BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    cоціологія.    Інтерв'ю.    Тема.    Репортаж.    Львівські обсервації.    Наука.    Арт.    Постаті.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
27 жовтня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Спорт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Борис ШАХЛІН: Чесних арбітрів все-таки більше
Розмовляла Олена САДОВНИК
 
Олімпійські змагання з гімнастики важко уявити без Бориса Шахліна: у Мельбурні (1956), Римі (1960) та Токіо (1964) він здобував для радянської збірної медалі (13 нагород, 7 із яких золоті), а з 1968 року, коли олімпійці змагались у Мехіко, і до минулорічної Олімпіади в Афінах киянин був незмінним членом суддівської бригади.

-- Часи Вашої юності були важкими, доводилось боротися за виживання. Що спонукало Вас знаходити додаткові сили для занять гімнастикою?

-- У дитинстві спорт не може не захоплювати. А як затягне, то вже назавжди. Наша школа, наші двори містечка Ішимі Тюменської області Росії -- були спортивними. І для того, щоб продемонструвати свою перевагу над однолітками, ми намагались покращити своє здоров'ячко, аби якомога більше підтягуватись на перекладині. Спочатку до спорту спонукало таке суперництво. А потім настільки втягнувся, так захопився... Мені було на кого дивитися, в кого вчитися.

Першим моїм вчителем був Василь Порфір'єв. Він був заслуженим майстром спорту -- це у ті часи було рідкістю. А таке почесне звання він здобув за те, що плідно працював із дітьми. Загалом у кожної дитини є свій кумир. На початках я намагався брати приклад із старшокласників, які вчились у моїй школі, тому що тоді особливих кумирів не було -- у маленькому містечку секція невелика.

Пізніше, коли я вступив до Свердловського технікуму фізичної культури і почав їздити на змагання, у мене з'явились інші приклади для наслідування. Тоді я вперше побачив Віктора Чукаріна. Він і дотепер, навіть після смерті, є моїм кумиром. Із Чукаріним я кілька років виступав в одній команді. 1952 року він став абсолютним олімпійським чемпіоном. А я тільки виконав норматив майстра спорту.

Ми тоді про гімнастику знали все. Українська школа гімнастики була найкращою в світі. У неї багаті традиції. Так було, так є і сподіваюсь, що так і буде.

-- Вас називали "залізним", розповідали, що вивести Вас із рівноваги неможливо...

-- "Залізний" -- це жарти журналістів. Просто я був стабільним. Чимось мій характер відрізнявся від норову суперників, бо я менше хвилювався. Можливо, причина стабільності у загартованості, а загартувало мене сирітське життя. Взагалі, якщо прослідкувати долі провідних гімнастів Радянського Союзу тих часів, можна побачити, що кожного доля по-своєму била. Той же Віктор Чукарін пережив війну та полон, Грант Шагінян також був на війні, Валентин Муратов у воєнні роки залишився напівсиротою. Таке важке дитинство нас об'єднало та загартувало. Не все у нас виходило. Але завзятості та злості вистачало. Злості -- тому що було дуже важко.

Загіпнотизувати суперника

-- Доля зблизила радянських гімнастів. А які стосунки були у Вас із зарубіжними суперниками?

-- Ми повинні були щоразу заявляти про себе на міжнародній арені, постійно вдосконалювати свої програми та вигравати. Я ніколи не боявся виступати. Впевненості додала моя перемога в абсолютній першості Радянського Союзу. Наступного року я виграв кубок Європи і мене помітили, стали про мене говорити. Водночас я сам почав ретельно вивчати суперників, їх сильні та слабкі сторони. І побачив, що вони хвилювались більше, ніж я. Це додало мені впевненості.

-- Відомою стала Ваша тактика, коли Ви поглядом наче паралізували суперників...

-- Ну, я нікого не гіпнотизував (Сміється - Авт.). Так стали говорити про мене після Олімпіади-60 у Римі, коли я з японцем Такасі Оно змагався за титул абсолютного чемпіона світу. Ми з Юрієм Титовим вже завершили свій виступ, і я сказав йому: "Підемо, сядемо поряд із японцями. Нагадаймо, що ми ще є тут, щоб вони не розслаблялись". Японці, шукаючи підтримки у своєму таборі, поглядами постійно натрапляли на нас. Ось і все, що ми робили. А якихось нечесних дій із нашого боку не було. Ми були такими ж учасниками, як і вони, і мали право сідати, де нам сподобається. Просто ніхто до нас близько не підходив. А ображалися конкуренти чи ні, нас це не стосувалось. Ми дивилися змагання. А якщо вони бачили нас, то ми були лише раді цьому.

-- Спорт сьогодні сильно змінився. Чи змінилось Ваше ставлення до спорту?

-- Порівняно з моїми часами зросла складність, збільшилась конкуренція. Спорт став професією, за яку спортсмени одержують гроші. І якщо хтось забуває про послідовність та терпіння, спорт не вибачає цього і карає травмами. Сьогодні важко передбачити, хто стане переможцем. Ось на Олімпіаді в Афінах (2004) у вправах на брусах, де виграв наш Валерій Гончаров, різниця між першим та восьмим місцями становила лише 0,05 бала. Уявляєте собі, що це таке? У гімнастиці навіть немає такої помилки, за яку би знімали 0,05 бала. Чому так є? Передусім це завдяки упередженому суддівству: не може такого бути, щоб між фіналістами зовсім не було різниці у класі.

Я як суддя можу за одне й те саме виконання вправи поставити і 9,7, і 9,8 бала. Це називається "виделкою" і дозволено правилами змагань. Тому одна людина може вирішити долю фіналістів. Необ'єктивне суддівство ще довго хвилюватиме нас, оскільки у гімнастиці апаратура не може судити. Не може машина визначити артистизм чи віртуозність гімнаста, оригінальність його композиції. Доки присутній людський фактор, доти існуватимуть помилки, притаманні людині. Хоча тепер вже змагання судять дві бригади арбітрів -- домовитись відкрито вже складно.

-- У Вас багата суддівська практика. Чи бачили Ви, коли судді домовляються між собою?

-- Звичайно. Я 23 роки працював у техкомі Міжнародної федерації гімнастики, на десяти Олімпіадах я був арбітром і завжди було видно, коли хтось починає домовлятися. Тому у нас були жовті та червоні картки, як у футболі. Так на Олімпіаді у Сіднеї (2000) арбітри з Румунії та Грузії підійшли до новозеландця та попросили підтримати їх спортсменів. А той відразу пішов до Оргкомітету та заявив про це. Тих арбітрів зняли зі змагань. Усякі бувають судді -- чесні та нечесні, але хочу сказати, що чесних все-таки більше.

Студенти намагаються дізнатися секрети перемог

-- За видатні спортивні досягнення Вас називають людиною-леґендою. Чи відчуваєте Ви себе цим кумиром, леґендою?

-- Я відчуваю це лише тоді, коли мене хтось впізнає на вулиці, коли ведучий на змаганнях оголосить, що у залі є такий ветеран. У такий момент стає приємно. А щоб зранку до вечора ходити леґендою -- такого не буває.

-- А коли Ви були чинним спортсменом, слава не втомлювала?

-- Дуже втомлювала. У нас було чимало зустрічей із дітьми, робітниками, вболівальниками. Це була частина нашої роботи. Ми повинні були не лише займатися спортом, а й повсякчасно рекламувати його.

-- Дівчата листи писали?

-- Та не дуже. Особливо часу на листування і не було.

-- Можете пригадати якийсь курйоз, пов'язаний із вдячними вболівальниками?

