|
|
|
|
Погляд »
НЕЙТРАЛІТЕТ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Швейцарія зупинилася в передпокої |
|
Організація Об’єднаних Націй прийняла свій ідеал |
| Олег КОМАРЧУК |
| |
Голова Генеральної Асамблеї ООН, міністр закордонних справ Чехії Ян Каван урочисто оголосив про вступ Швейцарії до Організації Об’єднаних Націй. Ставши 190-м членом усесвітньої організації, Швейцарія, однак, залишила за собою право на нейтралітет, який плекала упродовж останніх 200 років.
Нагадаємо, що рішення про вступ Швейцарії до ООН було прийнято на загальнонаціональному референдумі, який відбувся 3 березня цього року. За членство тоді проголосували 54 % громадян і 12 із 23 кантонів (швейцарська конституція вимагає одночасно більшості як серед громадян, так і серед кантонів). Зауважимо, що швейцарці довго йшли до членства в ООН. Властиво, з 1948 року, відколи держава отримала статус спостерігача в цій організації.
Найбільшою перепоною на шляху до ООН був нейтралітет, який швейцарці боялися втратити через вступ.
Чимало швейцарців вважають, що саме завдяки нейтралітету, проголошеному у 1815-му і задекларованому в конституції 1848 року, вони досягли процвітання, що їхня країна стала однією з найбільш заможних у світі – з низьким рівнем безробіття і високою зарплатнею. Найголовніше, вважають вони, те, що нейтралітет допоміг їм уникнути найжорстокіших у людській цивілізації 1-ї і 2-ї світових воєн. Тому не випадково, що відтак у швейцарців розвинулося відчуття обраності своєї нації, і вони ні за яку ціну не хочуть розлучатися з нейтралітетом.
Попри те, чимало швейцарських політичних і громадських організацій вже упродовж кількох останніх десятиліть виступали за членство їхньої країни в ООН. Перший референдум з цього приводу було проведено у 1986 році, однак він засвідчив, що швейцарці ще не готові до такого кроку: проти проголосували 74 % виборців.
Тоді не підтримав цей намір і нинішній президент Швейцарії Каспар Віллігер, який цього разу, проте, був одним із ініціаторів проведення референдуму. В інтерв’ю місцевому радіо він минулого року сказав: “На нас впливають проблеми інших країн. ООН – це організація, створена для вирішення таких проблем, і ми повинні в неї вступити, незважаючи на її вади”. Треба сказати, що ООН далеко до ідеалу. Вона навряд чи є найвпливовішою у світі, до того ж часто її форуми перетворюються на звичайнісінькі шоу. По суті, видовищем став Саміт Землі, який відбувся нещодавно у південноафрикаському Йоганнесбурзі. Шведська газета Svenska Dagbladet розкритикувала цей форум у статті під заголовком “Чи не час відправити ООН на звалище?” Зокрема, там сказано, що фактично делегати з’їхалися лише задля цього, щоб поласувати устрицями й омарами, що жодного рішення не було прийнято і що найбільшими оплесками зустріли промову зімбабвійського диктатора Роберта Мугабе. Газета каже, що “ООН все більше стає схожою на заповідник усіляких тиранів”, як приклад наведено те, що нещодавно членом Ради Безпеки ООН стала Сирія, а в Соціально-економічну Раду було обрано Лівію, Зімбабве й Україну.
Усе ж прихильники членства в ООН розписували швейцарські перспективи в цій організації, доводячи, що держава отримає змогу вирішувати долі світу, а нечленство, стверджували вони, відсуне їхню країну на маргінес міжнародних процесів. Закликав тісніше ангажуватися також і Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, котрий нагадав, що у швейцарській Женеві знаходиться другий за важливістю центр організації: “Швейцарія – зразок, до якого власне і прагне ООН: є суспільством полікультурним, мирним, толерантним і побудованим на демократії”.
Утім якими б райдужними не малювали перспективи членства Швейцарії в ООН і якими б компліментами не сипали на її адресу, громадяни навряд чи сказали “за”, якби на гарантія нейтралітету країни. До того ж представники їхніх правих політичних сил, зокрема Швейцарської народної партії, відраджували голосувати за членство, оскільки “в ООН Швейцарія стане маріонеткою великих держав”.
Для них ООН є нічим іншим, як “передпокоєм до ще небезпечнішого утворення – Європейського Союзу”.
До речі, про Євросоюз. Минулого року у Швейцарії відбувся референдум стосовно членства країни в цій організації. Тоді швейцарці більшістю голосів висловилися проти, оскільки воно б точно поклало край нейтралітету Швейцарії. Утім, очевидно, невдовзі Швейцарія все ж стане частиною об’єднаної Європи. Тим паче, що нинішня влада не приховує своїх намірів штурмувати це питання, заявляючи, що відбудеться таке диво вже через десять років.
Але поки що Швейцарія лише стала 190-м членом ООН, до того ж усесвітня організація пішла на поступки країні, затвердивши її квадратний прапор, а не прямокутний, як вимагають правила. Отож, тепер Швейцарія стала схожою на Туркменистан – іншого члена організації, який у грудні 1995 року отримав від ООН статус нейтральної позаблокової держави. У ролі спостерігача при ООН залишився лише Ватикан (нова країна Східний Тімор зараз проходить процедуру входження і незабаром буде 191-ю в ООН). Зазначимо, що навіть як спостерігач Швейцарія відзначалася найбільшою щедрістю серед спонсорів організації: щороку вона вносила в скарбничку ООН 340 мільйонів євро. Тепер за право брати участь у вирішені долі світу їй доведеться доплачувати ще 34 мільйони євро. |
|
|
|
|
Львівські політики влаштовують партійні чистки |
|
|
| Тарас КУХАР |
| |
Невдовзі у львівських осередках НРУ, УНР і ПРП пройдуть партійні чистки. Зокрема, без квитків можуть залишитися ті депутати Львівської міської ради, які написали заяви про входження до новоствореної депутатської групи “Наш Львів”.
Зокрема, всі шанси розпрощатися з рухівським квитком має член УНР і незмінний уже впродовж трьох демократичних каденцій депутат Львівської міської ради Василь Білоус (зараз також очолює управління у справах релігії Львівської облдержадміністрації), якого обрано головою “Нашого Львова”. Про це днями заявив народний депутат, голова ЛОО УНР Олекса Гудима.
Депутатська група, яка ще не встигла відзначитися жодною робочою ініціативою чи проведенням через міську раду “свого” питання, уже здійняла навколо себе нечуваний галас, який усе стає гучнішим.
Каменем спотикання в утворенні й укомплектації четвертого за ліком міськрадівського депутатського об’єднання (окрім фракцій “Наша Україна”, “Наша Україна – наше місто” та “Християнський вибір”) стало безпосереднє залучення до цього процесу депутатів із двокрилої “Нашої України” та “Християнського вибору”. |
| Детальніше>> |
|
|
|
