BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка.    Влада і політика.    Форум.    Інтерв'ю.    Тема.    Наука, медицина.    Арт.    Репортаж.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
  Цитата Поступу
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:0 14-12-2017 -   До Дня святого Миколая для діток проведуть майстер-клас із випікання різдвяного печива  
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
Україна
  15:33 14-12-2017 -   Протягом року в Україні викрали 80 людей  
  15:32 14-12-2017 -   На Одещині невідомі обстріляли рейсовий автобус  
  15:26 14-12-2017 -   В Україні на вихідних зіпсується погода  
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
Світ
  16:5 14-12-2017 -   Американські вчені відкрили новий спосіб підсилити ефект антибіотиків  
  15:28 14-12-2017 -   Путін розповів, що українці та росіяни - один народ  
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт  » 

___________________________________________________________________________

Михайло БАРБАРА: Двічі не вмирають
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА
 
Ця розмова мала розпочатися пізно ввечері у клубі "Пікассо". "Вона еротично й нахабно потягнула його за зібране у хвостик волосся. Він обернувся із фатальною усмішкою чоловіка, який уже все бачив у цьому житті. "Прошу", -- сказав він із легким галицьким акцентом, який невловимо, але невпинно втрачався, тікав поміж пальці у суєті-суєт Харківського мегаполіса. "Ваш хвостик є чудовим приводом для знайомства", -- сказала вона... Але тут наша із подругою фантазія розвіялася, наче дим від цигарок, бо ми побачили у руках Михайла Барбари маленький мікрофон. Услід за співаком ішов хлопчина з телевізійною камерою. Самі розумієте, нечемно заважати журналістам під час виконання службових обов'язків. Домовляємося про зустріч наступного дня.

"У нашого п'яти-шестиголового монстра кожна голова живе окремо"

-- Міську, куди останнім часом подівся "Мертвий півень"? Пишете якийсь новий проект чи, можливо, кожен вирішив зайнятися своїми справами?

-- Власне сьогодні кожен із нас більше займається своїми справами. У кожного є якісь ідеї, задумки, які в той чи інакший спосіб хотілося б втілити у життя. Чи то йдеться про Ромка із телебаченням, чи Юрка із книговиданням. Я працюю у театрі. Обставини склалися так, що театр, у якому мені хотілося б працювати, розташований у Харкові. Довелося й мені переїхати туди.

Раніше ми також приділяли час своїм захопленням, але це було ситуативно, більш випадково. Потім ми знову збиралися разом, грали. Сьогодні потрібно значно більше часу для того, щоби ми зібралися в одному місці. Чи бодай в одному місті. Приблизно півроку тому нам вдалося зустрітися, записали тоді дві нові пісні. Такий собі початок до альбому, який базуватиметься на збірці віршів Юрія Андруховича "Пісні для "Мертвого півня". Фактично прем'єра тих пісень відбулася півтора місяця тому, коли ми відіграли концерт у "Пікассо". Дуже хочеться це закінчити. Всім. Але справи не дають можливості зібратися разом на довший час. Можливо, слід було би зустрітись у якомусь зовсім іншому місті, де би нікого не зачіпали друзі, знайомі та колеги. Засісти у якійсь "крапці", відрепетирувати та записатися. Хотілося б зробити це до кінця року. Але чи вдасться?

-- Ви так говорите, що закрадаються певні сумніви: а чи не стане проект із Андруховичем фінальною (та, можливо, фатальною) крапкою у літописі групи?

-- Ні, тут така історія, що двічі не вмирають. "Півень" просто не може зникнути, бо ми, попри всі перепони, регулярно бачимося, граємо. Був фестиваль у Полтаві, потім відіграли концерт у Києві, на час книжкового форуму нас запросили до Львова. Словом, із групою все гаразд, просто є певна проблема із координацією дій. У того п'яти-шестиголового монстра, який має ім'я "Мертвий півень", кожна голова живе власним життям. Але коли збираємося, виходимо на сцену, сам собі дивуюся: "О, все нормально, все та всі на місці". Весь кайф "Півня" у тому, що це дивовижний коктейль із абсолютно, на перший погляд, несумісних інгредієнтів. Такий собі "коктейль Молотова", який може кожної миті вибухнути. І він вибухає, коли ми всі разом зустрічаємося на сцені.

-- Знаю, що не надто привітні до гостей на своїх репетиціях. Чому так?

-- Репетиція -- інтимна річ. Поза тим, що це ще одне повторення добре знайомих речей, репетиція для нас дуже часто перетворюється на своєрідне... зачаття. А зачаття, чи то пак, запліднення -- це дуже інтимна річ.

"Львів -- місто, у яке повертаються"

-- А немає відчуття ностальгії, суму, що Львів, який народив багатьох талановитих та дуже цікавих особистостей, легко відпускає їх. І вони собі мандрують харковами, києвами, німеччинами?..

-- Львів -- це місто, у яке повертаються. У той чи інший спосіб. Насправді добре, що всі ми подорожуємо. Не уявляю, як можна було би всидіти на одному місці. Вже тривалий час я мандрую поміж Львовом, Харковом та Києвом. Рух мусить бути.

-- Якщо говорити про львівську культурну тусівку початку 1990-х...

-- Я дуже добре її пам'ятаю, але не зможу бути об'єктивним. Тоді нам здавалося, що у Львові розташований центр Всесвіту. Певним чином воно так і було. І цей центр залишився тут. Художники, музиканти, письменники -- ми всі варилися, і цей коктейль видавався настільки... безконечним. Я не знаю, як воно тоді виглядало збоку, але всередині нам було страшенно добре. І ми думали, що так буде завжди, що ми саме тут і тепер творимо історію, міфологію тощо. Це минулося. Хоча кожен займається сьогодні фактично тим самим.

Як воно тепер? Навіть не знаю, тому не хочу оцінювати. Я вірю, що сьогодні у Львові не менше талановитих людей, здатних по-своєму творити цю історію.

-- Часто до Вас підходять юні та амбітні хлопці чи дівчата й просять поради?

-- ... (сміється. -- Авт.) Постійно. Днями до Джона підходили хлопці, які організовують рок-фестиваль у Львові наприкінці вересня, і вони дуже хочуть, щоб "Півні" приїхали. А щодо порад... Я не певний, що можу аж так багато тим хлопцям порадити. Джон зазвичай каже: "Займайся!". І крапка. Ти маєш своїх 5 км у день по гітарному грифу пробігти...

Нещодавно у мене відбулася дивовижна історія в Києві. Молоді хлопці зі своєю навіженою енергією та нахабством зворушили мене настільки, що ми зробили спільний експериментальний рок-танк-блюз проект. Із ним виступали на посвяті молодих людей у Києво-Могилянській академії. Хлопці дуже молоді, наразі не є віртуозами (якщо захочуть -- будуть). Вони люблять старий рок-н-рол: Гендрікса, "Ролінгів"... Концерт із ними був суперовим перформенсом. Можливо, недосконалим технічно, але дуже чесним. І це, мабуть, найважливіше. Ти робиш те, що хочеш. І робиш це чесно.

-- Вельми цікаво: що вкладаєте у поняття "віртуозний музикант"?

-- Можливо, це банальна історія про гітариста старого й молодого. Вічна історія. Клуб, концерт. Виходить молодий хлопчина і "бігає" грифом зі швидкістю 100 км за секунду. Публіка усе це мовчки слухає. Виходить старий музикант. Тиша, і у певний момент він бере одну ноту. Зал вибухає істерикою і задоволенням. Журналісти після концерту запитують старого музиканта: "В чому річ? Адже молодий так "бігав", так старався...". І той каже: "Він ще шукає свою ноту, а я її вже знайшов". Думаю, що в анекдотичній формі цьому є найпростіше пояснення.

Рівень 99% наших театрів -- "нижче від плінтуса"

-- У який спосіб сьогодні ідентифікуєте себе: як музикант, театральний актор, можливо, журналіст?

-- У мене розчетверіння особистості. Я і актор, і музикант, і журналіст, хоча сьогодні припинив у цьому напрямку активну діяльність. Нещодавно їздив до Польщі на майстер-класи документального кіно. Є так багато речей, які хочеться зробити, і за змогою я їх роблю.

-- Як ставитеся до того, що "галицька вишукана публіка" не дуже розуміє Театр "Арабески"?

-- Я би сказав, що це не вишукана галицька публіка, радше окремі представники, так званої галицької інтеліґенції. Як на мене, це дуже добре. Я страшенно вдячний Федору Миколайовичу за гарну промоцію до вистави. Він виконав свою роль, як було у разі із Віктюком. Хоча...

Принципово, я, може, зараз торкнуся побутових речей, але, коли театр незалежний, коли він не отримує жодного фінансування від держави, то мусить знаходити засоби і способи, щоби існувати у цьому дивному суспільстві. І коли він платить гроші державній установі, сплачує податки, на які існує державний театр, у нашому разі Театр імені Заньковецької, то... Вводити у такому разі якусь цензуру, щонайменше, нецивілізовано. Це непорядно. Замість того, щоби знайти спільну мову, виголошуються незрозумілі промови.

Те, що на сьогодні робиться у 99% українських театрах, є рівнем, що називається "нижче від плінтуса". Це поза-поза-позаминулий рік. Це моя думка. Але так не має бути. Ця країна, на жаль, навіть тепер, після всіх наших надій, позбавлена стратегічного уявлення про те, якою має бути культурна політика. Що, я переконаний, для чиновників у Міністерстві культури взагалі незрозуміле словосполучення. Повторюся, нема стратегічного мислення. Мене втішило, що Скрипка з Фомою відмовилися від звання "заслужених артистів" (Фома не відмовився, але не хотілося розчаровувати Міська. -- Авт.). Моя повага збереглася до цих музикантів. Це якийсь атавізм нереальний. Що це таке -- заслужений артист? Ти або є, або тебе нема. Заслужений артист -- це совкова система.

