BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    post-Поступ.    Інтерв'ю.    Влада.    Здоров'я.    Наука.    Фор4Пост.    Арт.    Постаті.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
8 вересня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ у світі  » 

___________________________________________________________________________

Сергій КОВАЛЬОВ: Сиуація з правами людини у Росії нагадує модель Радянського Сою
Розмовляла Ірина КИРИЧЕНКО, Варшава
 
Більшу частину свого життя Сєргєй Адамовіч Ковальов, доктор біологічних наук, присвятив боротьбі за права людини. Ще з 1968 він активно підтримував рух на захист прав людини в СРСР. В 1974 р. Ковальова заарештували за звинуваченням в "антирадянській агітації і пропаганді", а в 1975 його засудили на 7 років таборів суворого режиму і на 3 роки заслання.

Проте ні табори, ні Колима не "зламали" Сєргєя Адамовіча. На початку перебудови він повернувся до Москви і взяв активну участь в антикомуністичних ініціативах. Активно співпрацював з Андрієм Сахаровим. У 90-му році став співголовою російського товариства "Меморіал". З 1990 по 1993 р. був членом Президії Верховної Ради РФ, а з 1994 по 1995 -- депутатом Держдуми. У січні 1994 Ковальов був обраний першим омбудсменом Росії, але був зміщений з цієї посади у березні 1995 за антикремлівську позицію при відстоюванні прав людини у Чечні.

У червні 1995 Ковальов провів успішні переговори, які врятували життя заручників у Будьонівську. У 1995 і 1996 він номінувався на кандидата Нобелівської премії миру. Нині Сєргєй Ковальов очолює Інститут прав людини РФ і є одним з керівників російського "Меморіалу", він перебуває у жорсткій опозиції до влади. Спеціально для "Поступу" Сєргєй Адамовіч розповідає про своє бачення нинішньої ситуації в Росії.

-- Сергєй Адамовіч, як можна окреслити нині проблеми прав людини в Росії?

Ситуація з правами людини в Росії нагадує модель Радянського Союзу, щоправда дещо модернізовану. Хоча звісно треба зробити деякі поправки. Все ж таки ми вже живемо не в Радянському Союзі, і я в тюрмі не сиджу. Але це загалом мало що змінює.

Влада чудово розуміє, що ГУЛАГ неможливо відродити, що державну цензуру теж не варто повертати. Проте цілей, яких вони добиваються, вони досягнуть і без ГУЛАГа. Найкращим цензором є той, який займається самоцензурою. Його вже точно обманути не можна. Власне такого цензора нинішня система старається виплекати в кожному.

Радянського цензора "Ґлавліта" було дуже легко обійти. Яскравим прикладом є письменник-казкар кінця 40-х Євгеній Шварц, який любив в фантастично-сатиричному жанрі переробляти різні казки. Ці п'єси не ставилися в театрах, але їх видавали друком ще за життя Сталіна. Всі розуміли про що пише Шварц і всі захоплювалися його творами. Багато хто не розумів, як це могло пройти через жорстку радянську цензуру, але ж проходило. Розгадка була проста, витончена і дуже характерна для деспотії. Шварца можна було переїхати машиною, але цензурою з ним не можна було справитися.

На цю тему мені пригадується такий анекдот: "Сталіну доклали, що чоловік, який виходив з кабінету, сказав: "Ну і набрид мені цей вусатий". Чоловіка, на якого доносили, спитали: "Кого ви мали на увазі?". Він відповів: "Звісно що Гітлера!". "А ви кого мали на увазі?" -- запитали донощика". От цензор і боявся, що його запитають: "А ви кого мали на увазі?"

Цензор мусив робити вигляд, що не розуміє, що шварцівська сатира не на фашистську Німеччину, і коли він пише "дракон", то має на увазі Сталіна, а зовсім не Гітлера. Всі це розуміють, а цензор не розуміє. Він свято вірить, що автор пише про Гітлера. І якщо він заборонить цю книгу, то тим самим покаже, що розуміє, про що йде мова. А це дуже страшно розуміти, бо значить, що цензор сприймає сталінське суспільство саме так, як і казкар Шварц.

