BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Роки незалежності.    Львів'яни.    Соціум.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
21 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:52 27-07-2017 -   Синютка розповів, скільки сміття насправді продукує Львів і скільки грошей крали на вивезенні ТПВ  
  14:1 27-07-2017 -   На Самбірщині відзначили День поля  
  14:0 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:59 27-07-2017 -   Рівень злочинності на Львівщині знизився майже на 17%  
  13:58 27-07-2017 -   Просідання у Вірменському дворику підрядники усунули  
Україна
  14:48 27-07-2017 -   Кошти на «Стіну» розкрадала фіктивна фірма, якою «керувала» прибиральниця, – НАБУ  
  14:46 27-07-2017 -   Хресна хода в Києві: прийшли шість тисяч осіб  
  13:54 27-07-2017 -   У центрі Дніпра вибухнуло авто з дівчиною за кермом  
  13:48 27-07-2017 -   Звільнено суддю, в якого знайшли $300 тисяч і угорський паспорт  
  13:17 27-07-2017 -   У МОЗ оприлюднили новий реєстр препаратів програми «Доступні ліки»  
Світ
  13:56 27-07-2017 -   Уряд Фінляндії планує оцифрувати всі архіви до 2030 року  
  13:51 27-07-2017 -   Легендарне фото Ейнштейна продадуть на аукціоні: ціна стартує від $100 тисяч  
  13:49 27-07-2017 -   Наносупутники для дослідження Альфи Центавра уже випробовують на орбіті  
  13:18 27-07-2017 -   Американці знімуть художній міні-серіал про Чорнобильську катастрофу  
  12:16 27-07-2017 -   У Пакистані дівчину публічно зґвалтували за рішенням сільської ради  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львів'яни  » 

___________________________________________________________________________

"Говорить Радіо Твоєї Свободи!"
Розмовляв Ілько ЛЕМКО
 
Радіо "Люкс" від першого дня Помаранчевої революції закликало галичан їхати до Києва і роз'яснювало, як добиратися до столиці, чим їхати, як оминати підступні "їжаки" на дорогах, пости ДАІ, що брати в дорогу. У ті дні "Радіо Твоєї Свободи" за рейтингом сперечалося із "5 каналом" і часто його перевершувало. Те, що львів'яни тоді казали: "Ми поїхали на Майдан, бо почули заклик радіо "Люкс", коментарів не потребує. Про минулорічні буремні дні згадують "три стовпи" "Радіо Твоєї Свободи": шеф-редактор інформаційних програм Парасковія Дворянин, керівник студії звукозапису Максим Лан і ведучий програми "Давайте поговоримо" Олег Березюк.

Перемога у конфронтації зі страхом

-- Що спонукало "Люкс FM" після 21 листопада минулого року змінити свій звиклий музично-розважальний формат на формат серйозного інформаційного радіо з дуже сильною українською ідеологічною потугою?

Парасковія Дворянин: Це сталося дуже спонтанно. У день другого туру о четвертій ночі ми розійшлися, а о восьмій до мене подзвонив Макс Лан і сказав: "Треба підіймати країну". Потім ми зустрілися у коридорі, а Олег Березюк каже: "Ви знаєте, відбувається щось недобре, треба щось робити". Ніхто тоді не знав, що саме потрібно робити, але в усіх було бажання впливати на ситуацію в країні, бо було зрозумілим, що ситуація загрозлива. А потім ми вже почали структурувати нашу роботу у прямому ефірі.

-- Ви закликали їхати людей до Києва і пояснювали, як це найкраще зробити. Чи не було на Вашу адресу якихось наїздів, погроз, дзвінків із боку тодішньої влади, яка ще почувалася сильною?

П. Д.: Такі наїзди, звичайно, були, але про них ми довідалися лише згодом, бо під час самого радіомарафону нам ніхто про це не казав. Але вже після переголосування другого туру наше начальство і засновники розповіли, що були погрози з боку податкової. Мовляв, припиняйте свої марафони, бо це ваш бізнес і його можна закрити. Я думаю, що загроза для засновників утратити бізнес, а для нас роботу була величезною, але ми тоді про це не думали. У перші дні хлопець, який працював на Львівський залізниці, розповів у ефірі про всі фальшування, які там здійснювалися, про відкріпні талони, про донецьких, яких привозили. І ось наступного дня прийшли представники керівництва Львівської залізниці і погрожували, що "якщо ви не назвете прізвища цієї людини, то ми з вами зустрінемося в іншому місці". Звичайно, ми би цього хлопця не видали за жодних обставин. Були ще провокативні речі, коли до ефіру рвалися, на нашу думку, неадекватні люди, їх треба було дуже ретельно відфільтровувати, що і довелося робити мені.

-- Напевно, втрата роботи -- це не все, чим могла тоді закінчитися ситуація. Ви ж люди, які виросли за совєтської влади і знаєте, що якби тоді ввели надзвичайний стан, то Вам би могли "пришити" "заклики до повалення конституційного ладу" і все було би набагато серйозніше. Скажіть, Вам не було страшно?

П. Д.: Мені було страшно усі ті дні, але мене не полишало відчуття незворотності того, що тоді почалося, особливо коли я вийшла на стотисячний мітинг біля Оперного. Мені страшно бувало повертатися додому, хоча це було раз на три-чотири дні. Утім підбадьорював вислів моєї малої доньки, яка говорила моїй мамі: "От бабцю, якщо би ми з Вами поїхали на Майдан, то третього туру точно би не було". А ще в мене було таке відчуття, що все так дістало, що ти впадаєш у стан афекту і йдеш вже напролом, незважаючи ні на що.

Максим Лан: Ми однозначно вчинили певний вибір. І те, що ми робили, історично відповідало тому, коли наші прадіди йшли на війну з турками чи захоплювали владу у Львові 1 листопада 1918 року, чи боролися як дисиденти у 60-70-х роках минулого століття. Я думаю, що такий вибір робиться несвідомо і моментально. Його роблять з погляду тих цінностей, до яких ти дотичний із молоком матері. Ти знаєш історію України, історію своєї родини, те, що є речі дуже важливі, за які варто піти дуже далеко. Але це все ти відчуваєш дещо несвідомо: воно десь там на тлі твого розуміння ситуації. І коли ти робиш вибір, ідучи назустріч страху, назустріч тому, що ти можеш багато втратити, то розумієш, що цей вибір був закладений у тобі ще задовго перед тим, закладений твоїм вихованням, твоїм розумінням цінностей. Конфронтацію зі страхом я вважаю однією з найбільших цінностей нашого революційного досвіду, оскільки коли є ситуація страху, то ми маємо два виходи: або втекти від нього, або піти назустріч йому. І ось коли ти йдеш назустріч страхові, то ти маєш можливість якісно щось змінити, ти можеш виявити в собі те, чого в іншій ситуації ти ніколи би в собі не помітив. І тоді усе українське суспільство мало змогу пережити цей досвід, і він завжди буде з нами. Кожен з нас, хто у ті дні боявся за сім'ю, кар'єру, своє життя і, попри усвідомлення цього страху, йшов йому назустріч і робив те, що треба було робити, те, що йому підказувала совість і уявлення про цінності, має у своєму досвіді механізм якісно нового стереотипу дій.

Олег Березюк: Звісно, страх був, бо ми мали сумний попередній досвід наших дідів і батьків. Але цей страх уже не був звірячим, а був людським. Що нам тоді допомагало? Це те, що ми були разом і разом боялися, утім перші півдоби про це ніхто не говорив. Уперше ми почали про це говорити, коли о 5-й год. поїхали додому і казали один одному: "Мені страшно іти до під'їзду". Тоді думалося не тільки про себе, а й про своїх дітей, і тому я попросив свою дружину поїхати з міста. Вона, щоправда, цього не зробила, але я дуже переживав за свою сім'ю. Ми перестали боятися, коли у Львові на наш заклик і з нашою допомогою на вулиці вийшло понад 100 тисяч людей. Я усього цього не міг спостерігати, а лише на 15 хвилин вибіг із радіо, побачив усе і заспокоївся: ми знали, що все -- страх закінчився.

Ми були особами з невичерпним ресурсом

-- Як Вам вдалося витримати двотижневий цілодобовий ефір?

П. Д.: Ми працювали цілою командою, і я для себе відкрила з нового боку своїх співробітників. Не було жодного стогону, що хтось втомився, жодних нарікань, що мені поставили більше ефіру, а комусь менше. Навпаки, люди сварилися за те, хто більше працюватиме, щоби дати змогу відпочити тим, хто працював цілими ночами. І ще нас дуже підтримували наші слухачі. Коли ми сказали в ефір, що на нас можуть тиснути, погрожувати, то, вийшовши з радіо, побачили: біля нього стояло вісім машин "Радіо-таксі". Хлопці нас покликали і сказали: "Ми вас усіх відвеземо додому, бо ми чули на радіо, що вам щось загрожує. Ми можемо забрати зранку вас із дому і привезти на роботу, ми можемо вас розвозити містом, куди вам потрібно". Коли я запитала, скільки це коштуватиме, то на мене люди подивилися з образою. Було дуже зворушливо, коли подзвонили українці з Канади і заспівали в ефір "Червону калину", коли дзвонили заробітчани, які гарують на Заході, складаючи копійку до копійки, і постійно запитували, куди перерахувати зароблені гроші. Нам приносили з якогось кафе шість трилітрових бутлів із гарячим борщем, гарячими варениками, люди нам приносили варення. Якась жінка подзвонила: "Я живу на Пекарській. Може, вам треба помитися, бо вам нема коли піти додому, я тут близько. А, може, треба комусь переночувати? Будь ласка, приходьте". Завдяки такій підтримці ми навіть і втоми не відчували.

М. Л.: Мені здається, коли я це все робив, то був якоюсь зовсім іншою особою з невичерпним ресурсом. Коли ти робиш справу, в якій бачиш сенс, і робиш її не для себе, а для загалу, то тоді питання енергії не стоїть -- вона береться сама.

О. Б.: Це був стан, який у психології називається гіпоманією, тобто це була невтомна активна діяльність, що прикривала тривогу. Дуже допомагало перебування в колективі, хоча ми надзвичайно втомлювалися. Інколи так, що не могли спати, а на четверту добу в мене голос став таким "оксамитовим", що його практично не було чути. Нас рятувала неймовірна підтримка, підтримка свого колективу, людей, які дзвонили з-за кордону. Те, що радіо "Люкс" є в інтернеті, давало відчуття абсолютно глобальної світової підтримки: протягом однієї години дзвонили люди з Австралії, Північної, Південної Америки, Лондона, звідки завгодно і казали: "Хлопці, ми з вами!". Коли оголошення в Нью-Йорку робили через радіо "Люкс", то це було свідченням неймовірної згуртованості. Це був величезний стимул до праці.

Ціна слова була неймовірною

-- Чи відчували Ви тоді, що здійснюєте дуже важливу місію і що, можливо, без Вас не було би такої кількості львів'ян у Києві на Майдані?

П. Д.: Звичайно, ми це усвідомлювали, бо були в реґіоні першими, хто в понеділок після виборів, у вівторок, навіть у середу говорив про все, що відбувалося, нехай на нас не ображаються наші колеги. Адже до Києва їхали наші друзі, знайомі, їхали земляки. І щоразу ми собі уявляли, що теж могли би їхати цією дорогою, де були ці шипи, ці провокації. Йшлося про питання безпеки львів'ян.

О. Б.: Те, що ми робили велику справу, -- це, звичайно, відчувалося. Ми знали, що нас слухали сотні тисяч людей. Цікавою була і наша місія у Києві. На четвертий день революції ми з Остапом Проциком сіли у літак і полетіли до столиці, бо нам сказали, що на Сході України відключили всі інформаційні радіостанції і там залишилося тільки розважальне радіо "Люкс FM" із Києва. А це Луганськ, Дніпропетровськ, Донецьк, Мелітополь, Сімферополь. Ми вирішили це використати, щоб доносити людям на Сході якусь збалансовану інформацію. Ми придумали такий цікавий хід: "Кансультація псіхолага. Сіводня ізвестний в Украінє псіхолаг кансультіруєт на "Люкс FM"... очень сложна жить в нашей странє" і далі в такому ж дусі. І ось я просто з літака сідаю за мікрофон і починаю "кансультіравать". Ненав'язливо від імені хлопця з розбитим серцем, дівчина якого "уєхала в Маскву", переходжу до ситуації в країні, і підтекст моїх меседжів був таким: "Народ, про що ви думаєте, країна розвалюється!". Я намагався дуже коректно пояснити східнякам, що ж насправді діється в державі. Першого дня були дзвінки: "Я фсьо поняла, у вас там сідіт шпіон, он разлагаєт наше сазнаніє!", але вже четвертого дня стало очевидним, що люди на Сході намагаються зрозуміти реальну ситуацію. І я говорив майже все те, що й у Львові. Коли за декілька днів на Сході увімкнули "1+1", то сенсу в нашій діяльності вже не було, ми прилетіли до Львова і розпочали другий і найважчий рутинний етап революції. Звичайно, ціна нашого слова була неймовірною, і цим можна пишатися.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Сумне свято свободи у Львові 
  ·  Новий правитель Монако 
  ·  Бочка меду – за мільйон 
  ·  Напад на мечеть у Франції 
Погляд
  ·  Помаранчеве танго 
  ·  ПОНЕДІЛКУВАННЯ ІЛЬКА ЛЕМКА 
  ·  Із Джексоном-Веніком покінчено 
  ·  Піскун повернувся у свій кабінет 
  ·  Американці бомбардують Ірак 
Поступ у Львові
  ·  Одна перемога – багато героїв 
  ·  Освячено перший військовий храм 
  ·  Буняк – не мер 
  ·  Згоріла каплиця УГКЦ 
  ·  Сірик не святкуватиме із Сендаком 
  ·  Культура без голови 
  ·  Учителі опинилися на вулиці 
  ·  Помаранчевий трамвай як пам'ятник революції 
  ·  Свічкова хода проти СНІДу 
Поступ з краю
  ·  Туреччина перекриє шлях Україні 
  ·  Сирий закон, як смажений 
  ·  cвідок проти Ющенка 
  ·  Туркменистан заговорюється? 
Поступ у світі
Арт
  ·  Тарас КУШНІР: Провокація Заходом 
Роки незалежності
  ·  1998: Настала парадоксальна епоха 
Львів'яни
  ·  "Говорить Радіо Твоєї Свободи!" 
Соціум
  ·  Чому житло крадуть у держави 
Спорт-Поступ
  ·  Залізна витримка капітана 
  ·  Золота осінь для Ольги 
  ·  Повторення пройденого 
Пост-Factum
  ·  Рейтинг викрадених шедеврів 
  ·  Кабалісти погрожують Мадонні 
  ·  КАЛЕНДАР