BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Соціум.    Стиль / Арт.    Репортаж.    Телевізії.    Канапа.    Мандрівка.    Життя / Листи.    Для дому.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Життя / Листи  » 

___________________________________________________________________________

Наші міста
МАЙКЛ
 
Наша маленька батьківщина

Вони у кожного з нас свої. Навіть, якщо офіційно і географічно, це один і той же населений пункт. Місто, село, селище міського типу, хутір. Та справа не в географії, економіці чи політиці.

Справа в іншому. Наші міста -- наша маленька батьківщина. Це не просто стіни і вулиці, це карта пам'яті. Станіслав Лем сказав, що його Львова вже немає. Ні, стіни, будинки, парки, вулиці і храми залишились. (Львів, на відміну від багатьох міст України і Європи, не надто постраждав від останньої війни). Вже немає тих магазинів, наповнених тими людьми, що одягнені в той одяг. Немає тих запахів і тих звуків. Немає тих назв. Немає того ритму життя. Навіть ті, хто все своє життя прожив на одній і тій самій вулиці, знає, це вже зовсім не та вулиця, якою вона була, коли ви робили нею свої перші кроки. І річ не в тім, що кожна влада починає з того, що дає старим вулицям нові назви, замість відремонтувати дорогу чи тротуар. Тротуару вже немає, тому що він заставлений машинами. Частини будинку вже немає, тому що тепер це банк.

Усе змінилося. Подекуди -- кардинально. Вже немає міста Кенігсберг і міста Хіросіми. Дуже багато європейських міст знищила війна і нові господарі.

Це не погано, але й не добре, це закон життя -- все минає, все змінюється. Вся дія і музика, все життя "твого міста" запаковані у конкретний часовий проміжок. Ми пам'ятаємо час і місце. Дошкільний період і двір; коли ж ти вчився в школі -- школу, бібліотеку, походи в ліс; коли ти вчився в університеті -- старі вулиці старого міста; коли ти працював -- величезний завод, страшнуватий гуртожиток, забігайлівку, магазин і сквер.

Коли тобі лише чотири-п'ять років, і дорослі, стримуючи гордість, кажуть, що твоє, їхнє місто -- це історичний, фінансовий, політичний, економічний, культурний і футбольний центр Європи і світу, -- тобі це до лампочки, тобі це нічого не говорить, тим паче, якщо на вулиці дощ, а у дворі величезні ями наповнені брудом, і ти не можеш вийти погуляти.

Чистий, великий незагаджений сміттям, засаджений деревами двір твого дитинства, у маленькому, тихенькому провінційному містечку назавжди залишиться з тобою, як найкраще місце на планеті. Культурна столиця, якщо не світу, то однієї країни, принаймні її західної частини, П'ємонт, з великими дворами-колодязями, де перехожі справляють нужду, де вічний перетяг, крики п'яних, і навіть трава не росте за браком сонця і тепла на цьому вічному камінні... Це все залишиться в душі і пам'яті сирою сірою плямою, оточеною пам'ятками історії і культури.

Провінціали

Власне вони, провінціали, а не корінні мешканці, не аборигени, народжені в цьому місті, і стають рушійною силою змін і розвитку будь-якого великого міста.

Мінімум грошей в кишені і максимум віри у власні сили і власну ідею -- кліше, штамп про провінціалів, які вибились в люди і завоювали "Велике" місто. Вони здійснили велику подорож. До кар'єри, грошей, слави. Люди переступають через них, а вони переступають через людей. Клуби, ресторани, бари, стадіони, концертні зали, шкільні класи і студентські аудиторії, лікарні , дитячі садки, приватні квартири. Міліціонери, журналісти, вчителі, продавці, чиновники, спортсмени, місцеві знаменитості, легенди району і міста, -- є членами певного ексклюзивного клубу "Мешканці міста", де вхід за запрошеннями із назвою житло, робота. Власне у цьому клубі вся маса люду і збирається, щоб віддатись плотським і не тільки, творчим і навпаки, радощам життя. Як передати весь цей неймовірний бедлам, увесь цей вертеп у русі?

