BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Роки незалежності.    Львів'яни.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
24 жовтня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львів'яни  » 

___________________________________________________________________________

Збережена пам'ять поколінь
Розмовляв Ілько ЛЕМКО
 
Історичний тоталітарний Молох двадцятого сторіччя жорстоко перемолов долі сотень тисяч людей у Галичині. Останніми роками щораз важче стає знайти корінного львів'янина українця, дід чи бабця якого народилася у Львові. Утім все ж мешкають у Львові люди, які добре знають свої родові корені, і власне про це розповів "Поступу" засновник Музею визвольної боротьби українського народу в ХХ сторіччі, президент Львівського автомобільного жіночого клубу, головний редактор українського автомобільного журналу "Бібікар" Мирослав Шваб.

-- Пане Мирославе, про Вашу родину можна говорити як про давню українську сім'ю зі Львова, корені якої сягають у глиб історії?

-- В принципі, так, можна говорити про п'ять поколінь моєї родини, яка з'явилася у Львові приблизно 120 років тому. Це мої предки по маминій лінії, які були вихідцями з Радехівщини. Про членів моєї сім'ї можна говорити як про львівських українських інтеліґентних міщан. Бабця народилася у доволі відомому львівському будинку на теперішньому проспекті Свободи 1/3 на розі з вулицею Коперника, де є магазин "Спорттовари", а тоді там був розміщений кінотеатр, який розбомбили під час Другої світової війни. А взагалі наша родина мешкає на вулиці Каліча гора з 1916 року. Господарем кам'яниці був жид Брендель, бо у ті часи казали: "Земля українська, влада польська, а кам'яниці жидівські".

-- Ви мені якось показували кований вензель Вашої родини на брамі кам'яниці на Калічій горі. Яка його історія?

-- Власник будинку Брендель, коли ставив ковану решітку на браму, дав моєму вуйкові дідові так звані права гаусмайстра, який повинен був стежити за порядком у домі. Моя бабця була довіреною особою домовласника і збирала з мешканців квартплату. На вензелі ми бачимо літери КО. Це ініціали Косичина Онуфрія, першого з моєї родини, хто вселився в цей будинок.

-- Ваші предки від початку були греко-католиками. Ми знаємо, що українцям у давньому Львові було дуже важко зберігати свою ідентичність, мову і віру, як це вдавалося Вашій родині?

-- Мені здається, що той зрив української нації, який відбувся на початку минулого століття, свідчив про те, що не так вже й було тяжко українцям у Львові за Габсбурзької імперії, тому що вона давала все ж якісь демократичні права і свободи. Пізніше, коли до влади прийшли поляки, утиски українців були. Щодо моєї родини, то прадід був греко-католиком і в родині завжди розмовляли українською. Мій найстарший вуйко Йосип пішов в Українські січові стрільці, воював і дістав в окопах сухоту, яка й довела його до могили. Мій другий вуйко дідо Роман Косичин мав багато друзів поляків і розповідав, що під час листопадових подій 1918 року польська влада чинила розбрат, даючи в руки 13-14-річним дітям гвинтівки. Як можна було давати зброю дітям? Підстав ворожнечі між українцями і поляками у Львові не було, його ініціювала влада. Мама мені розповідала, що були спроби робити розбрат навіть у середині львівських родин, тобто держава вирішувала за тебе, ким повинні бути твої діти. Якщо батько був українцем, а мати полька, то хлопчики в родині повинні бути українцями, а дівчатка -- польками.

-- Пане Мирославе, як змінилася доля Вашої родини після 1939 року?

-- 1939 рік не дуже вдарив по нашій родині, набагато жорстокіше вдарив 1944-й, коли забрали до тюрми мого діда. 1939 рік сприймали тоді інакше, бо були відчутні утиски Польщі, і прихід совєтської влади сприймали як щось більш українське, все ж таки вони прийшли зі Сходу України. Українці Львова бачили, що перші совіти були брудні й немиті, але намагалися розмовляти українською мовою. Взагалі совітів було не дві хвилі, як зазвичай думають, а чотири: це совіти 1939, 1940, 1941 і 1944 років. Перші мали пропагандистський відтінок і хотіли себе показати з позитивного боку, другі вже розпочали утиски проти інтеліґенції, третя хвиля була найжорстокішою, коли 1941 року перед приходом німців у тюрмах масово знищували невинних людей. Я звичайно жодним чином не виправдовую фашизм, але німці були нацією цивілізованою, і вони несли бодай побутову культуру. Мама розповідала, що коли 1941 року прийшла до Львова німецька армія, вояки були зденервовані і щось всюди дуже ретельно шукали, промовляючи Wasser, Wasser... Нарешті вони знайшли воду, помилися, поголилися і армія заспокоїлася. Коли ж прийшли совіти у 1944-му, перше, чого вони вимагали, це "водка, водка, самогонка...". І поки не напивалися, не заспокоювалися, хоча звичайно серед совєтських офіцерів теж траплялися культурні люди.

-- Як українці почували себе вже у Львові совєтському, повоєнному?

-- По жіночій лінії наша родина -- родина вчителів. Ще моя бабця викладала у Польщі польську і німецьку мови. Мати, міська мешканка, у повоєнні часи присвятила себе навчанню дітей на селі, бо там все ж легше було нести в народ українську культуру, незважаючи на ідеологічні утиски і заборону ходити на свята до церкви, коли стояли стукачі і переписували тих вчителів, хто ходив до храму. Совєтська влада нав'язувала людям подвійне життя, тобто вдома ми говорили одне, а на вулиці зовсім інше, я це відчував ще малою дитиною. Моя бабця -- людина, яка все життя навчала дітей, палила старі німецькі книги, надруковані готикою у Відні чи Ляйпцигу, не тому, що було в хаті зимно, а тому, що вона боялася сталінських репресій. Із величезної енциклопедії в нас залишилася лише єдина книжка. У центрі Львова, зокрема на Академічній, перші і другі поверхи усіх пристойних квартир зайняли "асвабадітєлі", дружини котрих варили їсти у ноцниках. Із багатьох квартир людей навіть не треба було виселяти: вони просто залишали помешкання і втікали за кордон, здебільшого у Словаччину, бо добре пам'ятали 1941 рік.

-- Пане Мирославе, Ви, я знаю, є хранителем не лише історії своєї родини, а й інших цікавих львівських родин. Ось на цій світлині поруч із Вами Гія Ґонґадзе у дитячому віці.

-- На цій світлині мені 12 років, а Гії 8. Річ у тім, що він походить зі старої патріотичної, національно свідомої львівської української родини Корчаків, бо дівоче прізвище пані Лесі -- Корчак. Я добре пам'ятаю батька пані, він був, як то кажуть, хлопом твердим у своїх переконаннях. Ця родина мешкала у Львові ще у довоєнні часи, спочатку на вулиці Курковій (тепер Лисенка), потім вони переселилися на Калічу гору, і тут в моїй брамі до сьогодні залишився жити брат пані Лесі -- Богдан. У нашій старій жидівський кам'яниці з довгими балконами, де бігало багато дітисок, деколи пані Леся доглядала за мною, а моя мама -- за її дитиною. Гія народився в Грузії, жив там і приїздив до Львова на канікули до бабці. Я з ним товаришував, вчив його грати в теніс, в футбол. Мені було приємно, що Гія говорив дуже гарною літературною українською мовою, бо цю мову ретельно плекали в його родині. Гія мав великі філологічні здібності і вмів дуже гарно говорити, чого не вмів я. А далі сталося так, що моя дружина народилася у тій самій місцевості неподалік Бережан, що і дружина Гії Мирося. І остання наша зустріч з Гією була за два місяці до його трагічного зникнення, коли ми разом їхали автобусом із Бережан.

-- Пане Мирославе, Ви дбаєте не лише про збереження родинної пам'яті, але й пам'яті національної, розкажіть про цю царину свого життя.

-- Я є членом козацького товариства "Кіш". Козацтву вже п'ятсот років і цей козацький дух особливо виявив себе у визвольних змагання українського народу у ХХ столітті. Я є засновником Музею визвольної боротьби українського народу двадцятого століття. Зараз ми створюємо Центр національно-патріотичного виховання української молоді у Хватові неподалік Олеська. Це буде літній табір для життя і навчання молодих людей. Але це буде молодь не лише пластова, чи Молодого Руху, чи Студентського братства, це буде молодь, яка важко піддається вихованню, яка схибила з правильного життєвого шляху і якій ми усіма силами допомагатимемо. Наша молодь не повинна у містах вживати наркотиків, а в селі пити горілку і цих молодих людей ми виховуватимемо у найкращих традиціях української героїчної історії.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Аукціон "Криворіжсталі" саботують 
  ·  "Круглий стіл" у "Поступі" 
  ·  Китайці купують Місяць 
  ·  Пташиний грип — це серйозно 
  ·  КНДР тероризує США 
Погляд
  ·  "Брешеш, людоморе!" 
  ·  Литвин розмовляв із Папою 
  ·  Роман Поланський відкрив "Молодість" 
  ·  Піратам доведеться платити 
  ·  Три роки після Дубровки 
  ·  Азія створює єдину валюту 
  ·  Відновлятися як саламандри 
  ·  waterloo -- найкраще пісня в історії "Євробачення" 
Поступ у Львові
  ·  Львів'яни "винайшли" панацею 
  ·  Львівські ринки порушують закон 
  ·  Знайшли мур Казимира III 
  ·  Українських митців обкрадають 
  ·  У Львові буде новий музей 
  ·  Матолич взявся за гудрони 
  ·  "Пора" піде сама 
  ·  Англійська музика у Львові 
Поступ з краю
  ·  Війна звинувачень 
  ·  Народний блок із кучмістами 
Поступ у світі
  ·  І знову вибори 
  ·  ООН 60 років 
  ·  Авіакатастрофа в Нігерії 
Арт
  ·  Усі проходять крізь Крим, Рим і Національну бібліотеку 
Роки незалежності
  ·  1994: Прем'єр після паузи став Президентом 
Львів'яни
  ·  Збережена пам'ять поколінь 
Спорт-Поступ
  ·  Коли важливою є гра, а не результат 
  ·  ''Карпати'' дали урок 
  ·  Їдуть тільки найсильніші 
Пост-Factum
  ·  В ООН не цінують мистецтва 
  ·  Куріння без диму