BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Психологія.    Для чоловіків.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:0 14-12-2017 -   До Дня святого Миколая для діток проведуть майстер-клас із випікання різдвяного печива  
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
Україна
  15:33 14-12-2017 -   Протягом року в Україні викрали 80 людей  
  15:32 14-12-2017 -   На Одещині невідомі обстріляли рейсовий автобус  
  15:26 14-12-2017 -   В Україні на вихідних зіпсується погода  
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
Світ
  16:5 14-12-2017 -   Американські вчені відкрили новий спосіб підсилити ефект антибіотиків  
  15:28 14-12-2017 -   Путін розповів, що українці та росіяни - один народ  
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт  » 

___________________________________________________________________________

Оля ГНАТЮК: Пережити народження двох країн
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
 
Думати болісно, що Україна має що святкувати -- і свою незалежність, і Конституцію, і, нарешті, свободу, -- проте питання української ідентичності більше турбує неукраїнців. Бо все-таки -- хто ж ми, чому ми, з ким ми, де будемо в майбутньому -- загубилося у далекому післязавтра. Етнопсихологи кажуть, що менталітет нації змінюється кожні 400 років. Почекаємо? Саме так думалося під час львівської презентації перекладу книжки "Прощання з імперією" авторства відомої україністки, перекладачки сучасної української прози і науково-популярної літератури, молодої жінки, яка очолює відділ української літератури в Інституті славістики Польської академії наук у Варшаві Олі Гнатюк.

Серед гостей презентації були чільні науковці та літератори з України і Польщі, зокрема Боґуміла Бердиховська, Ярослав Грицак, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Остап Сливинський тощо. Але мене знов-таки не покидало відчуття, що авторка почувається самотньою й непочутою, тобто впродовж двох годин нудних монологів її шанувальників ніхто не сказав того, що мало бути почутим. За винятком Ярослава Грицака, почуття гумору якого нарешті змирилося з провальним невмінням присутніх слухати одне одного й говорити по суті. Про те, в чому полягає наше невміння говорити й бути почутим -- у наслідках катастрофічного нерозуміння -- і між "офіційною" й "неофіційною" культурами в Україні, і між неприступними інтелектуалами, й простацьким аж нещасним народом, між бездарними політиками й, даруйте, всюдисущими й не менш талановитими "махровими інтеліґентами", в чому? "Купіть нас, використайте нас, тільки не залишайте поза Європою!", бо вони втомилися ходити по вибоїнах і каменюках рідних українських доріг.

-- Епіграф до Вашої книжки досить красномовний: "Україна - найбільша в Європі за площею об'єктивна даність, яка саме з цієї причини фатально не може в Європі поміститися. ...Бути з Росією для України -- ...смерть, у чому можна було переконатися протягом трьох з половиною століть. Бути з Європою, можливо, означає те саме, але в цьому ще варто переконатися". Чому Ви обрали епіграфом ці рядки Андруховича й чому саме Андруховича?

-- Коли подивитися на Андруховича в двох іпостасях: як на письменника і як на знакову постать, учасника інтелектуальних дискусій, дебатів про культурну ідентичність, то інтригує власне його багатозначність. Юрія Андруховича як письменника я залюбки перекладаю, і це не таємниця, що саме завдяки моїм перекладам він дуже відомий у Польщі автор. Мушу сказати, що спочатку мої переклади слугували таким собі підрядником для німецьких перекладачів. То було своєрідним входженням в інший світ, світ іншої культури, світ польської культури. То було те, що я робила для Андруховича як для письменника. Щодо дебатів про ідентичність, то його вагома роль у писанні і розумінні проекту української центральноєвропейської ідентичності. Тому що всі інші проекти, про які йдеться в моїй книжці "Прощання з імперією: українські дискусії про ідентичність", уже існували як такі й функціонували на початку ХХ століття у популярній формулі "Україна між Сходом і Заходом". Приблизне, як на мене, формулювання української ідентичності. Те, що ми відмежовуємося від Сходу й наголошуємо на своїй західності, це було віддавна. Натомість ніхто не озвучував іншої думки: Україна як частина Центральної Європи, в тому розумінні, яке можна знайти в рядках Мілана Кундери. Отже, Мілан Кундера і його відоме есе "Трагедія Центральної Європи", опубліковане чверть століття тому, започаткувало шквал дискусій про Центральну Європу як окрему ідентичність, можливо, більш європейську, аніж решта Європи. Цю традицію, якщо говорити чесно, започаткував не Кундера, та цей спосіб розмови про Європу перегукується з творчістю Мілоша, Конрада чи інших. Юрій Андрухович цілковито розпізнав цей код центральноєвропейськості, і завдяки австро-угорському минулому тої ж Галичини ототожнює Галичину з Центральною Європою. Він тому й говорить про змодернізовану ідентичність, яка має за собою досвід зламів після співіснування України з Російською імперією. Андрухович навіть каже: "Пам'ятник Францу Йосифу в Донецьку -- ось моя мрія!" (Цісар Франц Йосиф, на думку п. Андруховича, заслужив на Нобелівську премію ноосфери. -- Авт.). Треба розуміти цю іронію, але саме цей письменник дуже атракційно й по-новому озвучує українську ідентичність. От чому я присвятила цій темі й окремий розділ.

