BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Роки незалежності.    Львів'яни.    Соціум.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
16 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  15:13 18-12-2017 -   Отці-домініканці запрошують долучитись до різдвяного ярмарку  
  15:12 18-12-2017 -   У День святого Миколая найстаріший храм Львова відзначає престольне свято  
  14:54 18-12-2017 -   У Львові чоловік з ножем чіплявся до перехожих з погрозами вбити себе  
  14:9 18-12-2017 -   Поліція розшукує водія, що збив 79-річну жінку у Львові і втік з місця ДТП  
  14:6 18-12-2017 -   Сьогодні у Львові відбудеться театралізована вистава просто неба  
Україна
  15:17 18-12-2017 -   Наступного року міністром оборони України має стати цивільна особа  
  15:15 18-12-2017 -   Перші платні дороги в Україні почнуть будувати не раніше ніж у 2019 році  
  14:52 18-12-2017 -   У Чернігові вкрали 100-кілограмовий бюст Коцюбинського  
  14:52 18-12-2017 -   У Чернігові вкрали 100-кілограмовий бюст Коцюбинського  
  14:15 18-12-2017 -   В Україні подешевшало м'ясо та подорожчав хліб  
Світ
  15:20 18-12-2017 -   Президентом Чилі знову обрали мільярдера Піньєру  
  14:55 18-12-2017 -   У Росії випустили золотий iPhone з портретом Дзержинського  
  13:15 18-12-2017 -   У Польщі знесли черговий радянський пам'ятник  
  11:20 18-12-2017 -   Більше половини британців хочуть залишитись в ЄС, – опитування  
  11:2 18-12-2017 -   Встановлено причину відсутності пари у людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт  » 

___________________________________________________________________________

Тарас КУШНІР: Провокація Заходом
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА, Київ-Львів
 
У Тарасі Кушніру мене зацікавила насамперед ориґінальна зовнішність. А саме -- вуса, що кокетливо звивалися догори. Я поважаю чоловіків із вусами апріорі. Згодом вистачило кількох необережних слів українською мовою на прес-конференції, де всі розмовляли російською...

Попри короткометражний дебют у кіно, Тараса Кушніра важко назвати боязким новачком, радше митцем, який творить всіма можливими підручними засобами. І якщо колись у нього закінчиться фарба чи білий папір, я не здивуються, якщо він залишатиме свої послання звичайним олівцем на стінах будинку. Але, даруйте, не йдеться про часто-густо порожню пристрасть до перформенсів. Тарас Кушнір -- людина, яка напевне знає, чого їй треба від життя.

Ніхто не згадує, що король Франції позичав гроші у Рубенса

-- Тарасе, для багатьох людей є незрозумілим поняття "приймак". Звідси й запитання -- чи Ви свідомо робили ставку на якусь елітарність, інтелектуальність, протиставляючи своє розуміння кіно критичній масі?

-- Безперечно. Річ у тім, що для розуміння такого кіно потрібен певний життєвий багаж знань. Певний рівень смаку. Тому що для людини, яка дивиться моє кіно поняття "приймак" має бути принциповим. Бачте, чоловік, який йде в прийми, це не просто певний світогляд чи позиція, то ціла епоха. Це дуже специфічне життя, яке пов'язане з багатьма нюансами. Тому що прийми можуть бути як розкішними, так і дуже бідними. І все це безпосередньо пов'язане з війнами, виселенням людей, коли розбивалися сім'ї, помирали батьки, діти залишалися сиротами. Це цілий культурний пласт. Щоби ми порозумілися з глядачем, він має прожити якесь життя і зробити з цього висновки.

-- А чим саме для Вас є близький образ приймака?

-- Я виріс в родині, де дуже рано померла мати, і нас, трьох синів, піднімав один батько. Батько -- здоровий, сильний чоловік, ми бачили поряд з ним різних жінок. Отже, я знаю, про що кажу.

-- Попри те, я бачу на Вашій руці обручку. Вочевидь, не вважаєте, що митець має залишатися самотнім?

-- Це дурниці, міфи пострадянського простору. Чому в Радянському союзі зі всіх історій образотворчого мистецтва були показані лише імпресіоністи? Тому що це був гурт шлеперів, які жили по борделях, пили горілку та розважалися. Такий образ митця був вигідний радянській владі. І ніхто чомусь не згадує, що свого часу король Франції позичав гроші у Рубенса. Не згадують і про те, що Рембрандт був одним з найбагатший людей у свій час... Це абсолютно нормально, що в нас популяризуються такі речі. Але ніхто не каже, що майже всі імпресіоністи відчули на собі, як воно -- мати великі гроші, і якою є їхня сила. Відмова цих людей від грошей була свідомою. Уся різниця в тому, що наших митців поставили в такі умови навмисне.

Був такий фільм "Візит Мінотавра". І паралельна історія до нього -- становлення майстра-скрипаля. Коли вчитель свого молодого й талановитого учня побачив, що більше не може його нічому навчити, то дав йому грошей і мовив: "Візьми ці гроші, купи собі хату, зроби з неї майстерню і одружися". В майстра немає часу на пошуки кохання. Він повинен мати умови, в яких йому якнайкомфортніше працюватиметься. В нього не повинна боліти голова через якесь невирішене питання. Для цього конче потрібна сім'я і власний куточок, де завжди почуватимешся затишно.

-- А як же такі поняття як "натхнення", "муза", яка надихає на створення шедеврів?

-- Що таке "натхнення"? У фахівця немає такого пунктику як "натхнення", майстер просто якісно робить свою справу. Звісно, трапляються іскри, які даються від Бога, але загалом, у 99% -- це важка робота. Той хто йде, той осилить дорогу. Сидіти в безладі і чекати на натхнення -- абсолютна дурниця. Як на мене.

-- Мені здається, ми говоримо про різні поняття: є творчість, а є -- ремісництво...

-- Бачте, ставлення до ремісництва у нас також неправильне. Геніальність насправді визначається більшою працею та кращим розумінням суті речей. Геніальний майстер просто більше ночей недоспав і зробив то трошки краще за інших.

Українці ніколи не зніматимуть "Титаніків"

-- Ніколи не почувалися чужим у власній країні?

-- Ми всі почувалися чужими до 22 числа, поки я не вийшов на Майдан і не побачив, що таких чужих, як я -- море. Я зрозумів, що я не один, що є багато людей, які думають так само, як я і переймаються тими самими речами, що і я. Просто ми розкидані по різних місцях і не маємо змоги зібратися докупи. Але ми можемо робити певні речі принципово на своїх місцях. Якщо кожен робитиме на своєму місці те, що він повинен робити і так, як воно мусить виглядати, не виникатиме жодних проблем. Стара правда: ті, хто зустрілися і довго говорять, нічого не знають. Ті, хто зустрілися і обмінялися кількома словами -- знають дещо. А ті, хто зустрілися, поглянули одне одному в очі і з плачем розійшлися -- знають все. Люди, які нормально працюють і правильно мислять, не мають про що говорити. Вони так чи інакше говорять однією мовою та розуміються з півслова. І не важливо, хто чим займається. У нас же основний принцип -- неповага до роботи іншого. Щоби зробити в Україні кіно, потрібно вилити купу поту та витратити доста сили. А потім ти бачиш людей, які роблять все для того, щоби кінематографу у нашій країні взагалі не було. Це образливо.

-- Попри те, після перегляду панорами українського кіно, скажу Вам чесно, залишилося не найкраще враження...

-- Але ж Ви розумієте, що все залежить від того, хто це робив. Якщо у людини вітер в голові гуляє, немає чого дивуватися. З іншого боку, показ таких фільмів -- це абсолютно нормальна річ. Адже сьогодні я бачу політику скеровану на знищення доброго кіно. Я бачу такий вихід з цієї ситуації -- треба змусити українські телеканали показувати українське кіно.

-- Скажу Вам думку деяких телеведучих щодо цього: хочемо -- нема.

-- Що значить нема? Вони закуповують кілометрами російські серіали, а на українське кіно не хочуть виділяти навіть копійки. Про що тут можна говорити? Коли людина забирає гроші в родини, знімає на них кіно, а потім приносить готову стрічку на телебачення і їй кажуть: "Знаєш, у нас ВВС закуплено на найближчі півроку...". Руки самі собою опускаються.

Кожного року відбувається фестиваль "Відкрита ніч", де показують роботи лише національного виробника. І це у режимі нон-стоп, понад шість годин. Ви уявляєте собі, скільки це робіт? А вони кажуть -- нема. Є, його просто не хочуть показувати. Зацікавити людей можна елементарно: просто зробіть програму, де показуватимуть молоде українське кіно. І ви побачите, який це матиме резонанс.

-- Вважаєте, що на даному етапі свого розвитку наше кіно спроможне конкурувати з європейським?

