BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт.    Постаті.    post-Поступ.    Економіка.    Інтерв'ю, Репортаж.    Розслідування.    Львівські обсервації.    Наука, Здоров'.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
22 вересня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Постаті  » 

___________________________________________________________________________

Роберт КАПА
МАЙКЛ
 
Можна сказати коротко: Роберт Капа -- найвідоміший військовий фотокореспондент ХХ сторіччя. Люди, які відрізняють фотоапарат від мильниці, знають, хто це такий. Люди, які знають, що фотографія -- це не тільки зображення, але й контекст, який подає нам погляд автора, не потребують цих рядків.

Для всіх інших можна сказати: як неможливо уявити собі громадянську війну в Іспанії без коротких оповідань і роману "По кому подзвін" геніального Гемінґвея, так не можна уявити собі всієї картини, зрозуміти глибину цієї катастрофи без документальних свідчень -- фотографій Роберта Капи.

Окрім іспанської, було ще багато воєн, про які нам не так часто показували кіно (це ж не хрестоматійна Друга світова війна (1939 -- 19450). Наприклад, японська окупація Китаю (1938), перша Арабо-ізраїльська війна (1948), війна в Індокитаї (1954), де знаменитий фоторепортер і загинув у 40 років, підірвавшись на міні.

Його, Капу, ніколи не цікавили паради, штабне життя і переобтяжені регаліями полководці. Він фотографував повсякденність війни, ще раз своїм талантом доводячи просту істину, яку так і не засвоїло людство: війна -- це передусім страждання пересічної людини. Він знав, що таке страждання, не з чужих слів.

Угорський авантюрист

Як це часто буває з відомими людьми, Роберт Капа (Андре Ерно Фрідман) народився в простій єврейській родині в Будапешті. Кар'єру фотографа розпочав 1931 року в Берліні, в аґентстві "Дефо". Першою його опублікованою фотографією стане виступ товаріща Льва Троцького з доповіддю "О русской революції" в Копенгагені. Після приходу нацистів до влади молодий фотограф перебирається в Париж. Працює як заполярний дизель: фотографує безперервно, але отримати замовлення на роботу йому вдається надзвичайно рідко. 1934 року він знайомиться з Гердою Погоріл (Таро), єврейською еміґранткою з Німеччини. Ця зустріч переверне його життя назавжди. Герда стане не тільки його товаришем по роботі та другом, вона стане тією -- єдиною. У своєму "Іспанському щоденнику" Кольцов напише: "Я знав маленьку Герду Таро з перших днів громадянської війни. Герда Таро -- кореспондентка "Юманіте". Жінка, яку неможливо забути. Вона виділялася не стільки красою, скільки внутрішнім шармом і романтичним фанатизмом. Ця жінка -- майже дитина".

Ортеґа-і-Гассет колись написав, що за кожним великим подвигом ховається мрія чоловіка про великий подвиг, який зародився в кімнаті його коханої. Герда Таро була не тільки коханою, але й музою. Щоправда, з певним політичним відтінком.

Разом вони вигадали свою велику містифікацію: відкрили аґентство "знаменитого американського фотографа" Роберта Капи, де Андре Фрідман працюватиме нібито лаборантом, а Герда -- менеджером. Як в анекдоті про їжаків: головне -- правильний імідж і маркетинг. Справи компаньйонів починають набирати обертів і навіть потрохи йти вгору. Авантюру розкриє Люсьєн Фогель, засновник журналів Vu і Vogue. Протягом кількох місяців 1935-го він уважно стежить за фоторепортажами якогось американця Роберта Капи, які присвячені мітингам Народного фронту і страйковому руху металістів. На цих знімках соціальних битв відображено пролетарів у стані класового гніву, видно не тільки політичну симпатію лівого інтелектуала, але й погляд тонкого художника.

Заінтригований особистістю автора і обсягом матеріалу, який друкувався у французькій комуністичній пресі, Фогель намагається знайти фоторепортера. Пошуки приводять його у невелике ательє, де він має коротку розмову з лаборантом Андре Фрідманом і секретарем таємничого американця Гердою Таро. Самого майстра не було. Маленьке ательє ставить під сумнів вірогідність існування успішного фотографа. Понад рік Фогель потратить на те, щоб таки знайти "американця", чиї фотографії вразили його своїм бездоганним художнім смаком.

