BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв'ю.    Соціум.    Арт, Стиль, Релакс.    Наука.    На канапі.    Мандрівка.    Бренд.    Кулінарія.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 вересня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

На канапі  » 

___________________________________________________________________________

Почуття вдячності
Присвячено М. О. 3.
Соломія БУК
 
Мені подобається почуття вдячності. Воно мене приємно збуджує. Зіпсована філософією свідомість відразу подумає про фройдівську сублімацію, але це не так. Вдячність -- це тепла млість під серцем, коли розумієш, що тобі зробили щось добре просто так, ні за що, і тобі потрібно виправдати очікувані сподівання.

Таке відчуття мене окрилює: вулицею, якою ходиш двічі на день уже шостий рік, тепер не йдеш, а летиш. І напевне, тому що рухаєшся не землею, а повітрям, помічаєш пречудові будинки з найнесподіванішими архітектурними вирішеннями, на які попередні шість років не звертала уваги. Помічаєш небо, сонце і хмари -- так гарно, що хочеться плакати. Усміхаєшся зустрічним людям (від несподіванки деякі з них починають вітатися, інші з підозрою дивляться з-під лоба, обходячи боком!) Так смішно!

Мені часто доводиться повертатися додому затемна. Так складається. Бракує мені декількох годин у добі (зокрема світлових). Майже завжди йду сама ("У твоєму віці вже пора страх мати", -- говорить мені мама з цього приводу). Я її розумію, але страху нема.

Так-от, якщо почуття вдячності несподівано міцно огортає мене ввечері, коли повертаюся додому, так само міцно, як і темінь -- львівські вулиці, то стає ще цікавіше! Щойно я доходжу до ліхтаря чи підвішеної вгорі лампи, вони спалахують, освітлюючи сором'язливі вигини старих будинків, вириваючи зі сну тротуари і скрути доріг (1). Тоді виникає абсолютно альтруїстичне бажання бігати усіма найтемнішими вулицями Львова, щоб їх освітити. Так от чому, виявляється, існує проблема електроенергії! Просто людям бракує почуття вдячності, а воно може вирішити все.

Одного разу (2), коли вдячність, переповнивши серце і голову, вихлюпнула назовні, я таки мандрувала, як примара, нічними вулицями, рятуючи їх від темряви. Після того всі ті ліхтарі світилися цілодобово весь тиждень! Ще люди дивувалися: стали ми нарешті європейським містом! :-) Оце, значить, який заряд енергії може дати одна людина іншій, ненав'язливо зобов'язуючи її до вдячності!

Ліхтарі бувають різні. Є сучасні сірі на бетонних ногах (їм більше подобається, коли кликати їх мармурово-білими) з металевими шапками, схиленими в бік дороги. Вони серйозні, дисципліновані, тому спалахують миттєво. Розмова їхня виважена, повільна, небагатослівна. Вони приховують свої почуття. Та це й зрозуміло: стоячи край автомобільних доріг, якими шастають невгамовні буркотливі машини, вони втрачають свіжість сприйняття, різкість вражень.

Є невисокі стрункі ліхтарики із рівними дашками зверху і різнобарвними колись скельцями зусібіч. На Сихові вони стоять осторонь галасу на алейці, якою ходять тільки вдень, бо увечері там страшно. Ті давно не світили, тому загоряються важко, лінькувато прокидаються від спокійного сну, довго блимаючи від несподіванки. Один з них узагалі не хотів давати світла, покликаючись на те, що немає лампи. Я була здивована і не знала, як повестися. З одного боку, розуміла його: як тут засвітишся, якщо нема чим, але з дидактичною метою прикладу для інших вирішила провести виховну годину (читай хвилину).

-- Ліхтар ти чи шмат бляхи? Може, взагалі твоя функція -- декоративна? -- почала з риторичних запитань, гарячково думаючи, куди далі повернути хід думок. Але цього виявилося достатньо. Він спалахнув, як сірник, і світився щоночі впродовж тижня (3). Без лампи!

Пізніше від ліхтаря такої ж конструкції, що стояв на проспекті Свободи і справно освітлював площу біля Оперного театру, я дізналась, що тоді була жорстокою. Нехотячи зачепила болісне місце. Виявляється, у ліхтарів є свої боси, свої території і свої стосунки. Наприклад, є поняття "комплекс провінційності" (коли ліхтар належить до території, де не живе жоден із представників влади, і на нього не звертають жодної уваги: кому тут ще освітлювати дорогу?) або "комплекс декоративності" (коли з погляду архітектора треба було його поставити, а з практичного погляду його там непотрібно).

Найбільше мені сподобалися підвісні ліхтарі на дроті над дорогою. Мабуть, через їхню мобільність (її я оцінила під час останнього автостопу). Вони завжди привітно кивають і засвічуються яскраво і надовго. Вони в міру балакучі, душевні, вміють вислухати і розрадити).

Узагалі, коли в мене чітке почуття вдячності, то відчуваю себе немовби в межах власної внутрішньої сили (це ніби видиме біополе), що зовні огортає промінням. Тоді всередині тепло і зручно, світло і затишно; тому люблю гуляти в дощ. Дивно: тоді, коли сильний вітер цієї оболонки пробити не здатен, а навіть найменші краплі досягають мого обличчя. Чудеса!

