BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    cоціологія.    Інтерв'ю.    Тема.    Репортаж.    Львівські обсервації.    Наука.    Арт.    Постаті.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
 
16 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:10 15-12-2017 -   На Жовківщині відкрили дахову сонячну електростанцію  
  16:8 15-12-2017 -   У Гарнізонному храмі відновили унікальні фрески  
  15:37 15-12-2017 -   Завтра на вулиці Львова повернуться тролейбуси №5 та №24  
  13:29 15-12-2017 -   Мешканець Львівщини загинув під час пожежі в дерев`яному будинку  
  13:22 15-12-2017 -   В області завершили ремонт автодороги Львів-Тернопіль  
Україна
  15:35 15-12-2017 -   В Україну прийде справжня зима з 19 грудня  
  15:33 15-12-2017 -   ГПУ закрила справи проти шести нардепів  
  14:19 15-12-2017 -   МЗС: Біометрія на кордоні запрацює з Нового року  
  14:18 15-12-2017 -   Подвійне вбивство: у Дніпрі розстріляли сім'ю бізнесмена  
  13:25 15-12-2017 -   Керуючу заводом у Дніпрі затримали за хабар у $35 тисяч  
Світ
  16:25 15-12-2017 -   Вчені визначили причину пияцтва  
  15:36 15-12-2017 -   Іспанію можуть відсторонити від участі в ЧС-2018  
  13:23 15-12-2017 -   Ще три жінки звинуватили Дастіна Гоффмана в домаганнях - ЗМІ  
  10:58 15-12-2017 -   На заводі у Тернополі пролунав вибух  
  10:54 15-12-2017 -   Напади з ножем в Нідерландах: загинули двоє людей  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема  » 

___________________________________________________________________________

Львів зсередини і ззовні
Підстав для зневіри немає
Підготував Ілько ЛЕМКО
 
Львів і Галичина у новітньому українському державотворенні відіграють роль того мавра, який, вчасно зробивши свою справу, може піти геть і опинитися десь на суспільному чи інвестиційному марґінесі, нікому не потрібний. Національна самопожертва, яка потім обертається власними дріб'язковими потребами елементарного виживання, є найхарактернішою рисою Львова і львів'ян. Як поставити Львів на ноги і зробити його сильним містом сильної держави України? Про це 24 жовтня з журналістами "Поступу" дискутували на "круглому столі" за назвою "Львів як дзеркало Галичини. Зміна ситуації в моральному, етичному та світоглядному плані" народний депутат Володимир Цибулько, голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовніренко, президент Європейської асоціації психотерапевтів Олександр Фільц, головний редактор журналу "Місто" Орест Друль і член Комітету підприємців Львівщини Богдан Пужак.

Володимир Хрущак (головний редактор "Поступу"): Рівно торік розпочався перший тур президентських виборів, щодо яких громадяни України мали величезні сподівання. Минуло десять місяців відтоді, коли у країні почала працювати нова влада, і, як багатьом стало зрозуміло, значна частина цих очікувань, на жаль, не справдилася. Народ відчуває розчарування політикою влади і передусім тому, що розпався союз помаранчевих. І ми, власне, поговоримо про те, як львів'яни ставляться до цієї ситуації, бо, як нам відомо, найбільше до Помаранчевої революції спричинилися власне мешканці Києва і Галичини. Ми з'ясовуватимемо, як змінилася в морально-етичному плані ситуація в Україні за час існування нової влади. Отож надамо слово народному депутатові Володимирові Цибулькові.