Є два шляхи. Перший -- екскурсія, збірка міфів і анекдотів. Статична розповідь, яка нагадує музейну екскурсію, детектив, легкий кримінал і навіть комедія абсурду на тлі цього шизофренічного світу, де існують літературні критики і гангстери, місцеві телезірки і повії, бармени, власники борделів, магазинів, салонів краси і хронічні алкоголіки, письменники, шукачі пригод на свою голову і вільні художники, політики і небіжчики.

А є інший сценарій. Тут, у цьому місті, де він, провінціал, живе і де, можливо, його, п'янезного до безтями, знайдуть у рові. Мокрого і холодного. А потім, як небіжчика, відправлять в останню подорож. Тут, у цьому районі, вулиці, дворі, пам'ятають усіх пияків і всіх "артистів".

"Я продавала йому хліб". "Я пам'ятаю, як ми, студенти, вставали, коли він з'являвся в барі. Тут він вечеряв в "італійському" ресторані з місцевими знаменитостями". "Ми знайшли його в палаті, замотаного в бинти". "Він мріяв поїхати в Лондон на роботу. Працювати, а не розважатися". Кожен залишає про себе певні спогади. У кожного свій фінал. Фінал, який можна вважати геппі-ендом, а можна вважати дорогою пізнання. Адже, проживши цей день, "який ніяк не почнеться і ніч, яка ніяк не закінчиться", він, скидаючи з себе провінційну павутину, стає справжнім жителем "Великого міста".

Наша гра

Ми ставили дві цеглини, замість воріт, і копали м'яч. Або ж воротами слугували дві стійки під'їзду. М'яч відбивався від стін, і якщо ви хотіли правильно розрахувати траєкторію, то потрібно було враховувати цей фактор. Так само як і рикошет від твердої асфальтової поверхні. Це був міні-футбол.

Майданчик також був не тієї форми, яку вимагає класична футбольна наука. Але це все одно був футбол. Не баскетбол, не легкоатлетичний крос. Це був звичайний вуличний футбол. Футбол для задоволення, футбол заради футболу. Ми не знали правил офсайду, ми не говорили "аут", а просто -- "м'яч вийшов", говорили не "кіпер", а -- "воротар". Ми не мали гетрів, щитків, бутсів і навіть справжнього шкіряного м'яча. Він був ґумовим.

Ні, футбол як дитяча гра не зник під натиском баскетболу і комп'ютерних ігор і клубів. Але він змінився. З вуличного він перетворився на майже справжній. Тепер діти збирають команди і грають у футбол на футбольному полі, де є справжні ворота, де діє правило офсайду, де є навіть спеціальний майданчик, зі штучним покриттям, такий, що нещодавно з'явився на Сихові, в районі Санта-Барбари. Все це навіть краще, аніж раніше. Єдина різниця: ми грали щодня у будь-який час і заради самої гри.


Батьківщину не вибирають

Хочемо ми чи ні, але у кожному культурному і некультурному центрі, є район вулиця, будинок, двір, де ти народився і провів дитинство.

Батьківщину не вибирають. Малу чи велику. Фатум! Від нас це не залежить. Але від нас залежить, яким ми передамо наше місто нашим дітям, майбутнім поколінням, що прийдуть після нас.

Навіть, якщо ми не архітектори і будівельники, і від нас не залежить, чи виростуть тут архітектурні шедеври, чи індустріальні потвори. Навіть, якщо ми не чиновники, які так люблять перейменовувати вулиці нашого дитинства чи перекроювати карту міста. Та від нас, мешканців, залежить, чи буде наше місто чистим, тому що сміття з космосу не прилітає, воно саме не сиплеться і не ллється з вікон на тротуар. Дерева і трава в парках, скверах і шкільних стадіонах самі себе не нищать. Фасади будинків не пишуть на собі різні непристойні речі. Собак також хтось виводить на вулицю, не всі ж вони бродячі.

