BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Влада.    Соціум.    Стиль / Арт.    Автосалон.    Телевізії.    Канапа.    Мандрівка/Вікенд.    БрендКулінарія.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
22 жовтня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:2 28-03-2017 -   Віктор Пушкарьов звільнився з міської ради за згодою сторін  
  16:1 28-03-2017 -   Понад 50% безробітних Львівщини становлять жінки  
  15:52 28-03-2017 -   У Львові затримали рецидивіста, який торгував боєприпасами  
  14:26 28-03-2017 -   У Львові на хабарі затримали прокурора  
  12:51 28-03-2017 -   На Львівщині може з’явитися завод із ливарного виробництва  
Україна
  16:57 28-03-2017 -   Справу Януковича передали в інший суд  
  16:0 28-03-2017 -   У Чернівцях патрульного поліцейського звільнили за кермування напідпитку  
  15:57 28-03-2017 -   Сума збитків від вибухів та пожеж у Балаклії може сягнути близько 300 млн грн  
  14:44 28-03-2017 -   Україна починає страждати через брак води, - Мінекології  
  14:25 28-03-2017 -   На Київщині затримали організовану групу рекетирів  
Світ
  16:59 28-03-2017 -   В Австрії заборонили носити паранджу в громадських місцях  
  15:57 28-03-2017 -   Австрія виходить з угоди ЄС - не хоче приймати біженців  
  12:30 28-03-2017 -   Британія ввела в обіг нову монету в 1 фунт  
  11:8 28-03-2017 -   Литва відмовиться від російських гелікоптерів  
  10:56 28-03-2017 -   У США невідомий купив будинок дитинства Трампа  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа  » 

___________________________________________________________________________

Воєнні пригоди
Калєндар "Приятель Народу", 1937, Львів
Ромко ГАЛАЙДА
 
1

Хто по війні вродився і не бачив війни, той не має що про війну говорити. Він може тільки слухати, як другі про неї оповідають, і крапка. Про війну може говорити стара "ляндштурма", що вибілювала своїми кістками чорт зна за що гранітні скали на італійському фронті, або качками пливала по поліських болотах. Вправді я також при ляндштурмі ніколи не служив, але війну бачив як на долоні і тому можу про неї говорити як "стара война".

Війна заскочила мене в малім приграничнім селі малим бубном: у штанах сколєктивізованих разом із камізелькою і розпіркою, з якої увесь час виглядав шмат сорочки, подібний до гусячого хвоста. Саме тоді, скорше як війна, вибухла мобілізація. От так як би нині її оголошено, а завтра мали їхати люди на війну. На своє щастя, а на моє нещастя, мій батько перескочив уже 42 роки і сміявся з усякої мобілізації. Але зате мені прийшла остання година. Мої приятелі, також малі бубни, не хотіли зі мною говорити. Мовляв, що він варт, як його тато навіть на війну не йде. Усі ті малі бубни хвалилися своїми татами, а я не мав чим. Нарешті прийшов виїзд на війну, і це я ще більше відчув на собі. Мої приятелі їхали зі своїми батьками на стацію. Це була одинока нагода для мене побачити "колєю", а й з тої не міг я скористати, бо дурний у моїм розумінні міністр війни не догадався, щоб до війни покликати людей до 45 року життя. Тоді, напевно, мій тато "зафасував би" камаші, а я був би героєм, як інші, і бачив би колєю. Але пропало. Через міністра я втратив дуже багато.

По мобілізації вибухла війна. Ще тиждень не було чути її в нашім селі, а вже були знаки, що вона розпочалася. Найбільше значним знаком була саранча, яка сунула через кілька днів густими хмарами звідтам, звідки незадовго надійшли москалі.

Ціле село побігло на гостинець дивитися на військо, а мене "відкомандирували" пасти гуси. Послушний приказам домашної начальної команди я вимашерував з гусьми в поле. Розпустив їх довгою розстрільною по стерниську, а сам поліз на високу тополю виглядати москалів. І таки виглянув.

Дивлюся, їдуть. На конях, з кудлатими шапками, з нагайками і списами, як бабські кожухи. Під'їхали проти моїх гусей і пристали. Один потиснув острогами коня і під'їхав до гусячої розстрільної. Змірився списом до гуски і штовхнув перед себе. Але гуска не вдалася в свій хід, не була дурна. Розпустила крила і втікла. Побачив москаль, що своїм оружжям, яким мав проколювати австріяка, нічого гусці не вдіє, кинув його на землю, зіскочив з коня і давай ловити руками.

А був між стадом гусак -- проворний, як парубок. Москаль біжить за гускою, а гусак за ним. Тільки москаль схилиться, щоб зловити гуску за шию, а гусак дзьобом його -- дзьоб, саме в то місце, яким він на сідлі сидів. І не дав своєї гуски. Другі москалі сиділи на конях і сміялися зі свого приятеля, що їхав з ними австріяка воювати, а не міг дати ради дурній гусці.

Нарешті вони, щоб рятувати військову честь свою кумпана, роз'їхалися в розстрільну і оточили гусей з усіх сторін. В'їхали на них кіньми, і одну затратували. Зсунувся я з тополі і почав їх просити, щоб віддали мені її бодай забиту, бо в хаті будуть мене бити. Але де там: і слухати не хотіли. Вхопили, як чорти грішну душу, і поїхали. Зібрав я решту гусячої армії і пігнав додому.

Жену і плачу. А було чого. Я знав, що в хаті дістану порядної каші за те, що запропастив найтовстішу гуску. Іду і плачу, зрошую свої дрібні сліди ревними сльозами і видумую, як би то збрехати, щоб викрутитись. Але що видумаєш? Хоча, що не видумав би, то дістати мусів, бо гуски не було.

І так чим ближче додому, то я щораз поволіше машерую, щоб на довше відволікти певну екзекуцію. Під самою брамою я чув уже, як терпне мені шкура. Ще мить -- і вийде хтось з хати, перечислить гуси і зараз рапорт, а по рапорті, як звичайно, ремінь з балька, що завсігди там висів, немовби ждав тільки на те, коли я щось прошкробаю.

Входжу несміло за браму. Дивлюся: нема нікого на обійсті. Іду в хату, а страх у мене мурашками поза спиною лазить. В хаті ще гірше біда. Надворі можна вирватися і шугнути в кукурудзу та й переждати, поки амнестія наступить, а в хаті не втечеш.

Зібрався я на відвагу і входжу до середини. Увійшов і жду, чи не запитають, чи все в порядку. Стою коло порога, чекаю, а вони нічого. Порозставлялись по кутках і плачуть, як Бог приказав, тільки носами шморгають.

Цікаво. Невже по моїй гусці так заводять, подумав я, а мурашки за спиною ще гірше зашомотіли.

Нарешті я довідався всеї правди. Москалі прийшли до нас і забрали красу корову.

Ну! Слава тобі Господи! Що корова, то не гуска! У мене тільки гуску забрали, а в них корову і тим вирятували мене з тарапати. Тим разом обійшлося мені без карного рапорту.

2

Маєте одну воєнну пригоду. В другій я мало що не стратив життя. От-от і було б по мені. А діло було таке. Вийшли москалі за село, а там австрійці -- ляндштурма. Билися цілий день. Гармати, кулемети, кріси -- усе те разом так гуркотіло, якби ціле пекло з Люципером зійшло на землю. Нарешті москалі програли. Переконалися, що з ляндштурмою не така легка штука, як з гусьми.

На другий день я пішов оглядати побоєвище. Ходжу, ходжу, аж укінці станув над глибокою ямою від гранати. Подивився я і подумав: коли б я був стояв на тім місці в тім часі, як вибухла граната, було б мене рознесло на дрібні кусні. Кісточки по мені не лишилося би.

От бачите, як то легко згинути на війні. Нині жиєш, а за хвилину вже тебе нема.

Пізніше я в страшних небезпеках бував. Коло мене валялися ранені, трупи -- але в шпиталі. На фронті я того не бачив, бо мене там не пускали.