Для мене вдячність -- це процес, як і щастя. У жодному разі це не може бути миттю. Біль -- це мить, але щастя... Вдячність і щастя -- переплетені, як нитки в полотні. Це довготривалі почуття, що постійно присутні в людині. Їх треба доглядати, як екзотичні рослини, тоді вони приживуться, стануть сильними, зможуть самостійно протистояти холоду, а потім і тебе захищатимуть. Їх треба плекати, прислухатися до них, як до совісті. Інакше можна відчути себе нещасною, а кому це потрібно? Але як тішиться власне самолюбство, коли відчуваєш набубнявілі силою пуп'янки цих квітів у грудях, -- це щастя.

Тоді виникає нестримне бажання творити добро! Тоді відчуваєш силу перевернути світ, розрадити будь-яку біду, покращити настрій у затятого песиміста. Тоді все горить у твоїх руках, усе робиться швидко і легко! Хочеться сміятися, нести радість, нести відчуття щастя, відчуття впевненості.

Із таким натхненням мені подобається проводити пари: студент переймає твоє захоплення, він розуміє, що ним турбуються, що, як це не дивно, його люблять і поважають. Це ставлення перейшло до мене від одного викладача, до якого я попросилася ходити на пари, часу забракло, була я тільки на двох-трьох, але захоплення залишилося.

Просто є люди з надзвичайною вітальною енергією, поспілкувавшись з якими, заряджаєшся, як батарейка довгої дії, після чого в голові аж гуде від найнеймовірніших ідей, і все тобі до снаги, і все ти можеш! І тоді треба ділитися тією енергією, інакше вона згасне! Треба допомагати і нести світло. Можна -- за допомогою ліхтарів.

І якщо побачите ввімкнутий ліхтар удень -- знайте, з когось струменить вдячність, він хоче поділитися нею.

Соломія БУК

1. А от бруківкові дороги ніколи не сплять. Вони можуть дрімати, коли ними ніхто не ходить і не їздить, але спати -- ні. Місячними ночами вони підморгують своїми трохи банькатими очима, у дощ щиро тішаться, що знаходиться людина, якій також подобається така погода.

2. Це після того, коли найзайнятіша людина у світі -- проректор університету (!) -- погодилася прочитати проблемну лекцію на студентській (!) конференції, яку ми організовували. Тоді я ще з'ясувала для себе значення декількох дуже цікавих термінів: диверсифікація і рецепційний фон.

3. Це я тричі, навіть перевіряла, вертаючись із хору. Навмисне їхала тролейбусом на зупинку далі, а потім робила ще один гак. Але що тут поробиш? Дисципліна повинна бути.









» 
Натюрморт, намальований чаєм
Маріанна Кіяновська
 
Натюрморт, намальований чаєм, привидівся мені спросоння, тому я не могла збагнути найголовнішого, -- так, ніби то був не натюрморт, а котресь із полотен Босха, де людські тіла, наче яблука, переміщаються похилою поверхнею кудись униз, в інші світи з іншим часом; де предмети, тотожні чаїнкам і також тілам, ковзають по білій порцеляновій поверхні...
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко запропонував ''Пакт про стабільність'' 
  ·  У Сала знайшли зброю 
  ·  Лідери "Пори" у Львові 
Погляд
  ·  Народ любить і Ющенка, і Тимошенко 
  ·  На одному гектарі не сядуть 
  ·  Таращанське тіло -- таки Ґонґадзе 
  ·  euroNews по-українськи 
  ·  На Остроградських тривають баталії 
  ·  Олійника викликали до Києва 
  ·  Це зрада? 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Суд виправдав Лозинського 
  ·  Дешевої електроенергії поки що не буде 
  ·  Екологія впливає на імунну систему 
  ·  Кому заважає хрест у Центрі Львова? 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  Десь ми вас вже бачили... 
  ·  Справи Скомаровського нема 
  ·  У Ющенка хороші новини 
  ·  Колесников -- у Москві 
  ·  Їх вже шість 
Поступ у світі
  ·  Безсила супердержава 
  ·  Президент Путін стане ще й прем'єром 
  ·  "Ґрін кард" можуть прикрити 
  ·  Із нового року ЄС почують у Білорусі 
  ·  Права людини для Британії -- не перешкода 
Інтерв'ю
  ·  Нестор ШУФРИЧ: Влада не вміє підбирати фахівців 
Соціум
  ·  Пляшка з-під прилавка 
  ·  Мінлива гривня 
  ·  Маршрутки кращими не стануть 
Арт, Стиль, Релакс
  ·  ФОМА: Не хочу, щоб мої діти були музикантами 
  ·  Бейсболка для екзистенціаліста 
  ·  Кеди: модне взуття у стилі ретро 
  ·  Кіно і ми 
Наука
  ·  Оцінка з підземелля, або Археологічні нюанси Високого Замку 
На канапі
  ·  Натюрморт, намальований чаєм 
  ·  Почуття вдячності 
Мандрівка
  ·  Львівська академічна гімназія 
Бренд
  ·  КАРДЕН 
Кулінарія
  ·  Ліки та смаколики 
Спорт-Поступ
  ·  Відбірні проблеми фаворитів 
  ·  Провал у Вічному місті 
  ·  Герой Андре 
  ·  "Джилет" роздав подарунки 
  ·  Світ без окулярів 
  ·  Спортсмени на грошових купюрах 
Пост-Factum
  ·  КАЛЕНДАР