BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв'ю.    Історія.    Арт.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
14 вересня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія  » 

___________________________________________________________________________

Прадавня музика львівських дзвонів
Анжеліка ЛОЇК, Марія ШИКЕРИНЕЦЬ
 
У нашому місті є чимало давніх церковних храмів, які славляться своєю історичною цінністю, проте мало хто знає, що не менш історично важливими є не лише львівські храми, але й їхній невід'ємний атрибут -- церковні дзвони, кожен з яких має свою історію, своє ім'я і свій голос...

У давнину...

Дехто вважає, що дзвони виникли в пізні часи християнства, оскільки перші християни боялися переслідування язичників і збиралися для виконання своїх обрядів у храми без-будь якого сигналу. Вже пізніше сигнальною системою для збору у храм стали використовувати залізо, вдаряючи по якому давали знати, що от-от настане час богослужіння. В окремих випадках використовували дерев'яні бруски -- це дошки завдовжки 12 і шириною 4 стопи, з одного боку добре відшліфовані. Тримаючи таку дошку правою рукою, лівою по ній били палицею в різні місця в певному ритмі так, що виходило мелодійне звучання.

Історики вважають, що перші дзвіночки з'явилися в період розквіту бронзового ливарства. Перші дзвони, виявлені археологами, датують ХІІ-ХІ ст. до Р. Хр. Найдавніші з них були знайдені під час розкопок стародавнього Єгипту, Ірану, Месопотамії. Проте дослідники вважають батьківщиною дзвонів Китай. Тут ще в ХVІ-ІХ ст. до Р. Хр. використовували дзвони для відлякування злих духів, служб і жертвоприношень у храмах.

У Західній Церкві дзвони з'являються і поширюються в ІV -- ІХ ст. Достовірно відомо, що на початку VІІ ст. Папа Римський Севастіан дав церковне благословення на використання дзвонів. Ці дзвони були невеликими і не звучали мелодійно. Починаючи з часів Карла Великого, до сплаву вже додавали срібло, тому звучання стало значно мелодійнішим.

Церковні дзвонарі

На перший погляд здається, що дзвонарем може бути будь-хто. Мовляв, невелика премудрість розхитувати дзвін. Та насправді це зовсім не так. І яскравим доказом цьому є осередок львівських дзвонарів-любителів, котрі вважають свою працю не просто роботою, а своєрідним стилем життя. Слід відзначити, що традиційно склалися особливі відносини між дзвонарями і дзвонами. До дзвона ці люди ставляться з належною пошаною, що проявляється й ось у чому: якщо вдарити кулаком по зовнішній частині, дзвін промовчить, а якщо лагідно поплескати по ньому долонею, він обов'язково відізветься обертонами. Очевидно, саме в обертонах дзвона відкривається таємниця його голосу.

Не кожна людина має честь виконувати місію -- бути церковним дзвонарем. Для цього необхідно відчувати духовне покликання від Бога, це постійна праця над собою, не звичайна зацікавленість, а моральний обов'язок душі. Звичайно, людина, котра не достатньо глибоко вірує, не буде тричі на день приходити на літургії, щоб задзвонити у дзвін без будь-якої плати за це.

Молоді хлопці-дзвонарі Роман та Юрій з церкви Покрови Пресвятої Богородиці із захопленням розповіли нам про свою почесну місію дзвонарів. До цього вони прийшли не з вулиці. З раннього дитинства хлопці відвідували богослужіння та прислуговували у храмі. На сьогодні вони є ще й селезіанськими аніматорами, тобто працюють із дітьми при церкві, займаючи своєрідне місце в цій церковній спільноті. Також вони вважають, що надихнув їх на цю почесну працю їх давній друг чернець, який постійно їм давав позитивний духовний заряд.

На початку кожної літургії обов'язково повинні пролунати дзвони. Один із видатних дослідників дзвону Костянтин Сараджанов поділив весь світ дзвонів на 1 701 октаву по 243 звуки в кожній ноті і навіть написав нотну грамоту дзвонів. А наші співрозмовники, що є його послідовниками, стверджують, що кожен дзвін є унікальним. Особливість полягає в тому, що всі звуки мають свою певну тональність, своєрідний голос, який відрізняє один дзвін від іншого.

Дзвони, як люди, -- у кожного своє життя, своя історія, своє народження. Існує легенда, що церковні дзвони у старовину охрещували за обрядом, аналогічним хрещенню новонародженої дитини, з хрещеними батьком і матір'ю, і надавали їм імена. Вважалося, що після того, як дзвін охрестили, звучання його набувало особливої сили, яка здатна виліковувати недуги та допомагати в доланні життєвих труднощів. Ще й донині в селах серед старших людей є повір'я, за яким неспокійне немовля можна втихомирити, окропивши його водою, якою перед тим помили дзвін.

Щодо фізичного тіла дзвонів, то тут, за словами дзвонарів, і справді криється таємниця, своєрідне табу. Жоден із майстрів дзвонів ні за яких умов не афішує хімічно-фізичний склад сполук, який входить у сплав дзвонів. Основним металом у виготовленні дзвону є зазвичай бронза, проте додавання срібла робить його відлуння більш чистим і дзвінкішим. Що більше у складі срібла, то сильніший, вищий тембр голосу дзвону.

У давнину процес відливання дзвону завжди супроводжували особливою церемонією. Власник ливарні до початку виготовлення дзвону заносив у майстерню образ, запалював свічку і читав вголос особливу молитву, яку повторювали всі присутні. Після цього сторонні виходили, двері зачиняли, і майстер починав свою справу. Для того, щоб дзвін був високого ґатунку, в ливарників була така традиція -- відливаючи дзвін, розголошували будь-які плітки.

Болеслав

Дзвонарі розповіли, що дзвони є унікальними не тільки за своїм звучанням, кожен із них має свій визначений вік і навіть... стать. Наприклад, дзвін церкви Покрови Пресвятої Богородиці, у який і дзвонять хлопці, має ім'я Болеслав, це ніби чоловік середніх років з високим і чистим голосом.

Як не дивно, але під час страшних сталінських гонінь, дзвони, як люди, відчули на собі тактику тогочасної влади. Так, студенти-дзвонарі розповідають, що їх дзвін є надщерблений, оскільки в роки війни комусь забаглося подзвонити в нього з кулемета. На щастя, Болеслав зберігся донині, залишивши при собі унікальний голос, яким скликає людей до церкви. Хлопці зауважили, що на дзвоні є вирізьблені букви, герб у вигляді корони і надпис, що він виготовлений на кошти міської комунальної каси 1936 року, тобто тоді, коли збудовано церкву.

Важить дзвін чимало -- близько трьох тонн, тому бути дзвонарем досить ризиковано. Тепер вже зі сміхом хлопці пригадують випадок, коли язик (прилад, який розхитує дзвін) вагою близько 70-80 кг обірвався під час дзвоніння і мало не завдав досить важкої травми одному з них.

Юрій та Роман без молитви не беруться до своєї духовної праці. Перед початком вони відмолюють тричі "Отче наш" і "Богородицю". Проте наголошують, що є спеціальна молитва, яка вигравірувана просто на дзвоні Києво-Печерської лаври, а також на дзвоні у церкві Андрія в нашому місті.

Пори року теж відіграють не останню роль у виконанні дзвонарської праці. Наприклад, взимку під час різдвяних морозів та ожеледиці добратися до відкритої дзвіниці не так легко. Незахищена частина сходів замерзає, тож можна послизнутися і впасти. Часто дзвонарям доводиться до дзвону добиратись навколішки.

Старий Кирило та малий Петро

Своїм величавим дзвоном на ім'я Кирило славиться ще один львівський храм -- храм Успіння Пресвятої Богородиці. Кирило вирізняється не тільки тим, що має найбільші розміри та вагу серед львівських дзвонів, але й своїм неповторним глибоким чоловічим басом, який пробирає до кісточок. Деякі історичні джерела розповідають, що колись Кирило був відкритим дзвоном і не давав спокою жодній заблукалій душі в найвіддаленіших частинах міста. Та за позовом служників Домініканського храму суд Львова помістив його у "в'язницю", вежу Корнякта, що височить над Успенською церквою. Висота знаменитої вежі дзвіниці -- 66 метрів. Побутує повір'я, що той, хто вперше виходить на цю славетну дзвіницю, може просити у дзвонів виконання свого найсокровеннішого бажання, але зміст цього бажання повинен залишатися таємницею.

Відомо, що Кирила пожертвував для Успенської церкви купець Костянтин Корнякт. Оскільки дзвін зазнав великих ушкоджень, його було перелито. За словами о. Ігоря Бурмила, в теперішньому вигляді Кирило має два метри в діаметрі і стільки ж заввишки. На ньому є три написи і три горорізьби, а саме: розп'яття Архистратига Михаїла, і якогось святого з пальмою мученика в руці.

Головний напис латинською мовою гласить, що 1783 року за понтифікату Папи Пія VI і за панування цісаря Йосифа ІІ відновлено вежу із дзвоном, а також вказано, що важить цей дзвін 300 каменів (5 тонн). Загалом до реквізиції в австрійський арсенал під час Першої світової війни на Корняктовій вежі було п'ять дзвонів більших і кілька маленьких. Та, на жаль, до сьогодні дожив тільки один дзвін Кирило, який за часів радянської влади був приречений на гнітюче мовчання, оскільки дзвонити ним забороняли. Так у гордій самотині пробув Кирило аж до 2004 року, коли на вежу-дзвіницю Корнякта підняли вилитий у Празі новий дзвін Петро, який пожертвував Успенській церкві пан Петро Буряк.