3

Пригадую собі ще, як була Україна. Була свобода. Отже, всі люди від найменшого до найстаршого мали кріси, револьвери, а навіть "машинґвери". Я не знаю, чи це було добре, в кождім разі так було. Часами жовніри на фронті жалувалися аж плакали, що не мають амуніції, але ми, цивілі, мали її подостатком. Ей, часи то були, часи. Ворона на кільометер від хати не сміла показатися. Тільки сяде було на дах, а з усіх сторін, як горохом, тільки пуф, бум, тра та, та! Вправді ніхто не вцілив, але втікла. А нині з тими воронами кара Божа: курча вже в горщику на кухні, а вона тобі влетить вікном, витягне і пропало.

Я був тоді ше дуже малим цивільом, а вже мав кріс і стільки набоїв, що в Чортківській офензиві цілий курінь. Я стріляв, о, дуже стріляв. А ніколи на вітер, а до ціли. Переходив військовий вишкіл.

Остання воєнна пригода трапилась мені таки за большевиків.

Большевики -- це босячня-голоп'ятники. Де тільки побачили що-небудь, зараз брали. Мовляв: що твоє -- то моє, а що моє -- то тільки моє. Це була їх засада. А найбільше голодували вони на коней. Приїдуть у село і зараз за кіньми. Большевізували усю кінську армію. Забирали. Вправді мали свої (свої -- десь перед тим у селах награбували), але звичайно вони були так зігнані, що лягали разом з босими їздцями на дорозі.

Селяни ще перед приходом знали, що вони ласі на коні і тому ховалися з кіньми хто куди міг. Я також належав до тих, що хоронили коней перед загарбанням до "єдиного фронту". У нас була тоді тільки одна кобила -- така собі шкапа, що Австрію до гробу завезла, цілу Україну з'їздила і большевиків дочекалася. З нею я ховався по яругах.

Сиджу одного разу в корчах над ровом, чую, їде щось, талапає по болоті! Дивлюся -- большевик. Пропало. Втікати вже не було як.

Приїхав босяк до мене і просто за кобилу:

-- Ну, харошо, маю лошадь.

Я не протестував, а він стягнув сідло зі своєї шкапи і переложив на мою.

-- Маєш, -- каже до мене, -- мого коня, а я беру твого, бо твій кращий.

Я навіть не торгувався. Сів на його коня і поїхав. Був уже досить далеко. Аж чую: кричить мій большевик. Пристанув і дивлюся: большевик на кобилі перескакує рів. Від'їде бісів син далі від рова, щоб розігнатися, потисне кобилу босими ногами, потягне нагаєм і на рів. Вона зразу ще біжить трохи, а що ближче рова, то вона поволіше. Над самим ровом цілком пристане і ані руш. Большевик знов розганяється. Нарешті так її виспортував, що вона гнала ґальопом до самого рова. Але це ще гірше вийшло для большевика. В повнім ґальопі вона над ровом стала, і большевик вилетів зі сідла. Переїхав по карку кобили, зателіпав ногами у повітрі і головою шторцаком у воду.

Бахнув у саму середину. Голова застрягла в болоті, груди лишилися у воді, а ноги на верха. Виглядало так, якби він ловив раки. Помолов він ногами і якось викараськався. Виліз на кобилу і знов розганяється. Тим разом вона не хотіла вже ґальопувати. Поволі, як стара бабуня, подрипцяла перед себе, залізла в рів, застрягла в болоті і стоїть. Сидить большевик, б'є кобилу і клене, аж лози шумлять: "От мать твою в тарабан, так ти контррєволюцію хочеш заводить, так я тобі!" -- і кобилу нагайкою. А вона нічого. Стоїть і спроквола хвостом махає. На неї ніщо не діяло: нагайка її не дошкулила, бо мала шкіру так затовчену, що можна було з неї робити панцир до броневика, а прокльони вона вже не такі чула. Їй уже і мадяр "басамкутяв і теремтетав", і німець "швайнерував", то що для неї якась там "мать твою в тарабан", як вона мами вже давно не мала. Побачив я, що большевик довго буде сидіти в рові, то я на його коняці додому. Я знав, що моя кобила з рова з большевиком не вилізе -- піхотою чортів босяк помашерує в москву. Я потім її витягну і буду мати пару коней.

Їду і тішуся, аж чую біжить щось за мною. Оглядаюсь, а то він, большевик, босий та ще й розібраний. Вбраний був би мене не дігнав.

-- Злізай з коня.

-- Та чому? -- питаю.

-- Злізай і не розґаворуй, бо мені на войну спішно.

-- А моя ж кобила де?

-- А мать її! -- і ще раз втарабанив моїй бідній кобилі. -- Не надається до красної армії. Контрреволюціонерка. Шкода тільки, що в полі та й "стєнкі" нема, а то зараз розстріляв би. Зловився за те місце, де кріс звичайно висить, але на тім місці залишилося тільки місце. Кріс згубив у болоті, як до рова впав.

Стягнув мене з коня, сів і поїхав. Їхав дуже поволі. Мабуть, і війна скінчилася, а він не доїхав до фронту. Воїн з нього був, як за грейцар люлька. Вояк -- босий, без "штопорнів" (шпори), та ще й з кобилою не міг собі порадити.

От і бачите: в ляндштурмі я не служив, але войну перевоював гірко -- з ріжними пригодами та нагодами.

Не один мені допікає: "Ет, що ти знаєш, як на війні не був".

-- Як то не був!? -- трясуся зі злости. -- А граната кого була б убила? Тебе чи мене?

-- Ага така, що ще два дні перед тим, як ти був там, де вона впала і розірвалась?

-- Два дні, не два дні, але трісла, і якби я був сидів на тім місці, то був би з мене ґуляж... еть гаром теремтете...









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенка справді отруїли 
  ·  Суд США не відпустив Щербаня 
  ·  Піскун оскаржить своє звільнення 
  ·  Нотаріуси "в законі" 
  ·  Львів чекає на Бандеру 
Погляд
  ·  Правоохоронці шукають провокаторів 
  ·  17 мільйонів на непотрібних економістів 
  ·  Росія обмежить наші труби 
  ·  Підгорецький замок для Президента 
  ·  Трудоголіки живуть довше 
  ·  Ремонт доріг завершать 
  ·  Виконкомівські будні 
  ·  Зустріч із народним депутатом Володимиром Цибульком 
Поступ у Львові
  ·  Вертолітники готуються до ротації 
  ·  Діана ПЕЛЬЦ: Я вирішила не брати в тому всьому участі і просто працювати 
  ·  Травмовано шахтаря 
  ·  Діти гинуть через необережність і байдужість батьків 
  ·  Громадяни України заблокували кордон 
  ·  Новий керівник апарату ЛОДА 
  ·  Культурна криза проявилася 
Поступ з краю
  ·  Порошенко не сяде за ґрати 
  ·  Скільки заробляє родина Президента 
  ·  БЮТ образився на Центр Разумкова 
  ·  Депутати перевірять Рудьковського 
  ·  112-ті за свободою слова 
  ·  Квитки за ксерокопіями 
Поступ у світі
  ·  Українці в піратському полоні 
  ·  Адвоката соратника Хусейна вбили 
  ·  Лазаренка запідозрили у вбивстві 
  ·  Чукотка не відпустила Абрамовіча 
  ·  Табу на "Гаррі Поттера" 
  ·  Місто для московських буратіно 
Влада
  ·  Петро Олійник: Якщо будеш дуже твердим у політиці, то тебе зламають 
Соціум
  ·  На Львівщині меншає безробітних 
  ·  Плата за пологи: хабар, традиція чи вимушений крок? 
  ·  Відомчому рабству — ні 
Стиль / Арт
  ·  Ренесанс чоловічого костюма 
  ·  Хутряні пристрасті 
  ·  Мобільні новинки 
  ·  Кінематограф як обличчя нації 
  ·  "9-та рота": погляд професіоналів 
Автосалон
  ·  Японці, котрі завоюють світ 
Телевізії
  ·  Микола Княжицький: Обидва погляди можуть бути хибними 
  ·  У телерадіопросторі помітив Ілько ЛЕМКО 
Канапа
  ·  Воєнні пригоди 
Мандрівка/Вікенд
  ·  Латинський квартал у Львові 
  ·  Подорож у часі каретою 
БрендКулінарія
  ·  МАТЕ 
  ·  Сандвіч із Бешамелем 
Спорт-Поступ
  ·  "Дніпро" "поплив" і в Європі 
  ·  Дубль Діка декласує "Ланс" 
  ·  Фігуристи стартували 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР