BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Соціум / Пряма мова.    Політика.    Розслідування.    Обсервації.    Наука.    Фор4Пост.    Інтерв'ю.    Для молоді.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
24 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:56 26-04-2017 -   Курс гуманного ставлення до тварин запровадять в усіх школах Львова  
  14:52 26-04-2017 -   На вул. Городоцькій украли близько 20 щойно висаджених кущів спіреї  
  13:27 26-04-2017 -   Небайдужих закликають допомогти доньці учасника АТО  
  12:17 26-04-2017 -   Опалювальний сезон закінчено: тепло отримують 3 бюджетні установи  
  12:15 26-04-2017 -   Дитина-напівсирота з ДЦП просить допомоги на останню операцію  
Україна
  14:56 26-04-2017 -   На Тернопільщині працівниця колонії передала в’язню наркотики у каві  
  14:48 26-04-2017 -   У ГПУ розслідують замах на Януковича  
  12:50 26-04-2017 -   Посли ЄС підтримали безвіз для України  
  12:19 26-04-2017 -   Влітку в Чорнобильській зоні запустять сонячну електростанцію – міністр  
  11:1 26-04-2017 -   У мережі продають фальшиві відповіді на ЗНО 2017  
Світ
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  
  10:22 26-04-2017 -   Трамп погодився відкласти будівництво стіни на кордоні  
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Політика  » 

___________________________________________________________________________

Темний бік спікера
Галина ГРЕЧИН
 
Ціна крісла голови Верховної Ради у парламенті наступного скликання зросте у кілька разів. Те, що на це крісло знову націлився Володимир Литвин, видно неозброєним оком. Здається, простягни руку -- і ось: призначай голову уряду, формуй більшість, проводь кадрову політику на ключові посади в державі... Чого ще може бажати той, хто з молодих років цілеспрямовано робив політичну кар'єру?

Науковець-плагіатор

Кар'єра зовні спокійного Володимира Литвина розпочиналася досить незвично. Після школи він поїхав до Києва вступати на історичний факультет Київського державного університету. Варто зауважити, що, як кажуть у народі, губа не дура. Історичний факультет на той час -- один із найвірогідніших способів зробити політичну кар'єру і дістатися до верхівок влади.

Деталі навчання Литвина в університеті невідомі, однак можна припустити, що ці п'ять років були досить успішними. Принаймні випускник-"червонодипломець" історичного факультету одразу ж стає помічником ректора. Мабуть, без протекції не обійшлося. Деканом історичного факультету у час, коли там навчався Литвин, був Кондуфор Юрій Юрійович. До деканства Кондуфор викладав курс історії СРСР (радянський період). Спеціалізація майбутнього спікера також базувалася на радянській історії, згодом він захистив кандидатську дисертацію на тему: "Діяльність Комуністичної партії України щодо вдосконалення підготовки викладачів суспільних наук". До речі, у рік випуску Литвина -- 1978 -- Юрій Кондуфор очолив Інститут історії Академії наук УРСР.

Роботу помічника ректора та навчання в аспірантурі Володимир Литвин поєднував два роки. 1980 року стався новий виток кар'єри -- 24-річний аспірант став старшим викладачем кафедри новітньої історії університету. За наступні шість років Литвин закінчив аспірантуру, захистив уже згадану кандидатську дисертацію, а 1986-го перейшов на новий щабель -- став керівником управління в Міністерстві вищої та спеціальної освіти УРСР.

У наступні п'ять років Фортуна і надалі не відверталася від нього, кар'єра Володимира Литвина рухалася по висхідній, він опинився у "святая святих" тодішньої влади - у ЦК КПУ. Спершу працював там лектором, потім -- консультантом, а до 1991 року підійшов уже помічником секретаря ЦК КПУ.

Можна не сумніватися, що за такої наполегливості рано чи пізно Володимир Литвин міг би стати одним із радянських бонзів, однак доля, мабуть, вирішила, що для загартовування характеру політика, йому не завадило б дізнатися смаку великої поразки. Такою поразкою для нього став розвал СРСР. Литвин позбувся всього: роботи (КПУ заборонили), кар'єри і навіть гідної зарплати.

Випробування лише довело, що доля справді обрала улюбленця. Скільки людей у ті часи зневірилося та опустилося, бо не знайшло свого місця у новому житті. Володимира Литвина серед них не було, хоч на якийсь час йому довелося відмовитися від наукової кар'єри, яку, за його ж словами, він вважає своїм основним заняттям.

До неї він повернувся вже коли працював у Адміністрації президента. 1995 року Литвин захистив докторську дисертацію, в якій виклав власну концепцію розвитку незалежної України. Не в останню чергу завдяки перебуванню у владі звання на Литвина просто посипалися -- він став професором рідного КНУ ім. Шевченка, членом-кореспондентом Національної академії наук, членом Координаційної ради з питань внутрішньої політики, членом Президії Вищої атестаційної комісії України. На той час йому було лише 44 роки.

Здавалося б, у цій царині Володимир Литвин мав би почуватися повністю захищеним. Однак саме тут у його біографії і з'явилася темна пляма. На початку виборчого 2002 року Литвина звинуватили в плагіаті. У цей час він вже був відомою людиною -- головою Адміністрації президента Кучми, щойно очолив провладний блок "За Єдину Україну". Литвин написав статтю "Громадянське суспільство: міфи та реальність". Те, що вона надто вже нагадує роботу американця Томаса Каротерса, помітило інтернет-видання "Українська правда".

Сам американець зазначив, що Литвин змінив певні моменти у його праці, щоб зробити їх більш негативними щодо громадянського суспільства, аніж було у першоджерелі. І саме це (окрім, звісно, факту плагіату) Каротерсу було найбільш неприємно.

Скандал набував розголосу. Лідер "За ЄДУ" змушений був визнати, що він справді прореферував роботу американського науковця. До речі, того ж 2002-го, даючи інтерв'ю одному зі столичних видань, Володимир Литвин сказав: "Я звик усе для себе сам писати. Я не люблю, щоби хтось писав замість мене". Звісно, тоді ніхто нічого не міг зробити проти голови АП, лідера провладного блоку. Тим паче, що реально про плагіат знала лише та громадськість, яка читала інтернет-видання та ще "Дзеркало тижня". Як ви розумієте, таких людей на тлі загального електорату було небагато.

До речі, "інтелектуальні" плями у житті Литвина траплялися й раніше. Зокрема, "Українська правда" писала про дивні збіги деяких фрагментів статті українського політолога Олексія Гараня "До волі: через Національний конгрес" у київській газеті "Молода гвардія" за 12 жовтня 1990 року, та написаної пізніше статті Литвина про українську міжпартійну асамблею. Стаття Литвина з'явилася у журналі "Політика і час" від 1991 року, № 4. Сам Гарань описав цей факт у свій книзі "Убити дракона: з історії Руху і нових партій України" (1993).

1997 року, за словами народного депутата Григорія Омельченка (який зараз є особистим ворогом Литвина не через одну справу), Литвин разом із тепер уже одіозним Ігорем Бакаєм (тоді -- керівником "Нафтогазу України") та ще кількома особами нібито здійснили аферу з інтелектуальною власністю з допомогою ВАТ "Нові мікротехнології". Суть її полягала у тому, що це ВАТ отримало від державних установ фактично за безцінь 88 патентів на винаходи, а потім продало їх державі за 180 млн гривень. Ці гроші на той час дорівнювали 100 мільйонам доларів.

Народні депутати не лише оприлюднили цю інформацію, а й розіслали її тодішнім віце-прем'єр-міністрові з питань ПЕК Юлії Тимошенко, голові ДПА Миколі Азарову та генпрокуророві Михайлу Потебенькові. Як, очевидно, зрозуміло, ні ГПУ, ні ДПА жодного криміналу у цьому не виявили.

Кучма та Литвин

Але це все було пізніше. Тим часом настав 1991 рік, Володимир Литвин зупинився у кар'єрному зростанні і повернувся на викладацьку роботу в університет. На життя не вистачало, тому Литвин шукав підробітку. Саме тут на сцену виходить одна з близьких до нього осіб -- Адам Мартинюк, нинішній віце-спікер. За леґендою, яку підтверджують обидва, Мартинюк улаштував Литвина охоронцем у комерційну фірму, де також працював.

Якщо так, то виходить, що майбутній миротворець Литвин працював у Львові. Річ у тім, що розкол СРСР застав Адама Мартинюка на посаді голови Львівського міськкому КПРС. Знаючи місцеві настрої, Адам Іванович вирішив поїхати зі Львова. Водночас, згідно з офіційними даними, близько двох років Мартинюк числився охоронцем службових приміщень агрофірми "Україна" на Львівщині, але реально він працював охоронцем у київській фірмі.

Сам Мартинюк розповідав про це так: "Якось зустрів Литвина. Розговорилися... Час був важкий, зарплату у вузах не платили. Литвин розповів, що теж влаштувався сторожем в одну з фірм, але там не платили. Тоді я запропонував йому йти до нас. Сторожем. Він погодився. І цілий рік ми разом пропрацювали".

На цій роботі Литвина застав 1993 рік. Як зізнавався сам спікер, цей рік різко змінив його біографію. Ще б пак, він познайомився з Леонідом Кучмою, який тоді вже був колишнім прем'єр-міністром.

Подробиці цього знайомства загалу не відомі. Або Литвин знову отримав серйозну протекцію, або колишній "червоний директор" відчув щось близьке у колишньому працівникові апарату КПУ, або була ще якась причина -- невідомо. Зате кар'єра Литвина знову пішла вгору, трохи повторивши свій початок, -- майбутній спікер став помічником уже президента Кучми. Через рік у нього з'явився робочий кабінет в Адміністрації президента. Детально вивчивши її роботу, 1999 року, після переобрання Кучми, Литвин її очолив.

Саме Леонід Кучма поставив на кар'єрі Литвина одну з найбільших темних плям. Йдеться про справу Ґонґадзе. Нагадаймо, що в записах майора Миколи Мельниченка є голос, схожий на голос Володимира Литвина. Він пропонує затребувати справу стосовно Ґонґадзе та "вивезти журналіста у Чечню". У вересня 2002 року Микола Мельниченко звернувся до генпрокурора Святослава Піскуна із заявою, у якій просив порушити кримінальні справи проти Леоніда Кучми, Володимира Литвина та Юрія Кравченка. Прохання Мельниченка ГПУ відхилила.

Зовсім недавно тимчасова парламентська комісія з розслідування обставин загибелі Георгія Ґонґадзе зачитала у парламенті свої висновки. Голова комісії Григорій Омельченко відверто звинуватив зокрема й Володимира Литвина в організації вбивства.

Однак навіть тепер Володимир Литвин залишається якщо не вірним Кучмі, то принаймні не зрадником екс-президента та багатьох його поплічників, усіляко наголошуючи, що не хотів би кидати камінь у город людини, з якою працював багато років. Можливо, це своєрідна вдячність за слова, які Кучма сказав 2001 року, коли ширилися чутки про відставку голови АП: "Литвин? Нехай працює".

Кучмі і справді не було сенсу віддаляти від себе людину, яка мала імідж чесної. Відомо те, що Володимир Литвин в АП не брав хабарів, а якщо хтось і намагався, то його наздоганяли в коридорі і повертали "презенти". Також ніхто не помічав за ним відвертого лобізму. Однак ці дві "леґенди" ставить під сумнів уже згаданий нами Григорій Омельченко.

Історію про ВАТ "Нові мікротехнології" ми вже розповіли. Буквально за кілька тижнів до виборів 2002-го Григорій Омельченко звинуватив Литвина у кримінальному лобізмі. Йшлося про те, що лідер "За ЄДУ" пролобіював інтереси компаній "ТНК-Україна" та "ТНК-Україна Інвест", унаслідок чого ті отримали пільги. За інформацією Омельченка, Литвин також посприяв переказу грошей цих компаній через офшорну компанію "Аміс Компані" (США). До того ж нардеп надав прокуратурі лист голови АП до керівника ДПА Азарова. До речі, інший нардеп -- Олександр Жир -- говорив, що депутати мають копії угод та листи, в яких є прохання посприяти офшорній компанії перевести валюту від укладеної угоди в Bank of New York. Саме так, сумнозвісний (особливо у США та Росії) Bank of New York. Однак далі депутатського звернення справа не пішла. Генпрокуратура заявила, що надані документи -- фальшивка. Генпрокурором тоді вже був Святослав Піскун. До речі, кажуть, що призначення Піскуна на цю посаду пролобіював саме Володимир Литвин, а не Віктор Медведчук.

Парламент

Перший же похід у парламент для Володимира Литвина закінчився тим, що він став другою особою у країні (формально голова Верховної Ради "за старшістю" поступається лише Президентові). Щоправда, цьому передувала виснажлива "спікеріада". Від цього часу починається поступовий відхід Литвина у самостійне плавання.

Фактично позиціонувати себе як нейтрального політика Литвин почав ще задовго до буремних часів Помаранчевої революції, коли дар миротворця він продемонстрував уповні. Перший свій серйозний крок спікер зробив, коли разом зі своєю Народною аграрною партією вийшов із кучмівської більшості та почав патронувати групу "Центр", звісно ж, неофіційно. Далі -- перший провал "конституційної реформи", коли Литвин не зробив нічого, щоб забезпечити її прохід. Водночас аналітики зазначають, що Литвин так повністю і не виходив з-під контролю Леоніда Кучми аж до листопада 2004 року.

До парламентської біографії Володимира Литвина належить одна з найсвіжіших темних плям. У березні цього року у межах скандалу з дружиною тоді ще міністра юстиції Романа Зварича виплили цікаві факти. Зокрема Світлана Зварич заявила, що структури, пов'язані з Управлінням справами Верховної Ради, одержали з бюджету України понад 420 мільйонів гривень як відшкодування ПДВ за експорт нафти.

Як пояснював "Поступу" сам Роман Зварич, йшлося про ТОВ "Дійова співпраця", яке створили на базі державного підприємства Верховної Ради України. Цікаво, що за тиждень до другого туру президентських виборів 2005 року керівник Апарату Верховної Ради України Зайчук надіслав тодішньому голові Смєшку листа, в якому повідомив, що 4 грудня 2003 року керівник справ Верховної Ради видав розпорядження про ліквідацію Державного дочірнього підприємства "Ділове співробітництво" Державного підприємства "Ділове співробітництво та послуги" разом з його філією. Зайчук зазначив, що рішення щодо реорганізації ДДП "Ділове співробітництво" Управління справами Верховної України не ухвалювало, як і не надавало керівництву цього підприємства дозволу на його реорганізацію, а тому ні ДП "Ділове співробітництво та послуги", ні Апарат Верховної Ради не мають жодного стосунку до ТОВ "Дійова співпраця".

Водночас Світлана Зварич стверджувала, що ДДП "Ділове співробітництво" створило ДП "Ділове співробітництво та послуги" відповідно до розпорядження Управління справами Верховної Ради, щоб забезпечити належні матеріально-технічні і господарські умови Управлінню справами ВР.

За словами Романа Зварича, "ніхто з керівництва Верховної Ради жодних пояснень не давав ні щодо того, яким чином всі активи Державного підприємства Верховної Ради перейшли до двох громадян за 100 гривень, кожен із яких заплатив за свою 50-відсоткову частку, відповідно, по 50 гривень. Немає відповіді на запитання: яку діяльність за кордоном провадить Управління справами Верховної Ради і чи причетний до такої діяльності голова Верховної Ради Володимир Литвин".

Матеріали передали до Генеральної прокуратури. Хто був генеральним прокурором ще донедавна? Правильно, Святослав Піскун.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Амібіції перемогли партнерство 
  ·  Суд підставив Піскуна 
  ·  У чому секрет перемог 
Погляд
  ·  "Газової війни" не буде 
  ·  Президент не дасть великих пенсій 
  ·  Іспанія воює з українською мафією 
  ·  Зима нам не страшна 
  ·  Дірки у міському бюджеті 
  ·  До Львова їде Юля 
  ·  Відкрили пам'ятник революції 
Поступ у Львові
  ·  Виставка про святих львів'ян 
  ·  В Опері дириґуватиме Роберт Лакс 
  ·  Львівщина – лідер із втрат газу 
  ·  Викладачі втрачають надію 
  ·  "Реґіони" за Сендегу або Писарчука 
  ·  Дітей ''загодували'' сумішами 
  ·  Офіцери ЗахОК в Угорщині 
Поступ з краю
  ·  Про підківки, серця та політику 
  ·  Про що не говорять політики, коли обговорюють НАТО 
Поступ у світі
  ·  Польські спецслужби компрометували політиків 
  ·  Чи хотів Буш атакувати "Аль-Джазіру"? 
  ·  Паніка в китайському місті 
Соціум / Пряма мова
  ·  Заробітки за кордоном – теж бізнес! 
  ·  Іван САХАНЬ: Безробітними стають люди будь-яких професій 
Політика
  ·  Темний бік спікера 
Розслідування
  ·  Велика квартирна афера 
Обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Наука
  ·  Юрій СЕНЬКОВСЬКИЙ: Геологічну науку досить погано фінансують 
  ·  Золоті правила для золотої усмішки 
Фор4Пост
  ·  "ФОРМАТНА" УСМІШКА ГЛАМУРУ 
Інтерв'ю
  ·  Тарас ВОЗНЯК: Коли позбавити від нервових закінчень 
Для молоді
  ·  Болонський процес: знову дискусія 
  ·  Як Ви оцінюєте Болонський поцес в Україні? 
Спорт-Поступ
  ·  Соло Роналдінью на "Ноу Камп" 
  ·  Маріуполь у плей-оф 
  ·  "Чорна" справа 
  ·  Мічел СІМЕН: Людяність -- найголовніше у професії лікаря 
  ·  На дуель із травмами 
Пост-Factum
  ·  Хроніка Трояндової революції 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  КАЛЕНДАР