BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Репортаж у Поступі.    Львівські обсервації.    Тема.    Постать.    Наука.    ПопАрт-Поступ.    Медицина.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
1 вересня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors
Двухтактный подвесной лодочный мотор yamaha.
Купол
Львів
  18:14 23-03-2017 -   Зі Львова розпочали вивозити сміття  
  17:8 23-03-2017 -   На Львівщині шахраї видурили в жінки 15 тис. грн  
  16:8 23-03-2017 -   У львів’янина вилучили майже дві сотні наркотаблеток  
  16:6 23-03-2017 -   На Львівщині на городі виявили яму з нафтою  
  15:57 23-03-2017 -   Львівській музичній школі № 6 присвоєно ім’я Богдана-Юрія Янівського  
Україна
  18:15 23-03-2017 -   Вбивця Вороненкова помер - ЗМІ  
  17:6 23-03-2017 -   Площа пожежі на складах у Балаклії збільшилася  
  16:4 23-03-2017 -   ГПУ: Охорону екс-думівця Пономарьова посилять  
  16:3 23-03-2017 -   З України намагалися вивезти левеня, заховане у папугах  
  15:59 23-03-2017 -   Порошенко звинуватив Росію у вбивстві Вороненкова  
Світ
  18:17 23-03-2017 -   У Бельгії запобігли теракту за британським сценарієм  
  16:0 23-03-2017 -   ІДІЛ узяла відповідальність за теракт у Лондоні  
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Репортаж у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Щоденник пілігрима
Валентин КОНЦЕВИЧ
 
Півтора тижні тому майже вся молодь Європи зібралася разом на XX Світові дні молоді, кульмінацією яких стала меса за участі Папи Бенедикта ХVІ Ратцинґера (в народі Бене чи Папа Ратці) на Марієнфельді, у передмісті Кьольна. Офіційно участь у ній брало 850 тисяч паломників, 160 націй світу. Неофіційно -- понад мільйон.

Прощавай, Львове...

І виїзд, і повернення до Львова супроводжували скандали. А все через нашу неорганізованість. Прикро, що за неї ще й беруть гроші.

Виїхали ми не о 8.00, як було заплановано, а лише в обід, коли наші організатори з бюро "Прочани" нарешті домовилися із держслужбовцями з ЛОДА про "зелений коридор". У польському автобусі Vanhool, щось на кшталт нашого "Ікаруса", яким ми подорожували, окрім львів'ян, у Німеччину їхала молодь з Дніпропетровська та Києва. Плата за участь у Світовому дні молоді становила від 250 євро та більше з особи (як хто домовився). Наприклад, дніпропетровці платили 350 євро + 150 грн із особи... Таких було чотири автобуси.

Я подорожував у складі групи громадської молодіжної організації "Дойче Югенд", членом якої я є. До Мостиськи -- Медики ми їхали дві години. Зі "зеленим коридором" кордон перетнули лише після сьомої години ввечері. На кордоні півкілометрові черги. Був час поспостерігати за роботою контрабандистів на пішому переході.

Бальзам та Вісла

Приблизно о першій ночі ми доїхали до Кракова. Чесно кажучи, ніхто не пошкодував, що ми потрапили сюди вночі. Старовинні вулички, ліхтарі, костели, Вавель на Віслі... І лише одна година на самоорганізовану екскурсію з опівнічною кавою в "Макдональдсі", ковток львівського бальзаму "Дністер", щоб зігрітися на березі Вісли...

Аби заощадити гроші організаторів, польські водії везли нас не автобаном, а сільськими дорогами зі середньою швидкістю 50 км на годину. А на запитання, чому ми так довго їдемо і чи тут усі такі дороги, водій відповідав: "У Польщі автобану немає". Безкоштовного і справді немає, але більше ніж добу перебувати в автобусі, і то лише до польсько-німецького кордону, -- це теж, м'яко кажучи, недобре, тим паче з огляду на заплачені гроші...

До того ж час "розтягували" зупинки "для туалету". Для цього автобус зупинявся на 1-2,5 години переважно на паркінґах для далекобійників та заправках, де є безкоштовні туалети. Можете уявити собі чергу з 200 осіб (чотирьох автобусів) до туалету.

Приємно вражає, що на будь-якій, навіть маленькій заправці, окрім палива, можна купити щось перекусити та попити, а також автомобільну мапу (Польщі, Східної Європи, Німеччини, Італії тощо) і за ціною не вищою, аніж у книжковому магазині в місті.

Зустріч на Ельбі

Ранок ми зустріли на польсько-німецькому кордоні Zgorzelec -- G?rlitz, який перетнули досить швидко. Ранкова кава обійшлася за львівськими розцінками досить дорого -- 2 євро, та ще й була неміцною.

Наступна наша зупинка -- Дрезден. Тут ми були вісім годин, аби виспалися водії. Наш автобус зачинили до 23.00, ми взяли все необхідне на півдня на плечі і рушили вперед. Отож підготовка до життя паломників по-справжньому розпочалася саме в цьому дивовижному німецькому місті.

Назва цього населеного пункту походить від давньосербського Drezane, що означає "той, який живе у лісі". Місто засноване орієнтовно 1206 року і тривалий час було столицею землі Саксонія. Під час Другої світової війни Дрезден майже повністю знищило бомбардування союзників, але, як розповідає меморіальна дошка, силами німців-робітників та переможців (військового контингенту СРСР) буквально вдалося по камінчику, причому за досить короткий термін -- 20 років, відбудувати це барокове місто. До падіння Берлінської стіни Дрезден був одним із промислових гігантів Східної Німеччини, після падіння стіни почалася масова міґрація зі Сходу на Захід, і промисловість занепала. Головний дохід місто отримує від туристів.

Дрезден -- місто митців, до того ж митців-державотворців. Розповідають, що один із найвідоміших курфюрстів Авґуст Сильний свого часу витратив майже всю скарбницю землі Саксонія (князівства) на створення архітектурних ансамблів, а саме (Frauenkirche), das Japanische Palais (японський палац) та князівського палацу Zwinger, у якому міститься всесвітньо відома картинна галерея. Тут найвідомішими експонатами є "Сікстинська Мадонна" Рафаеля та збройна палата. Задоволення відвідати цю експозицію для українського туриста недешеве -- шість євро з особи. Неможливо не звернути уваги на Residenzschloss -- резиденцію курфюрстів, одна зі зовнішніх стін якої викладена порцеляновою мозаїкою, на якій зображені всі курфюрсти.

Архітектор Ґотфрід Земпер, котрий спроектував Semperoper (Дрезденську оперу) та Zwinger, створив ще одне чудо світу -- Dankbrunnen (Фонтан подяки) на гроші багатого міщанина, який вирішив побудувати водограй на знак подяки святим за те, що вони вберегли місто від епідемії холери. У центрі фонтану височіє 18-ти метрова готична вежа, а по краях розташовані фігури святих, які мали стосунок до води, зокрема Івана Хрестителя.

...Два вагони...

Із Дрездена через землю Th?ringen ми попрямували у Західну Німеччину, в землю Hessen. Тут для нас рідним домом майже на тиждень мало стати маленьке містечко Flieden, недалеко від досить відомого барокового міста Fulda. 52 години в дорозі давалися взнаки, і хотілося тільки прийняти душ, а потім опинитися у нормальному ліжку. Проте того дня наші мандри ще не закінчилися.

Паломників розселяли у всіх селах довкола Fulda, і автобус мав нас висадити в домовленому перед від'їздом місті Flieden, але наші організатори вирішили змінити маршрут (тобто їм стало у Flieden не по дорозі). Здоровий глузд, щоправда, був у польського водія, котрий, розуміючи, що автобус уже поїхав в іншому напрямку, зголосився нас підвезти до вокзалу, а не просто зсадити біля виїзду з автобану. В містечку Amsfeld ми сіли на потяг до Fulda, а потім до Flieden. Поїзд складався із двох вагонів, чистих, зручних. Однак малолюдних, мабуть, через те, що це провінція. Ціна квитка на п'ять осіб -- 25 євро, ним можна подорожувати залізницею по всій землі Hessen упродовж однієї доби. Переважно німецькі сім'ї купують собі місячний сімейний квиток на п'ять осіб. Ціна такого документа варіюється від 20 до 180 євро залежно від кількості осіб 1-5-10 та від сполучення (довжини перевезення в межах району, землі тощо).

У Flieden нас надзвичайно привітно зустріла сторона, яка приймала. Отож нас відвезли на машинах у місцеву парафію, де родини розібрали по домівках по дві-три особи. Ми отримали майже весь 3-й поверх особняка, в якому жила багатодітна сім'я -- двоє батьків та чотири дитини.