-- 1956 року на Спартакіаді народів СРСР я виконував комбінацію на кільцях. Вдало виконав "хрест" -- найскладніший елемент і мені залишалось лише закінчити вправу. Хтось із вболівальників почав кричати: "Борисе, молодець!" І в той момент у мене на простому елементі зісковзнула рука. Ось так він мені "допоміг".

-- Ви часто спілкуєтесь зі студентами. Про що вони Вас запитують найчастіше?

-- Намагаються дізнатися секрети перемог. Хоча ніяких секретів немає. Секрет -- це праця, важка щоденна праця. У своїх лекціях я розповідаю про техніку гімнастики, особливості виконання тих чи інших елементів. А також про виховання вольових якостей, про те як час від часу випробовувати свою силу волі, характер.

-- Чула таку думку, що холерикам нічого робити у гімнастиці. Що Ви скажете з цього приводу?

-- Я не вірю у все це. Силу волі можна тренувати, я це знаю на власному досвіді. Якщо людина дуже хоче, вона зможе це зробити.

-- Тоді кожен, хто дуже хоче, може стати чемпіоном?

-- Нехай спочатку стане майстром спорту. А потім подумає, чи потрібно йому йти далі. Якщо він вирішить продовжувати гімнастичне вдосконалення, то вірю, що все в нього вийде.

Не люблю, коли всі однакові

-- Ви з Ларисою Латиніною тренувалися в одного тренера -- Олександра Мішакова -- і часто спілкувались. Чи сьогодні підтримуєте стосунки?

-- Лише тоді, коли Лариса приїздить до Києва. Недавно з доньками ми відвідували могилу Мішакова. Йому б цього року виповнилось 95 років...

-- Чи не було у Вас ревнощів до тренера, коли в деякі моменти він більше уваги приділяв Ларисі?

-- Мішаков був чоловічим тренером. Часто він мені приділяв більше уваги, і саме зі мною він їздив на змагання. Це Лариса повинна була ревнувати. Але вона ніколи цього не робила.

-- Яке найбільше враження у Вас залишила гімнастика?

-- Одного разу під час виконання вправ на перекладині у мене на руці відірвалась підкладка. А я не зістрибнув, а завершив вправу. І став бронзовим призером. Добре пам'ятаю кожну секунду, коли міг зірватися. У той момент я насправді був залізним.

-- Чи були у Вашій спортивній практиці такі моменти, які сьогодні соромно згадувати?

-- Чи судив так, як повинен був це робити? Завжди намагався вчиняти саме так. Як я можу засудити гімнаста, який на дві голови вищий за суперників?

-- Якщо подивитись на фотографії 1956 року, можна помітити, що майже у всіх були однакові зачіски. Це данина моді чи щось інше?

-- Перед Спартакіадою збірна України підстриглась "під їжачка". Я один був не таким, як усі: відмовився так стригтися, тому що не люблю, коли всі однакові.

-- У Ваші часи жіноча гімнастика була дійсно жіночою, тепер же вона більш дівоча. Критики обвинувачують тренерів у тому, що вони готують циркачок, а не виховують свідомих особистостей. Яка Ваша думка з цього приводу?

-- Штучне омолодження торкнулось майже всіх країн. Справді на помості стали виступати не жінки, а дівчатка з бантиками. Допустиму вікову межу у гімнастиці вже давно переступили. Так румунка Надя Команечі стала олімпійською чемпіонкою вже у 14 років. Майстра спорту тоді потрібно виконувати десь у 12 років. Тобто з маленької людини витискають усе можливе, нічого не залишається. Хоча сьогодні композиції стали вже оригінальнішими, та й дівчата дещо жіночнішими, ніж 20 років тому. Та ж Свєтлана Хоркіна, наприклад. Хоча є ще багато низеньких та маленьких стрибунців.

У молодості багато курив

-- Як Ви можете оцінити потенціал української збірної з гімнастики?

