BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Соціум.    Стиль, Арт.    Критика.    Інтерв'ю.    Телевізії.    Мандрівка.    Канапа, Релакc, Бренд.    Бітломанія.    Спорт-Поступ.    Дозвілля.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 жовтня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:47 22-06-2017 -   У навчальні заклади Львова закупляють лінгафонне обладнання для вивчення іноземних мов  
  16:41 22-06-2017 -   Сміття з перенакопичених контейнерних майданчиків у Львові вивозити все ще нікуди  
  13:48 22-06-2017 -   1 серпня розпочне працювати зона паркування біля «Вернісажу» місткістю 73 паркомісця  
  13:20 22-06-2017 -   За отримання хабара у розмірі $2 тис. начальник львівського СІЗО сплатить ₴17 тис. штрафу  
  13:16 22-06-2017 -   На Львівщині визначать найкраще спортивне село  
Україна
  16:59 22-06-2017 -   ЗСУ перейдуть на нову систему харчування до кінця 2019 року  
  16:55 22-06-2017 -   Кучма: Обмін полоненими розпочнеться 5 липня  
  13:44 22-06-2017 -   13-річний школяр наклав на себе руки: мама заборонила ігри на телефоні  
  13:19 22-06-2017 -   У Дніпрі поліція оштрафувала жінку за георгіївську стрічку  
  13:9 22-06-2017 -   На Одещині в браконьєрських сітках масово гинуть дельфіни  
Світ
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  
  13:22 22-06-2017 -   У Польщі затримали двох українців за підозрою в убивстві жінки  
  13:18 22-06-2017 -   На фестивалі діаспори в Оттаві міністр оборони Канади приготував український борщ  
  12:6 22-06-2017 -   Хлопчики, народжені у немолодих пар, частіше виростають високоінтелектуальними  
  10:35 22-06-2017 -   Терористи ІДІЛ підірвали в Іраку мечеть ХІІ століття  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Канапа, Релак, Бренд  » 

___________________________________________________________________________

Леґенди Львова
Юрій ВИННИЧУК
 
Водяникові фіґлі

Водяника, який мешкав у Полтві, в околиці Замарстинова не дуже боялися, бо навіть оповідали, що він приносить щастя. Особливо, коли з'являвся на ярмарку, тоді торг ішов так хутко і справно, що люди надивуватися не могли. Аж потім починали собі пригадувати, що бачили якогось чоловіка в дуже великому капелюсі, з якого скрапувала вода, так само вода стікала і з довгої сукняної капоти.

А проте був час, коли цей водяник чинив неабияку шкоду. Щороку когось топив у Полтві. Тоді замарстинівські хлопи змовилися і постановили собі його піймати. Тривалий час вони чатували коло потоку, аж нарешті якогось вечора побачили здорового хлопа, що виходив із води. Замарстинівці причаїлися і стали чекати, коли той до них наблизиться, а тоді закинули йому на шию єпитрахиль, який позичили у священика, і так заволокли до найближчої хати. Там і тримали його зав'язаного за припічком, маючи намір занести до церкви і вихрестити. Однак водяник не мав ані найменшого бажання приймати хреста і просився-молився, що більше нікого зі Замарстинова чи з Голоска не втопить. Йому повірили і відпустили. І справді відтоді ніхто з місцевих не тонув у Полтві. А якщо хтось і топився, то зі сусідніх сіл.

Якось цей водяник сплів фіґля жандармові, який тримав варту на рогачці. Було це вночі. Жандарм подивився, що ніч така темна, хоч в око стрель, а на небі ані зіроньки, та й вирішив, що ніхто його контролювати не буде, і поклався спати. Але не довго поспав, як почув, що хтось його шарпає.

-- Ходіть, -- сказав невідомий, -- ходіть хутенько до броду, бо перемитники тудою якраз будуть гнати череду корів. То ви їх усіх перелапаєте.

Жандарм устав, придивився до невідомого і побачив, що то здоровий хлоп у широкому капелюсі, з якого дзюркотіла вода. Жандармові ще подумалося: певно, дощ січе. Але за мить забув про це і слухняно подався за невідомим, прихопивши рушницю.

Пройшли вони шмат дороги, і невідомий сказав:

-- Отут собі зробіть засідку і чекайте. Скоро вони появляться. Чуєте голоси?

Жандарм прислухався і мовби й справді почув звіддалік якісь невиразні голоси, в яких йому навіть вчулося коров'яче мукання. Присів за кущем і став прислухатися, а невідомий тихенько зник. Час минав, голоси якісь долинали, але чомусь не наближалися, а мовби висіли на одному місці. Жандарм урешті закуняв.

Прокинувся як уже дніло і вжахнувся: сидів він посеред великого болота по пояс у багні та ще й дуже далеко від того місця, де був брід.

Круп'яр і мрець

Жив собі на Личакові круп'яр, що любив після доброго виторгу забавитися у корчмі. І не раз, було, засидівшись допізна, мусив вертати додому попри Личаківський цвинтар. Може, хтось би, ідучи попри могили та похмурі хрести, й тремтів од жаху, але не наш круп'яр. Де там. Він собі чимчикував повагом, ще й підспівуючи.

А одного разу він був таким п'яним, що впав на чиюсь могилу і вмить захропів. Проспався, підвівся, роззирнувся довкола та й почухався у потилицю: оце пригода! Вже починало сіріти, і круп'яр хотів додому йти, коли раптом помітив якусь білу примару, що рухалася просто до нього.

-- А то що за біда? -- здивувався.

А воно підходить ближче і каже таким зимним голосом, аж мороз за спиною пробіг:

-- Пусти мене у могилу.

Але круп'яр, як я вже казав, не був із полохливих і відказує:

-- А ти що за один?

-- Я мрець. То моя могила.

-- Добре, пущу, як скажеш, куди ходив.

-- Ні, мені не можна про це казати.

-- Нє, то нє, шукай собі іншу могилу, а мені ця до вподоби.

Нема ради, мусив мрець розповісти, що ходив попри людські хати і побачив у вікні двох молодих дівчат, котрі пряли і співали. І такі вони були гарні, що мрець узяв та й навіяв на них вічний сон.

-- А як ти це зробив?

-- Не можу сказати.

-- Тоді йди собі геть.

-- Добре, скажу. Я заплів кожній косу і всадив у волосся такі шпильки, що вони будуть спати і спати.

-- А як їх оживити?

-- Ой, того мене не питай. Не можу сказати, бо тоді вже ніколи не вийду з могили.

-- А що ліпше: не вийти з могили чи не зайти назад?

-- Не зайти назад, бо як півень заспіває, а сонце мене застане, то я щезну без сліду.

-- Ну, то бачиш, що мусиш сказати.

-- Добре, скажу. Треба розплести коси і повиймати шпильки.

Тоді лише круп'яр устав і пустив мерця у могилу. Щойно мрець вскочив у неї, як пролунало кукурікання.

Уже не пішов круп'яр додому, а подався до тої хати, де лежали мертві дівчата. Знайшов її відразу, бо плач, який там лунав, котився по цілій дільниці. Але круп'яр, як зайшов до тієї хати, то став голосно сміятися.

-- А чого то ти, дурню, регочеш? -- обурився батько покійниць. -- У мене таке горе, а тобі смішно? Ану чеши, звідки прийшов, бо як візьму палюгу, то голову розчереплю.

-- Е, не так скоро. Я сміюся тому, що дівчата так міцно заснули, що ніхто їх не розбудить.

-- Яке там заснули? Вони повмирали. Забирайся звідси!

-- А ви пробували їх будити?

Усі присутні тільки перешіптувалися: що то за божевільний приперся, що таке меле?

-- Ось я зараз їх розбуджу, -- та з тими словами підійшов до покійниць і, хутенько розплівши їм коси, повисмикував шпильки. Дівчата розплющили очі і заворушилися. Усі присутні стали хреститися, а коли дівчата підвелися і заговорили, то радості не було меж.

Весілля дрібнолюдків

Мандрований скрипаль Войтко мав таку славу, що в один день не раз доводилося йому грати на кількох весіллях. Кожному хотілося затягнути саме Войтка на забаву. Замолоду ніколи не відмовлявся, але з віком дедалі більше тягнуло до хати у Винниках. І хоч була та хата стара як світ, і згорблена, як і її господар, але тільки в ній чувся у захистку і затишку. У вільні від мандрів дні любив Войтко сісти собі на призьбі і смалити файку.

Був квітень, до Великодня залишалося яких два тижні. Войтко сидів на призьбі і думав, чи вдасться йому на паску розговітися, а чи й далі буде постити. Аж тут з-за кущів несподівано вискочив заєць. Войтко отетерів, бо щоб зайці попід хатою бігали, то ще такого не видів. Але він здивувався ще більше, коли побачив, що заєць був запряжений у невеличку золоту бричку, в якій сидів маленький чоловічок у зеленому каптані і червоному капелюшку. Войтко відразу здогадався, кого він бачить перед собою. Це ж дрібнолюдок, або, як іще їх називають, козарик. Колись козарики мешкали в людських хатах у теплому запічку, але згодом, відколи люди їх почали ображати, переселилися у глухі ліси та скелі. Звідтоді зустріти їх було важко.

Войтко так широко роззявив рота, що йому аж файка випала. Бричка зупинилася біля скрипаля, бравий козарик скинув капелюха і промовив:

-- Шановний пане Войтку, чи не були б ви такі ласкаві прибути до мене в суботу на весілля? Я видаю свою доньку.

Войтко продовжував сидіти з роззявленим ротом. Він оговтався тільки тоді, коли козарик нагнувся, підняв файку і подав йому.

-- Дя... дякую, -- проказав скрипаль, але більше ні слова не годен був зі себе видушити.

-- Пане Войтку, ми вам віддячимо, -- продовжив козарик. -- У суботу увечері ми вас чекаємо під горою Жупан.

Після цього несподіваний гість зник, а Войтко знову заглибився у свої роздуми. "Е-е, є Бог на світі, коли послав мені заробіток перед святами. От тільки що ж я тим малюкам заграю? Хіба ж я знаю їхні танці?".

Але, як надійшла субота, Войтко вбрав чисту білу сорочку, підстриг вуса і подався до гори Жупан. З лісу віяла вечірня прохолода і скрикували птахи, лаштуючись на нічліг. Войтко зупинився біля підніжжя і роззирнувся.

-- Агов! -- почулося з-під ніг. -- Доброго здоров'я. А ми вже вас чекаємо. -- З трави вигулькнув знайомий козарик. -- Ходіть за мною, -- гукнув і так швидко побіг, стрибаючи з каменя на камінь, що скрипаль ледве за ним устигав.

Несподівано козарик ударив по горі прутиком, гора розступилася, і відкрився вхід до печери. Войтко слухняно тупцяв за проводирем, дивуючись, звідки тут світло береться, що все довкола осяяно, як у палаці. Незабаром вони опинилися у прибраній квітами залі, де столи вгиналися від страв і напоїв. Але все там було дуже маленьке, якраз на зріст козариків. Келихи завбільшки з наперсток, тарілки і миски -- як шкаралупка горіха, ножі та виделки -- наче сірнички. На чолі стола сиділи молодята, вбрані у святкові строї, перед ними височів заквітчаний коровай. "Ого, усе як у нас", -- здивувався скрипаль.

Його посадили на кам'яному виступі перед дубовим пеньком, на якому було з десяток маленьких пляшечок вина і ціла гора мисочок зі стравами. Козарики передбачили, що для людини їхні порції просто смішні. Войтко не дав себе довго просити, і щойно гості випили за здоров'я молодих, узявся за вгощення. Зайве й казати, що пив не келихами, а цілими пляшками. Щоправда, пляшки ті були завбільшки зі сливку.

Та ось настала пора на танці, і посеред зали вийшла капела музиків. Мали вони бубон, скрипку, бас і цимбали. "Нащо вони мене наймали?" -- здивувався Войтко. Але коли та капела заграла, то усе стало зрозумілим, бо то не була гра, а якась жахлива какофонія: рипу-рипу, скрипу-скрипу -- хоч вуха затуляй. Тоді Войтко узяв скрипку і заграв такого штаєра, що враз усі козарики вибігли з-за столів і закрутилися у вихорі танцю. Маленькі музики, зачувши гру Войткової скрипки, на хвильку перестали грати й уважно прислухалися, а тоді стали йому спочатку несміливо, а далі з усе більшим завзяттям підігравати.

