BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Соціум / Тема.    Політика.    Точка зору.    Осмислення.    Арт.    Для молоді.    Львівські обсервації.    Діаспора.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
19 березня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  18:30 22-03-2017 -   На площі Кропивницького розпочато реконструкцію  
  17:4 22-03-2017 -   На початку травня у Львові відкриють Центр адопції безпритульних тварин  
  16:10 22-03-2017 -   Від завтра, 23 березня, буде перекрито рух транспортних засобів на вул. Бальзака  
  15:40 22-03-2017 -   У Львові відкрили «Вікно життя» для немовлят  
  14:38 22-03-2017 -   Впродовж дня подача опалення призупиняється, - тепловики  
Україна
  17:8 22-03-2017 -   Гройсман показав найгірші дороги України  
  17:7 22-03-2017 -   Юлії Самойловій заборонений в'їзд в Україну на три роки  
  16:2 22-03-2017 -   До України прийде похолодання  
  16:0 22-03-2017 -   У Києві повітряна хвиля від потягів ледь не вбила двох людей  
  15:42 22-03-2017 -   СБУ: В Одесі розкрита російська агентурна мережа  
Світ
  18:36 22-03-2017 -   Земля і Марс можуть зіткнутися - геофізики  
  17:5 22-03-2017 -   Рокфеллера поховають на сімейному кладовищі  
  16:7 22-03-2017 -   Відкрите на ніч вікно може врятувати від діабету - вчені  
  14:40 22-03-2017 -   У Кувейті заборонили фільм Красуня та Чудовисько  
  12:3 22-03-2017 -   Держдума заборонила перекази в Україну через іноземні системи  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Осмислення  » 

___________________________________________________________________________

Помаранчева революція – рік потому і початок нового Дня
Світлана ОДИНЕЦЬ
 
Чим був для нас минулорічний Помаранчевий національний сплеск? Що стало його рушійною силою і чи зреалізовані його задуми у життя? Що лежить в основі наших сьогоднішніх розчарувань і чи є вони виправданими?

Що ближче до двадцятих чисел листопаду -- саме тоді, минулого року, у Львові та Києві з'явилися перші намети "Містечка спротиву" -- то частіше ми замислюємося над цими питаннями. Ті дні вже давно позаду. І саме тепер ми розуміємо їхнє значення у нашому житті.

Одразу наголошу на тому, що в цьому матеріалі значення Помаранчевої революції розглядатиметься не в політичному чи економічному аспектах, а, власне, в світоглядному. До того ж об'єктом розгляду буде лише українська нація, а не діячі політичного олімпу.

Вчора

В одному зі своїх інтерв'ю відома українська письменниця та філософ Оксана Забужко сказала, що, згадуючи про минулорічний Помаранчевий сплеск, треба чітко розрізняти власне Майдан, який стихійно створив український народ, і сцену, на якій виступали політики, напівсвідомі того, що ж насправді відбувалося в країні. І нині ми остаточно не усвідомлюємо, що нам випало пережити. Повногранне і глибоке осмислення минулорічних процесів серйозно не здійснив ще ніхто, хоча написано і сказано багато. Мабуть, таки потрібен час.

Якщо говорити про рушійні сили тих листопадових процесів, то ми, безперечно, зауважуємо соціальний фактор. Матеріальна нестача, низькі зарплати, жалюгідні пенсії, п'ятнадцятирічне розчарування у владі, неможливість жити гідним життям, змішання соціальних ролей, коли інтелектуальні категорії населення, прекрасно забезпечені в цивілізованому світі, в Україні опинилися на межі виживання і практично втратили свою роль у суспільстві -- всі ці чинники визначали внутрішні передумови. Та, найдивніше, що вирішальним поштовхом до Майдану стала не бідність і не низький рівень життя, а, власне, зраджена мораль.

Вибуховою силою спрацював той механізм, якого з українського політикуму та величезної кількості політтехнологів ніхто навіть не враховував: пошук "святої правди"(як у Тараса Шевченка). Саме він став основним каталізатором.

Таку думку висловив та логічно довів психолог Олександр Лах в статті "Вибори-2004. Революційна психологія мас як основа психологічної революції", в якій автор зазначає, що причиною психологічного розколу суспільної свідомості нації стала груба, образлива неправда, цинічне нехтування всіма моральними нормами, людською гідністю, громадянськими почуттями українців.

Саме зневага глибинних відчуттів правди, моралі та чистоти, які в нашого народу були на генетичному рівні, породили Майдан. Якби революцію формували лише ображені місцевими чиновниками чи невдоволені зарплатами, то вона ніколи б не стала такою чисельною та грандіозною у своїх наступних впливах.

Цей, без перебільшень, найпотужніший за останні сотні років внутрішній національний сплеск багато хто не вважає революцією. Щодо цього сперечається багато істориків та політологів. Хоча саме іменник "революція" у поєднанні з "помаранчевою" вже є практично сталою мовленнєвою конструкцією в нашій свідомості та мові.

Якщо ж звернутися до наукового визначення, то під революцією розуміють "глибоку якісну зміну в розвитку будь-яких явищ природи, суспільства або пізнання". Проте відомий науковець, ректор Києво-Могилянської академії В'ячеслав Брюховецький в одному зі своїх інтерв'ю якось зауважив, що минулорічний помаранчевий сплеск був продовженням революції 1991 року. На його думку, Майдан не був революцією саме тому, що "революція передбачає зміну державного устрою, зміну орієнтації держави. А в листопаді-грудні минулого року змінилася лише влада", -- зауважує п. В'ячеслав.

З таким трактуванням революції можна посперечатися, бо її осмислення варто починати не з аналізу політичних змін, а духовних, на рівні думки і відчуття, яке лише потім трансформується у реальні зовнішні процеси. Як правило, носієм змін, її творцем стає національна еліта -- критична маса суспільства, національно свідомі харизматичні лідери, які, керуючись чіткими моральними установками та інтелектуальними орієнтирами, всередині або поза гострими суспільними процесами витворюють нову ідею, несучи повну відповідальність за її майбутнє. І тоді творець стає месією, який веде за собою інших.

Ті процеси, що відбулися в Україні минулої осені, власне є унікальними тим, що критичною масою стала не вибрана Богом інтеліґенція, а навпаки -- маси, які за лічені секунди, під впливом колосальної за силою і значенням ідеї Правди, витворили свідому націю. В цьому контексті недолугими здаються твердження, на які особливо багата теперішня опозиція, про те, що Майдан організували українські бізнесмени, Бєрєзовський та американський уряд. Адже, якщо така спеціальна організація й існувала, то вона була мізерною за своїм проявом і кількістю, і в жодному разі не спричинила б того духу, який зрушив українців. Група бізнесменів, американських аґентів чи радників Бєрєзовського теоретично могли зорганізувати кулуарні, хаотичні рухи, але їхні сили не можна порівняти з силою народного Майдану.

Одразу ж після Помаранчевої революції ми впритул наблизилися до демократії у її первісному значенні. Носієм влади став народ. Це сталося саме в ту мить, коли так звані політичні лідери нашої країни у цивілізованому світі вже викликали сміх і співчуття, а Україну знову сприймали провінційною колонією Росії, де добре розвинутим був хіба футбол і бокс.

У світовій історії відомо небагато випадків, коли в критичний історичний момент народ повстав проти своїх провідників і самостійно, у неочікувано інтеліґентний (!) спосіб, зі світлою впевненістю визначив наступний розвиток подій. Щодо цього дуже вдало висловився віце-ректор УКУ Мирослав Маринович, зауваживши, що український народ сьогодні духовно набагато вищий від своїх політичних лідерів.

Минула осінь остаточно засвідчила, що поза тим, що українську інтеліґенцію фізично та морально нищили протягом віків, все ж генотип українства знищити неможливо. Звичайно, не можна стверджувати про те, що всі українці вийшли на Майдан, внутрішньо відчуваючи ці високі матерії, але, безперечно, такі почуття були в кожного з нас на підсвідомому рівні. Дослідники зауважують ще один принциповий момент: Ющенко став знаменням революції, та не її пусковим механізмом. Звинувачення Віктора Андрійовича в тому, що він вивів мільйони людей на вулиці, є абсолютно безпідставними.

Сьогодні

Зараз ми часто повертаємося до минулорічних революційних днів. Не можна заперечувати, що, окрім глибинних позитивних процесів, нам, українцям, властива ще й така риса як швидкий емоційний запал, який так само швидко змінюється розчаруванням. Чому в процесі історії ми могли одержати шанс, до того ж зробити це у гідний спосіб, але не вміли ним скористатися?

Яскравий приклад -- уряд 1917 року. Чудовий шанс реальної автономії, згодом і самостійності, але все знищилось під замріяним покровом емоцій. Тому, що досягнувши нового рівня, ми сприймаємо це як закінчення, остаточний крок. Насправді Помаранчева революція була не межею, за якою починався земний рай, а першою свідомою дією, яка передбачала новий рівень завтрашньої щ о д е н н о ї роботи. Безперечно, сьогодні багато розчарованих невиконаними обіцянками Ющенка, проте закиди на кшалт "я не за те мерз на Майдані, щоб сьогодні..." -- виглядають щонайменше наївними і дитячими. Бо стан "мерзлоти" не може бути остаточною гарантією кращого життя. Майдан народився як спротив політичним злочинцям, які принизили українців, їхню глибинну генетичну мораль і волю до правди.

Лише способом світлої вселюдської енергії, сконденсованої в українській столиці в ті дні, ми змогли перемогти бруд і брехню, за законами якої могли жити все життя. Нам це вдалося не лише тому, що ми цілеспрямовано боролися і протистояли, а й тому, що усміхалися і співали, пили гарячий чай, і відчували себе насправді громадянським суспільством.

І сьогоднішні розчарування є також абсолютно нормальним, здоровим явищем. Просто, як і в попередні рази, ми знову не врахували, що революція змінила націю, та не змінила якісного складу її провідних діячів. А позаяк принципові зміни ініціювали саме вони, то змін з усього обіцяного сталося мало. Але нормальною реакцією на це має бути не жалкування за втраченим на Майдані часом( що є, без перебільшень, зрадою), а формування нових суспільних груп, до складу яких увійшла б та критична маса, яка сьогодні вже назріла в суспільстві. На думку керівника інституту історичних досліджень Ярослава Грицака, для того, щоб зрозуміти цю революцію, потрібен час. "Ми мусимо розчаровуватися, і не лише в політичних лідерах, бо розчарування -- невід'ємний елемент свободи. Але, що більше люди мають свободи, то більше її прагнуть," -- зауважив він.

Ярослав Грицак також наголошує, що важливо уникнути зачарування якимось політиком, бо це було б тоталітарною ознакою. Натомість розчарування -- це якраз антиотрута проти ідеалізації. Та варто наголосити, що всі негативні прояви в сьогоднішньому економічному та політичному житті є тимчасовими, бо найважливіше -- формування світогляду -- вже відбулося. Все інше -- питання часу.


Завтра

Попри серйозні проблеми у сьогоднішній владі, невиконання багатьох, обіцяних Віктором Ющенком, змін, відсутність харизматичних, яскравих, лідерів, попри те, що бюрократизм та формалізм таки існує, ми маємо ще одну принципову загрозу тому, що здобули на Майдані.

Серед сучасної політичної еліти є дуже мало українців в національному значенні цього слова. А місце України у світовій спільноті повинні визначати саме національно свідомі українці. Навіть наявність дипломатичних недоліків чи економічних помилок в їхніх діях є не настільки принциповою, як відсутність національного в думках, відчуттях і поведінці. Надзвичайно маленький відсоток таких людей у владі і є вирішальною причиною наших негараздів в усіх сферах життя і може стати реальною загрозою на майбутнє.

Проте досягнутий рівень свободи слова, а також внутрішньої свободи українців, зростання морального фактору в поведінці є вагомим позитивом. За словами Ярослава Грицака, ми пережили революцію гідності, коли саме ця риса стала для українців набагато вищою цінністю, ніж зарплати чи інші блага.

На думку історика, однією з причин перемоги Ющенка є те, що саме він перший заговорив про цю моральну категорію. За словами Олександра Лаха, основна частина національного політикуму нарешті усвідомила конституційний імператив -- те, що український народ є головним суб'єктом влади. "В життя повинні впровадити такі світоглядні принципи як солідарність та субсидіарність, тобто взаємодопомога і взаємопідтримка. Без них всі інші реформи не відбудуться по-справжньому", -- зазначив доктор філософії Юрій Підлісний.

Святкування річниці Помаранчевої революції триватиме три дні на найвищому державному рівні. Після триденних святкувань найважливішим є не забути, що продовження -- лише в руках простих українців. Бо сучасні лідери ще не дозріли до того, щоб керувати таким воістину геніальним народом як український.

Та чекати на їхнє дозрівання немає часу і потреби. У власній державі ми все зробимо самі. Досить сформоване бачення реальних змін є сьогодні у молоді. Саме молоді люди незабаром прийдуть на зміну сучасним "фарбованим" політикам.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  РЕВАНШ?! 
  ·  Бійки на Майдані? 
  ·  У львів'ян хворі легені 
Погляд
  ·  Підлатаний бюджет-2006 
  ·  Народне свято за народні гроші 
  ·  Шева вручить "Золотий м'яч" Рональдінью? 
  ·  Народне свято за народні гроші 
  ·  Паркінґи до виборів 
  ·  Синод УГКЦ про майбутнє Церкви 
  ·  Військовослужбовці повернулися з Ліберії 
  ·  Львів готує помаранчі. На річницю 
  ·  Російський консул стурбований нападами 
  ·  Супутниковий "Люкс" 
Поступ у Львові
  ·  Меч-щербець таки треба демонтувати! 
  ·  Закритий заклад 
  ·  Працівників радіо, телебачення і зв'язку нагородили 
  ·  В'ячеслав Кириленко завітає до Львова 
  ·  Сніг буде, але зима не поспішає 
  ·  Пам'яті Володимира Перхача 
Поступ з краю
  ·  Справа проти України 
  ·  Марафон на честь революції 
  ·  Граблі зернової кризи 
Поступ у світі
  ·  Політичні ігри Путіна 
Соціум / Тема
  ·  Дванадцять років без тепла 
Політика
  ·  Вадим КАРАСЬОВ: Реваншу не буде 
  ·  Прямуючи до НАТО 
  ·  Валентин БАДРАК: Близько 400 російських підприємств купує в Україні продукцію та 
  ·  Таємне, яке стає очевидним 
Точка зору
  ·  Роман із Майданом 
Осмислення
  ·  Помаранчева революція – рік потому і початок нового Дня 
Арт
  ·  Перемога львівських музейників 
  ·  Коли людина – як картина 
  ·  "Океан Ельзи" на MTV 
  ·  "Не знаю, як писати поезію"... 
  ·  Іван МАЛКОВИЧ: Мені подобається, як ми попрацювали 
Для молоді
  ·  Що таке День студента? 
  ·  День студента для львівських спудеїв 
  ·  Найдовший конспект зроблять у Львові 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Діаспора
  ·  Володимир МЕЛЬНИЧЕНКО: Україна на Арбаті 
Спорт-Поступ
  ·  Усі квіти – львів'янкам 
  ·  Вовки загризли баронів 
  ·  Перший півфіналіст 
  ·  Троє з семи 
Пост-Factum
  ·  Епоха підводних ракетоносців 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  КАЛЕНДАР