BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Тенденції Поступу.    Арт-Поступ.    Пост-Factum.    КУПОЛ-Львів.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 серпня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ГАСТРОЛІ

___________________________________________________________________________

Літо з фестивалями
 
Ланцут – невеличке, типово європейське містечко, яких у Польщі багато. Із традиційної площею Ринок і кількома дотичними до неї вуличками гарних двоповерхових будиночків. То й усе... Але львів’ян Ланцут може здивувати тим, що влітку в ньому вирує активне культурне життя, яке приваблює багато туристів. І в першу чергу вони їдуть поглянути на відомий палац у Ланцуті, що нагадує такий собі малий Версаль і є прекрасним зразком замкового та паркового будівництва. Парк довкола палацу – із безліччю фонтанів, стежечок, цікавих дерев. Його охайна територія – повчальний приклад для Львова, бо в нас, на жаль, таких об’єктів іще немає, а якщо якісь замки збереглися, то потрібні величезні зусилля музейників, щоб підняти їх зі страшної руїни. Однак мета візиту львів’ян до Ланцута була не туристичною, а професійною. І “Віртуози Львова”, і хор “Глорія” їхали на традиційні “Ланцутські музичні вечори”, які відбуваються з кінця серпня протягом вересня і приурочені до Днів міста Ланцута, які також тривають не один день, а цілу декаду на початку вересня, і поволі переходять у джазовий фестиваль. Отож, у Ланцуті, як і в цілій Європі, влітку мешканці не нудяться, забавляючись на розмаїтих мистецьких імпрезах, які відбуваються під патронатом міського голови.


У Львові, хоч він і є великим туристичним містом (а не таким маленьким, як скажімо, той же Ланцут), ситуація, на превелику ганьбу мерії, зовсім не європейська. Улітку в нас – “мертвий сезон”, усі – у відпустках. На естрадах – музичний штиль, хіба якимсь одиноким вітрилом майне вряди-годи благенька афішка. І туристи, які щодень пачками прибувають до Львова, просто змушені вештатися містом, попиваючи кока-колу, пиво чи каву, у кращому випадку –приречені ввечері слухати сумнівну музику під стіною на проспекті Свободи. Відповідно, нашим музикантам за такої організації у Львові літнього культурного життя доводиться вирушати в мандри фестивалями сусідньої країни. Благо, що недалекий світ. І що ми маємо чим його зацікавити.

Про те, чим саме і як це відбувається, – у розмові із мистецьким керівником і диригентом львівського камерного хору “Глорія” Володимиром СИВОХОПОМ, якому під час цих гастролей довелося диригувати і камерним оркестром “Віртуози Львова”


– Маестро, чим поляків так могла зацікавити представлена вами програма, що вони аж спеціально приїжджали на концерт з інших міст?

– Справді, як з’ясувалося вже після концерту, нас приїхали послухати музиканти з Любліна – це не так далеко від Ланцута. Програма, на мою думку (зрештою, я більшою мірою будував її), приваблювала не так протиставленням, як поєднанням двох церковних традицій. Тобто концерт так і називався “Музика ораторійна”, він поєднував дві традиції: українську (старовинну та сучасну) і західну.

– Якими творами була представлена українська?

– У першому відділі хор a kapella співав розгорнуту композицію Йоганна Себастьяна Баха Мотет III Jesu, Meine Freude, потім хоровий концерт Дмитра Бортнянського та хорові псалми Михайла Вербицького.

– Чи не надто різностильово?

– Як виявилося, все це було в одному стилістичному руслі. Оскільки хоч Бортнянського ми називаємо раннім класиком, але все-таки він дуже багато творив і в дусі бароко, однак бароко західного, адже там здобував освіту. Тобто вимальовувалася лінія: Бах, Бортнянський, а після того – найкраща композиція Вербицького, якого ми, галичани, називаємо епігоном Бортнянського тільки через те, що він вчився в нього, але не як в українського композитора, а як майстра західного письма. Тобто програма була дуже логічною, і твори прекрасно в’язалися поміж собою.

– А як же оркестр?

– “Віртуози Львова” взяли на себе невеличку інструментальну перебивку між акапельною частиною й ораторійною. Концертмейстер Володимир Дуда підготував фрагменти з “Лютневих табулатур” в опрацюванні Мирослава Скорика. Знову ж таки, було дотримано лінії: табулатури, які зберігалися у Львові, також тяжіли до західної манери письма. Кульмінацією концерту стало поєднання оркестру, хору й солістки, коли було виконано твір сучасного українського майстра Мирослава Скорика “Псалом і Молитва” в опрацюванні для оркестру.

– Ми до того у Львові знали версію акапельну...

– А зараз це існує в авторську опрацюванні для оркестру, хору і солістки. А після цього – “Магніфікат” Вівальді!

– Це ж яке зіставлення епох?!

– Однак воно вдало дуже поєднувалося, тому що у творі Скорика така відкрита випукла традиція... З одного боку, це сучасний Скорик – з його експресією, насиченими гармоніями, але з іншого – в мелодиці і солістки, і, зокрема, хору були старі традиційні галицькі наспіви “Святий Боже, помилуй мене”. Це те, що Скорик брав десь інтуїтивно від наших праджерел. І після того – перехід до Вівальді, де вже традиційні григоріанські наспіви. Так от, та ж сама солістка, яка Скорика співала дуже натхненно й експресивно – в щирому українському стилі, раптом змогла переключитися на таке італійське бароко, на такого грайливого Вівальді, що це не могло не дивувати. Хоча слухачів найбільше зворушили заключні частини цього “Магніфікату” – “Слава Отцю, слава Сину...”.
Та аж так, що після останнього заключного “Амен” публіка встала і довго вітала нас оваціями.

– Із публікою зрозуміло, а чи відповідною була обстановка концерту?

– Безперечно. “Ланцутські музичні вечори” відбуваються у їхній катедрі - Фарному костелі.
Прекрасний костел, дуже великий, з чудовою акустикою, з якою нам було навіть важко справитися, тому що репетиції як такої не було. Але допомагало те, що в залі було багато людей. Там велика кількість місць, але на нашому концерті, який був призначений одразу ж після Служби Божої, костел був переповнений. Після концерту дирекція фестивалю і настоятель костелу висловили нам персональні подяки і пояснили, що саме ця імпреза – єдина в усій програмі була такою масштабною. Усі їхні зусилля були спрямовані на цей концерт, оскільки інші передбачалися камерними: кілька органних концертів, оскільки там є прекрасний орган, і кілька виступів місцевих музикантів – камерного оркестру з Любліна, солістів із Кракова.

– Отже, якщо самі ці Дні музики є камерного спрямування, тим більше приємно, що на ваш концерт лягало таке ідейне навантаження і що воно добре було сприйняте публікою...

– Від себе можу сказати, що також отримав велику сатисфакцію від співпраці із львівськими колективами. Один – мій рідний, а з “Віртуозами Львова” виступаю вже вдруге. І відчуваю, що в обох колективів є добра потенція. Мені імпонувала гнучкість музикантів, завдяки якій досягалися на концерті суто мистецькі моменти – від якогось такого притишеного потойбічного піанісимо в спокійних частинах “Магніфікату” до драматичних спалахів великої емоційної напруги у “Псалмі” Скорика – “Помилуй мене, Боже”, а потім “О Боже...” – таке велике зітхання.

– Як шкода, що не часто є можливість показувати такі речі у Львові.

– То не через те, що ми не хочемо, а більше через те, що цього ніхто не просить. Усе-таки організатори цих “Ланцутських вечорів музики” забезпечили всі умови для концерту, і сам директор міського будинку культури в Ланцуті опікувався ним разом із Музичним товариством. Це приємно, що в такому маленькому містечку є Музичне товариство, яке прагне до повноцінного музичного життя. І їхні ініціативи підтримує мерія з бюджету Ланцута.

– А як ви отримали запрошення?

– Воно надійшло на Львівську філармонію. У нас на фестивалі “Віртуози” були польські виконавці, які безпосередньо пов’язані з Ланцутом, а окрім того, вони мають контакти із Сергієм Івановичем Бурком. Тобто в запрошенні до Ланцута львівських музикантів наперед було обумовлено, що приїде оркестр і хор з розгорнутою програмою. І за те, що їхні музиканти в нас отримали якусь творчу сатисфакцію, то польська сторона відповіла сторицею, тому що прийняти 40 осіб – це непросто зараз і в Польщі.

– А хто диригував оркестром?

– За кілька днів до поїздки з’ясувалося, що маестро Бурко не може поїхати, і мені концертмейстер оркестру запропонував диригувати “Магніфікатом” і творами Скорика. А оркестровий фрагмент музиканти грали без диригента, традиційно Володимир Дуда давав вступ.

– Які враження залишила співпраця із солісткою?

– Для мене самого було великим здивуванням її робота на концерті. Колись ми знали Віталію Голубничу як Віталію Микулку, яка ще на початку своєї кар’єри брала участь у наших спілчанських заходах. Але потім у її творчій біографії була певна пауза, пов’язана з народженням дітей.
Нещодавно Віталія знову почала працювати як солістка філармонії. І хоч я трохи скептично і критично ставлюся до нашого цеху, буквально після години занять із нею зрозумів, що це дуже талановита співачка, яка має не тільки гарний голос – він у неї ще й надзвичайно гнучкий. І ця її здатність – внутрішньо перебудовуватися з однієї музики на іншу, з одного стилю – на інший – дала свій результат не на репетиціях, а вже у Польщі, коли після “Магніфікату” відзначили прекрасне виконання арій у властивій італійській манері. Вони були виконані і легко, і темпово, і характерно. Саме цим Віталія мене й привабила – своєю здатністю артистично підходити до музики.
Тобто не показувати тільки свій голос і його природні можливості, а насамперед показувати музику.
Бо моїм кредо як виконавця є показувати музику такою, якою вона має бути стилістично, як її задумав композитор, а не показувати себе: от я маю тільки таку школу – і тільки так має бути.

– Ви продовжите співпрацю з Віталією Голубничою?