-- На минулій Олімпіаді не все склалось так, як хотілось. Олімпійські ігри -- особливі змагання, на які потрібно і налаштовуватись по-особливому. Спортсмени, бажаючи виступити якнайкраще, починають слідкувати за кожним кроком, тому їх рухи стають скутими, вони починають помилятися. Як можна розраховувати на медалі, коли хлопець двічі з коня падає? Тоді не потрібно змагатися. А розповідати, що ми їдемо за 10 місцем, також якось не до лиця. В Атланті наші хлопці були третіми, у Сіднеї -- другими. А тепер... Не стало Олександра Береша. Гімнасти почали багато травмуватися. Хоча ми ніколи не лічимо травми.

-- Як Ви вважаєте, із тим тренерським складом та з тими спортсменами, які є сьогодні у збірній, на що можна розраховувати через три роки у Пекіні?

-- Так, ми втратили висококласних тренерів. Але ті наставники, що є сьогодні, достатньо кваліфіковані. Інша справа, що лава запасних у нас коротка. Практично немає вибору, немає резерву. І якщо зазирнути за обрій, резерв там також не спостерігаємо. Згортається такий вид спорту, як гімнастика. І одну причину виділити важко. Потрібно усе в комплексі. Щоб у школі була гімнастика, щоб спортивні товариства хоч трошки розхитались...

-- Гімнастика -- це хобі та робота всього Вашого життя. А як Ви полюбляєте відпочивати?

-- Понад усе полюбляю на рибалку їздити, у шахи пограти. І з мене досить. Соромно говорити, але цього року жодного разу не вдалось поїхати порибалити...

-- Ваша жінка -- Лариса Генріхівна -- науковець у галузі спорту. Вдома у Вас не виникає вчених суперечок?

-- Ні. Лише коли справа стосується спортивної термінології. Але це радше не суперечки. Вона на цьому краще знається за мене. Я запитую, а Лариса мені пояснює.

-- У спорті Ви досягли всього можливого. Чи є ще якісь мрії?

-- Хотілось би лише здоров'я. В молодості багато курив -- пачку "біломорканалу" на день. Зрозумів наскільки це шкідливо лише тоді, коли почалися проблеми із серцем. Якщо б можна було почати життя знову, робив би все те ж, тільки, мабуть, відмовився б від сигарет.









» 
Трохи випили і чекаємо на наступну жертву
Андрій СИРОТЯК
 
Відверто, у феєричну перемогу львівських "Карпат" над донецьким "Шахтарем" вірили мало. Однак грамотна тактика, велике бажання та самовіддача, яка наближалася навіть до самопожертви та переповнені трибуни зробили своє. Команда подарувала львів'янам свято. Тим паче приємно, що цю перемогу назвати випадковою язик повернеться хіба що в недоброзичливців. Тож свято вдалося. І не дивно, що наступного дня керівництво та адміністрація клубу охоче розповіли про те, як відсвяткували перемогу і з ким хотіли б зустрітися в наступному раунді змагань.
Детальніше>>
» 
Дозвольте гімнастці піти красиво
Олена САДОВНИК
 
Останній рік ми раділи успіхам українських груповичок. Молоді дівчата за кілька місяців зчинили неймовірний прорив, як прокоментували фахівці, "політ у космос": зі 7-9 позицій, на яких гімнастки тупцювали кілька років, українська збірна піднялася до підніжжя п'єдесталу, давши зрозуміти суперницям, що незабаром у боротьбу за нагороди втрутиться ще одна команда.

Чотирьох талановитих, але ще недосвідчених дівчат об'єднала в одне ціле -- дружній колектив та спортивну команду -- львів'янка Оксана Паслась. Стабільному командному бійцю з досвідом чемпіонатів світу та ігор Олімпіади тренери доручили капітанські обов'язки.
Детальніше>>
» 
Іван Білосюк приносить Україні перші кубкові очки
Якоб НЕНАДОВГО
 
Тепла погода та відсутність снігу у німецькому Дюссельдорфі не завадили лижникам розіграти нагороди етапу Кубка світу. Напередодні змагань зі спринтерських перегонів величезними вантажівками зсипали штучний сніг, а двометрові білі ведмеді у майках із символом Кубка світу на всі лади закликали глядачів узяти участь у традиційному спортивному дійстві.
Детальніше>>
» 
Перший крок
 
Лідери українського баскетболу, БК "Київ" та маріупольський "Азовмаш", розпочали свої виступи в Кубку Європи сезону 2005/2006 року.
Детальніше>>
» 
Реванш не вдався
Іван ДУПНАК
 
На відміну від БК "Київ", суперник "Азовмаша" був значно сильнішим, "Динамо" із Санкт-Петербурга -- переможець Євроліги-FIBA минулого сезону, яку з нового сезону перейменовано в Кубок Європи. Нагадаймо, що команда з північної столиці Росії на шляху до континентальної вершини перемогла тоді своїх суперників в усіх 20-ти (!) матчах. Не встояли перед ними минулої весни і баскетболісти з Донбасу: у чвертьфінальному раунді турніру динамівці були сильнішими і в Маріуполі, і в Санкт-Петербурзі.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Людям потрібна робота 
  ·  "Качиний" грип замість курячого 
  ·  Пам'ять про Волошина "розростеться" по Україні 
  ·  Буняк і далі хоче будувати Високий Замок 
Погляд
  ·  Телебачення українізується 
  ·  Без Росії ні туди ні сюди 
  ·  Авто слідчого вляпалося в "темну історію" 
  ·  Занижені ціни до квітня не піднімуть 
  ·  ТРК "Україна" українізувалася 
  ·  Розпочати бізнес можна швидше 
  ·  Депутати продаватимуть "Мерседес" 
  ·  Пожежа у школі 
Поступ у Львові
  ·  Нові святі Львова 
  ·  З'їзд греко-католицьких єпископів Європи 
  ·  Суперечки навколо освіти 
  ·  Інтернати реформують? 
  ·  Скнилівські скарги припали порохом? 
  ·  Обіцянки для Борислава 
Поступ з краю
  ·  Суперечки навколо освіти 
  ·  Мороз знову за своє 
  ·  В Україні — юридичний Чорнобиль 
  ·  Піратам виплатять викуп 
  ·  Під крило до Януковича 
  ·  Латифундія для пані Шуфрич 
Поступ у світі
  ·  Назарбаєв готується знову стати президентом 
  ·  "Мурашки" заблокували кордон 
  ·  Качинський приїде в Україну 
  ·  Березовський скаржиться на Сороса 
  ·  Віце-президент США пропагує тортури 
cоціологія
  ·  На старті великих перегонів 
Інтерв'ю
  ·  Роман ЗВАРИЧ: Не зрозуміло, чим займалася Генеральна прокуратура 
Тема
  ·  Львів зсередини і ззовні 
Репортаж
  ·  Стокгольм — місто на островах 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Наука
  ·  Релігійна ботаніка Карла Ліннея 
  ·  Євген ГЛАДИШЕВСЬКИЙ: Ми маємо науковців, гідних Нобеля 
Арт
  ·  Роман ЧАЙКА: Я не хочу, щоб ці вибори стали останнім кроком до прірви 
  ·  Зоряний "Келих вогню" — знову ажіотаж 
  ·  Життя як диво: до нас їде Кустуріца 
  ·  "Молодість": термометр чарівного й жахаючого 
Постаті
  ·  Залізна леді 
Спорт-Поступ
  ·  Дозвольте гімнастці піти красиво 
  ·  Перший крок 
  ·  Реванш не вдався 
  ·  Борис ШАХЛІН: Чесних арбітрів все-таки більше 
Пост-Factum
  ·  Перетворювачі природи 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  ГОРОСКОП