·  Сьогодні Україна в скорботі 
  ·  Правовий хаос в освітянській сфері 
  ·  Вдаримо культурним обміном по стереотипах 
  ·  ГУЛАГ в інтернеті 
  ·  Конфлікт чи не конфлікт? 
  ·  Доля дитячих садків під знаком запитання 
  ·  Львів'ян радитимуть Президентові 
  ·  Міні-вибори начальника обласної культури 
  ·  Новий готель у Львові 
Поступ з краю
  ·  Подарунки для Тимошенко 
  ·  Степан ГАВРИШ: Проблема нашої демократії -- стало більше брехні 
  ·  Справа Ґонґадзе в суді 
  ·  Негаразди в Секретаріаті 
  ·  Кличко йде у мери та депутати 
  ·  Ахметов придбав трішки Італії 
Поступ у світі
  ·  Ісламізація Західної Європи 
  ·  Німці налякали турків 
  ·  Забрати Калашникова 
  ·  Інтелект? Ні -- безпека! 
Читацький поступ
  ·  Андрій ПАРУБІЙ: Помаранчева революція відкрила нову епоху в історії України 
  ·  Непричесані думки небайдужого читача 
Стиль / Інтерв'ю
  ·  Старезні речі задля чоловічої розкутості 
  ·  Богема-вінтаж 
  ·  Діма КОРС: За мною закріпилася дурна слава мільйонера... 
Історія
  ·  Батурин – могила гетьманського духу? 
Телевізії
  ·  Савік Шустер: "Сподіваюсь, що за рік опаную українську" 
  ·  За лаштунками новин 
Канапа / Мандрівка
  ·  КОХАННЯ РОЖЕЧКИ 
  ·  Для спраглих та голодних 
Для дому
  ·  Дорогий плазмовий телевізор 
  ·  В передчутті Різдва 
Бренд
  ·  bMW. Мото 
Проблема
  ·  Нокаут львівського цирку 
Спорт-Поступ
  ·  Вихід на лід – це вже шоу 
  ·  Румунські сльози Луческу 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР