BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Тенденції Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 вересня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ФОЛЬК-КРАФТ

___________________________________________________________________________

Невтрачена традиція справжнього
Гаварецька кераміка та інші взірці високого народного мистецтва на виставці у Палаці мистецтв
Вікторія САДОВА
 
Невтрачена традиція справжнього
Коли б на виставці, організованій правлінням Національної спілки народних майстрів Львівщини до 11 річниці Незалежності України, експонували бодай тільки одну оцю дивовижу – чорнодимлену кераміку із села Гавареччина Золочівського району, то вже й тоді можна було б вважати, що виставка сповнила свою місію. Адже змогла наочно потвердити, що попри загрозу втратити традицію, народне мистецтво все ще живе. Володимир і Богдан Бакусевичі та Володимир Гарбузинський представили твори вишуканих форм і, безсумнівно, музейного значення. Причому Бакусевич подав також вироби із незадимленої глини, а зразки його форм і орнаментування переймають і Ліда й Андрій Уляницькі.

Зрештою, таким же еталонним мірилом свідчення невмирущості високого народного мистецтва може виступати і монохромна наївна графіка Ганни Шабатури, і малярство на склі Івана Сколоздри. А є ж іще серед численних експонатів і витинанки з паперу, і вишивки не тільки хрестиком, а й такими техніками, як занизування, колодочки тощо. А також ґердани, кризи, силянки, солом’яні брилі, дерев’яна різьба, ручне ткацтво, карбування, писанки і навіть нагороди, виконані Лонгином Гринівим – автором проектів багатьох українських нагрудних знаків, зокрема відзнаки Львівщини “За заслуги”. Дивуєшся, як усе це розмаїття увібгали в один виставковий зал? І шкодуєш, що твори приречені на неабияку тісняву, тоді як увесь Палац мистецтв стоїть мало що не порожній.

Про розмаїття згадано не для красного слівця, бо навіть творчість Івана Сколоздри виставка представляє не тільки малярством на склі (“Коляда”, “Воскресне Україна”, “Благословення”, “Заграй ми, цигане”, “Медовий місяць”), а й розкриває знаного народного майстра із Розвадова як непересічного кераміста, який, залишаючи шанс випаленій теракоті демонструвати усі принади нетонованої й неглазурованої глини, звертається до лаконічних форм народної пластики, найбільшої виразності досягаючи в роботі “Розп’яття” – традиційно примітивному зображенню Ісуса, яке можна ще зустріти на старих надгробках миколаївських цвинтарів, виконаних демнівським каменотесами.

Так само хрестоматійно повно представлено й творчий доробок поважаної сеньйори виставки Ганни Шабатури, матері відомої дисидентки-шістдесятниці, громадської діячки й майстрині художнього текстилю Стефанії Шабататури. Народжена 1914 року, Ганна Шабатура через свої графічні аркуші доносить до наймолодших сучасників увесь розмай української картини світу. Її акварелі й гуаші, які львів’янам пам’ятні з торішньої персональної виставки в Музеї етнографії, можуть слугувати авторською антологією ілюстрації до обрядів календарного циклу українського року (“Вертеп”, “Свята вечеря”, “Водохрестя. Йордан”, “На Великдень”, “Увивають весільне деревце” тощо). Цілий цикл становлять її жанрові картин-розповіді про трудові будні села (“Хлопець на коні”, “Молотьба”, “Каменоломня”, “Млин”, “Орач”), а романтичне бачення світу розкривається в композиціях, навіяних фольклором і поезією. Триптих “Півонії”, “Ромашки”, “Жоржини” – лишень частинка декоративного зільника Ганни Шабатури, який виявляє її хист тонкого колориста і композитора. “Жінка серед квітів” – не просто назва одного графічного аркуша, представленого на виставці, а велика тема, до якої художниця повертається раз у раз, по-різному інтерпретуючи її й аранжуючи свій внутрішній і довколишній світи.


Схожі інтерпретації зустрічаємо й у пуантилістичному примітиві олійного малярства Марії Ларіонової. Її жанрово побутовий триптих у стилі наїву задає чистий тон у спогляданні усієї експозиції. Тут не хочеться помічати впливу самодіяльного кічу, а до снаги милуватися, наприклад, дитячими костюмчиками із осучасненим народним орнаментуванням Марії Гнилякевич, поліпованими дерев’яними скриньками Володимира Курила, виробами із трави, соломи й кукурудзиння Мирослави Могитич, Марка й Наталки Бехтів, багатофігурною сінною композиція “Бойківське весілля” Тані Мількевич та Іри Гнатишин, прикрасами із бісеру Ірини Дух, вазами Романа й Михайла Кордіяків, які декорували їх не тільки за мотивами трипільського орнаментування, а й за власноруч відтвореною технологією античного червоно-чорного лакування кераміки!

“Наша спілка – це об’єднання майстрів, які прагнуть зберегти це національне мистецтво, – пояснює пані Зеновія Краковецька, голова Львівського обласного осередку НСНМУ. – Ті, хто її очолюють, – професіонали, але ми всі любимо це народне мистецтво і розуміємо його величезне значення для нашої культури, адже воно налічує кільканадцять тисяч років!

Ми дуже тішимося, що не загинуло і наше ткацтво, і кераміка самобутня, і різьба, і народний живопис – власне той примітив. Дуже багато до нас звертається людей із добрими роботами, але самодіяльними. Важко людям часами пояснити, де та грань, що відділяє народний примітив від самодіяльної творчості. Так колись символом народного мистецтва був козак Мамай, і тепер це народна картинка, так само й тут, на цих творах живопису, ми бачимо, чим жив народ. Роботи Івана Сколоздри – це пісні, намальовані на склі! Я так це називаю, вони любов’ю писані. Так само є й з творами Ганни Шабатури. Це проста людина, яку, як я сміюся, не зіпсувала жодна школа, але вона вміє висловити своє внутрішнє багатство, бачення світу, історії народу, укладу сім’ї, об’єднаної на свята за одним столом, – от оці обряди вона передала дуже образно й колоритно. Бо жоден професіонал не відтворить цього у своїх картинах, він просто не відважиться так намалювати! Я це знаю й відчуваю, бо сама професіонал. А то є, власне, найцінніше. І нам би не хотілося, щоб умерло те, що споконвіку люди передавали через творчість, особливо у вишивці. Хоч багато чого загубилося, але дещо із знакових письмен нашого народу таки збереглося саме завдяки вишивкам. Це і дерево життя, і ромб, й інші солярні знаки – усе воно має свою символіку й значення. Однак чимало втраченого й у вишивці, та не все, люди доходять до того, що треба відроджувати. І тут багато показано. Правда, не все багатство, адже в нас є понад 140 технік. Жоден народ світу не має стільки технік, скільки українці. Цікаво, що за одягом можна визначити, звідки походить людина – орнаменти говорили. Орнамент, а не тільки крій! Якщо на рушнику є ромб, то це символ засіяного поля, або дерево життя в нашому, західному, розумінні, а в східному то був символ роду, родючості, породіллі. Наші рушники, звичайно, дуже відрізняються від східних не тільки форматом, але й орнаментикою. У нас вона більш геометрична (хоча й Схід також має геометричну). Наприклад, на Закарпатті – кола млина і знак сонця. А в нас подібний візерунок – у Золочівському районі, де є повітряний млин, він датується 17 ст.! І народні умільці звертаються до старовинних звичаїв. Наприклад, Марта Мисюк відродила сокальські та яворівські костюми, бездоганно їх виконавши технічно.

Мені дуже шкода, що тут мало витинанок брата Дем’яна (у миру – Дмитро Мимрик з Унева), талановитої людини, яка закохана в красу. Його різьба в мармурі “Материнство” – прекрасна, і різьба по дереву також. Але витинанки ж які! Він старим способом видовбує і вирізає їх різцем – так, як колись сотні років тому різали в народі. Ось чим цікаві його твори. А крім того, про ці роботи можна сказати, що в них відроджується славне українське бароко, ота його пластичність форми. Цікаві також витинанки Марії Мричко з Перемишля. Її “Чорнобильська мадонна” обійшла світ, плакали люди в Канаді, коли бачили роботу на виставці.

Позаконкурентними є різьби п. Некца і п. Заремби. Ці художники – прекрасні фізіономісти: їхні типажі чого варті! Ось “філософ”, “фірман”, “жебрачка”. А той “козляр”, до якого притулилася коза – то таке море любові на обличчі написано в того дядька, який випасає козу. Це ж треба яку багату уяву мати і вміння бачити, щоби так передати. А що говорити про наше львівське ткацтво?! Воно також поза конкуренцією. Бо суто традиційне, у формах, притаманних тільки Львівщині. А чорна гаварецька кераміка знаходить продовження в Червонограді і в Соснівці.

Ну хоча б у тієї ж Ольги Кондратюк. У її макітру “Баба Солоха” я просто закохана! І у свищики роботи Оксани Мартинович-Смеречинської із Соснівки. Вони також дуже образні й промовисті.
Виконані з величезною любов’ю та гумором. Чесно кажучи, мені важко це описати, але до кожної роботи хочеться підійти й попестити її рукою, настільки живими є ті образи.

Ще варто звернути увагу на яворівські забавки. Не все там звиклі возики, вітрячки, зозульки. Бо, наприклад, калатала й деркачі були колись... знаряддям праці. Так-так, звуком деркачів виганяли звіра з нори під час ловів, а звуком калатала сторож сповіщав односельців, що довкола лад і спокій. І я задоволена, що коли на виставку малі діти з району приїхали, які того ніколи не бачили, вони змогли радісно побавитися цими іграшками просто у виставковому залі! А прекрасні роботи зі соломки виготовили молоді люди, яким по 15 років. Тішуся, що молодь у нас тягнеться до народного мистецтва, на виставці є багато їхніх творів. Я сама зі зворушенням і зі стисненим горлом дивилася, як незряча дівчинка робить ґердани. І вона не одна. Таких є в нас декілька. І з пошаною ставлюся до тих дітей, які хочуть бути абсолютно рівноправними людьми, вони працюють, але їм це зробити стократ важче, ніж тим, котрі бачать. А тій Оленці Родіоновій лише 18 років, і вона залюбки сидить за цією роботою, виконує її з любов’ю і, може, навіть більше бачить, ніж ті, хто мають добрий зір!

А ще на виставці є дуже цікава копія церкви з села Копань на Лемкіщині (тепер це територія Польщі). Роман Петровський, щоб виготовити її, брав план справжньої споруди. А коли я у Варшаві в березні робила виставку, де був і цей макет, то, побачивши його, графиня Марія Шептицька, професор університету, аж від радості засяяла. Вона повідомила, що патронат над тією церквою тримав митрополит Андрей Шептицький. Пані Марія принесла фотографію копаньської церкви, перед якою стоїть її син, також Андрій Шептицький, зворушливо зізнавшись: “Я б кожного дня приходила на цю виставку, бо вона багата й прекрасно ілюструє українське мистецтво, дух українського народу”.
І це говорила полька! Тому й нам варто усвідомити, яким мистецтвом ми багаті!”









»  АРТ-АНОНС
Балади “Замкової тіні”
Люна ґАЛАС
 
Балади “Замкової тіні”
У понеділок, 9 вересня, о 19 годині у приміщенні театру ім. Леся Кубаса акустичний гурт молодих виконавців “Замкова тінь” репрезентуватиме добірку нових творів під загальною назвою “Із середньовічних мотивів” за поемою для співу поета і перкусиста Віктора Мартинюка.

Новий концертний проект “Замкової тіні” вже пройшов апробацію минулого місяця в Коломиї – місті, де починалася музична кар’єра одного з учасників гурту, скрипаля й вокаліста Андрія Лесіва. Окрім згаданих юнаків, до складу акустичного гурту “Замкова тінь” входять ще й зображені на світлині Марічка Кошелінська (бандура, мандоліна, вокал), Зоряна Лещишин (вокал), Тарас Федорчак (сопілка, вокал) і Микола Максименко (гітара).
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Політичний реквієм опозиції 
  ·  Східноєвропейський Давос 
Погляд
  ·  США за Україну без Кучми 
  ·  Сесія заяв і звернень 
  ·  Україна – антигуманна 
Поступ у Львові
  ·  Пам’ятник Чорноволу на лінії оборони 
  ·  Соло Ющенка дисонує з маршем опозиційного тріо 
  ·  Постстресовий синдром у Львові 
  ·  Газ подаватиме “Львівкомуненерго” 
  ·  Україністів очолив американець 
  ·  Львівські депутати завжди вірні 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Влада себе розколе? 
  ·  Інформаційний фільтр для преси 
  ·  Чергова промоція “Кольчуги” 
  ·  Реформа в Мін’юсті 
  ·  Програми ЄБРР для України 
  ·  Економічна дружба 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Дим і чад над Східною Європою 
  ·  Найзаможнiше місто пiд прицiлом 
  ·  Провал антиіракської коаліції 
  ·  НОВИНИ З ФІНЛЯНДІЇ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Тенденції Поступу
  ·  Під прикриттям антитерору 
Арт-Поступ
  ·  Невтрачена традиція справжнього 
  ·  Балади “Замкової тіні” 
Пост-Factum
  ·  russo turisto? 
  ·  КАЛЕНДАР