Прадід українських дзвонів

За переказами, 1340 року, штурмуючи Львів, Казимир ІІІ зазнав значних втрат під стінами Святоюрського монастиря й у гніві наказав спалити його, а полонених ченців знищити. Проте монастир відбудували вже наступного року. А на пам'ять про цю подію відлили дзвін, голос якого й нині лунає із Святоюрської гори.

Цей дзвін є прадідом всіх сьогоднішніх українських дзвонів. Вилив його знаменитий майстер Яків Скора 1341 року. На дзвоні можна прочитати напис: "В літо 6 849 соліян бисть колокол сей святому Юрію при князі Димитрії ігуменем Євтимієм". Цей напис свідчить, що дзвін милозвучно прославляв ще князівську славу, а згаданий князь Димитрій -- Дмитро Детько керував Галицькою державою після смерті князя Юрія Болеслава. За іншою версією, це Дмитро-Любарт Гедимінович -- волинський князь.

Дзвін є пам'яткою монументального художнього литва. Його трохи видовжений корпус має скромні та спокійні форми. На дзвоні є підпис згаданого майстра Якова Скори. Щодо ливарної роботи, то вона виконана дуже добре, проте орнаментальних оздоб немає зовсім, якщо не враховувати пружків навколо дзвону, між смужками орнамент заступлено літерами напису.

Неможливо відкрити таємницю усіх дзвонів. Бо кожен дзвін несе в собі мову стихії, музику сфер. Тільки дзвін у своїй звуковій атмосфері здатний передати хоча б частину величності та сили, але визначити, який із них найвагоміший в історії, важко. І хоч багато мистецтвознавців із впевненістю переконують, що для світу поза конкурсом назавжди залишаться дзвін незабутнього собору Паризької Богоматері і його дзвонар Квазімодо, яких на сторінках роману увіковічив Віктор Гюго, зробивши символом дзвонарського мистецтва. Та нас, львів'ян, мабуть, завжди будуть більше притягувати своєю чарівною музикою та невичерпною духовною силою дзвони рідного міста. Бо ж недарма кажуть, що Львів -- це маленький Париж...









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Декларація як спроба примирення 
  ·  Півмільйона за Різака 
  ·  Білоруського диктатора впустили до США 
Погляд
  ·  Клички будуватимуть спортзали 
  ·  Прем'єрство Єханурова під питанням 
  ·  Нове обличчя УТ-1 
  ·  Сміття -- національна загроза 
  ·  Конфлікт у гімназії розв'язано 
  ·  Стрілківська школа під контролем 
  ·  Гудима теж хоче стати мером 
  ·  Янків уже не посол 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Львів чекає на вибори 
  ·  За Скнилів заплатить Міноборони 
  ·  За хабар і до тюрми недовго 
  ·  "Батьківщина" не буде в уряді та в опозиції 
  ·  Голландський вантаж 
  ·  Львівщиною бродить гепатит? 
  ·  Зі Львова до Бродів збудують нову дорогу 
  ·  Старі заощадження дозволили погасити борги 
  ·  "911" по-львівськи 
Поступ з краю
  ·  Політичній реформі бути! 
  ·  Золоте м'ясо 
  ·  "Криворіжсталь" можуть не продати 
  ·  Ахметов проти міліції 
  ·  Тарасюка підвищать 
Поступ у світі
  ·  Норвегія пішла ліворуч 
  ·  Хусейна викреслили з історії 
  ·  Нігер продовжує вимирати 
  ·  Сонце атакує Землю 
  ·  Ще одна вимога від ЄС до Туреччини 
  ·  Пакистанська стіна 
  ·  Тбілісі хоче увіковічити ім'я Буша 
Інтерв'ю
  ·  Ярослав КЛИМОВИЧ: "Ми вже не є провладним каналом, де журналісти гнуть спини пер 
Історія
  ·  Прадавня музика львівських дзвонів 
Арт
  ·  Єва-Марія ЧОРНАКЕЦ: love-story від серболужицької письменниці 
  ·  Королівство одного дня 
Спорт-Поступ
  ·  "Ураганна" помста "Енергії" 
  ·  Тривога напередодні Euro-2005 
  ·  Золотий фініш Івана 
Пост-Factum
  ·  Диснейленд вже у Китаї 
  ·  Дизельне паливо з котів 
  ·  КАЛЕНДАР