Усі ми браття у Христі

Flieden є типовим маленьким містечком, багатим західнонімецьким селом. Місцеві жінки або домогосподарки, або переважно працюють у соціальній сфері, торгівлі. Чоловіки здебільшого зайняті у виробництвах, що розташовані неподалік, та будівництві -- повз Flieden будують автобан до міста Frankfurt-am-Mаin (Франкфурт-на-Майні).

Усі місцеві родини живуть у релігійному світі та злагоді, ходять до церкви незалежно від конфесії, бо частина з них протестанти, а частина -- католики. У Flieden церква одна -- католицька. Наша господиня та двоє її синів співають і грають на гітарах у церковному хорі.

Запам'яталась одна година зовсім іншої, порівняно з нашою, Служби Божої. У нас є лише молитви, а тут спів церковного хору супроводжує орган Yamaha та ще пританцьовки, і все у дружній, але ненав'язливій атмосфері. У нас наприкінці служби не тиснуть рук, бажаючи миру...

Спільна молитва і спільний стіл

Загалом у провінції Hessen досить цікавий устрій -- щось на зразок комун. Мешканців об'єднує не тільки церква, в якій вони реалізовують себе (тобто діє принцип церква для людей, а не люди для церкви), а й, наприклад, пожежна частина. Держава виділяє комуні (місцевому бюджету, бургомістру) гроші, а вже вона закуповує обладнання для пожежної станції та пожежні машини. Пожежники -- самі мешканці, котрі після роботи проходять спеціальні курси. Така система гуртує людей.

Система не залишає "за бортом" і інвалідів, а навпаки, допомагає їм стати соціально адаптованими. Для них будують соціальні будинки, є магазини, в яких продаються товари, зроблені їхніми руками. Також про турботу держави свідчать туалети для інвалідів на кожній автозаправці та занижений рівень підлоги транспорту для зручності цієї категорії населення...

Типовий німецький сніданок

Є така істина: не хлібом єдиним сита людина. Справді, вражень було багатенько, і щодня ставало все цікавіше, чого не скажеш про їжу. На сніданок німці (принаймні в тих сім'ях, де я гостював) споживають тости з арахісовим маслом, ковбасами, домашній йогурт із мюслями, сир із пліснявою. Те саме на вечерю, а на обід або варена/смажена картопля зі салатом та м'ясною підливою, або макарони зі шпинатом. Але це якщо є час. Зупу вдалося скоштувати лише один раз, і то приготовлену з пакетика.

Серед напоїв популярним є Schorle -- сік, розведений сильно газованою мінералкою. З нагоди свята або коли хтось завітає у гості господарі пригощають пивом або вином.

У коріння європейського християнства

Гуляючи після служби містом, натрапили на "міжнародну милю" неподалік від залізничного вокзалу. Вздовж вулиці, аж до самого вокзалу, стояли стенди та щити (білборди) з інформацією про країни-учасниці Світового дня молоді. Український стенд був порожнім, і це після того, як ми неодноразово зустрічали співвітчизників на вулицях цього міста. Українці розповідали нам, що їм не пощастило з житлом -- вони спали в спортзалах, багато кого організатори не попередили про те, що треба взяти зі собою спальники, а також про проблеми із харчуванням. Щобільше, організатори їм влаштували день соціальної праці, коли вони у Франкфуртському зоопарку прибирали за тваринами. Звісно, що безкоштовно.

Побідкалися наші і далі пішли, а на душі осад, за державу образливо, за відсутність ґонору, який є в сусідів: поляків, німців...

Російський квартал

У Кьольн ми їхали вже не з львівськими організаторами, а з лівійцями, із якими ще в Flieden та Fulda подружилися. В автобусі обмінювалися піснями, гімнами, грошовими одиницями...

Кьольн зустрів нас похмурою погодою та натовпом темпераментних італійців, які всюди співали та танцювали. Отримавши в реєстрації паспорти паломників та інформацію про місце розташування нашої парафії, ми вирушили на пошуки. Паспорт паломника, який коштував 100 євро, давав можливість безкоштовно їздити потягами економ-класу та всіма видами міського транспорту всією територією єпископства Кьольн. Крім паспорта, кожен паломник отримав квитки на харчування, мапу Кьольна, брошури з інформацією та рюкзак. Щодо церков, то тільки чотири церкви в Кьольні правили службу українською мовою. Паломників же з України в Кьольні та Дюссельдорфі було майже дві тисячі. Точної ж цифри назвати, мабуть, ніхто б не зміг, позаяк багато хто, судячи з розмов, добирався автостопом.

Наша парафія містилася на Pariser Platz у кварталі Chorweiler, де живуть переважно еміґранти з колишніх республік СРСР та турки. Щойно ми вийшли з метро, відразу ж зустріли екс-одесита, котрий запитав, що ми тут робимо, доволі цікаво: "Шо, ребята, на пахана прієхалі посмотрєть? Ви ж православниє". Дізнавшися, що ми все ж таки переважно греко-католики і взагалі..., він промовив "пардон" і пішов.

Кьольнський дім

Кьольн, заснований ще римлянами, -- європейський центр католицизму. В середньовіччі тут нараховували понад 300 храмів. Місто, яке німці називають Північним Римом, є місцем постійного паломництва вірних, насамперед через готичний собор. Повністю собор можна сфотографувати лише з повітря, що свідчить про його величезні розміри. Заввишки споруда 153 метри, а її будівництво тривало 600 років. Але не тільки це приваблює паломників. Справа в тім, що у XII столітті в Кьольн було перенесено мощі трьох волхвів -- трьох східних мудреців та королів: Каспара, Мельхіора і Балтазара, котрі, згідно з Біблією, побачили зірку у Вифлиємі. Про цю подію свідчить і сам герб Кьольна, на якому зображені три корони. У соборі мощі волхвів покояться в золотій раці.

Можна багато розповідати про численні храми, Музей шоколаду, найвужчий будинок Німеччини, старовинні та сучасні бронзові скульптури тощо, але краще це неймовірне місто відвідати самому і пересвідчитись у його красі на власні очі.

Ми ж скористали з послуг тимчасово безкоштовної залізниці і поїхали у Дюссердольф.

Пивна війна

Дюссельдорф, або, як його лагідно називають еміґранти, Дюссік, є індустріальною та мистецькою столицею землі Nordrhein-Westfalen. Тут народився відомий німецький поет Гейне. Місто було засноване 1288 року, про що свідчить модерновий бронзовий пам'ятник, який ілюструє фрагменти історії виникнення міста.

Складно не помітити оглядову вежу Rheinturm. Вночі вона світиться вогнями годинника Сейко. Ліфт піднімає вас на висоту 172,5 метра. Звідси видно все місто, яке вражає своєю красою. Під ногами, тобто біля вежі, модернова будівля парламенту землі Landtag та величний Рейн. Будинок збудовано за останнім криком архітектурної моди, його сходи являють собою водоспад.

Для шанувальників темного пива Дюссельдорф -- столиця. Я саме з таких, і кращого, аніж Schlosser Alt, ще не коштував. Але пиво водночас є і приводом для війни, щоправда, карнавальної. Мешканці Кьольна, ковтаючи свій світлий K?lsch, говорять, що в Дюссельдорфі п'ють не пиво, а чай, а уродженці Дюссельдорфа відповідають: кьольнці п'ють сечу віслюка, а не пиво.

Папа

За тиждень люди виснажилися. Темпераментні італійці, які, бачачи український прапор, кричали "Віва Чевченко" та "Віва Ющенко", втомились, і вже на нас не звертали уваги. Німці, котрі не дуже часто виходять на вулиці міста, з нетерпінням чекали від'їзду дорогих гостей.

Вилизаний до приїзду паломників Кьольн тоне у смітті, щоправда, в нас на великі свята буває гірше. У місті проїзд обмежений, а коли до Кьольнського собору кораблем приїхав Папа Бенедикт ХVІ, під'їзди до міста були перекриті, повсюди поліція, в автомобільних тунелях і підземних паркінґах тіснилися мобільні телевізійні станції. Виступ Папи можна було подивитися і в безпечніших, тобто на віддалених від собору вуличках через спеціально встановлені відеоекрани.

Телебачення показувало, що все досить гарно, насправді ж усі розмови точилися довкола впалого в аеропорту папського капелюха, зламаного на папському кораблі хреста та 19 постраждалих під час тисняви на вокзалі паломників. Крім того, від Папи багато хто вже на цій зустрічі очікував беатифікації Папи Івана Павла ІІ.

А попереду була кульмінація, власне Світовий день молоді на Марієнфельд.

Ніч у полі

Автобус довіз нас до роздоріжжя, і від нього розпочалася наша восьмикілометрова хресна хода до поля та наших секторів. Поле виявилося рівним і великим: якщо брати за мірило територію Скнилівського аеропорту, то його треба помножити на п'ять.

Наш сектор був зайнятий. Як виявилось, організатори планували, що люди не лежатимуть, а цілу добу стоятимуть. Ми знайшли собі місце поза секторами. Єдине, за що можна було хвилюватися, -- то це за погоду та їжу. Німці з погодою дали раду -- над Марієнфельд справді висіла хмара, але гелікоптери оббризкували її цілий день, і дощу так і не було.

З їжею поталанило менше -- її доводилося здобувати. Виглядало це так: під'їжджала машина, волонтери вивантажували на піддоні коробки з їжею (в коробці були консерви, сік, йогурт, ковбаски) і спочатку видавали її за харчовими талонами, коли ж натовп збільшувався, волонтери видавали їжу вже без талонів, по три коробки на руки. Коли натовп починав тиснути, то вони кричали, що їжі більше немає і тікали -- натовп буквально змітав нероздані харчі. Ще серед вад організації можна назвати цілковиту відсутність безпеки -- чинника, який після терактів у Європі хвилював усіх без винятку. Сюди можна було пронести що завгодно. Взагалі ж враження хороші, хоч із присмаком екстріму: пройдений чималий шлях, туристична вечеря, служба, яку проводить сам Папа під спів голосів паломників 160 національностей, сон у спальнику під відкритим небом...

Я їду додому...

У день від'їзду не обійшлося без скандалу, знову ж таки з нашими львівськими організаторами. Ледь було не поїхали без дніпропетровських. Керівник автобусу, давши водію вказівку рушати, на наше запитання: "А як же 11 дівчат із Дніпропетровська?", відповіла: то не ваша справа, до того ж їм пояснили, як добратися. До уваги, щоправда, не взяли той факт, що Марієнфельд мав декілька виходів і якщо керівник групи відривається від групи ще на полі, не давши навіть свого номеру мобільного телефону про всяк випадок, то віднайти групу на неформальному паркінґу на одному з виїздів із Кьольна стає просто нереально. На щастя, дніпропетровці зателефонували нам на мобільний і повідомили: вонм заблудились і за допомогою поліції намагаються знайти пункт від'їзду. За півгодини керівник автобусу змінила свою думку і сказала нам: "Без них ніхто не поїде". Ця ситуація стала ще одним прикладом того, що мовчати ніколи не потрібно, бо в схожій ситуації може опинитися кожен. І тоді, ймовірно, за такої організації автобус поїде додому без тебе. Скажіть, коли ми з такими людьми збудуємо європейську Україну?

На українсько-польському кордоні ми стояли знову півдня, а по радіо співав Славко Вакарчук "Я їду додому, до рідного дому...".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Золота п'ятка Шевченка 
  ·  Таксисти страйкуватимуть 
  ·  Революція в портфелі 
  ·  Свято першого дзвоника 
  ·  Літо подарує нам ще тиждень 
Погляд
  ·  Чого чекати від Росії 
  ·  США рахують втрати 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Долар знову дешевшає 
  ·  Справу викрадених дітей поновлять 
Поступ у Львові
  ·  Злочин проти майбутнього 
  ·  Ветеринари вперлися рогом 
  ·  Дитсадок -- продати, дітей -- на вулицю 
  ·  Закінчився синод єпископів УГКЦ 
  ·  Аварій не поменшало 
  ·  Курсантів стане менше 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Місяць без води 
  ·  Інноваційне витісняє традиційне 
Поступ з краю
  ·  Олег СОСКІН: В Україні буде диктатура 
  ·  Терьохін хоче ревальвації 
  ·  Генпрокурор плутає карти 
  ·  Парламентський прогноз: "Осінь 2005" 
Поступ у світі
  ·  У Беслані досі шукають правду 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Дмитро ДЕМ'ЯНЮК: Головний критерій успіху -- оплески 
  ·  Прикраса чемпіона 
  ·  Стратегічна хитрість не спрацювала 
  ·  Батько не допоміг 
Репортаж у Поступі
  ·  Щоденник пілігрима 
Львівські обсервації
  ·  Кожній морді місце у списку 
Тема
  ·  На старті 
  ·  Чи стане маршалом син генерала? 
Постать
  ·  Винахідник "човнів, які літають" 
Наука
  ·  Сонце: альтернативна енергія 
  ·  Безпечна атомна енергія 
ПопАрт-Поступ
  ·  Таїсія ПОВАЛІЙ: Потрібні ліки від хамів і дурнів 
  ·  Богдан БЕНЮК: Хочу зіграти Наполеона 
  ·  "Секс"? Знову на екранах 
  ·  Уельбек порушив останні табу 
Медицина
  ·  Медична страховка 
Пост-Faktum
  ·  Візит Найяснішого цісаря 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  КАЛЕНДАР