BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Соціум.    Стиль / Арт.    Репортаж.    Телевізії.    Канапа.    Мандрівка.    Життя / Листи.    Для дому.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  12:22 24-05-2017 -   Прокуратура підтвердила затримання директора львівського заводу ЛОРТА за підозрою у сутенерстві  
  12:21 24-05-2017 -   На Львівщині внаслідок негоди підтопило садиби  
  11:18 24-05-2017 -   На Львівщині відбудеться Чемпіонат України з гірських перегонів  
  11:11 24-05-2017 -   Внаслідок пожежі у будинку на вул. Є. Лазаренка ніхто не постраждав  
  10:18 24-05-2017 -   Львів'ян кличуть на безкоштовні медичні обстеження у намети  
Україна
  12:16 24-05-2017 -   У назві села на Волині змінили одну букву  
  11:20 24-05-2017 -   Рада правосуддя люструвала суддю Вищого спеціалізованого суду  
  10:21 24-05-2017 -   В Україні завершили зйомки першої серії нового мультсеріалу «Козаки. Навколо світу»  
  10:20 24-05-2017 -   Власники телеканалу «Інтер» обурилися мовними квотами на телебаченні  
  10:16 24-05-2017 -   У Львові збирають одяг на "Останній дзвоник" для дітей-сиріт. Як долучитись  
Світ
  12:18 24-05-2017 -   Помер онук Сталіна  
  11:14 24-05-2017 -   Папа Римський прийняв Трампа у Ватикані  
  10:23 24-05-2017 -   В Італії зробили обов'язковими щеплення для дітей дошкільного віку  
  10:8 24-05-2017 -   Британська яхта затонула в Атлантичному океані після зіткнення з китом  
  16:33 23-05-2017 -   У Сенаті Нідерландів розпочалися дебати щодо асоціації Україна-ЄС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Вікно
Веде сторінку Юрій Винничук
Василь КОРОЛІВ-СТАРИЙ
 
Загін гучної слави отамана Сокола закінчував свою останню працю.

Червоні оточили ватагу одчайдушних повстанців, що так щасливо раз по раз вив'язувалися з найскрутніших обставин й були рішучо невловимі. Але ж численний ворог, виведений з рівноваги дивовижною сміливістю маленької купки "бандитів", вирішив знищити їх за всяку ціну й пішов на Сокола великою збройною силою. І на цей раз Сокіл зі своїми "соколятами" вскочив у пастку, як миша. Правда, призвела до того не ворогова хитрість, бо Сокіл напевне знав і його велику силу й росполіг залоги. Але ж така вже наша вдача, що не маємо здібности на обрахунки. Тому незмінний успіх, що ходив за Соколом у всіх попередніх його наскоках, сп'янив самого отамана і його невелику ватагу.

-- Бували і не в такій каші, то не посоромимо й тепер отаманової слави! -- одноголосно ухвалили на раді "соколята" й пішли в божевільний напад просто в чоло ворогові.

Пішли -- помилились: було вищим за людські зусилля прорвати вогненне коло.

Ще на початку, з раннього вечора, як тільки посутенів осінній день, щастя не цуралось "соколят", бо ворог не міг припустити, щоб миша сама кинулась на кота. В тім і полягав тактичний маневр повстанців. Ворог здригнувся й дорого заплатив за своє здивовання. Але вже через годину становище змінилось.

Тепер "соколята" ясно побачили скривлену посмішку смерти, та вже не було як тікати. Коли ж зненацька вимахнув у повітрі руками і сам Сокіл, а потім важко гупнуло його тіло на мокру стерню -- остання надія зникла.

-- Брати! Не давайтеся в руки живцем, бо все одно живими не випустять. Вмирайте відразу, без зайвих мук! -- з червоною піною на устах дав отаман свій останній наказ і випустив дух.

Козаки перехрестилися і кинулись на кулемети, що клацали своїми сталевими зубами вже з трьох боків. На четвертому -- була річка, на протилежному березі якої блиснули багнети в світлі прожектора...

Гарний, мов намальований, юнак Гнат Добривечір на мить оглянувся на сніп світла, що саме вирвався з прожектора. Немов той промінь одчинив у його голові вікно й освітив у пам'яти инший образ. Гнат побачив підзимок вдома, у рідному селі. Довга ніч втомлюється стерегти до ранку зелені озимини та золотий лист дерев, що під ранок місяць посипає срібним порохом свого білого сяйва. Ось блиснуло сонце, враз вимило місяшне бліде сяйво, почистило на ланах та пригорках довгі зелені килими, постелені поміж фіолетовими скибами зораної землі, на якій тремтить блакитне мереживо, що спадає тінню з мосяжових та золотих листочків напівоголених дерев.

Промінь прожектора мазнув юнака по пересохлих губах, немов глузуючи промовив:

-- А от вже ти ніколи не побачиш сонця!

-- Андрію! Петре... -- тихо гукнув Гнат. -- Полізьмо ліворуч борозною до кулеметів... може, якось... -- і впав на землю.

-- Про мене! -- відповів Андрій, -- ще хоч одного харциза задавимо.

-- Авжеж! -- і собі притакнув Петро, -- і разом з Андрієм впав біля Гната.

Волочучи в зубах обрізи, всі троє швидко поповзли на чотирьох борозною. Прожектор вишукував иншу групу, що рвалась у протилежний бік.

-- Мерщій, в пітьму бігцем! -- взяв на себе провід Гнат.

Юнаки звелись на ноги й, пригнувшись до землі, побігли вперед по бур'янищах. За кілька кроків до кулемета, що торохтів, стоячи на купині, всі знову впали на ріллю. Біля кулемета було також троє червоних.

-- Не стріляй! -- прошепотів Гнат. -- Знімай руками.

Вони ще трохи проповзли повз кулемет, затримуючись, коли він на хвильку замовкав, і тоді раптом повернули назад. Бігцем підскочили до кулеметників: один тільки ойкнув під ударом рушниці, а два захарчали, уткнуті обличчями в мокру ріллю. Тимчасом Андрій вже цокотів з кулемета по сусідніх кулеметниках розставлених в ланцюг. Потім швидко обернув самостріл до річки й полив залізним дощем гурток ворогів, що скупчились біля прожектора. В Андрія була досвідчена рука: сусідні кулемети замовкли, прожектор згас. За мить з протилежного боку смертельного кола озвалось "Слава": це кололи ворога ті повстанці, що саме тепер його доскочили. Гнат залився безжурним сміхом:

-- Мавра зробила своє діло, Мавра може піти! -- весело гукнув він. -- Так, тікаймо!.. Вперед, братця, щосили, поки маємо "вікно"!

Бігли зиґзаґами, аж поки доскочили до чагарників. Одсапались. Прислухались. Постріли майже стихли, але прожектор вже знову скородив поля білим гартом. Близько них, чавкаючи копитами, пролетіло двоє верхівців. Кортіло "зняти", але пустили. Ще раз пристояли на узліссі: тільки поодинокі стріли.

-- Упокой, Боже, померлих!

Зняли шапки, перехрестились і подались далі лісом.

Пройшли з десяток верстов. Холодало. Земля тужавіла, а мокрі чоботи прилипали до ріллі, мов намащені густим клеєм. Голодне тіло дубіло, вкриваючись ожеледдю. З нього виходила остання сила.

-- Таки спробуймо до школи, -- умовляв Петро. -- Кажу ж вам: і переспимо, і наїмося.

-- Та вже, згода, -- відповів Андрій. -- Все одно й у лісі смерть неминуча: тільки сядемо -- замерзнемо. А ти ж знаєш схованку?