З внутрішнім цензором в таку гру не зіграєш. Це насправді приклад того, як виглядає модернізована радянська система. І ця модернізація в сучасній Росії проходить досить ефективно.

-- Ви кажете, що свобода слова в Росії існує... Що ж заважає її повній реалізації?

-- Люди розумні, освічені, ті, які пожили і побачили, можуть між собою говорити що хочуть, і роблять це. Але як говорив один відомий поет -- "наші слова за десять кроків не чутно". Народ не чує, і кремлівських чиновників це влаштовує.

Цензура в Росії тотальна

-- Яка ж причина того, що не чують?

-- У чеченську війну 94-95-го років я постійно був на екранах телевізорів. Я розповідав про те, що насправді відбувається в Чечні, розповідали правду і інші люди, які туди поїхали, там були, там працювали... Була місія з прав людини, потім вона називалася "місія Ковальов". Потім Ковальов перестав бути уповноваженим з прав людини і ця місія почала називатися місія громадських організацій "Меморіал". На противагу нам, був цілий державний інформаційний центр, який брехав.

"Меморіал" продовжує існувати і зараз, і займається моніторингом в Чечні. Проте з моніторингом цієї місії і її точками зору і протестами не знайомий жоден телеглядач. Нам вдається друкувати доповіді мізерним тиражем півтисячі, тисячу екземплярів. Їх перекладають на англійську мову і передають за кордон. Іноземні газети та журнали їх цитують, а деякі політики кладуть в свій архів, але на цьому -- все. Ніхто цього реально не чує і не бачить.

Владу це цілком влаштовує: розповідай про що хочеш, наприклад, в Лондоні... Хто тебе там почує, таким чином ти не вплинеш на те, що відбувається в твоїй країні.

Те, що за кордоном хтось цікавиться російськими справами і знає як виглядає ситуація насправді, наприклад з Інтернет-видань, не нічого не зиінює. Ну і знайте собі, іноземці ж за президента Росії чи наш парламент не голосують... Джерел, які можуть розпалити якусь загальносуспільну атмосферу, надто мало. За цією "атмосферою" постійно дуже добре слідкують. Проте поки критичний момент далеко, то хай собі все так і буде, немає чого турбуватися.

-- З іншими правами ситуація така сама?

Справді, є сенс говорити не лише про право знати, але взагалі про політичні і громадські права. Російська конституція далеко не найкраща, але і не найгірша. Проте проблема в тому, що все, що там написано вже давно виглядає так, як 125 стаття сталінської конституції 1936 року. Захід радісно здивувався, коли Сталін представив своє дітище. Подивіться, мовляв, говорять диктатура, щось жахливе, а ви подивіться, яка конституція, почитайте 125 статтю. Там перераховано всі права. Але та конституція мала одну особливість: вона не була призначена для використання. Одного разу в таборі, де мене було ув'язнено, прокурор з нагляду пояснив, що не має сенсу звертатися до нього зі скаргами, в яких є посилання на конституцію. Такі скарги він розглядати не буде. Він пояснив: "Конституція написана не для вас. Вона написана для американських негрів, щоб вони знали, як добре живеться в Радянському Союзі".

Наша Конституція написана не лише для негрів, а для людей з різним кольором шкіри і різними мовами, щоб вони знали що Росія все-таки демократична країна. Проте та Конституція, як і сталінська, не призначена для використання. Адже там записано про розподіл влади, про противаги, а нічого такого в Росії не існує. Немає незалежної судової влади. Законодавча влада також не є незалежною, оскільки як верхня, так і нижня палата -- слухняні органи.

Путінські уроки

-- Як саме функціонує ця модернізована система? Що є основним засобом реалізації цієї політики?

