BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Дискусія у Поступі.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
31 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:56 26-04-2017 -   Курс гуманного ставлення до тварин запровадять в усіх школах Львова  
  14:52 26-04-2017 -   На вул. Городоцькій украли близько 20 щойно висаджених кущів спіреї  
  13:27 26-04-2017 -   Небайдужих закликають допомогти доньці учасника АТО  
  12:17 26-04-2017 -   Опалювальний сезон закінчено: тепло отримують 3 бюджетні установи  
  12:15 26-04-2017 -   Дитина-напівсирота з ДЦП просить допомоги на останню операцію  
Україна
  14:56 26-04-2017 -   На Тернопільщині працівниця колонії передала в’язню наркотики у каві  
  14:48 26-04-2017 -   У ГПУ розслідують замах на Януковича  
  12:50 26-04-2017 -   Посли ЄС підтримали безвіз для України  
  12:19 26-04-2017 -   Влітку в Чорнобильській зоні запустять сонячну електростанцію – міністр  
  11:1 26-04-2017 -   У мережі продають фальшиві відповіді на ЗНО 2017  
Світ
  14:50 26-04-2017 -   Єльцин збирався знести мавзолей Леніна - екс-прем'єр РФ  
  10:57 26-04-2017 -   У Бразилії індіанці обстріляли з лука поліцейських  
  10:36 26-04-2017 -   У Липецьку офіційно закрили фабрику Roshen  
  10:22 26-04-2017 -   Трамп погодився відкласти будівництво стіни на кордоні  
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Український Гемінґвей, борода із вати
Данка ЛИХОМАНКА
 
Минулого разу я уже писала про те, що член Правління Спілки письменників Володимир Палинський назвав нашу газету "жовтою", а мою публікацію "пасквілем і брудом". Але це ще не все. На прес-конференції, яка відбулася відразу після мого фейлетону, присвяченого новій Голові Спілки письменників Львівщини, п. Палинський звинуватив "Поступ" у тому, що газета навмисне шукає приводу для скандалу, і закликав присутніх журналістів засудити подібні публікації. Та ще й попередив, що сама спілка використає увесь свій вплив для того, щоб "Поступ" відчув, що із письменниками треба розмовляти коректно. Ой я страшно! Я аж спереживалася! Що ж то мене, бідолашну, чекає? Але минає уже другий місяць, а нам і досі ні холодно ні жарко. Так я й не дізналася, як виглядає коректна розмова. А тому буду говорити як умію.

На усі ці вибухи обурення ще раз культурно відповідаю: йдеш в літературу -- вдягай памперси. Бо вимога В. Палинського критикувати літературні твори лише на кухні, а не в газеті, викликає у мене зустрічну репліку: то й читайте свої твори на кухні, а не публікуйте друком. А якщо вже вирішили вийти в народ, то не дивуйтеся, що знайдеться хтось такий, кому ваші твори не сподобаються. Хіба тут є щось ненормальне? І що тут "жовтого"?

Але пригляньмося уважніше, що ж саме вивело з рівноваги В. Палинського. Я думаю найбільше обурення викликало те, що стосувалося його самого. Адже я дозволила собі покепкувати з того, що В. Палинський, за визначенням вселюблячої пані Якубовської, "схожий на Хемінгуея".

Це справді смішно, бо доробок цього літератора надто скромний, аби можна його порівнювати з дядьком Гемом. Від 1999 року, коли вийшла перша книжечка "Канцлер своєї величності", з'явилися лише дві збірки -- "Дзеркало" (2002) і "Єлена й антиквар" (2005) -- усі у видавництві, яке в літературних колах уже охрестили "видавництвом марґіналів". І справді, коло літераторів, які видаються у "Споломі" -- це автори малопомітні і невиразні, які не роблять жодної погоди в літературному житті. Останнім часом видавництво почало видавати кумедні мініатюрні книжечки, які на думку поліграфістів друкуються з паперових відходів, так званих обрізків. Збірки прози Палинського -- це книжечки малого формату, видрукувані слонячим шрифтом. Якщо б усю прозу львівського Гемінґвея видати в одній книжці стандартного формату нормальним шрифтом, то зайняла б вона не більше як 200 сторінок. Ось такий це львівський Гемінґвей у свій полудень віку.

Оповідання першої збірки, за винятком одного, повністю перейшли у наступну збірку, склавши більшу половину книжки. Навіщо це було робити, якщо перша збірка й досі не продалася, важко збагнути. Книжка, яка шість років перебуває у продажу -- це вже трагедія і повний абзац. Та, зрештою, і "Дзеркало" продається три роки і з не меншим успіхом. Чи можна вважати констатацію цього промовистого факту пасквілем і брудом?

Цікаво проаналізувати анотації до цих збірок. З першої і другої дізнаємось, що автор -- "знаний український письменник", з третьої -- це вже "відомий сучасний український письменник". Я не знаю, чи ще у якійсь книзі сучасного письменника видавництво уточнювало такий, на їхній погляд, суттєвий факт як "сучасний". Але, можливо, це тому, що у жодній книжечці не вказано року народження автора. Так ніби це була кокетка, яка соромиться свого бальзаківського віку. І щоб читач, не дай Боже, не подумав, що автор уже нас покинув, видавництво вирішило наголосити про його сучасність. Однак епітети "знаний" та "відомий" теж викликають здивування. Бо де конкретно "знаний" і "відомий"? В яких таких престижних антологіях представлена ця проза? Відповім: у жодній. Інтернет у стосунку до Палинського дуже скупий. Не чути також і про переклади його творів на інші мови. Жодної книги прози нема у відділі україністики наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. А найбільша загадка, яка мене мучить, -- чому ж твори "відомого" і "знаного" залежались на полицях? Скажімо, на книжках Любка Дереша, ба навіть Юрія Андруховича ніколи не пишеться ані "знаний", ані "відомий", ані "сучасний", а вони не залежуються. Парадокс?

З першої збірки ми дізнаємося, що Палинський "відомий також як есеїст, знавець та аналітик мистецтва", а з другої -- що його есеїстка є ще й "популярною серед читачів багатьох (?!) українських періодичних видань". У третій книзі -- це вже "популярний есеїст і публіцист, знавець та аналітик мистецтва". О-о, треба вміти себе подати, і пан Віктор із цим чудово справляється. Бо про його "популярність" як есеїста нам теж нічого не доводилося чути. А чи належать до мистецької аналітики настроєві етюдики про художників, я сильно сумніваюся. Що ж до "багатьох українських періодичних видань", то дуже хотілося б ознайомитися із цим вражаючим списком.

А далі з анотацій ми довідуємося про "майстерну прозу" в жанрі "химерного реалізму", яка обіцяє "вибагливому (!!!) читачеві миттєвості справжньої насолоди" ("Канцлер своєї величності"), і є "самобутнім зразком новітньої (!) магічно-химерної прози", бо ж "художня неповторність магічних світів... вимагає вдумливого (!) читання" ("Єлена і антиквіар").

"Коли визначають жанр Ваших творів, як "химерний реалізм", Ви погоджуєтеся?" -- кокетувала Надія Слободян на сторінках "Поступу". О, як мені захотілося дізнатися: хто, хто визначає? Де ті літературознавчі розвідки? Де ті критики, які розгледіли в оповіданнях Палинського гідного спадкоємця класиків химерної прози -- Валерія Шевчука, Володимира Дрозда, Юрія Щербака? А коли Надія Слободян поцікавилася, чи не можна визначити ці твори "як фентезі", пан Віктор категорично не погодився: "Думаю, цей підхід докорінно неправильний, тому, що фентезі все-таки значно легше чтиво". Цікаво, чим чтиво Палинського важче?

Ну, а контекст у якому виступає Палинський з волі Надії Слободян просто таки вражає, бо це і Борхес, і Кафка, і Маркес, і Гофман, і Гоголь, і Грін, і Булгаков, і Овідій, і навіть св. Іоанн. А вже сам Палинський без зайвої скромності приплітає до поважної компашки й Бруно Шульца, зараховуючи тим самим себе до елітарних письменників.

Але чому мені здається, що белетристика Палинського не потребує аж такого вдумливого читання і її заввиграшки можна читати в маршрутці? Нема там жодної "неповторності магічних світів" -- усе знайоме, неориґінальне і занудно-описове. Так, при читанні спливають імена окремих вищеперерахованих авторів, але тільки тому, що Палинський їх наслідує. Шкода тільки, що робить це поверхово і невправно.

Про свою співпрацю зі "Споломом" Палинський каже: "Після того, як розкуповують тираж, видавці вважають, що ринок не наситився, то можливі інші наклади". Цікаво! Оскільки усі три книжечки лежать собі спокійно у книгарнях, ринок Палинським не скоро насититься.

Але при тім, що книги його так зле розкуповуються, літератор корчить при поганій грі гарну міну: "видавцям доводиться чекати, коли я напишу наступну книжку". Але з такими темпами -- одна книжечка через кожні три роки -- видавцям світить банкрутство.

"Якщо оповідання Палинського спершу вам видадуться силоміць склепаними, не переймайтеся", -- втішає нас Богдан Чепурко у товариській рецензії ("Слові Просвіти", 5.05.2005 р.). Справді, їхня силуваність і штучність одразу ж впадають у вічі.

Інша товариська рецензія у "Книжнику-ревю" належить Лесі Демській-Будзуляк, яка на самому початку вже застерігає: "Не люблю писати рецензії на книжки друзів". І не треба любити, бо часом можна не стриматися і бовкнути зайве про свого "давнього приятеля". Мабуть, Леся неуважно прочитала анотації до книжок, де наголошувалося, що ці твори адресовані "вибагливому (!) читальнику" і "вимагають вдумливого (!) читання", і написала: "Оповідання можуть легко сприйматися й приносити задоволення будь-кому". Ай-я-яй! Будь-кому! Ну, це ж треба, яку свинюку товаришу по перу підсунула!

При читанні Палинського оскома не раз мене хапала за зуби. А причина була у мові творів. Занадто слабенько володіє автор цим найголовнішим інструментом письменника. Частенько трапляються неоковирні речення, або такі заяложені соцреалізмом фрази ("Бралося на вечір"), буйно колоситься бур'ян росіянізмів: пустир, неутолимо, гул, теплилась, зябко, особняк, покоробило, камин, оранжевий, лазурний, ржання, ключиця, співплемінник, штик-ніж, плащ-палатка, тим паче, "Присядьте!"... Автор і видавництво мають також своєрідне уявлення про граматику і пишуть "хто зна", "по тім" окремо. Подібні приклади можна множити. Але чи є сенс? Невміння володіти мовою, якою пишеш, нагадує спроби сісти за кермо, не вміючи їздити.

Неабиякий інтерес викликали у мене і еротичні сцени, де описується як "вони увійшли одне в одного", "обволікали одне одного і багаторазово входили одне в одного". Отут мені справді стало дуже цікаво. Одне в одного! А це ж як? Бо про те, як ВІН може увійти в НЕЇ, я уявляю, та що там -- вже навіть знаю, а от яким чином ВОНА -- в НЬОГО? І цікаво ЧИМ? І в ЩО? Я навіть не витримала і обдзвонила кількох своїх подруг, цікавлячись, чи не чули вони про що-небудь подібне. Може, я уже відстала від здобутків великого сексу? Але вони мене не розчарували. Ніхто не зміг собі уявити отого входження "одне в одного". А тому при перевиданні цих творів, які потребують вдумливого читання, прошу подати ілюстративний матеріал. Особливо це стосується наступної сцени:

"Потворні волосатики (українською мали б бути "волохатики", -- Д. Л.) на блискучих кулях без зайвих зволікань (!), ніби за чиєюсь командою, витягнули свої, на подив величенькі, чорнющі прутні (!) і з неприємним гелготінням (українською -- "ґелґотінням", -- Д. Л.) (як у диких гусей, але з домішками певної зловісної хрипоти) почали чимдуж поливати пожежу зверху, від чого полум'я спалахнуло з неймовірною силою".

Не менш апетитним виявилося і злягання "дивовижних, порослих шерстю, істот... Величезними прутнями, а той двома-трьома одразу (!), вони проникали одне в одного (!?) фантазійними (???) способами. Обливалися власною сечею та екскрементами, закочуючи очі та бризкаючи на все довкіл бурхливими потоками сперми". Смачного. Це справді химерно.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Мандат за квиток на футбол 
  ·  Уряд піде до школи 
  ·  Медведчука кличуть на допит 
Погляд
  ·  12 мільярдів від Тимошенко 
  ·  Точка депутатської чистоти 
  ·  Шевченко -- найкращий 
  ·  Сердечникам у Литву не можна 
  ·  350 гривень мінімуму 
  ·  Не стало найстаршої людини 
  ·  Українця засуджено до 18 років 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  ЛОДА -- Радзієвський, 1:1 
  ·  Таємниці Гицлівської гори 
  ·  Керівництво області піде до школи 
  ·  Депутати не хочуть недоторканності 
  ·  Над адмінреформою працюють 
  ·  Підприємці потребують "Самопомочі" 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Солодка отрута 
  ·  Боржники, чекайте гостей! 
  ·  Гряде богословський прорив 
Поступ з краю
  ·  Справа з багатьма невідомими 
  ·  "Сова" не дрімає 
  ·  Михайло ВОЛИНЕЦЬ: Приватизація вугільної галузі неминуча 
Поступ у світі
  ·  Найдорожчий ураган 
  ·  Розгадка смерті Діани 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Родичі Че Гевари захищають героя 
  ·  США намагалися підкупити сунітів 
  ·  Африканці Парижа гинуть у вогні 
  ·  Дорога нафта вдарила по Індонезії 
Спорт-Поступ
  ·  Молодим завжди у нас дорога 
  ·  Шахові війни на сцені 
  ·  Переможне повернення Ващука 
Дискусія у Поступі
  ·  Український Гемінґвей, борода із вати 
Пост-Faktum
  ·  Хом'ячок замість мотора 
  ·  Добра сварка для краси 
  ·  КАЛЕНДАР