Цілу ніч з перервами Войтко веселив козариків, які дуже втішилися, що він навчив їхніх музик стількох чудових мелодій. А над ранок, коли натомлені господарі почали вкладатися спати, козарик-господар віддячив йому тим, що насипав повні кишені лісових горішків. Войтка така оплата дуже здивувала і пригнітила, надії на те, що він зможе гідно відсвяткувати паску, розвіялися, як сон. Але він нічим не зрадив свого розчарування, ґречно подякував і почимчикував додому.

Біля своєї хати скрипаль висипав горішки на лаву, на якій щодня залишав соняхове і гарбузове насіння для білочки, що любила до нього навідуватися. "Лісові горішки мали би їй смакувати більше", -- подумав Войтко і пішов спати.

Прокинувся по обіді. Щось його муляло в боці. Опустив руку в кишеню і намацав ще одного горішка. Та коли його витяг, то подумав, що сон ще продовжується: горішок був із чистого золота. Войтко зірвався з лежанки, вибіг на подвір'я і -- до лави. Побачивши шкаралупки, затамував подих: невже білочка встигла їх усі розгризти? Але ось щось зблиснуло у траві. Що це? Золотий горішок! А ось другий, третій! Ні, не всі вона ще розгризла, хоч і намагалася. Всього Войтко відшукав лише п'ять горішків, хоча було їх удесятеро більше. Але й того виявилося досить, аби він міг уже решту життя жити в достатку.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Депутатська гризня 
  ·  У Львові стріляють 
  ·  Поховання в Павлокомі можуть відкрити до кінця року 
  ·  Ціни на м'ясо та бензин падають 
Погляд
  ·  ЗМІ не перевірятимуть 
  ·  Ющенкові не дали Нобеля 
  ·  Купання в електричному струмі 
  ·  "Хлібний" компромат на Піскуна 
  ·  Про сина Президента писали правду 
  ·  Олійник чекає на рішення Президента 
  ·  Свій день відзначатиме ЛНУ імені Франка 
  ·  Говорили-балакали... 
  ·  Меморіальна дошка на честь перегонів 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Львів — столиця Європи? 
  ·  Судова фаза архівної справи 
  ·  Притулок для пияків 
  ·  Медиків переслідують за правду? 
  ·  Зі святом тебе, пошто! 
  ·  Новий "Арсен" уже чекає 
  ·  Просто Президент України 
  ·  Смерть від менінгіту 
  ·  Львівський протест у Луганську 
  ·  "Львівобленерго" хоче порозумітися 
Поступ з краю
  ·  КПУ хоче повноважень 
  ·  План "Імпічмент" 
  ·  Ні — бандерівщині чи радянщині? 
  ·  Звідки Ющенки беруть гроші 
  ·  Інформаційна змова проти Президента 
  ·  Ющенко наведе лад на УТ-1 
Поступ у світі
  ·  Польща обирає президента 
  ·  Нью-Йорк чекає терактів 
  ·  Розбився літак із вірусами на борту 
  ·  Бразилець вимагає винагороду за Хусейна 
  ·  За кордон на лікування — лише обраним 
Соціум
  ·  Анальгін за рецептом, або Українці лікуватимуться підпільно 
Стиль, Арт
  ·  Журнали для чоловіків 
  ·  Міжпланетне дефіле від Оксани Караванської 
  ·  Культуру — міністрові культури! 
Критика
  ·  Про ліву цицю і руку в трусах 
Інтерв'ю
  ·  КАТЕРИНЧУК: На півроку йти в міністерство — це значить себе дискредитувати 
Телевізії
  ·  У Львові буде свій Euronews 
Мандрівка
  ·  Початок вулиці Зеленої 
Канапа, Релакc, Бренд
  ·  Леґенди Львова 
  ·  Курси, гуртки, клуби 
  ·  zippo 
Бітломанія
  ·  "Бітлз" — кохання на все життя 
  ·  Великий бунтівник Джон Леннон 
Спорт-Поступ
  ·  Завершити на мажорній ноті! 
  ·  Блохін опускає з небес на землю 
  ·  Збірну України чекатимуть на Майдані 
  ·  Нікі Лауда — адвокат Шумахера? 
  ·  Купуйте "Жозе Моурінью" 
  ·  Максим Шацьких знову найкращий в Азії? 
Дозвілля
  ·  КАЛЕНДАР