-- Путінська система побудована на уроках. Дається урок і всі розумні люди знають, що так робити не треба, тому і немає потреби застосовувати сталінські методи і когось сильно знищувати. Наприклад, процес Ходорковського це також урок. Хлопці з КГБ, які нині в Кремлі -- інженери людських душ, досвідчені педагоги. Я не знаю, чи були там податкові порушення чи ні, проте припустимо що так. Чому ж тоді податкові служби, які постійно перевіряли ЮКОС робили висновок, що все гаразд?

Якщо вони давали фальшиві висновки то чому і вони не сидять на лаві підсудних? Хіба це не дивно? Ходорковський і його колеги з ЮКОСУ не робили нічого такого, чого не робили інші. Всі використовують одні і ті ж методи. Зрештою у всьому світі підприємці наймають юристів, аби ті шукали в законодавстві діри, які допомагають підприємцю мінімалізувати податкові витрати, а податківці наймають інших юристів, щоб ці діри в законодавстві латати. Ця гра триває постійно.

Проте для справи Ходорковського таки знайшлися причини. Для прикладу були міфічні зустрічі з Путіним, коли і відбулася суперечка на якій Ходорковський сказав президенту: "Ваші міністри крадуть", а президент, зморщившись, відповів, мовляв, треба ще поглянути, як виникли ваші капітали. От тепер суд і розглянув, як виникли ці капітали.

А причиною того, для чого потрібно було розвивати цю справу, яка супроводжувалася різними порушеннями, тиском на адвокатів було те, що Ходорковський вийшов за межі встановлених правил гри. Він -- один з тих підприємців, який мав мужність захотіти жити і робити гроші в країні, де правила встановлені законодавством для всіх однакові і прозорі. Він заявив, що його компанія буде прозора і почав вимагати того ж від держави. А держава не хоче прозорих правил. Держава хоче жити "по понятіям". Ходорковський став небезпечним через те, що він дуже багата людина. А якщо людина з такими капіталами буде витрачати частину своїх грошей на опозиційну діяльність, то це буде дуже недобре для влади.

Тож Ходорковський став водночас і прикладом. Спочатку інші підприємці почали шуміти, мовляв, чому з Ходорковським поступають так нечесно, а потім затихли -- зрозуміли урок. Всім надається можливість бути вільними в цьому стійлі, а виходити з нього можна тільки за дозволом. От -- ваш "шматочок" свободи і в ньому живіть як хочете.

Народу демократія не потрібна

-- Наскільки Росії потрібна інша демократія? Чи готовий народ сприйняти західну систему?

Насправді нічого російський обиватель не хоче. Його потреби лежать в іншій сфері. Чи потрібно це державі? Звісно, що потрібно. Якщо ми хочемо бути рівноправною добросовісною країною в цивілізованому світі. Щобільше -- нині Росія несе серйозну загрозу в світі. Не може існувати безпечного світового співтовариства поруч з такою країною. І справа не в тому, що Росія має атомну зброю, а в тому, що вона має деструктивний вплив на інші держави.

Так от прикладом цьому є більшовицька революція 1917 року. Вона мала колосальний деструктивний вплив у всьому світі, який породжував беззаконня, війни, конфлікти, тероризм, і цей вплив -- набагато більша загроза, ніж радянські танкові армади. А атомну зброю я розглядаю швидше як засіб миру. Розвивати атомну війну було страшно, тому атомна зброя збалансувала світ.

-- Росія-Європа, як складаються їхні стосунки нині і чи можлива, на ваш погляд, якась співпраця між ними, або навіть досить тісне співіснування?

Наразі стосунки Росії і Європи -- не найкращі. Краще вони могли б розвиватися в тому випадку, якщо б зовнішній світ, я маю на увазі західну спільноту, зрозумів би слова Сахарова: "Моя країна потребує підтримки і тиску". Це саме те, що потрібно Росії у зовнішніх стосунках. Проте ні того, ні іншого ми не бачимо. Проблема Росії -- глобальна. Підтримкою могли б бути спільні з іншими країнами проекти і програми, в яких кошти Росії під дуже точним контролем не просто вкладали б в конкретні цілі.

Щодо тиску, а я говорю не про військові загрози, а про те, що цивілізований світ має проявляти прискіпливу і ретельну увагу до тих проблем, про які ми говорили на початку: проблеми прав людини, війни в Чечні, до таких справ як процес Ходорковського, процесів позбавлення засобів масової інформації незалежності і свободи, судової реформації і схожих інших речей.

-- Після Помаранчевої революції Росія втратила Україну... Перед цим втратила Грузію... Як це вплинуло на Росію?

-- Росія злякалася Помаранчевої революції. Але це не дестабілізувало Росію. До схожих революцій Росія поки що не готова, але цілком можливо, що Кремль боїться не даремно, бо такий приклад буває заразним.









» 
Хусейн зізнався
Уляна ІВАШКІВ
 
ХусейнКолишній лідер Іраку Саддам Хусейн зізнався у злочинах, скоєних під час свого перебування при владі.

Про це на державному іракському телебаченні заявив нинішній президент Іраку Джаляль Талабані, який стверджує, що отримав це повідомлення від судді, який провадить слідче розслідування зі справи Саддама Хусейна, -- передає ВВС. За словами Талабані, Хусейн зізнався у тому, що віддавав накази про приведення в дію смертних вироків під час свого правління. Зокрема, екс-диктатор Іраку визнав, що віддав наказ про знищення більше 182 тисяч курдів у рамках військової кампанії "Анфал", яка поводилася у 1987-1988-х роках.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Кінець помаранчевої дружби 
  ·  Буняк на межі відставки 
Погляд
  ·  Стецьків хоче піти з дивідендами 
  ·  Економічна стабільність -- виконаний держбюджет 
  ·  Рибачук – держсекретар 
  ·  Максимов про корупцію 
  ·  Чи зростуть зарплати бюджетників? 
  ·  Перші результати "архівної справи" 
  ·  "ІНТЕРМАРКЕТ" -- кращий платник податків 
  ·  Прийди і скажи 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Піар на мільйонах 
  ·  Реставратори зачекають 
  ·  Гарячої води не буде 
  ·  Ющенко йде на Схід 
  ·  "Львівводоканал" відключає воду 
  ·  Говорять львів'яни 
  ·  У лікарнях поменшає місць 
  ·  Міськрада демократизується 
  ·  КОРОТКО 
Поступ з краю
  ·  В'ячеслав КОВАЛЬ: Ми зробили все, що могли 
  ·  Інвестиції Україну не люблять 
  ·  Безальтернативна демократія 
  ·  У перший клас з Ющенко 
  ·  Погана спадковість Тигипка 
  ·  Удар у відповідь 
Поступ у світі
  ·  Хусейн зізнався 
  ·  Сергій КОВАЛЬОВ: Сиуація з правами людини у Росії нагадує модель Радянського Сою 
post-Поступ
  ·  Потьомкіни Ющенка 
Інтерв'ю
  ·  Володимир МАЛІНКОВИЧ: Ющенко повинен поводитися як Президент, а не як лідер "Наш 
Влада
  ·  Фінансовий важковаговик 
  ·  Подруга сім'ї 
  ·  Завгосп-бізнесмен 
  ·  Особистий охоронець і міністр транспорту 
  ·  Хранителька вогнища 
  ·  Перший помічник Президента 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Здоров'я
  ·  Для боротьби з епідемією потрібна політична воля 
Наука
  ·  Кольорове диво природи 
Фор4Пост
  ·  Країною гуляє джаз 
Арт
  ·  Сашко ПОЛОЖИНСЬКИЙ: Синдром телевізора 
  ·  Володимир АР'ЄВ: Правда про колишній дитячий рай 
  ·  Дитячі кінопрем'єри вересня 
Постаті
  ·  Кайзер 
Спорт-Поступ
  ·  Наша доля -- в наших руках 
  ·  Фінальне дербі 
  ·  Повторення Wimbledon на US Open 
  ·  Назар Фірман: Шахи – це справа, на якій я знаюся найкраще 
  ·  Закономірність чи халява? 
Пост-Factum
  ·  Довкола Куликівської битви 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  ГОРОСКОП