– Сподіваюся, оскільки подальших задумів у мене є багато – щодо великих полотен Баха і Моцарта, а добрі солісти для таких масштабних творів завжди потрібні.

– А чим костельна акустика видалася складною?

– З одного боку, там дуже великий поголос, майже як у нашому Органному залі. Усі ми знаємо складну хвилеподібну акустику в Органному залі, коли звук може так закрутитися, що в різних місцях його буде чутно по-різному. На щастя, у тому костелі, який є набагато довшим і вищим, звук іде рівно. Але проблема була в тому, що саме розташування виявилося таким, що хор від диригента стояв далеко. Оркестр також був розкиданий, тобто контакт відбувався на віддалі. Звучання в самому хорі й оркестрі було зовсім іншим, ніж це чув диригент. Тобто я був разом із залом і чув уже готове звучання. Усе було дуже добре, гармонійно, все зливалося, але самі музиканти говорили, що в тому середовищі, де вони були, звук утікав. Та відстань, яка була між нами, створювала певну напруженість. Тому енергетично витримати цей концерт було дуже важко. Кожен рух, кожна доля для такої кількості музикантів мала бути виваженою, обережною і вчасною.

– Але все ж ви з цим з успішно впоралися. А якими були відгуки професіоналів одразу після концерту?

– Вони підходили, показували свою партитуру. І виявилося, що ми маємо партитуру з іншою версією “Магніфікату”. Нам було приємно обговорити якісь абсолютно професійні музичні моменти. Вони наголошували, що це вартісне виконання і що Італія була б щаслива почути такого Вівальді. Отже, вважаю, що хору й оркестру це вдалося.

Розмовляла Марта ГАРТЕН









»  Четвер №14”
Діброва : Аксінін
Маркіян ФІЛЕВИЧ
 
Ой діброво, темний...

Т. Шевченко





Журнал “Четвер” продовжує вражати. Зрештою, це його кредо. Вражає не лише послідовністю появи своїх чисел (після дерешівського 13 числа з’явилось не менш шкільне 15-те, а лиш тепер – довгоочікуване 14-те). Вражає “Четвер” також своїми текстами та візіями. Якщо №№ 13 і 15 стояли на твердих позиціях андеграунду й епатажу, то число 14-те виявило тенденції до просування часопису в бік поважних “товстих” журналів (четверговий вік і досвід це дозволяють).



Чотирнадцяте число часопису виключає будь-які посередності, будь-яких початківців, самі лиш аси.

Їх двоє – Аксінін і Діброва. Обидва сформувались як митці у 70-80 рр. Обидва досягнули досконалості на своїх нивах творчості (перший – у графіці, другий – у письменстві). Обидва, немов будди, далекі тепер від страждань: перший – від земних, другий – від українських. Але попри ряд схожостей, також достатньо відмінностей. Володимир Діброва у “Четвергу” представлений здебільшого творами, писаними в 90-ті в Америці. Читач знайде тут лиш кілька з “часів Аксініна”.
Детальніше>>
» 
АРТ-АНОНС
 

Сьогодні, у п’ятницю 30 серпня, у Золотій залі музею етнографії (просп. Свободи 15) під час ррадиційних зустрічей “Асоціація”, які відбуваються підж егідою Асоціації українських письмеників, зійдуться в інтелектуальній бесіді знаний організатор сучасного літературного життя віктор Неборак та поет і громадський діяч Роман Мар’янович Лубківський. Початок зустрічі о 17 годині.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Динамо” виконало завдання 
  ·  Україна лідер навпаки 
Погляд
  ·  Ющенко пропонує Кучмі вибір 
  ·  Російська Федерація не може знайти собі місця у Львові 
Поступ у Львові
  ·  Люди на маргінесі життя 
  ·  Без води, тепла і газу 
  ·  Дрогобиччину позбавили голови 
  ·  Убивство через пиятику 
  ·  Кутаїсі” у Львові не буде 
  ·  Де, коли і які авто полюбляють крадії 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Чотири мінус один 
  ·  Кабмін – за українську книгу 
  ·  Міністерський старожил 
  ·  Україно-азербайджанське партнерство 
  ·  Федур звинувачує податківців у провокації 
  ·  У Бауера забрали одне крісло 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Північну Корею назвали лідером 
  ·  Європа “думає” про візи 
  ·  Російські спецагенти-мафіозі 
  ·  НОВИНИ ЗІ СВІТУ 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Тенденції Поступу
  ·  Страх як рушійна сила 
Арт-Поступ
  ·  Літо з фестивалями 
  ·  Діброва : Аксінін 
  ·  АРТ-АНОНС 
Пост-Factum
  ·  Погляд на нарiд галицький 
  ·  КАЛЕНДАР 
КУПОЛ-Львів
  ·  Козацький експрес зупиниться біля Яворова 
  ·  Львівське гутне скло в Музеї гетьманства 
  ·  Горять магазини, палають... 
  ·  Спільна сесія відбудеться 5 вересня? 
  ·  Бізнесмени обирають торгівлю 
  ·  Траурне віче 5 вересня