-- Алюзіонуючи на виставу Театру "Арабески" "Критичні дні", таке дещо жартівливе запитання: своїм жінкам вибачаєте усе в критичні дні?

-- Так. Я не розумію, як можна людині, яку ти любиш, чогось не вибачити. Ти її (або його) любиш за те, що вона така вже є. Ти натомість також є такий, як є.

-- Чи занотовуєте у якийсь спосіб власне життя?

-- Зараз ні. Підозрюю, що надійде час, коли буду старим пердуном. Тоді, можливо, захочу відкрити власну кав'ярню, де буде добре пиво, кава, коньяк та тютюн. Я собі за барною стійкою питиму каву, а вечорами буду сидіти і щось там собі пригадувати. Щоденників не веду. Навіть усіх фотографій зібрати не можу. Може, це і неправильно, але, вважаю, попереду ще багато всього. Атож, навантажувати себе хронологією власного життя, щонайменше, зарано. Воно все тут, у голові.

-- Зараз, готуючись до концертів, ніколи не ловили себе на думці, що не пам'ятаєте текстів усіх пісень?

-- Усіх не пам'ятаю, це зрозуміло. Рідше зустрічаємося, граємо, дещо забувається. Зазвичай це старі речі. "Beautiful Карпати" я дуже добре пам'ятаю, можна мене серед ночі розбудити, розкажу. Але деякі тексти призабув. Та як заграє музика, пригадаються. Інколи починаєш цитувати і зупиняєшся: що ж там далі? А тоді пригадуєш собі мелодію, і все гаразд. Можливо, це особливості акторської пам'яті. Зрештою, віршів занадто багато, які я мав щастя проспівати. Юрко Андрухович колись підписав мені книжку: "Людині, яка знає напам'ять більше, ніж автор".









» 
І пошле рок нову екзистенцію
Інна КОРНЕЛЮК
 
"Червону Руту" давно немає сенсу шукати вечорами: цей потужний у минулому фестиваль екстракласної української музики затих, мабуть, назавжди. Для тих, хто постійно сумнівається у підставах існування українського року, є прекрасна нагода послухати справжній український рок 23 і 24 вересня у Києві.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Книжкове свято у Львові 
  ·  Олійник завдає удару у відповідь 
  ·  Бєрєзовський не платив Ющенкові 
Погляд
  ·  НТКУ обирає президента 
  ·  Конфлікт розв'яже суд 
  ·  "Самопоміч" влаштує тотальну перевірку 
  ·  Україна втратила три позиції 
  ·  Чому зник "Подвійний доказ" 
  ·  Судитимуть "куратора" транзитного сервера 
  ·  Політреформу -- відтермінувати 
  ·  Олійник прикриває Сенчука? 
  ·  Арешт у архіві 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  США фінансуватимуть львівські ЗМІ 
  ·  Пільги в маршрутках: щоденне приниження 
  ·  Міська ДАІ стала міжрайонною 
  ·  Стипендія зросте, а халявного проїзду не буде 
  ·  Ринок -- працівникам, а власника -- до суду 
  ·  Місцеві депутати не хочуть недоторканності 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  Дириґент перших скрипок 
  ·  Друг підприємців 
Поступ у світі
  ·  Роз'єднані нації 
  ·  Усенародні вибори астронавта 
  ·  Кривава кампанія "Аль-Каїди" в Іраку 
  ·  Цімошевіч здався 
  ·  Перші суди через Катріну 
  ·  А японці дедалі старішають 
Економіка
  ·  Соціально-прагматичний держбюджет-2006 
  ·  СУГОНЯКО: В банківській сфері з приходом нової влади проблем не поменшало 
Влада і політика
  ·  РАДЧУК: Після помаранчевої революції до нас не прийшло багато інвесторів 
  ·  ПОЛОХАЛО: Коли говориться про національні інтереси , то це – гра слів! 
Форум
  ·  Чи відвідаєте Ви цьогоріч Форум видівців і для чого? 
Інтерв'ю
  ·  ВИННИЧУК: Їх можна кохати, а потім перетворювати на літературу 
Тема
  ·  БАКАЙЧУК: Про ''шоа'', книжки-метелики й галицьку космонавтику 
  ·  КОМАРНИЦЬКИЙ: Про десятий вимір, гіперпростір і зміни мислення 
Наука, медицина
  ·  Що відбувається в мозку під впливом гіпнозу? 
  ·  Руки, які лікують 
Арт
  ·  І пошле рок нову екзистенцію 
  ·  Михайло БАРБАРА: Двічі не вмирають 
Репортаж
  ·  Мукачеве -- Львів 
Спорт-Поступ
  ·  На п'яти лідерів наступають діти 
  ·  Ісінбаєва і Бекеле -- найкращі 
  ·  Соло Кака на Ла-Скала 
  ·  Ле Гуен тренуватиме "Динамо"? 
  ·  Фантомас пішов 
  ·  Європейські сподівання України 
  ·  Робіть ставки! 
Пост-Factum
  ·  Початок залізничної ери 
  ·  ГОРОСКОП