-- Треба розуміти, що в нас інша культура, менталітет, свої цінності. Ті речі, які є для нас важливими та принциповими, для інших такими не є. Про що можна говорити, якщо американці переклали "Анну Карєніну" і зробили з неї маленьку брошурку? Нам не слід рівнятися з ними, тому що це зовсім інший світ. І нам не треба створювати конкуренцію з кимось, нам треба робити кіно в себе, у власній державі. Це логічно, що японці, наприклад, сприйматимуть українське кіно абсолютно інакше, ніж наш глядач. І якщо фільм перемагає десь за кордоном, то хочеш-не хочеш, а з'являється спокуса робити кіно схоже до нього. Від цього втрачається самобутність держави. Що є доброго в українському кіно? Мабуть, все-таки те, що воно не схоже ні до кого. Навряд чи наші режисери зніматимуть "Титаніків". Хоча нас постійно провокують до того. Мовляв, дивіться, як воно на Заході робиться. Не треба нам того. Мій добрий товариш завжди каже: "Я вже давно не хочу у далекі країни, я хочу ладу тут".

-- Чим для Вас сьогодні є короткометражне кіно, адже зрозуміло, що заробляти ним гроші нереально?

-- Знову ж таки, це в Україні сьогодні така ситуація. Французи із задоволенням закуповують короткометражні фільми і роблять з них цілі програми. Наші ж хочуть все і одразу. А так не буває. Якщо Іллєнко не мав змоги знімати кіно, а потім вона йому випала, то він спробував подати одразу все в одній роботі... А якби він мав зміг зробити не один фільм, а десять, вони, мабуть, були зовсім інакшими.

-- Пане Тарасе, у Вас дуже колоритна зовнішність...

-- А Ви зазирніть до підручника з історії і спробуйте там знайти бодай якусь неколоритну особистість. Людина мусить адекватно виглядати до свого внутрішнього світовідчуття. Мені так комфортно.

-- Які маєте творчі плани?

-- Робити. Як не матиму грошей на кіно, малюватиму. Як не матиму фарб -- фотографуватиму, а як навіть на це забракне фінансів, щось писатиму. Завжди слід щось робити, а не говорити про те, що тобі не дають змоги реалізуватися. Можна знайти все, треба лише хотіти.

Наступний фільм я хочу зняти про українське село. Я вважаю, що в кіно слід показувати людей, які цього направду варті. Які своїм життям, своїми роздумати заробили те, щоби їх обличчя показали на великому екрані, можливо, на цілий світ. Як то не дивно, але сьогодні ще є люди, які попри все прагнуть щось робити.

-- Ви робите?

-- Я роблю (сміється -- Авт.)


DOVIDKA:

Тарас Кушнір (псевдонім Тараса Пономаренка) народився в 1972 році в Кривому Розі. Кінорежисер, художник та фотограф. У 1991 році закінчив з відзнакою Коледж Мистецтв у Дніпропетровську. Три роки навчався живопису в Інституті Мистецтв у Харкові. З 2000 року вивчає документальну кінозйомку у Державному університеті театру та кіно в Києві.

У 2002 та 2003 роках -- лауреат всеукраїнського фотоконкурсу в межах "Пролог-фесту" у Києві. З 2002 року -- член Всеукраїнської спілки фотохудожників.

Фільм режисера "Приймак" отримав цього року нагороди за "Кращий документальний фільм" та "Кращу операторську роботу" на фестивалі "Відкрита ніч".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Сумне свято свободи у Львові 
  ·  Новий правитель Монако 
  ·  Бочка меду – за мільйон 
  ·  Напад на мечеть у Франції 
Погляд
  ·  Помаранчеве танго 
  ·  ПОНЕДІЛКУВАННЯ ІЛЬКА ЛЕМКА 
  ·  Із Джексоном-Веніком покінчено 
  ·  Піскун повернувся у свій кабінет 
  ·  Американці бомбардують Ірак 
Поступ у Львові
  ·  Одна перемога – багато героїв 
  ·  Освячено перший військовий храм 
  ·  Буняк – не мер 
  ·  Згоріла каплиця УГКЦ 
  ·  Сірик не святкуватиме із Сендаком 
  ·  Культура без голови 
  ·  Учителі опинилися на вулиці 
  ·  Помаранчевий трамвай як пам'ятник революції 
  ·  Свічкова хода проти СНІДу 
Поступ з краю
  ·  Туреччина перекриє шлях Україні 
  ·  Сирий закон, як смажений 
  ·  cвідок проти Ющенка 
  ·  Туркменистан заговорюється? 
Поступ у світі
Арт
  ·  Тарас КУШНІР: Провокація Заходом 
Роки незалежності
  ·  1998: Настала парадоксальна епоха 
Львів'яни
  ·  "Говорить Радіо Твоєї Свободи!" 
Соціум
  ·  Чому житло крадуть у держави 
Спорт-Поступ
  ·  Залізна витримка капітана 
  ·  Золота осінь для Ольги 
  ·  Повторення пройденого 
Пост-Factum
  ·  Рейтинг викрадених шедеврів 
  ·  Кабалісти погрожують Мадонні 
  ·  КАЛЕНДАР