Володимир Цибулько (народний депутат, фракція Української народної партії): Я хочу сказати, що скільки б не говорили про певний розпад помаранчевої коаліції, фактично розпаду немає, бо якби він був, тоді б Тимошенко, ідучи в жорстку опозицію, мала би відкликати з влади усіх своїх голів райадміністрацій і різного рівня високопосадовців із БЮТ. Зараз відбувається те, що можна назвати змаганням кращого із ще кращим, тобто це дві світоглядні вертикалі: керована демократія і демократія, яка формується знизу. І в цьому сенсі Україна достатньо радикально змінилася порівняно із минулим роком, адже тоді не можливо було уявити собі, що опозиція зможе сидіти годинами на телеефірах. Тобто відбулася значна лібералізація ЗМІ, настільки, що вже росіяни кажуть: "Робіть щось, бо ви впадаєте в хаос". Утім з українського погляду, все, що робиться в Україні, це спроба вибудувати політичну систему знизу волею виборця. І скільки б у цьому сенсі не робилося помилок, все ж радикальних принципових помилок, які могли б зірвати помаранчевий проект, насправді влада все-таки не допустила. І власне сильний кадровий крок із прокурором Піскуном, сильний кадровий крок із урядом, сильний економічний крок із аукціоном "Криворіжсталі" зробили Ющенка не просто сценаристом цього фільму про сучасну Україну, а фактично автором, творцем, креативником проекту некучмівської України. І ще кілька сильних кроків із відставками губернаторів, які не впоралися з поставленими завданнями, а ці відставки носяться в повітрі, зміцнять позиції Ющенка настільки, що він буде формувати погоду у парламентській виборчій кампанії.

Павло Жовніренко (голова правління Центру стратегічних досліджень): На мою думку, підстав для зневіри сьогодні досить багато. Я бачу лише один очевидний позитив -- це висока виплата матерям за народжену дитину і те, що обіцяне одразу ж і виконали. Та все ж у мене особисто підстав для розчарування немає, хоча, безумовно, залишилося багато речей від кучмівської епохи, зокрема те, що немає плану розвитку держави, немає ясного дороговказу, є недотримання деяких моральних стандартів. Ми знаємо, що є власник "Норду" Ландик, або є Янукович, і вони мають свої моральні принципи. Але коли ми бачимо, що президент звертається до Ландика на "ти", то це вже перший дзвінок, це просто було дуже неприємно. Потім ця історія із сином Ющенка... Можна говорити про негатив, про те, що багато людей зневірилося і не може знайти правди, вони їдуть до Києва, бо принципи влади на місцях залишилися ті самі...

Чи є Львів на сьогодні дзеркалом Галичини?

Олександр Фільц (президент Європейської асоціації психотерапевтів): Думаю, що наша сьогоднішня тема зовсім не про Ющенка, не про політичні партії, не про те, що робиться в Києві, наша тема це "Львів -- дзеркало Галичини" і як можна змінити політичний і моральний клімат у Львові. На нашій зустрічі присутні не лише львів'яни, тому ми маємо змогу подивитися на ситуацію як зсередини, так і ззовні. Повертаючись до теми нашої дискусії, ставимо запитання: чи Львів справді є сьогодні дзеркалом Галичини? Ззовні схоже, що ніби так, але ми мусимо шукати аргументів для підтвердження цієї тези. І чи насправді відбулася зміна ситуації моральної, етичної, світоглядної, чи взагалі нічого не відбулося і чи Львів інерційно проскочив цю ситуацію і перебуває у стані психологічно спрощених цінностей: розчарування чи зачарування, ідеалізації чи знецінення, підтримки чи непідтримки. Мені здається, що медійні нюанси обговорення справ парламентських, політичних, партійних -- це все добре усвідомлений потік інформації, який, з одного боку, є хаотичним, з іншого боку, має характер системного тиску на публіку. Люди у Львові дуже чітко реагують на це. Оці всі дискусії, хто за кого і хто з ким зчепився, є невипадкові, бо нас втягують у банальну базарну дискусію, не даючи ні часу, ні можливості замислитися над тим, що ж насправді відбувається. Нам сьогодні треба усвідомити, якою є позиція Львові щодо Києва.