Кожен з нас має свій район. Його може не бути на жодній міській мапі. Навіть на довоєнних. Його кордони знають тільки аборигени і архіваріуси-добровольці, які деколи заробляють на життя і випивку своїми знаннями. Аудиторія -- табуни довірливих, туристи, студенти і всі, хто волочиться цією територією.


Ми йдемо

Ми -- покоління, час, державний і політичний устрій -- ми всі йдемо і забираємо з собою наші міста, залишаючи позаду не порожнечу, а інше місто. Місто наших дітей. Місто майбутніх поколінь. Час не зупиняється і місто не вмирає з нами.

Час перетворює нас на каміння, а вже потім, на нього кладуть квіти або воно заростає травою забуття. Це вже від нас залежить, тут і зараз, що станеться потім, коли ми підемо.









» 
Непричесані думки небайдужого читача
Гортаючи "Поступ" 12-18 листопада 2005 року
Ярослав Барбара
 
Субота, 12 листопада

Ст.5 "Хліб -- бомба сповільненої дії?"

Не знаю, як хто, а я -- фанатик справжнього житнього хліба. З ностальгією згадую далекі 40-ві роки, коли батько влітку відвозив мене до бабці в село Потелич під Рава-Руською.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  За жадібність – до прокурора 
  ·  Тимошенко домовилась з Януковичем? 
  ·  Туркменський газ теж подорожчає 
Погляд
  ·  Піскун виграв, наразі... 
  ·  Центр столиці – не для всіх 
  ·  Геннадій Москаль приборкуватиме Луганськ 
  ·  НСНУ утворив президію 
  ·  Воскресіння шедевра 
  ·  Методи Попелюшки ефективні тільки в казках 
  ·  Віза до Польщі за дві години 
  ·  "Відродження" проти Юзя Обсерватора 
Поступ у Львові
  ·  Школярі повертаються до шкіл... 
  ·  Свої права треба захищати 
  ·  Лічильників тепла буде більше 
  ·  Двоє дітей загинуло 
  ·  Володимир В'ЯЗІВСЬКИЙ: На Галичині брудні технології не спрацьовують 
  ·  День Михайла в Музеї Грушевського 
  ·  Яворівський полігон -- місце пам'яті 
  ·  Оголошення 
Поступ з краю
  ·  Роман ЗВАРИЧ: Я ставлю виклик перед усіма 
  ·  Чиновників примусять декларувати витрати 
  ·  Довгоочікувана експертиза 
  ·  В Україні буде Туринська плащаниця 
  ·  МВФ не подобаються пенсії 
Поступ у світі
  ·  Гірше, ніж за Саддама 
  ·  Опозиція Грузії закликає до виходу з СНД 
  ·  Прем'єр Чечні потрапив в аварію 
  ·  Хусейна побили судові секретарі 
Соціум
  ·  "Крок за горизонт" 
  ·  Сергій ПЕРВАК: Бажання служити у хлопців є 
  ·  Загадкова лікарня 
  ·  До Європи через... туалети 
Стиль / Арт
  ·  СИГАРИ: некоректний делікатес 
  ·  Гламурне дівча 
  ·  Стільникове кохання у гламурному стилі 
  ·  eSTHETIC EDUCATION: Є бажання сісти на колонку, коли грає він? 
Репортаж
  ·  Стоп. Машина 
  ·  Рекорд встановлено! 
Телевізії
  ·  Ігор Слісаренко: Якісна інформація є прибутковою 
  ·  А раптом усе покращиться? 
Канапа
  ·  Вікно 
Мандрівка
  ·  Будинки довкола алеї 
Життя / Листи
  ·  Наші міста 
  ·  Непричесані думки небайдужого читача 
Для дому
  ·  Шоколадний блюз 
  ·  Особливості національного сервісу 
Спорт-Поступ
  ·  Тотальний футбол (загальний заголовок для усіх текстів) 
  ·  Генерал 
  ·  Тотальний футбол і метр 
  ·  Суддівське "свавілля" проти команди Луческу 
  ·  Максим ФЕЩУК: І ми, і бельгійці шоковані 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР