BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    public relations Postupu.    Арт-Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
12 вересня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсервації  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
Юзьо ОБСЕРВАТОР
 
Ворог не дрімає і намагається дати Юзьові гідний відпір. Чергова атака на Юзя з’явилася в інтернеті на сайті Русского движения в Украине. Автор Леонід Соколов назвав свій опус „ПРОВОКАТОР или Неутомимый борец с “кацапизмом”. Подаю сесі глибокі роздуми по частинах зі своїм коментарем.
„Львовская газета “Поступ” не перестает тешить своих читателей, регулярно публикуя сочинения автора, известного под кличкой “Юзьо”, в творчестве которого большое внимание уделяется русским – “москалям” (они же “кацапы”), а также русскому язику.

По собственному признанию “Юзьо”, русскоязычное “Наше радио” действует на него как красный цвет на быка. Поэтому “Юзьо” и призывает со страниц газеты “Поступ” “дать в рыло” даже водителю-галичанину (“водителю-рагулю” по терминологии автора), который включает в своїй маршрутке “московское” радио; опять же “дать в рыло” гиду, который проводит экскурсию на русском языке; переворачивать лотки с “антиукраинскими” книгами. Как образцовое с точки зрения межнациональных отношений, “Юзьо” представляет время после смерти композитора И.Билозира в 2000 году, корда во Львове наблюдался хорошо организованный всплеск антирусских настроений.
“Юзьо” предлагает вспомнить, какие инициативы выдвигались тогда во Львове, какие решительные призывы звучали, какие возгласы типа “чемодан – вокзал – Россия”... (См.”Поступ”, №73 за 23-29 мая 2002 г.)”.

Найцікавіше, що мої погляди знаходять відгук у серцях галичан. Про це свідчать усні й письмові відгуки. А як може бути інакше? Кацапські радіостанції в Галичині, я вважаю, повинні бути закриті. Ці радіостанції настроєні вороже як до Галичини, так і до держави Україна взагалі. Вони ведуть себе як окупанти, для яких нема нічого святого. У день трауру після скнилівської катастрофи всі україномовні львівські радіостанції припинили веселощі й не пускали в ефір бадьореньких пісень. Але трауру не було ані для „Нашого Радіо”, ані для інших кацапських ефемок. Їм було начхати на горе львів’ян. На їхніх частотах продовжували звучати примітивні пєснопєнія. Після кількох попереджень представника Нацради ці ефемки були в день трауру відключені.

Але, гадаєте, це їх чомусь навчило? Де там! На дев’ятий і сороковий день повторилося те саме.
Окупант є окупант. А далі наш руській друг знову пріє над моїм іменем.

„Кстати, заметим, что сама по себе кличка (“Юзьо” – уменьшительное от польского имени Юзеф) не может служить указанием на этническое происхождение скрывающегося под ней автора и тем самым бросать тень на живущих во Львове поляков. Такие галицкие сокращения имен, как разъяснил сам “Юзьо”, бывает, что и совпадают с польскими. Очевидно, что шесть столетий польського владычества не могли пройти для Галичины бесследно; историческое прошлое и сейчас оказывает влияние на отдельных галицких патриотов даже при выборе ими псевдонимов”.

Чим окупант відрізняється від галичанина, то це тим, що він не тільки не розуміє місцевих традицій, він і не намагається в них проникнути. Для нього все, що випадає з української літературної норми, – польське. Тим часом діалекти, а зокрема львівський балак, зазвичай творилися і творяться на основі мов тих націй, які мешкають у регіоні. Це живе переплетіння мов дає часто несподівані результати. Я вже намагався пояснити, що Юзьом називали не тільки Юзефа, Йозефа чи Йосипа, але й, що цікаво, Юрія. Львівські прізвиська бувають розмаїті і не конче піддаються штивним мовним законам. Володимир міг бути не тільки Влодком, Влодзьом чи Льодзьом, але й – Дуськом. Інколи просто дивуєшся, які імена ховаються за такими прізвиськами як Нуся, Нюня (Ганна), Даньо (Богдан, Данило), Ролік (Ростислав), Ясьо (Ярослав), Ока (Оксана), Рока (Роксоляна), Мірка (Мирослава), Щепцьо (Степан), Тонцьо (Антін), Віся (Володислава), Міся (Михайлина), Цеся (Чеслава) і т. д.

Але для кацапського вуха усе це звучить по-польськи. Кацапське вухо не ловить навіть такої простої речі, як відмінювання імен, а тому для кацапа Юзьо у всіх відмінках так і залишається „Юзьо”.

В газете “День за днем” (июнь 2002 г.) призывы, высказанные от имени “Юзьо” (а мало би бути Юзя, – Ю. О.) газетой “Поступ”, были охарактеризованы как подстрекательские, имеющие целью провоцирование конфликтов на национальной и языковой почве. Реакция “Юзьо”(!!! – Ю. О.) на эту публикацию оказалась весьма примечательной. (См. “Поступ”, №107 за 25-31 июля 2002 г., заметка “Русские идут!”).

Прежде всего, он почему-то принял на свой счет слова о “психопатах и недоумках, готовых нести самый несусветный бред”, а также о “сумасшедших”, высказанные безотносительно к какой-либо конкретной личности. Наоборот, там говорилось, что наш “герой” не совсем безмозглый и кое-что соображает, если предпочитает науськивать других, беря на себя гнусную роль подстрекателя.
Но “Юзьо” счел за лучшее по собственной воле присоединиться к числу “психопатов и недоумков”, чем признать себя подстрекателем. Хотя одно другого не исключает. Вот если бы “Юзьо” сам принялся “давать в рыло” и переворачивать книжные лотки, тогда он, конечно, не являлся бы подстрекателем, – в этом случае его действия получили бы иную квалификацию; а так подстрекатель самый натуральный.

Любопытно также другое. “Юзьо”, чье отношение к “москалям” (“кацапам”) достаточно хорошо известно благодаря публикациям в газете “Поступ”, вместо того, чтобы показать себя в качестве не только неутомимого, но и несгибаемого идейного борца с “кацапизмом”, твердо и решительно заявить: “убежден, мол, в своей правоте и на том стою”, вдруг начал вилять и изворачиваться, клясться, что ничего не имеет против русских и совершенно непричастен к разжиганию вражды между украинцами и русскими, что все это безбожная брехня и наговоры; он никогда не призывал бить “москаля”, у него только один призыв: “Бей рагуля!”

Но “рагуля”-то следовало бить за русский язык, который звучит по радио в его маршрутке; экскурсовода (не указанной национальности) следовало бить за русский язык. Таким образом, провоцирование газетой “Поступ” конфликтов на языковой почве не подлежит ни малейшему сомнению.
Если бы после этого “рагуля” в своей заметке “Юзьо” поставил точку, то о провоцировании конфликтов на национальной почве, опираясь на содержание данной заметки, формально не было бы оснований говорить. Но ежели “Юзьо” предлагает вспомнить о призывах, звучавших после смерти И.Билозира, то, надо полагать, сам он их помнит. Не станет же “Юзьо” нас уверять, что эти призывы были направлены против “рагулей”?”

Тут знову маємо відверту брехню. Бо заклики до помсти і відплати не мають нічого спільного із закликами бити росіян. Ніхто ніде у Львові таких закликів не проголошував і жодного росіянина ніхто не відлупцював, як би то не хотілося кацапським патріотам. У перебріхуванні моїх висловлювань можна зайти далеко, але треба мати міру. Фантазії про страхіття, які коїлися ві Львові після загибелі Білозіра, видавали бажане за дійсне.

„Поскольку “Юзьо” провозгласил, что не имеет ничего против русских, естественно возникла необходимость прояснить вопрос, а кто же тогда те “москали” и “кацапы”, на которых он постоянно нападает со страниц газеты “Поступ”. Чтобы вывернуться из этой ситуации, “Юзьо” проявил поистине чудеса словесной эквилибристики. Оказывается, “кацапы” на самом деле, это вовсе не русские, а “такие себе нацмены без роду и племени”. Далее “Юзьо” заворачивает к тому, что это не вообще “нацмены”, а вполне определенные, именно те самые..., ну которые... палестинцев обижают.
Догадались, куда он клонит? Будем считать, что догадались. Но если “кацапы”, это те самые, почему же “Юзьо” не говорит об этом прямо, открытым текстом, а все намеками?

Такие увертки как-то не вяжутся с образом несгибаемого идейного борца. Очевидно, и здесь наш “герой” остается верным своему призванию провокатора, – старается так формулировать, чтобы в случае надобности иметь возможность опять выкручиваться, уверяя, что его неправильно поняли.
Направив таким образом всю свою ненависть на “рагулей” и “нацменов”, одновременно “Юзьо” сделал реверанс в сторону русских, заявив, что против нас ничего не имеет”.

Хвилинку. Уточнюю – не маю нічого проти росіян, які мешкають ві Львові. А взагалі до росіян я маю такі самі претензії, як і євреї до німців. І ті, і ті проявили своє тваринне нутро, винищуючи народи, які їм не подобалися. Голод у 1933 відбувся саме в Україні й на Кубані, голоду в Росії в цей час чомусь не було. Українців вивозили на виселення не на терени України, а чомусь на терени Росії – в Сибір та на північ.

Якщо б сталінські репресії однаково стосувалися як росіян, так і українців, то кількість репресованих українців і репресованих росіян були б прямо пропорційні до загальної кількості мешканців. Насправді чомусь українців було репресовано значно більше за росіян. А якщо взяти кількість знищених діячів культури, науки й мистецтва, то на кожного знищеного російського діяча з цих галузей припадає десять українських. Принаймні один тільки список письменників і літературознавців складає біля тисячі імен.

„Упоминая о репрессиях 1939-1941 и 1944-1956 годов, “Юзьо” отмечает: “И это совершили не немцы, а русские”. Но прежде чем возлагать всю ответственность за политику советской власти, проводимую в Галичине (как, впрочем, и во всем СССР) исключительно на русских, следовало бы учесть, что эта политика по своей сути не была русской, как не была русской и сама советская власть”.

Оце вже цікаво! Українці були найчисельнішою після росіян нацією, та чомусь при владі їх було одиниці. Серед генсеків – жодного. У політбюро – один чи два, та й то русифікованих настільки, що й українцями їх не назвеш. Зате росіяни при владі були у переважній більшості, вони були також на всіх керівних постах і щойно після смерті Сталіна з’явилися українці-директори, ректори, обкомівці й райкомівці. СССР – був тою самою російською імперією, що й за царя. Одна різниця, що національні культури гнобилися ще з більшим розмахом і більшим цинізмом.

„Достаточно указать на тот факт, что придя на галицкую землю в 1939 году, советская власть ликвидировала существовавшее здесь русское движение, объединявшее в своих рядах тех галицких русинов, которые, несмотря на преследования со стороны австрийских, а затем польских властей, сохраняли приверженность идее национального единства всей Руси. Именно советская власть постаралась, чтобы эти страницы истории Галицкой Руси были преданы забвению”.

Тут маємо знову чергову байку. Під словом „ліквідіровала” треба розуміти – репресувала? Добре.
Назвіть мені бодай одного репресованого представника того русского двіженія, а насправді йдеться про українців-москвофілів, які за московські гроші вдавали, ніби й справді існує якийсь там рух.
Вони робили „двіженія”, від яких не було нікому ні тепло, ні зимно. Їх просто не помічали. Усі ці агенти Москви мирно собі дожили до наших днів і зараз на Личакові можна побачити їхній пантеон. А ось після сотень „ліквідірованих” галицьких письменників, журналістів та культурних діячів не лишилося й могили. Ніхто з москвофілів також не постраждав на Закарпатті, де цей рух був значно сильніший, ніж у Галичині.

„Мы не станем упрекать “Юзьо” (!!! – Ю. О.) в незнании малоизвестных фактов из галицкой истории, но вправе поинтересоваться, а как же быть с его собственными словами о том, что он не имеет ничего против русских; почему оказались забытыми “нацмены без роду и племени”, которые наверняка были причастны к репрессивной политике советской власти; почему виновными оказываются только русские?

Просто, когда “Юзьо” (!!! – Ю. О.) уличили в провоцировании конфликтов на национальной и языковой почве, в нагнетании напряженности в отношениях между украинцами и русскими, он засуетился, начал оправдываться, и для отвода глаз приплел “нацменов”, одновременно как бы говоря, что настоящие русские, мол, относятся к “Юзьо” (!!! – Ю. О.) с глубоким почтением и полностью разделяют его взгляды, а кто осмеливается иметь иное мнение, тот разоблачает себя как “нацмен”.

Но, разделавшись с “нацменами”, “Юзьо” не мешкая вскочил на своего излюбленного конька, и понеслось... Русские уничтожали, русские грабили, во время войны, когда галичане гибли на передовой, русские “отсиживали свои толстые задницы в штабах”...

Языковые, национальные, политические, как и все прочие предпочтения “Юзьо” всецело остаются его личным делом, и нам абсолютно без разницы, имеет он что-либо против русских или не имеет. Речь идет не о “Юзьо” как таковом, а о содержании публикаций, поданных газетой “Поступ” за подписью “Юзьо”, в той их части, которая касается русских. Ни что иное, как само содержание указанных публикаций дает основание говорить об их подстрекательском, провокационном характере, и, в свою очередь, объективно представляет сочинителя этих “произведений изящной словесности” не в образе идейного борца, а в малоприглядном виде подстрекателя и провокатора, воочию демонстрирует его умственный и моральный уровень, его неспособность к ведению достойной полемики, построенной на предметной аргументации, а не на огульных обвинениях и беспочвенных инсинуациях”.

На все це відповім уривками з листа росіянки Муравйової, якого „Поступ” друкував іще три роки тому, але він не застарів і досі.


„Дорогий Юзю!

Вітає тебе щира росіянка, котра як і ти ненавидить кацапів та різних скацапілих інородців. Мої батьки походять із надволзького краю, а я народилася у Львові і ніколи не зазнала найменшої дискримінації, про яку стільки патякають у російських товариствах Львова та про що пишеться у їхніх газетах. Мій чоловік так само росіянин, але обоє моїх дітей навчаються в українській школі.
Це рішення прийняли цілком обдумано. І справа в тому, що, на жаль, російські школи у Львові значно слабші за українські, там напихають дітей непотрібними знаннями і з таким, очевидно, розрахунком, аби ті діти згодом емігрували назад у Росію. У цих школах не вчать любити рідний край – Галичину, а вчать її ненавидіти.

Тим часом наші діти навіть навчаючись в українській школі, чудово розмовляють російською, книги читають обома мовами і, товаришуючи з дітьми з місцевих родин, жодного разу не відчули образливого ставлення.

Усе це я розповідаю тому, що Алєксандр Свістунов, який очолює Російський рух України, навмисне нагнітає обстановку, йому тільки й розходиться про те, аби розсварити обидва народи в Галичині. І саме його статті та брошури змусили написати цього листа, щоб ви зрозуміли: не всі росіяни несуть у собі ідеологію імперіалізму, не всі за єдіную і нєдєлімую, і не всі скиглять за Союзом.

Мені кілька разів довелося побувати на заходах, які влаштовувало Російське товариство ім. Пушкіна і мушу вам сказати, що російським це “общество” називатися не має права. Там справжніх росіян як кіт наплакав. Більшість – це ті, кого звично в Галичині називають східняками, ні ваші, ні наші.
Вони не стали росіянами, перейшовши на псевдо-російську мову, але й не стали українцями, бо духовно й досі перебувають у часах Сталіна і Брежнєва. Це манкурти, які не потрібні ані російській нації, ані українській. А ще велика частка так званих росіян – це русскоязичниє євреї.
Це теж особлива каста. Вони так само спілкуються якоюсь кумедною російською мовою, намагаючись вдавати із себе ще більших російських патріотів, ніж це роблять родові росіяни. Хоча цих останніх там найменше.

Бо ж і справді, чи можна вважати за росіян таких активістів “общества”, як Корчевський,, Кравчук, Тугай, Мазур, Шостак, Сердюченко, Петрушенко, Прокопенко, Кононенко, Єфименко, Харкевич, Живчук, Зінченко, Софіянчук, Підсадочний, Бабенко, Мончук, Квасневський, Гоголюк, Мацієвський, Куценко, Скуба? Чи таких “щиро” російських патріотів, як Юдіф Львова, Жаак, Ауліх, Карпатская, Фаїна Благих, Дарєнская, Губєрнскій, Бєріславскій, Рабіновіч, Азарскій? Ба навіть сам голова Російського товариства – Володимир Кравченко.

Ну, це вже навіть не смішно. І оці перекинчики борються за чистоту, за культурні традиції російської нації? Даруйте, але ви цього робити не можете. І це з тієї простої причини, що ви не росіяни, а кацапи. Ви “прімкнувшиє” до великої нації, ви втратили свою власну національну ідентичність і вибрали чужу. І мені було дуже неприємно спостерігати за русофільствуючими євреями, які аж пнулися, аби їх визнали за росіян. Таке враження, що якби їм хтось нагадав, що вони євреї – це була б страшна образа.

Натішившись вдосталь збіговиськом старих маразматиків, які тільки те й роблять, що скиглять, як їм зле, я врешті перестала провідувати їхні заходи. Хоча скажу відверто, мені бракує російського клубу, але справжнього, не фальшивого, в якому б збиралися росіяни, які хочуть жити у Львові і люблять це місто, такі, які зібралися довкола видавництва “Центр Європи”, довкола газети “Галицька брама”. Це ті росіяни, які для Львова зробили найбільше і то не на словах, а на ділі.

Постійні чвари і розколи, які стимулював Свістунов, аби підім’яти під себе товариство, розставити всюди своїх посіпак, перетворили російські гурти, підлеглі йому, на ганчір’яні маріонетки. І мені отаких, з дозволу сказати, росіян хочеться запитати: коли вам так погано, чому не емігруєте? Нема куди? Та чому ж нема? У глибині великої матушки Росії – безліч опустілих сіл з опустілими хатами. І так само багато є міст, в яких різко впала популяція, в яких ціни на квартири просто смішні. Але ж вам не туди хочеться. Не в глибинну Росію. Вам би у Москву чи Пітер!

І ще одне. Даремно ви, товаришу Свістунов, вигукуєте всюди, що росіяни – це корінна в Галичині та Україні нація. Це ж неправда. Ми були окупантами, колонізаторами, агресорами й не менше. А корінними нам тільки вдасться стати згодом, коли проживемо у цьому краю достойно, як віддані громадяни, як діти свого народу, а не як п’ята колона, в яку ви нас намагаєтеся вишикувати”.


Реклама в Юзя

Юзьо підключений

Інтернет – сила! Телєвізор – могила! Своїми мандрами і листуванням в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1 (76-84-05, 76-84-01)).

А моя елєктронна адреса: juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Заробляти — не економити 
Погляд
  ·  Швейцарія зупинилася в передпокої 
  ·  Львівські політики влаштовують партійні чистки 
Поступ у Львові
  ·  Бандитські методи держави 
  ·  Компромісний вирок 
  ·  Обласні депутати шукають винних 
  ·  Особливості українсько-польських віз 
  ·  Львівські аграрії на зерні не зароблять 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко на барикадах 
  ·  Більшовизація парламенту 
  ·  Кучма хоче володіти інформацією 
  ·  Редактор “УП” — у небезпеці 
  ·  Опозиція відмовилася від охорони 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  День пам’яті та жалоби 
  ·  Потяг пішов під укіс 
  ·  Позірна перемога шоумена 
  ·  НОВИНИ ЗІ СВІТУ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
public relations Postupu
  ·  welcome to Ukraine! 
  ·  В Украине совсем не то что на Украине 
Арт-Поступ у світ
  ·  Маніфеста” життя для привабливої європейської буржуазії 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ технологій
  ·  Ґудзик Delete не врятує від правосуддя 
  ·  dVD-програвач з підтримкою DivХ 
  ·  Китай блокує AltaVista 
  ·  Балачки навколо “Lord Of The Rings: The Two Towers” 
  ·  aMD не подобаються тестові програми 
  ·  Системні вимоги UT2k3 
  ·  ІНФА 
Спорт-Поступ
  ·  Росія продовжує програвати 
  ·  Справу Сичова” закрито 
  ·  Знову пристрасті навколо Реброва 
  ·  Воротар ледь не збив повітряної кулі 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  Ціна знання – життя 
  ·  Ностальгія 
  ·  КАЛЕНДАР