Восени 1935-го в Женеві проходить зібрання Ліги Націй, на якому колишньому негусу Ефіопії Хайле Селасіе (його скинули італійці) дозволили востаннє звернутися до народів світу. Італійська преса влаштувала обструкцію екс-монархові і спровокувала бійку з його охоронцями. Ті били боляче, тому більшість писак втекла. Виняток -- якийсь хлопець у потертій шкіряній куртці, який проліз у середину мордобою і зробив декілька знімків close-up. Репортер, який назвав себе Робертом Капа, був упевнений, що він єдиний, хто це сфотографував. Але те саме зробив і Люсьєн Фогель, який одразу впізнав у "громадянинові США" угорського еміґранта, лаборанта Фрідмана, який і виявився Капою. Видавцю сподобався молодий авантюрист. Фрідман покаявся відразу. Фогель запропонував репортерові співпрацю, але гроші платив як французу, наполігши, щоб той і надалі використовував псевдонім Капа в фотожурналі Vu.

Виявивши обман, Фогель не кричить про це на весь світ. Ні, радше навпаки -- він пропонує Капі контракт, замовивши репортаж з Іспанії, де вже набирає обертів громадянська війна. Позбавлений елементарного тваринного страху, репортер проник у сам епіцентр подій, фотографуючи не тільки жителів Мадрида під час повітряних атак, жінок і старців з дітьми, які сплять у метро, життя в окопах рядових республіканців, а й весь жах боїв. Уже тоді Капа говорив: "Якщо ваші фотографії невдалі, значить ви недостатньо близько..." Близько до чого? До смерті? Йдеться ж про війну.

Портрети війни

Під час одного з боїв він створить свою найвідомішу фотографію, яка зробить його всесвітньо відомим, назавжди впише його ім'я в книгу історії фотографії. Капа вловить сенсаційний кадр -- упіймає мить самої смерті. Згідно з контрактом, репортер їде в Південну Естремадуру, де франкісти готують наступ. У горах Сьєрра-Морена республіканцям протистоять безстрашні, навіть дикі, обкурені гашишем марокканці, яким генерал Франко роздав найновіші німецькі автомати і пообіцяв незалежність від Іспанії. П'ятого вересня республіканці відчули на собі атаку марокканських автоматників. Капа згадує: "У той день ми відчували страх. Франкісти стріляли з автоматів, республіканці нараховували убитих десятками. Я весь день просидів в окопі, і тільки-но розпочалася атака республіканців, висунув з нього лейку, а коли почув автоматну чергу, натиснув на спуск."

Негатив першим же літаком було доставлено в Париж, де його проявив Девід Сеймур. В історії світової фотографії цей знімок відомий за назвою "Республіканець, який падає". На ньому зафіксовано, як куля влучає в голову бійця, який поривається в атаку. Страшний парадокс цього знімка полягає в тому, що Капа зробив цей кадр випадково, просто піднявши камеру над головою.

У липні 1937-го, того ж місяця, коли опублікують його найзнаменитішу роботу, сидячи в одному паризькому кафе, Капа довідається з газети про смерть Герди, яка тоді перебувала в Іспанії. Вона стала першою жінкою-фотокореспондентом, яка загинула на війні. Їй було лише 25 років. Відтоді Капа приречений назавжди залишитися військовим фотографом. Смерть Герди його так ніколи і не відпустить. В його прославленому героїзмі було не тільки "стихійне захоплення боєм", не тільки авантюризм вічного мандрівника, але й страшний біль втрати, маніакальне бажання забутися, заповнити назавжди внутрішню порожнечу, яка утворилась після смерті Герди. Він більше не міг знайти собі місця.

1938 року він їде в Китай і документує, як японська авіація безжально бомбардує мирні міста. Потім знову Іспанія. Поразка республіканців -- і новий приголомшливий репортаж Капи: безконечні колони біженців від Барселони до французького кордону. Ілюстрація до коротких оповідань Гемінґвея. Старці з маленькими дітьми на руках, столичні дами, загорнуті в ковдри, самотній хлопчик-сирота на дорозі, селяни на возах.

Війна закінчилася. Капа перебирається у Нью-Йорк, де живуть його мати і брат. Він об'їхав усю Америку вздовж і впоперек, легко знаходячи спільну мову з людьми і фотографуючи їх: ковбоїв, джазових музикантів, рибаків, знаменитостей. Та щойно Німеччина оголошує війну Великобританії, він одразу ж вилітає до Лондона. Декілька тижнів він проводить у звичайній англійській сім'ї, спускаючись під час нальотів разом з мешканцями кварталу в бомбосховище під церквою. Одного ранку, вийшовши з укриття, вони бачать замість церкви руїни і починають молитися. Ще тліє вогонь. Зроблена Капою серія фотографій цього імпровізованого богослужіння під відкритим небом -- приголомшливий пам'ятник британському духу. Наступний документ героїзму -- десант союзницьких військ у Нормандії 6 червня 1944-го. Капа був єдиним фотокореспондентом в авангарді цього десанту, третина якого загинула в перші ж хвилини бою. Власне, ці знімки пізніше використає Стівен Спілберґ у своєму фільмі "Врятувати рядового Раяна". А в травні 1945-го Капа вже фотографує зруйнований Берлін: на якомусь перехресті, а можливо, майдані, серед розвалин стоїть німецька сім'я з двома маленькими дівчатками. Війна закінчилася, і цей майдан -- їхній дім. На іншій: на передньому плані старець-шарманщик, а за ним, ніби в якомусь іншому вимірі, два радянські офіцери з валізами

У пошуках нормального життя

Після війни Капа намагається почати жити нормальним життям. За його словами, він "ненавидить війну по-справжньому і мріє про безробіття для військових репортерів". 1946-го він отримує американське громадянство. Успішний фотограф, красень, яким захоплюється багато жінок, він деякий час працює в Голівуді, але невдовзі робить безкомпромісну заяву: "В таке велике гі...но, як Голівуд, я ще ніколи не вступав". Навіть його роман з Інґрід Берґман не може втримати його тут.

1947-го Капа разом зі своїми давніми друзями Анрі Картьє-Брессоном, Давідом Сеймуром і Вільямом Ванідвертом організовує фотоаґентство "Магнум" -- перше незалежне інформаційне об'єднання вільних фотографів, які працюють не на конкретні газети і журнали, а на себе, пропонуючи свої роботи одразу кільком виданням. 1947 року разом із Джоном Стейнбеком Роберт Капа вирушає в подорож до "Росії", щоб показати "життя простих людей". Він відвідає Москву, Сталінград, Грузію й Україну. Через декілька років, 1953-го, в епоху маккартизму, у сам розпал полювання на відьом, ця подорож (як і репортажі 1930-х з Іспанії) відіб'ється йому звинуваченнями у співпраці з комуністами і мало не підозрами у шпіонажі.

А через декілька місяців він зробить свій останній репортаж -- з війни в Індокитаї. Там він і загине, супроводжуючи відхід французьких військ. Роберт Капа підірветься на міні, ставши першим американським кореспондентом, який загинув у В'єтнамі. Ще задовго до того, як туди увійдуть американські війська.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львівські суди паралізовані 
  ·  Мер Жовкви – злочинець? 
Погляд
  ·  Ющенко і топірець війни 
  ·  Тимошенко дружить із Ющенком 
  ·  Ураган за ураганом 
  ·  Сендак пішов в опозицію 
  ·  Буняк і депутати: "мелодрама" триває 
  ·  На сесії облради може бути гаряче 
  ·  Це недержавний підхід 
  ·  Найшвидша передплата на "Поступ" 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Попит без пропозиції 
  ·  Навчаються раз на сім років 
  ·  Студентські виготовлятимуть у Львові 
  ·  Львів бореться за тепло 
  ·  Автошоу у Львові 
  ·  В. о. призначив в. о. 
  ·  Спортивне свято у Львові 
  ·  "Осінь-2005" дарує плоди 
  ·  КОРОТКО 
  ·  ПОВІДОМЛЕННЯ 
Поступ з краю
  ·  ЛУК'ЯНЕНКО: Хочемо бачити Матвієнка головою уряду 
  ·  З великої хмари -- дрібний дощ 
  ·  Руйнація влади: погляд учасників та експертів 
Поступ у світі
  ·  Гаага звинувачує Ватикан 
  ·  Анджей Пшевознік -- таємний аґент? 
  ·  Коїздумі знову прем'єр 
  ·  Фішер відходить на задній план 
  ·  В поліції Іраку працюють бойовики 
  ·  Епідемія пташиного грипу в Індонезії 
  ·  Третє покоління терористів 
Арт
  ·  "Гадюкіни" повертаються 
  ·  "Оскаріада" розпочалася 
  ·  Джеймса Бонда далі шукають 
  ·  Бен Аффлек -- нове обличчя Ахе 
  ·  "Еммі" роздала нагороди 
  ·  Афіша 
Постаті
  ·  Роберт КАПА 
post-Поступ
  ·  Поранене життя 
Економіка
  ·  Уряд "ручного управління" 
Інтерв'ю, Репортаж
  ·  Ярослав Каліновскій: Фермери задоволені вступом до ЄС 
  ·  Прогулянка Любліном 
  ·  Прикордонник на повідку 
Розслідування
  ·  Ритуали судової влади 
Львівські обсервації
Наука, Здоров'
  ·  Розмовляла Лариса ТКАЛЕНКО 
  ·  Радянські космонавти також мали висадитися на поверхні Місяця 
  ·  2018 року американці знову полетять на Місяць 
  ·  Коментар до теми 
Спорт-Поступ
  ·  Переможне соло Новіцкого 
  ·  Медальні сподівання "Галичанки" 
  ·  Розвіяти жахи 
  ·  У нас харчові суміші для тварин продають як харчові додатки для спортсменів 
Пост-Factum
  ·  Війна між Іраком та Іраном 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  КАЛЕНДАР