BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Соціум.    Точка зору.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Точка зору  » 

___________________________________________________________________________

Коли своє стає чужим, або хто сказав українській книзі "стоп"?
Роман ФЕРНЕЗА, директор "Видавничого дому "Панор
 
Статистика -- наука точна. Українська статистика не виняток. Тому, коли я читаю, що згідно з її даними у 2004-му році в Україні побачило світ 15100 назв книг, що майже втричі більше ніж у 1999-му році, душа радіє: ще трохи і ми, нарешті, наздоженемо, якщо не Штати, то хоча б Францію, де щороку випускають 90 тисяч найменувань книг. Наздоженемо і переженемо! Ось так! Тішуся, що і доробок мого видавництва, незначний на цьому фоні, є у цьому переліку. Але радість зникає, коли проходжу вулицями і підземними переходами рідного Львова.

"Колиска українського національного відродження! П'ємонт демократії! Я люблю Львів!" -- такі гасла лунають з уст наших галичан, щойно їм спаде на думку посадити свою персону у м'яке депутатське крісло. Але варто їм там опинитися, як одразу ці лозунги перетворюються у звичайні, не першої свіжості, чи як тепер модно говорити -- секонд-гендівські речі, користуватися якими народному обранцеві зовсім не личить.

"Наклеп! Брехня!" -- справедливо обуриться слуга народу, на що я готовий взяти його попід перетруджену руку і провести вулицями нашого міста.

Далеко навіть йти не потрібно. За якихось двісті метрів від Ратуші, на площі Галицькій, розташувався один з перших у Львові підземних переходів, який сьогодні виконує функції такого собі книжкового базару у мініатюрі. Вибираю саме його тільки тому, що він якраз на півдорозі від міської адміністрації, а за сумісництвом -- міської ради, і моїм видавництвом. Хоча, можна було б з таким же успіхом рухатися у будь-якому напрямку і спостерігати схожі книжкові викладки.

Так от, підвів би я його до першого ліпшого столика, з розкладеними на ньому різнокольоровими фоліантами усіх можливих форматів і цін, і сказав би: "Знайди мені серед усього цього багатства хоча б одну українську книжку, з тих п'ятнадцяти тисяч найменувань річно, і отримаєш цінний приз від нашого видавництва".

І що ви думаєте? Не знайде! Вдень не те що зі свічкою, з потужним прожектором не знайде! І я не знайду! І читач, який хоче бачити на сторінках рідне українське слово, а не нав'язуваний йому "старшобратський язик", не знайде!

"Де ж тоді ваші постанови і рішення, -- запитаю у свого владного попутника, -- які зобов'язують підприємців, під час видачі їм відповідних дозволів на торгівлю, торгувати україномовними виданнями? Що, вони втратили свою силу? Чи, може, ви втратили бажання контролювати їхнє виконання? А може, вам просто на все це наплювати?"

Водночас закрадається зрадлива думка, що достойних книжок немає. Взагалі відсутній україномовний детектив, фантастика, жіночий роман, я вже не згадую про пізнавальну і дитячу літературу. Виявляється українська книга таки є! І її достатньо! До того ж непоганої якості. І навіть ціна конкурентна до російської книжки.

Чому ж тоді на прилавку не знайдеш жодного українського видання? Логічно запитати про це безпосередньо у продавця. Що я й робив неодноразово. Та й не лише я. Але відповідь завжди одна і та ж: "Нема української книжки. Зовсім немає. Тому й не продаємо."

Почувши чергову таку сентенцію, працівник нашого видавництва, в обов'язки якого входить розповсюдження наших видань через торговельну мережу, виклав на стіл декілька десятків яскравооформлених книг: детективів, фентезі, фантастики, жіночого роману. Запропонував на реалізацію нашу продукцію. Якщо ви думаєте, що втішений продавець тут же погодився і виставив на вітрині, то ви дуже помиляєтеся!

"Ми брати не будемо!" -- відрубав чоловік з того боку прилавка. "Чому? Ціна ж нормальна, чи не так?" -- не здавався наш працівник. "Ми не торгуємо українськими книжками! Хочете продавати їх -- ідіть у книгарню НТШ!" -- відрізав продавець. Спантеличеному розповсюджувачеві нічого не залишалося, як спакувати книжки...

На інших лотках, у інших районах міста ситуація аналогічна. Перевіряли! І не лише ми. Схоже траплялося з усіма львівськими видавництвами, які намагалися просунути на викладки свої видання.

"Романе, зайди у "Букву", щось тобі покажу!" -- задзвонив мені нещодавно один автор-детективіст, до речі, який постійно проживає у Ізраїлі і є чистокровним євреєм, але любить писати українською мовою, і непогано. "Буква" -- для тих, хто не знає -- новий і найбільший у Львові книжковий супермаркет, розташований у чотириповерховій кам'яниці у історичній частині міста, всього за 50 метрів від Ратуші.

Відкриття цього величезного книготорговельного центру було б знаковою подією для міста, якби не одна, на перший погляд, незначна дрібничка: українська книжка, я маю на увазі українською мовою, гордо стоїть лише на поличках, які добре видно крізь вузьку щілину в дверях ще зі сходової клітки. Коли ж намагаєшся зануритися у зали, усе змінюється! Лише російські фоліанти, ті ж, що і на вуличних розкладках, тільки ціна вища. Було б несправедливо не зазначити, що у відділі навчальної літератури асортимент українських видань доволі великий. Але лише тут! І тільки тому, що майже всі навчальні заклади у Львові -- україномовні.

Так от, знаходжу я автора у відділі, де продаються детективи і спостерігаю таке: "Скажіть, будь ласка," -- звернувся до молоденької дівчини, з бейджиком продавця-консультанта мій знайомий, -- "де у вас детективи українською мовою?"

Хочу зазначити, що стояли ми біля полиці, на якій були саме його дві книги. На іншій полиці розташувалися ще з десяток українських детективів у форматі покета, але одного з київських видавництв.

"Немає", -- відповів консультант. -- "На жаль..."

"А що це за книги?" -- мій знайомив взяв з полиці свій твір.

"Не знаю...", -- навіть не знітилася так званий консультант. -- "Я їх не читала. Але можу вам запропонувати широкий вибір книг російською мовою..."

Та не читала вона не лише книг нашого видавництва. Не знає і про інші видання детективного жанру українською мовою, які стоять на сусідніх полицях, зате готова розповідати про будь-яку книжку з сотень російськомовних видань.

Сумна картина вимальовується у "колисці відродження української культури". Що ж тоді говорити про інші міста, що трохи далі на схід? Особливо на тлі тотальної війни, яку провадила ще зовсім недавно українська влада на чолі з сумнозвісним "гарантом" Кучмою, проти вітчизняного книговидавця. Я маю на увазі багаторічну епопею з почерговим наданням і відміною пільг... З повним розвалом загальнодержавної книготорговельної мережі... В той час, як наш північний сусід не шкодує коштів для розширення книговидання і книгорозповсюдження, для стимулювання через різноманітні фонди українського автора, щоб він писав російською мовою, не лише на одній шостій земної кулі, але й за її межами, особливо в Україні. І робить це недарма, отримуючи значні прибутки, фактично монополізувавши книжковий ринок всього колишнього СРСР.

Що робити українському книговидавцеві? Згортати свої плани, переводячи їх у царину стосунків виключно "замовник" -- "виконавець"? Водночас відступаючи рідну землю навалі російської різноякісної літератури? Я не згідний з цим! І я не один такий! Як і десятки таких же видавців, що продовжують вишукувати автора, випускати в світ нові різножанрові твори, вкладати в них свої, чи меценатські гроші, і просовувати їх на ринок лише через невелику мережу магазинів, які, незважаючи ні на що, продовжують торгувати україномовними виданнями.

Якщо наша влада не вважає це справою державної ваги і не надто сприяє цьому, мусимо самі об'єднуватися, залучати інвесторів з метою створення розгалуженої мережі розповсюдження книги. Щобільше, книготорговельна справа завжди вважалася однією з найприбутковіших, особливо тепер, коли уряд, сподіваюсь остаточно, законодавчо оформив систему пільг у цій галузі.

Сьогодні ж у багатьох містечках Галичини, з населенням понад 10000 чол., відсутні стаціонарні книгарні, а задоволення потреб читача здійснюється через напівстихійні книжкові розкладки, до яких українській книзі доступу нема. Ось, де нам можна працювати!

Потрібно залучати кошти, а може, подекуди, й влада чимось, а не лише словами під час приїзду чергового київського начальства чи у передвиборчому марафоні, допоможе створювати роздрібну книготорговельну мережу, а також дрібногуртову і гуртову. Безперечно, що без значного капіталовкладення цього зробити практично неможливо. Тут вже постає інша проблема: пошук інвестора, але це вже тема іншої статті.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Пташиний грип мутував 
  ·  Кремлівські рокіровки 
  ·  Італійці масово неграмотні 
  ·  НСНУ програє вибори? 
  ·  Податківець поцупив труби? 
Погляд
  ·  Депутати "зарізали" зарплату 
  ·  У телерадіоефірі помітив Ілько ЛЕМКО 
  ·  Що робити з пенсіями 
  ·  Виборці під прицілом опитувань 
  ·  Провокація проти молитви 
  ·  Журналісти -- депутатам: не душіть! 
  ·  Діабет на третьому місці 
  ·  Преснер проти Міністерства 
  ·  Страйк визнали незаконним 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Сільмашівці знову проти 
  ·  Поляки милуються львівською зброєю 
  ·  Кордон розбудують на 167 млн гривень 
  ·  Боротьба з наркотиками стане міжнародною 
  ·  Безпека цінніша за гроші 
  ·  Погоня за викрадачами 
  ·  Новосілля для левів із Високого замку 
  ·  Офіцери ЗахОК вчаться в Македонії 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  "Політтехнологи" передають досвід 
  ·  Іду, щоб повернутися 
  ·  Депутати послухали ЗМІ 
  ·  На курорт – без халяви 
  ·  Грудень – із новим бюджетом 
  ·  Напад на обвинувача голови СБУ 
Поступ у світі
  ·  Скільки коштують французькі бунти 
  ·  Азербайджанська опозиція піде до кінця 
  ·  Адвокати відмовилися від Хусейна 
  ·  Іспанці проти закону про освіту 
  ·  У Німеччині озеро отруїли хімікатами? 
  ·  Спецтюрми для хворих на СНІД 
Арт
  ·  Моренго чорним по-білому 
  ·  Світова поттероманія стартувала 
  ·  Свято для рокоманів 
Соціум
  ·  Старими книжками по старих боргах 
Точка зору
  ·  Коли своє стає чужим, або хто сказав українській книзі "стоп"? 
Спорт-Поступ
  ·  День Франції в Америці 
  ·  Російське диво в Ізраїлі 
  ·  Віталію, пора визначитися! 
  ·  Достроковий фінал? 
  ·  "Оболонь" гальмує 
Пост-Factum
  ·  Голіаф не вигадка 
  ·  Парк для собак