Ющенко -- представник візантійського політичного типу

Орест Друль (головний редактор журналу "Місто"): Я взагалі вважаю, що не слід сподіватися на патерналізм, а власне розраховувати тільки на самого себе. Водночас треба сподіватися і на підтримку громади, і в цьому сенсі вважаю, що Львів зокрема і Галичина загалом дали дуже потужний поштовх на Майдані. Уперше я пережив це відчуття спільноти під час візиту Папи Івана Павла ІІ до Львова і потім несподівано пережив те саме у Києві, доволі чужому для галичан місті, коли наші норми і принципи переносилися на київське життя. Власне в цьому і полягає сила тих перетворень, які відбулися. Вони довели, що в критичні моменти завжди можна сподіватися на підтримку громади, коли вже не спрацьовує принцип "кожен сам за себе". Найважливіше почуття, яке запанувало зараз у Львові і Галичині, -- це почуття впевненості, на відміну від страху, який панував до Помаранчевої революції. А щодо розщеплення помаранчевої влади, то в принципі це не було такою несподіванкою, оскільки тут зіткнулися два різні вектори: ліберальний вектор розвитку суспільства і популістський вектор, який десь схиляється до соціалізму. Я вважаю, що серйозною помилкою є і трактування Ющенка як прозахідного політика і надання йому тих рис, які не характерні для європейської політичної культури, тому що він є представником візантійського типу політика щодо вибудовування вертикалі, формування команди тощо. І оці звертання на "ти", які різали вухо, і до Ландика, і до журналіста з "Української правди" Лещенка, власне, характерні для реакції правителя в ситуації, коли порушується ритуал, цього разу ритуал спілкування із Президентом. Тобто Президент -- батько нації, і він показав, як треба ставитися до Президента, своїм ставленням до Кучми. Попри його особисте несприйняття Кучми, він продемонстрував повагу до посади. Люди, які мають власне європейську політичну культуру, зіткнулися у випадку з Ющенком із рецидивами візантійської політичної культури, і на цьому ґрунті виникають суперечності двох культур. Але я думаю, що у майбутньому ці речі якось згладжуватимуться.

Володимир Цибулько: Скільки б ми не намагалися формувати західний тип політика, все одно ми маємо запит на візантійський тип. Це проблема власне запиту. Ющенко змушений буде і надалі робити такі візантійські жести, хоча він дуже швидко переучується і логіка його жорстких рішень набуває прозорості, що для візантійського політичного стилю неможливе. Що ж Ющенко навчився робити філігранно, то це виводити будь-який процес як логічний, тобто наслідок, скажімо, кадрових змін подається як продовження особистих помилок чиновників, а не волі Президента. Ющенко формує так умови, що грушка дозріває і падає: чиновник мусить піти, бо на це є політичний запит.

Що ж до Львова, то тут є ситуація певного роздвоєння. Російські політологи постійно верещать, що в Україні є галицько-львівський політичний світогляд і галичани намагаються нав'язати країні свою романтичну модель: єдина нація, єдина церква, єдина мова, єдина держава. Насправді ми дуже чітко бачимо, що Львів за своїм історичним характером є містом співіснування різних культур, містом балансу. І це те, чого не хочуть бачити російські політологи, а власне того, що Львів, окрім націоналістичного чи консервативного світогляду, пропонує ще національну терпимість. У цьому сенсі Львів після ігор у великий світоглядно-політичний загальнонаціональний проект повинен зайнятися самим собою, тобто красивим, барвистим архітектурним Львовом, перлиною Європи, Львовом -- транзитним містом, яке зустрічає по-європейському європейця і готує його до візантійського Києва. І в цьому сенсі загальнополітичні розклади, очікувані вибори змушуватимуть львівську еліту постійно озиратися на майбутню парламентську більшість. Це гірка спадщина минулих років, а водночас і те, що є для Львова добробутом, бо весь цей архітектурний ансамбль саме місто не утримає -- Львів і комунікації на сьогодні ледь утримує, а ще є проблеми опалення, газу, комунального комплексу. І тут поза месіанством Львова потрібен дуже чіткий муніципальний проект. Наприклад, під час минулої виборчої кампанії переміг популістський проект Буняка "вода за два роки". І тут є небезпека для міста, виконавши свою місію на загальнодержавному рівні, залишитися на узбіччі комунального процесу, і львів'янам, вболіваючи душею за всю Україну, доводиться жити за графіком подачі води. І тут є певна дилема. Можливо, Львову варто замислитися і повернутися всередину себе, подумати про власний комфорт і про місію міста не в межах України, а в межах, наприклад, Євросоюзу, під кордонами якого місто сьогодні живе і намагається розквітнути.

Львів ініціюватиме процеси децентралізації

Богдан Пужак (Комітет підприємців Львівщини): Я вважаю, що зараз Львову з новою силою треба ініціювати процеси децентралізації влади в Україні, це нагальна тема як для міста, так і для всієї країни, тому що ми бачимо активізовані певні середовища у Львові, які брали участь у найважливіших політичних процесах в державі, і зараз вони не знають, що робити, чим зайнятися. Вони чітко розуміють, що грати у ту гру, яку зараз запропонував Київ, нереально, бо вкотре вони можуть залишитися обіграними. Це реальна ситуація. Нема чого конкурувати в Києві на рівні певних політичних спектаклів. Я думаю, що потрібно чітко визначити, чого ми хочемо у Львові, чого ми хочемо від Києва, що потрібно для бізнесового середовища, для культурного середовища. І друге завдання -- це знайти якісь можливо споріднені середовища, які є так само поза межами Києва, і виробляти загальну політику для того, щоб усе-таки децентралізувати владу в країні, тому що майбутнє, як ми бачимо, це майбутнє в Європейському союзі, і у такий спосіб ми маємо перебирати і відповідну модель. А чи добрий, чи поганий Ющенко -- це вже не настільки важливе питання.

Володимир Хрущак: Є тема, яка дуже важлива для більшості наших читачів, це тема моралі. Ні для кого не секрет, що суспільна мораль значною мірою є орієнтована на мораль, яка панує в органах влади, тобто ми знаємо, що влада президента Кучми врешті-решт через те потерпіла, що вважала себе всесильною і думала, що може робити все, що завгодно, і що можна, скажімо, плюнути в обличчя суспільству, а воно витреться рукавом і промовчить. За ці десять років, коли Кучма керував країною, Україна була страшенно деморалізованою. Коли переміг на виборах Ющенко, то в народу відкрилося друге дихання. Я думаю, що це справді було, що значна частина органів влади, які жили з хабарів, наприклад даішники, припинили якийсь час зупиняти водіїв і просто брати хабарі. Призупинився цей процес на митниці, у чиновницьких кабінетах, тобто відчувався певний страх, що вони можуть бути покарані за свої дії. І той процес хабарництва, який був природний за часів Кучми, на якийсь час завмер. На жаль, наскільки відомо нам, журналістам, і не тільки нам, цей процес поступово починає відновлюватися, і це є важливим предметом для обговорення.

Доцільне виглядає аморальним

Олександр Фільц: Я би хотів зупинитися на тому, що основним фігурантом того процесу, який ми зараз маємо, не є ні Ющенко, ні Тимошенко, ні Литвин. Після помаранчевих подій вони випали з контексту як основні фігуранти. Це дуже добре видно власне з Європи, де говорять як про найголовніше про те, що ситуація в Україні справді змінилася і люди почали думати і поводити себе інакше. І я би хотів сказати, що головними фігурантами зараз є власне не політики, а люди, народ, спільнота. Дуже добрий приклад цього -- страх: зараз, наприклад, даішники бояться не того, що їх покарає Президент чи прем'єр, а того, що люди можуть вийти і крикнути, і тоді Президент змушений буде реагувати. Так народ стає активним учасником цього процесу.

Тепер щодо Львова. Львів справді репрезентував собою західний вектор і зараз би мав зайнятися собою. Моральний чинник цього ми мали б шукати не у владі. І якщо ми не наївні люди, а люди компетентні, то ми мусимо знати, що влада є за своєю суттю аморальна. Мораль у владі не працює, бо то ж було питання політичної доцільності, коли сіли говорити з бізнесменами про той безлад, який твориться у країні. Політично це був грамотний крок, але люди вийшли і почали говорити, що це вже зовсім аморальний вчинок. Тобто те, що є доцільним, виглядає аморальним. Люди мали би орієнтуватися на мораль влади, але її нема, а якщо її нема, то тоді треба шукати моральний чинник суспільства взагалі. І моя думка була такою: а чи не перебуваємо ми зараз у такій ситуації, коли випрацьовується специфічно нова, досить оригінальна для початку третього тисячоліття система морального самоконтролю спільноти. Чи це не є сигналом для того, щоб переосмислити моральну орієнтацію суспільства загалом, бо помаранчеві події дали багато новітніх ноу-хау сигналів. Наприклад, мобільне переміщення людей для створення акцій -- такого ще ніколи не було в історії, принаймні я такого в не пам'ятаю. І варто думати над тим, яку мораль ми маємо випрацьовувати сьогодні. І ми ще її не бачимо, тому й виникає якась моральна дезорієнтація.

Володимир Цибулько: Вадим Карасьов називає Помаранчеву революцію революцією мільйонерів проти мільярдерів. Тобто схема надзвичайно проста: коли говорять про можливість інвестицій усяких Березовських і інших, то всі ми чітко розуміємо, що це повстання було проплачено нашими власними коштами зсередини і це був, власне кажучи, моральний бунт майбутнього середнього класу, а Львів, власне, і є ідеальним містом середнього класу, бо великі підприємства тут майже не виживають, тут є космос маленьких підприємств. У цьому сенсі Львів власне є носієм ідеї демократії знизу.

Львів віддає, залишаючись на узбіччі

Ігор Мельник (газета "Поступ"): Вважаю, що Львів багато змарнував за ці 15 років української революції, починаючи з першого етапу, коли він був генератором національної і державницької ідеї. Львів постійно віддавав і свої кадрові ресурси, і свої ідеї, і свій моральний вплив, сам залишаючись на узбіччі. Це все очевидні речі, які ми всі дуже добре знаємо. Львів завжди був безкорисливим моральним інвестором. І настає той час, коли Львів нарешті має створити якусь політичну надбудову над цією мораллю, щоби Львів не просто віддавав усе, а щоб тут була якась нормальна політична сила, котра завжди могла би постояти і за себе, і впливати більш реально на всеукраїнський політикум. Люди нарешті повинні зрозуміти, що краще об'єднатися і захищати свої інтереси разом, ніж кожен поодинці буде шукати якогось доброго дядька, щоби йому заплатити і вирішити свої інтереси.

Володимир Цибулько: Тут може виникнути ситуація ще одного роздвоєння, коли загальноукраїнський політичний вибір львів'ян буде дисонувати із вибором місцевим.

Олег Березюк (психотерапевт): Так воно і буде. Я щойно повернувся із соціологічної прес-конференції Київського інституту стратегічних досліджень, і мене дуже здивувало, що у відповіді на запитання "Представників якого блоку ви би хотіли бачити у міській раді?", на другому місці після 35-ти відсотків "Нашої України" із 20 відсотками опинилося громадське об'єднання "Самопоміч". Воно взагалі не є партією і не є суб'єктом виборчого права. Це підтверджує думку пана Олександра Фільца, що люди починають шукати зовсім нових форм самоорганізації.

Володимир Цибулько: Пане Олегу, там є ще один момент: полівіння Львова. Це опитування засвідчило, що раптом у Львові з'являється нове обличчя лівих, і це є абсолютним дивом для Львова.

Орест Друль: Я би не сказав, що це є полівіння Львова, просто ліві почали українізуватися, і їх почали сприймати у Львові як не чужі, а національно свідомі сили, бо раніше вважали, що ліві -- це тільки комуністи, тобто антиукраїнські сили.

Павло Жовніренко: Я хочу продовжити дискусію про те, що ж Львів змарнував за ці 15 років, коли він віддавав усе. Я згідний з тим, що змарнував. На початку 1990-х років вся Україна дивилася на Львів, де були прапори, гасла. Коли тут головою облради був представник національно-демократичних сил, то всі сподівалися, що у Львові почнуться не гасла, а саме робота, тим паче, коли ще законодавчо не було визначено багато речей, коли панувало гасло "дозволено все, що не заборонено", коли можна було багато чого зробити, віддати землю, створити умови для малого бізнесу. Зробити тут, а потім би вся Україна це побачила і вчилася. На жаль, цього не сталося, і перше розчарування було власне тоді.

Потім ще тут прозвучало питання, якого типу повинна бути мораль. Головне, щоб це не була "тіпа мораль". Мораль вона завжди є мораллю, в усі часи. Одна з основних засад моралі, це "не бреши". Ніхто тебе за язика не тягне, але якщо ти вже сказав, що "ці руки не крали і не будуть красти", то вже роби так, щоб відокремити бізнес від політики. Це всі прекрасно розуміють, і тому питання моральності дуже і дуже просте: можна не виконувати якихось економічних речей, можна не виконувати навіть тих речей, які стосуються членства в Європейському союзі, але коли випливає питання моралі, то ти є або моральним, або неморальним. Що ж до Ющенка, то ми створили собі образ, якого насправді не було. Ми наче безбатченки жили в дитячому будинку і уявляли собі, яким має бути батько, кожен плекав цей образ. А потім прийшов цей батько, зустрівся з нами, а далі підійшов до найближчої пивнички і, вибачте, заклав. От тема суто психологічна.

Ющенко сповідався перед львів'янами

Богдан Пужак: Я би знову хотів повернутися до теми відносин Львів -- Київ. Мені здалося, що Ющенко після того, що сталося, приїхав до Львова на сповідь, і всі ставили собі запитання, чому він почав сповідатися перед народом. З огляду на певні моральні якості цього чоловіка політтехнологи, які сидять ззаду і для яких важливішим є той процес, який має відбутися 2006 року, спрогнозували певний сценарій, щоб знову впливати на тих самих львів'ян, які будуть 2006 року голосувати за людей, які будуть у списку. Я би хотів, щоби львів'яни вкотре не купувалися на таке, де вже починають використовувати дуже моральні речі, бо насправді галичани є в основі своїй глибоко моральні люди, релігійні, і якщо щоразу використовувати цей контекст, це врешті-решт може призвести до ще більшого розчарування. Тому я є прихильником більш практичних, більш прагматичних відносин.

Володимир Цибулько: Богдане, на продовження твоєї тези я хочу сказати одне: судячи з тих візитів, буде спостерігатися такий феномен -- хто найбільше брехатиме на виборах, особливо місцевих, той найбільше буде козиряти іменем Ющенка і його благословенням. Я просто хочу, щоби львів'яни не купилися на ці трюки, нехай львів'яни вибирають собі свого міського голову, а не представника Президента України у Львові.

Богдан Пужак: Ми не можемо ті речі, які робимо з великим надривом для себе, з великою концентрацією внутрішніх моральних зусиль, конвертувати на користь львів'ян, які живуть у цьому місті.

Орест Друль: Тут парадигма є така, що Львів вважають в Україні дивакуватим містом, до якого звертаються лише у потрібний момент. І наше завдання -- переламати цю парадигму і зробити Львів нормальним практичним містом для наших людей.

Ми ще не знаємо, скільки Львів може принести грошей

Богдан Пужак: Є ще другий момент, про який я хотів би сказати. На сьогодні Львів у тій системі правління, що є в Україні, не місто, а совєтський завод, бо система управління залишилася та сама, як за Радянського Союзу. За такою системою не можна керувати громадою, містом.