-- А на високому п'єдесталі поруч з Андруховичем має право стояти ще хтось? По-моєму, більшість читачів Андруховича не настільки добре розуміє ним написане, як собі гадає. Його несерйозність, безсовісний гедонізм, рекреаційність, перверзійність не така проста, як видається літературним маніякам...

-- Я розумію! (Сміється. -- Авт.) Пам'ятник Андруховичу -- в Донецьку чи принаймні у Львові на початок. Є вислів про те, що важко бути пророком у своїй країні. Я вважаю, що Андрухович -- один із найкращих українських письменників, один із найкращих амбасадорів української культури поза межами України... Що більше таких людей матиме ваша країна, то швидше вона досягне визнання не лише в інших країнах, але у своїх громадян. Дуже часто буває так: щойно отримавши визнання за межами своєї країни, художник, письменник і кожен інший творець отримує визнання на Батьківщині. Те саме можна сказати про Андруховича, тим паче, що його популярність у Польщі, Німеччині та деінде мала би українцям вказати на те, що він -- абсолютно неординарна постать і не тільки в українській культурі. Бо, як не прикро, та письменник збувається у своїй мові. Мені ж не раз доводилося чути про те, що Андруховича перекладають, бо він насправді далеко не український письменник. Тобто замість... цінувати людину, її хочуть зганьбити...

-- Чим Вас захопила україністика чи, точніше, Україна? Що Ви через захоплення нею могли пожертвувати ще чимось важливим у Вашому житті...

-- Зрозумійте, що я не люблю великих слів. У тому сенсі, що надто гучних.

У дитинстві я мріяла стати математиком. Але вирішила піти іншим шляхом, бо пізнати українську культуру стало для мене чимось надзвичайно важливим. І захопила Україна тим, що була мені зовсім невідомою. З тих уламків, які я збирала свого часу про цю країну і її культуру, а розпочалося все в кінці 1970-х рр., я побачила, що мушу й прагну знати значно більше, бо Україна -- справжня tеrra incognita. У кінці 1980-х, коли я вперше побувала в Україні, то стало для мене величезним відкриттям, інтелектуальним потрясінням. Також і в емоційному сенсі я відчувала, що бачу країну, яка народжується. Те саме, що кілька років раніше пережила щодо Польщі. Ті люди, які трапилися мені на шляху тоді, в новій Україні, залишаються близькими мені й досі. Я досі підтримую з ними стосунки.

-- А хто ці люди, може дізнатися кожен, хто прочитає "Прощання з імперією". Хоч книжку варто прочитати не лише задля цього.

-- Мабуть, що так.









» 
Музична кульмінація Року Грузії в Україні
Ніно Катамадзе -- в Києві
Підготувала Інна КОРНЕЛЮК
 
9 -- 11 грудня в Києві відбудеться "Живий звук "Боржомі" -- фестиваль сучасної грузинської музичної культури за участі трьох потужних груп, визнаних не лише Грузією, а й закордонням. Фестиваль організовано за сприяння посольства Грузії як "музичну кульмінацію" Року Грузії в Україні.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Плечі для Ющенка 
  ·  Комп'ютери – кращі шахісти 
  ·  Мери пікетуватимуть парламент 
  ·  Волков залишиться з Тимошенко 
  ·  Міліціонер + кілька наркозалежних = банда 
Погляд
  ·  Лазаренко знову депутат 
  ·  Євросоюз думає 
  ·  Світ про Україну 
  ·  З неповнолітніми нікому працювати 
  ·  Каплицю УГКЦ підпалили? 
  ·  За добу викрали шість автомобілів 
  ·  На підході два нові медичні центри 
  ·  Акції НПК "Галичина" зацікавили поляків 
Поступ у Львові
  ·  Під чорним крилом смерті 
  ·  Верховний Суд визначив дату 
  ·  Вшануймо невинно убієнних 
  ·  Пам'ять про Патріарха Володимира жива 
  ·  Палац Бандінеллі "їсть грибок" 
  ·  Замкнуте коло безгосподарності 
  ·  На свята – додаткові поїзди 
  ·  Бізнес-співпраця по-румунськи 
  ·  ЛАЗ зробить 45 тролейбусів для Києва 
Поступ з краю
  ·  Без Президентів не розібратися 
  ·  Українська Феміда і справді сліпа 
  ·  ЦВК не домовилася зі ЗМІ 
  ·  Кириленко подивиться за зарплатами 
  ·  Імпорт – під забороною 
  ·  Росіяни знову порушили кордон 
Поступ у світі
  ·  Лукашенка не хоче бути віце-Путіним 
  ·  Піночета посадять, як Аль Капоне 
  ·  Росіяни вірять у "халяву" 
Арт
  ·  Оля ГНАТЮК: Пережити народження двох країн 
  ·  Музична кульмінація Року Грузії в Україні 
Психологія
  ·  Софія ГРАБОВСЬКА: Стрес – не те, що з нами відбувається, а те, як ми це сприймає 
Для чоловіків
  ·  Фінал 
Спорт-Поступ
  ·  "Технічний танк" не зупинити 
  ·  До фіналів потрапили не всі 
  ·  Український покер туркам 
Пост-Factum
  ·  Гороскоп проти журналістів 
  ·  Містечко продає назву 
  ·  КАЛЕНДАР