Сьогодні, у п’ятницю 30 серпня, у Золотій залі музею етнографії (просп. Свободи 15) під час ррадиційних зустрічей “Асоціація”, які відбуваються підж егідою Асоціації українських письмеників, зійдуться в інтелектуальній бесіді знаний організатор сучасного літературного життя віктор Неборак та поет і громадський діяч Роман Мар’янович Лубківський. Початок зустрічі о 17 годині.
»
ГАСТРОЛІ
Літо з фестивалями
Ланцут – невеличке, типово європейське містечко, яких у Польщі багато. Із традиційної площею Ринок і кількома дотичними до неї вуличками гарних двоповерхових будиночків. То й усе... Але львів’ян Ланцут може здивувати тим, що влітку в ньому вирує активне культурне життя, яке приваблює багато туристів. І в першу чергу вони їдуть поглянути на відомий палац у Ланцуті, що нагадує такий собі малий Версаль і є прекрасним зразком замкового та паркового будівництва. Парк довкола палацу – із безліччю фонтанів, стежечок, цікавих дерев. Його охайна територія – повчальний приклад для Львова, бо в нас, на жаль, таких об’єктів іще немає, а якщо якісь замки збереглися, то потрібні величезні зусилля музейників, щоб підняти їх зі страшної руїни. Однак мета візиту львів’ян до Ланцута була не туристичною, а професійною. І “Віртуози Львова”, і хор “Глорія” їхали на традиційні “Ланцутські музичні вечори”, які відбуваються з кінця серпня протягом вересня і приурочені до Днів міста Ланцута, які також тривають не один день, а цілу декаду на початку вересня, і поволі переходять у джазовий фестиваль. Отож, у Ланцуті, як і в цілій Європі, влітку мешканці не нудяться, забавляючись на розмаїтих мистецьких імпрезах, які відбуваються під патронатом міського голови.
Журнал “Четвер” продовжує вражати. Зрештою, це його кредо. Вражає не лише послідовністю появи своїх чисел (після дерешівського 13 числа з’явилось не менш шкільне 15-те, а лиш тепер – довгоочікуване 14-те). Вражає “Четвер” також своїми текстами та візіями. Якщо №№ 13 і 15 стояли на твердих позиціях андеграунду й епатажу, то число 14-те виявило тенденції до просування часопису в бік поважних “товстих” журналів (четверговий вік і досвід це дозволяють).
Чотирнадцяте число часопису виключає будь-які посередності, будь-яких початківців, самі лиш аси.
Їх двоє – Аксінін і Діброва. Обидва сформувались як митці у 70-80 рр. Обидва досягнули досконалості на своїх нивах творчості (перший – у графіці, другий – у письменстві). Обидва, немов будди, далекі тепер від страждань: перший – від земних, другий – від українських. Але попри ряд схожостей, також достатньо відмінностей. Володимир Діброва у “Четвергу” представлений здебільшого творами, писаними в 90-ті в Америці. Читач знайде тут лиш кілька з “часів Аксініна”.