Павло Жовніренко: Є зараз такі громади і у Львові, і у Києві, що виникли на підставі отої зневіри після виборів. І вони зорганізувалися на творенні конкретних справ. Те, що говорив Цибулько, що Львів не здатний утримувати свого історичного середовища, знаєте, про це можна посперечатися, тому що ми ще не знаємо, скільки Львів може принести грошей, якщо нормально поставити цю справу. Я говорю з погляду бізнесу. Є якийсь стосунок Польщі до Львова і протидія львів'ян до цього, але якщо рахувати гроші, то на цьому можна зробити такий шалений бізнес, що просто мало не видасться.

Богдан Пужак: Коли розглядали питання про публічне зняття Буняка з посади, останнім аргументом, що цього робити не потрібно, було "а що скаже Ющенко?" і чи не нашкодимо ми у такий спосіб Президентові? Врешті-решт наша жертовність зводилася до того, щоб ми своїми діями не зробили шкоди Президентові, і це правда. Коли зараз постане питання адміністративно-територіальної реформи, то Київ, звичайно, робитиме все можливе для того, аби зберегти якомога більше повноважень для центру, можливо, в іншій формі, можливо, це буде по-іншому називатися, будуть аргументи, що нам треба зберегти нашу унітарну країну і ми, галичани, знову будемо всім жертвувати заради того, щоб зберегти українську загальнонаціональну ідею. І як наслідок -- Львів буде втрачати. Це проблема психологічна і філософська. Ми будемо голосувати за "Нашу Україну", за ті партії, які підтримують Ющенка, а власне ці партії не хочуть децентралізації країни, не хочуть реального розвитку міст.

Павло Жовніренко: Але у вас є депутати, от, наприклад, пан Цибулько, і ви можете запропонувати свій проект, який би затверджував повноваження міста, і такий проект міг би забити кілок у той проект федералізації, який пропонує Партія реґіонів.

Богдан Пужак: Ми навіть боїмося говорити про це, бо федералізація шкодить державі, боронь Боже, щоби хтось із львів'ян про це говорив.

Київ -- бліда копія Москви

Олександр Фільц: Що більше людина будує навколо себе захисних механізмів, то згубнішими вони стають для неї і врешті-решт перетворюються на домовину. В соціальному сенсі суть залишається та сама. Я вважаю, що Київ є невдалою і блідою копією Москви, Київ свідомо чи несвідомо пішов у той бік, щоби скопіювати Москву найкращих часів, і на цьому він дуже програє. Якщо вам у Києві за ту саму роботу, коли ви підмітаєте тротуар, учетверо більше платять, ніж у Львові, то кожен поїде до Києва працювати, те саме було і в Радянському Союзі і те саме зруйнувало Москву як центр великої держави. І треба сказати киянам: "Ви зараз виконуєте ту роботу, яка поховає вас під собою".

Богдан Пужак: І ще є один цікавий момент, який має стосунок до моральності і бізнесу. Десь у березні в середовищі підприємців розпочалася дискусія про те, що великий шмат, з якого живе Львів, -- це контрабанда і це дуже дохідна річ для Львова. І ось постало питання, що будемо жити чесно, платитимемо мито, будемо правильно себе поводити в бізнесі. Ця тема була пов'язана з певними моральними чинниками і очікуванням бізнесменів щодо того, що сталося в Києві. Але для чого це робити? Що це би означало? Бо коли я буду платити мито, то це означає, що всі митні платежі підуть до Києва. І виходить так, що краще далі займатися контрабандою, бо тоді гроші і надалі залишатимуться у Львові і зокрема приноситимуть користь твоїй громаді. Звичайно, що це неправильно, це викривлене поняття бізнесу і державного управління. Так не має бути, але коли певні норми, які регулюють підприємництво, є неспроможні, то бізнес опускається на зовсім інший рівень. Якщо центр щоразу пропонуватиме якісь певні моральні стандарти і їх не будуть виконувати, то все йтиме на розвал і децентралізацію країни. Але насправді це та ситуація, коли таким бізнесом годується двадцять--тридцять відсотків населення міста, і це є вибір між проживанням у місті і еміґрацією. Львів як місто має конкурувати в цій країні не в тому плані, хто має більше заводів, конкуренція має йти в площині рівня життя, розвитку культурного середовища, тобто умов життя, рівня комфорту.

Усе залежатиме від львів'ян

Орест Друль: І Львів може стати власне таким містом завдяки державній податковій політиці, коли можна буде дбати і про культуру, і про інфраструктуру, і про все інше. Бо питання стоїть так, що спочатку зі Львова все витягують, а потім кажуть: "Якщо будете слухняні, то ми вам щось дамо, а якщо ні -- то ні". Ця політика тягнеться від самого початку і донині.

Богдан Пужак: Підсумовуючи нашу сьогоднішню бесіду на тему "Зміна у моральному і етичному плані", я можу сказати, що якщо раніше до Помаранчевої революції я був принаймні моральним прихильником автономії Галичини і під час революції ця ідея відійшла на задній план, то зараз у мені в моральному плані сталася така зміна, що ця ідея знову починає вилазити.

Павло Жовніренко: З огляду на Львів як на дзеркало Галичини я більш ніж переконаний: якщо львів'яни зрозуміють, що власне від них залежить усе те, що стосується Львова, що стосується щоденного життя, транспорту, доріг, то вони зможуть зробити свої місто зразковим. І у вас є вже багато показників нормальності життя: культурні заклади, нормальна якість житла, магазини під боком, ціни невисокі, все це в принципі можна зв'язати в одне ціле.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Людям потрібна робота 
  ·  "Качиний" грип замість курячого 
  ·  Пам'ять про Волошина "розростеться" по Україні 
  ·  Буняк і далі хоче будувати Високий Замок 
Погляд
  ·  Телебачення українізується 
  ·  Без Росії ні туди ні сюди 
  ·  Авто слідчого вляпалося в "темну історію" 
  ·  Занижені ціни до квітня не піднімуть 
  ·  ТРК "Україна" українізувалася 
  ·  Розпочати бізнес можна швидше 
  ·  Депутати продаватимуть "Мерседес" 
  ·  Пожежа у школі 
Поступ у Львові
  ·  Нові святі Львова 
  ·  З'їзд греко-католицьких єпископів Європи 
  ·  Суперечки навколо освіти 
  ·  Інтернати реформують? 
  ·  Скнилівські скарги припали порохом? 
  ·  Обіцянки для Борислава 
Поступ з краю
  ·  Суперечки навколо освіти 
  ·  Мороз знову за своє 
  ·  В Україні — юридичний Чорнобиль 
  ·  Піратам виплатять викуп 
  ·  Під крило до Януковича 
  ·  Латифундія для пані Шуфрич 
Поступ у світі
  ·  Назарбаєв готується знову стати президентом 
  ·  "Мурашки" заблокували кордон 
  ·  Качинський приїде в Україну 
  ·  Березовський скаржиться на Сороса 
  ·  Віце-президент США пропагує тортури 
cоціологія
  ·  На старті великих перегонів 
Інтерв'ю
  ·  Роман ЗВАРИЧ: Не зрозуміло, чим займалася Генеральна прокуратура 
Тема
  ·  Львів зсередини і ззовні 
Репортаж
  ·  Стокгольм — місто на островах 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Наука
  ·  Релігійна ботаніка Карла Ліннея 
  ·  Євген ГЛАДИШЕВСЬКИЙ: Ми маємо науковців, гідних Нобеля 
Арт
  ·  Роман ЧАЙКА: Я не хочу, щоб ці вибори стали останнім кроком до прірви 
  ·  Зоряний "Келих вогню" — знову ажіотаж 
  ·  Життя як диво: до нас їде Кустуріца 
  ·  "Молодість": термометр чарівного й жахаючого 
Постаті
  ·  Залізна леді 
Спорт-Поступ
  ·  Дозвольте гімнастці піти красиво 
  ·  Перший крок 
  ·  Реванш не вдався 
  ·  Борис ШАХЛІН: Чесних арбітрів все-таки більше 
Пост-Factum
  ·  Перетворювачі природи 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  ГОРОСКОП