-- Ще б пак! Я ж сам її й пакував, а перед тижнем робив повірку з отаманом. Навряд, щоб за ці дні хтось її обчистив, бо школа ж -- пустка, без рогу й без верху.

Обережно оглянули руїни: ніде не було жадного сліду якоїсь живої істоти, тільки в єдиній цілій хатині під купою соломи лежав давній труп, що отруював повітря. Гнат виволік його в сіни, а Петро з Андрієм подались до схованки. В колодязі витягли брус із цямрини, набрали сала, цибулі, сухарів, зарівняли тягарем сліди й пішли до хати. Вікно було затулене соломою та, мабуть, учителевим матрацом. Багато соломи було й на підлозі. Біля плити лежали тріски.

-- Затопити б! І сірнички маю!

-- А ось і чайничок! От би гарячого чаю!

-- Покинь, -- озвався Гнат. -- По диму впіймають, хай їй чорт тій кацапській юшці!

Але ж товариші, що враз побадьорішали, підкріпившись салом, не здавались. Щільніше позатулювали соломою вікна й вирішили спробувати нагріти воду на трісках просто на плиті, бо ж "дим піде горою по коритарах та на горище й здалеку видаватиметься лише імлою". Знали, що дурять самих себе, але ж така велика була спокуса!..

Теплою сивою шапкою затягло стелю, за якийсь час почала й шкварчати вода. Козаки лежали на долівці у м'якій соломі, відчуваючи з приємністю, як тепліша в хатині. А коли випили гарячого окропу, так розморило, що вирішили тут і спати.

-- Зачинимо двері, все одно -- вже жар вигасає! -- сказав хтось.

Зачинили і враз поснули.

Гнат, що був наймолодший, а тому й найшвидше набирався сили, прокинувся за годину. Він ледве підвів голову й ніяк не міг збагнути, де він. А, мов оливом налита, голова сама падала на солому. Тяжко відсапуючи, нарешті отямився й збагнув, що в голові йому стугонить від чаду, бо на плиті ще й досі тліла одна суковатка.

-- Хлопці! Чи ви ще там живі?

Ледве добудився, але вони обидва безвільно падали на солому.

Гнат скипів:

-- Та чи ж на те ми втікали від кацапських куль, щоб поздихати тут від чаду? -- й почав тягти за ноги товаришів.

-- Покинь! -- глухо відповів Андрій. -- Відчини вікно, тай край.

Гнат, заточуючись, почав шукати вікна. Але ж у хатині було темно, як у труні. Помацав по стінах: нема вікна, нема дверей, немов усю хатину виложено зсередини соломою. Наткнувсь на стіл, на лаву, на плиту, на розламаний стілець і нарешті намацав скло. Спробував відчинити -- вікно не піддавалось.

-- Та поможіть, братця, не відчиню сам! -- попросив по-дитячому.

-- Оце напасть, -- буркнув Андрій, -- то видуши шибу!

Юнак притис шибу ліктем: шкло бринькнуло й полетіло скалками додолу. Потім так само придушив другу, відступив на крок і витягся на соломі. Йому видалося, що з вікна потягло холодним повітрям. Тоді навернув соломи на ноги й ураз заснув.

Попрокидались аж за світла. Крізь заткнуті соломою вікна пробивалися золотисті промінчики вранішнього сонця. Відтулили їх -- всі шиби були цілі, хоча на соломі блищали шкляні скалки, що видушив Гнат з дверцят шкільної, колись бібліотечної, шафи.

Але ж юнаки не вчаділи: видимо, чад вийшов крізь нещільно причинені двері. Молоді тіла відпочили, сила вернула до них, а з нею бадьорість і надія. І коли козаки йшли далі лісами до рідних сіл, Гнат глибокодумно промовив:

-- Цього випадку не забуду й до смерти, бо ж, панове-браття, хоча для життя й треба свіжого повітря, але ж часами вистачає й самої віри, що те повітря є, чи... навіть тільки буде!

Справжнє прізвище -- Королів. Народився 4.ІІ.1879 р., в с. Ладані на Прилуччині (Чернігівщина). Закінчив Полтавську духовну семінарію, де навчався із Симоном Петлюрою, та 1902-го -- Харківський ветеринарний інститут. Виступав як публіцист. 1906 р. був заарештований царською владою. Один із організаторів київського видавництва "Час". 1919 р. виїхав до Чехословаччини, пізніше викладав в Українській господарській академії в Подєбрадах під Прагою. Друкував статті і нариси на громадсько-культурні теми в газетах "Хлібороб" (1905), "Рада" (1907-1914), "Засів" (1911-1912) та ін. Видав для дітей та юнацтва роман "Чмелик" (1920) -- про мандри юнака з Полтавщини світом, про любов до рідної землі, а також дві збірки казок. Залишив серію малюнків природи й побуту Закарпаття. Помер 11.XII.1943 р. у м. Мельник у Чехії.

Оповідання опубліковане під псевдонімом В. Диканський у календарі-альманасі "Дніпро на 1927".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  За жадібність – до прокурора 
  ·  Тимошенко домовилась з Януковичем? 
  ·  Туркменський газ теж подорожчає 
Погляд
  ·  Піскун виграв, наразі... 
  ·  Центр столиці – не для всіх 
  ·  Геннадій Москаль приборкуватиме Луганськ 
  ·  НСНУ утворив президію 
  ·  Воскресіння шедевра 
  ·  Методи Попелюшки ефективні тільки в казках 
  ·  Віза до Польщі за дві години 
  ·  "Відродження" проти Юзя Обсерватора 
Поступ у Львові
  ·  Школярі повертаються до шкіл... 
  ·  Свої права треба захищати 
  ·  Лічильників тепла буде більше 
  ·  Двоє дітей загинуло 
  ·  Володимир В'ЯЗІВСЬКИЙ: На Галичині брудні технології не спрацьовують 
  ·  День Михайла в Музеї Грушевського 
  ·  Яворівський полігон -- місце пам'яті 
  ·  Оголошення 
Поступ з краю
  ·  Роман ЗВАРИЧ: Я ставлю виклик перед усіма 
  ·  Чиновників примусять декларувати витрати 
  ·  Довгоочікувана експертиза 
  ·  В Україні буде Туринська плащаниця 
  ·  МВФ не подобаються пенсії 
Поступ у світі
  ·  Гірше, ніж за Саддама 
  ·  Опозиція Грузії закликає до виходу з СНД 
  ·  Прем'єр Чечні потрапив в аварію 
  ·  Хусейна побили судові секретарі 
Соціум
  ·  "Крок за горизонт" 
  ·  Сергій ПЕРВАК: Бажання служити у хлопців є 
  ·  Загадкова лікарня 
  ·  До Європи через... туалети 
Стиль / Арт
  ·  СИГАРИ: некоректний делікатес 
  ·  Гламурне дівча 
  ·  Стільникове кохання у гламурному стилі 
  ·  eSTHETIC EDUCATION: Є бажання сісти на колонку, коли грає він? 
Репортаж
  ·  Стоп. Машина 
  ·  Рекорд встановлено! 
Телевізії
  ·  Ігор Слісаренко: Якісна інформація є прибутковою 
  ·  А раптом усе покращиться? 
Канапа
  ·  Вікно 
Мандрівка
  ·  Будинки довкола алеї 
Життя / Листи
  ·  Наші міста 
  ·  Непричесані думки небайдужого читача 
Для дому
  ·  Шоколадний блюз 
  ·  Особливості національного сервісу 
Спорт-Поступ
  ·  Тотальний футбол (загальний заголовок для усіх текстів) 
  ·  Генерал 
  ·  Тотальний футбол і метр 
  ·  Суддівське "свавілля" проти команди Луческу 
  ·  Максим ФЕЩУК: І ми, і бельгійці шоковані 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР