BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Леґенди львівських євреїв.    ПопАрт-Поступ.    Поступ реляксу.    Літературний Поступ.    Поступ на канапі.    Історія у Поступі.    Стиль.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  13:59 17-10-2017 -   На Яворівщині розшукали бабусю, яка півтори доби блукала лісом  
  13:57 17-10-2017 -   На Львівщині судитимуть посадовця «Народної міліції ЛНР»  
  11:54 17-10-2017 -   У центрі Львова планують зробити безбар'єрну вулицю  
  11:49 17-10-2017 -   У Львові на маршрути виїхала половина автобусів  
  11:47 17-10-2017 -   Садовий доручив впорядкувати діяльність вуличних музикантів  
Україна
  13:53 17-10-2017 -   У Луганській області провели навчання снайперів  
  13:51 17-10-2017 -   Мінімальна пенсія для чорнобильців зросла на 11%  
  13:50 17-10-2017 -   Саакашвілі прибув на мітинг під Раду  
  11:57 17-10-2017 -   У Маріїнському парку перебувають військові 209-ї танкової бригади  
  11:56 17-10-2017 -   На Закарпатті буде додатковий вихідний день  
Світ
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  
  13:49 17-10-2017 -   Різ Візерспун заявила про домагання режисерів  
  11:38 17-10-2017 -   Двоє українців претендують на престижну шведську премію з літератури  
  10:59 17-10-2017 -   Лісові пожежі в Португалії та Іспанії забрали життя 39 людей  
  10:10 17-10-2017 -   90 відсотків депортованих із Польщі нелегальних працівників – українці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Леґенди львівських євреїв  » 

___________________________________________________________________________

Файфель шукає себе
Юрій ВИННИЧУК
 
Жив собі у Холмі хасид Файфель. О, то був такий хасид, що годі пошукати. Вбирав тільки обшмульганий каптан, який пахнув цибулею і тютюном, але зате на голові носив хутряну шапку з соболиним хвостом. Скроні Файфеля оздоблювали довгі закручені пейси. Ніхто на весь Холм таких не мав, і Файфель ними дуже пишався. А ще Файфель пишався тим, що його пальці перегорнули геть усі учені книги, які містилися в місцевій синагозі. Звичайно, це зовсім не означало, що Файфель ці книги читав, але йому і цього було достатньо. Мав таку міну, ніби сам ті книги написав, бо вважав себе не простим хасидом, а вченим хасидом і дивився на всіх інших згори.

Одно слово, був дуже зарозумілим, хоча насправді плутав геть усе, і того, що вранці прочитав, увечері вже не пам'ятав, а що звечора постановив собі не забути, то зранку йому з голови вмить вилітало. Бувало й так, що коли збирався до синагоги, не міг знайти вбрання, бо не пам'ятав, де його подів, а коли знаходив лівого черевика, то бракувало правого. Але Файфель вважав себе за великого вченого і мав ту свою забудькуватість за нормальну річ. Єдина незручність -- через постійні пошуки вбрання, окулярів чи молитовника завше запізнювався до синагоги.

Урешті-решт постановив зробити з тим порядок. Одного вечора узяв картку паперу і написав: 1. Окуляри -- на столі. 2. Каптан -- на дверях. 3. Шапка -- на кріслі. 4. Черевики -- під ліжком. 5. А я -- у ліжку.

Потім сховав картку під подушку і заснув із блаженною усмішкою, маючи певність, що вранці вже його не чекатиме жодна несподіванка.

Щойно перші промінчики сонця залоскотали Файфелевого носа, він витяг папір з-під подушки і прочитав: окуляри -- на столі. Чудово! Файфель вдягнув окуляри і читав далі: каптан на кріслі. Ага! Зодяг каптан, потім дізнався, де лежать черевики, взувся, а коли дійшов до п'ятого пункту, подиву його не було меж. Він уважно оглянув ліжко, але там не було нікого.

Файфель сильно замислився, почав ходити з кутка в куток, заклавши руки за спину, і думати. Він думав так напружено, що аж піт виступив на чолі. Ще би! Хіба не він найученіший з-поміж хасидів? А якщо так, то все, що напише його рука, -- істина. Хіба він не написав власноруч, що лежить у ліжку? Написав. І якщо усі інші пункти справдилися, а всі речі містилися там, де й мали бути, то нема жодних підстав засумніватися в останньому пункті.

-- Я не знайшов себе. Що це означає? -- він відчув, як зимний піт проступив на обличчі. -- Якщо мене нема там, де я ще звечора мав бути, це означає тільки одне: я уночі зник! Я зник, і мене нема!

Волосся на голові стало дуба. Файфель притьмом вискочив на вулицю і побіг навмання, куди ноги несли, у пошуках себе. Він біг і біг, доки не стомився, а кишки йому в животі не заграли маршу. "От біда, мало того, що я зник, то ще й голод доймає. І хто б мене нагодував?". Роззирнувся довкола і побачив панський будинок. "О, тут мусить жити якийсь багач. Піду попрошу їсти. За їду нема встиду".

От він і постукав у браму, а пан якраз потребував сторожа для дорогого жеребця, якого купив на ярмарку. Файфель подумав, що сторожити коня зовсім просто і погодився. Його нагодували, а як звечоріло, він накинув на себе коц і сів на сіні перед конюшнею. Не довго й часу минуло, як любенько собі захропів.

Файфель спав, а от пан заснути не міг, бо дуже переживав за свого коня. Усе йому причувалося, ніби хтось підкрадається до конюшні: ось гілочка хруснула, ось пісок зашурхотів під ногами... Врешті не витримав, накинув на себе халат і тихенько вибрався на двір. Підійшов до конюшні, відчинив двері, переконався, що кінь стоїть на місці, вийшов, зачинив двері, а Файфель навіть його не помітив.

-- Ага! -- вигукнув пан. -- То так ти стережеш мого коня! Спиш!

-- Я сплю? Я все чую і бачу. Просто я замислився.

-- І про що ж ти так замислився?

-- О-о, я замислився над великою Господньою мудрістю. Як то він добре вчинив, що не створив землю їстівною. Інакше б ми її вже давно з'їли. Правда?

-- Правда. І що тобі за бздури до голови приходять? Я тебе найняв охороняти коня, а не для того, аби ти тут фантазував.

Файфель покивав головою, але наступної ночі знову задрімав. А от пан спати не міг, крутився, вертівся, аж врешті таки встав з ліжка і вийшов на двір. Підійшов до конюшні і бачить, що Файфель знову спить. Він його штурхнув і каже:

-- Чи я не казав тобі пильнувати коня? А ти знову спиш!

-- Ой, та де! Не сплю, а тільки замислився. Я в цьому не винен. Такий уже вдався, що мушу весь час щось собі думати.

-- І що ти цього разу надумав?

-- Я думав про те, який наш Господь мудрий, що створив ніч і день, бо якби мали ми суцільний день, то не знали б коли спати лягати. Правда?

-- Правда. Але ти маєш пильнувати мого коня, а не думати про все на світі.

На третю ніч Файфель знову пірнув у роздуми. Йому хотілося якнайскоріше відшукати себе, і він шугав думками по світу, вгадуючи, де він може бути. Та так і не помітив, як склепив повіки. А відкрив їх щойно, коли зазоріло. Та й то тільки тому, що пан його розштурхав із криком:

-- Ти! Йолопе! Коня нема!

Файфель спокійно глянув на пана і проказав:

-- І чо би то я кричав? Я знаю, що коня вже нема. Саме над цим я й замислився. Як то так виходить, що його нема, а конюшня і ворота стоять цілі, хоча я сиджу тут цілу ніч.

Пан так розлютився, що кинувся бідного хасида мотлошити. Бив, лупив, смикав за пейси, копав ногами, аж у бідного Файфеля уже жодного живого місця не зосталося. І тут його осяяла спасенна думка: "Якщо я чую, що мене болить голова і спина, то це означає, що вони в мене є. А там, де є моя голова і моя спина, мушу бути і я!".

-- Гурра! -- закричав він раптом так радісно, що пан на мить отетерів і перестав бити, а Файфель вирвався з його рук і з радісним криком побіг додому. -- Я знайшовся! Знайшовся! -- кричав він, і люди зглядалися йому вслід, киваючи головами.

ЯК ФАЙФЕЛЬ МАНДРУВАВ ДО ЛЬВОВА

Холмщак Файфель мріяв побачити Львів. Мріяти можна довго, але Файфель був хлопом рішучим і врешті вирішив втілити мрію в життя. Якось уранці взяв харчі на дорогу і рушив у бік столиці.

Йшов, йшов цілий день, натомився, а тут і звечоріло. От він і розклався у м'якій фосі біля дороги. Поклав під голову клунок і тільки зібрався задрімати, як відразу й стривожився: а що як я, прокинувшись вранці, переплутаю, в якому напрямку Львів і поплуганюся назад до Холма? Але Файфель мав неабияку кебету і відразу знайшов чудовий вихід. Щоби завтра не збитися з правильного шляху, роззувся і поклав свої черевики скраю гостинця шпіцами до Львова, а п'ятками до Холма.

-- О, тепер я спокійний, тепер я з дороги не зіб'юся, адже черевики показують на Львів, а п'яти -- на Холм.

Із тою гарною думкою він і задрімав. Поки спав, дорогою проїжджала хура, вантажена хмизом, галуззя звисало по обидва її боки, збиваючи пилюку. Нема чого дивуватися, що ті гілки зачепили Файфелеві черевики і розвернули їх задом наперед. Тепер черевики шпіцами вказували на Холм, а п'ятами на Львів.

Щойно свінуло, Файфель роззирнувся довкола і дуже здивувався: що він робить у цій фосі біля битої дороги? Глянув на свої босі ноги і знову задумався: а де ж черевики? Повернув голову вбік: є! І тут він пригадав собі, що манджає до Львова. От який він мудрагель! Як він змисно все вигадав. Тепер достеменно знає, куди рухатися далі: шпіцами -- на Львів, п'ятами -- на Холм. Але йому треба не до Холма, а до Львова.

Весело мугикаючи, взувся, закинув клунок на плечі і рушив туди, куди показували черевики. Йшов, йшов цілий день і надвечір дістався рогаток міста, котре саме вчора покинув. Але Файфель був певен, що потрапив до Львова. Іде собі, роззирається на боки і не може надивуватися:

-- Що за диво! Та ж то вилитий Холм!

Такі ж заболочені вулички, такі самі дерев'яні будиночки, та й кури бігають попід ногами, собаки дзявкають на кожному кроці, а мешканці просто з вікон вихлюпують на вулицю помиї.

-- Та йой! Та ж тут всьо, ну чисто всьо, як у Холмі! Хто б подумав! Львів чудове місто. Я чуюся, як у себе вдома.

Вийшовши на Ринок, не міг втриматися від вигуку захоплення. Адже і Ринок до найдрібніших деталей нагадує його рідний! Ось і ятки такі самі, ба навіть та ятка, в якій у Холмі торгує рибою його Ривка, і тут, у Львові, така ж сама. Правда, вже вечір, і на Ринку безлюдно. А яка тут синагога? Боже мій! Файфель не міг натішитися. І синагога тут була така ж, як у Холмі. Він був просто в захопленні від Львова. А ось і шамес.

-- Шалом!

-- Шалом, Файфеле!

Оце радість! Файфеля, великого хасида Файфеля з Холма, знають у Львові і навіть пізнають на вулиці. А далі ноги його несли уже самі, несли туди, де у Холмі стояла його хата. Цікаво, що розташоване на цьому місці у Львові? І коли він потрапив на вулицю, яка до болю нагадувала ту, на якій мешкав, і побачив дім, який нічим не відрізнявся від рідного, то вже навіть і не дивувався. Єдине здивувало те, що побачив на подвір'ї: там бавилося шестеро дітей і всі вилиті його діти! А ще більше роззявив рота від подиву, коли відчинились двері і з'явилася його жінка.

Файфель на мить остовпів і, хапаючи вустами повітря, заверещав:

-- Ґвалт! Жиди! Тільки-но подивіться! У Львові всьо, як у Холмі. І то ще півбіди. Але щоби на такій самій вулиці стояв такий самий дім, а в ньому мешкала така сама хулєра, як моя Ривка, того би-м ніґди не помислив!

-- О, Файфеле! Вернувся! -- привітала його Ривка. -- Ходи вечеряти.

Файфель роззирнувся. До кого вона говорить? Нікого, окрім нього, на вулиці нема.

"Отже, жінка, схожа на Ривку, говорить до мене, -- зробив висновок. -- Понадто: вона назвала мене Файфелем. Авжеж, мене справді звати Файфелем. У цьому нема жодного сумніву". Його подиву не було меж: виявляється, у Львові в такому самому будиночку мешкає така сама Ривка і в неї -- диво-дивнеє! -- чоловік на ім'я Файфель. "А ще ж він, вочевидь. капка в капку вилитий я! Оце то пригода!".

-- Ну, чого ти стоїш? -- прокинула його зі задуми жінка. -- Вечеря холоне.

Якусь хвилю вагався, але врешті увійшов до хати, сів до столу і став вечеряти, час від часу зиркаючи на двері, чи не з'явиться другий Файфель. Цікаво, що він скаже, побачивши свого двійника з Холма. По вечері діти полягали спати, Ривка розстелила ліжко і почала роздягатися, а львівський Файфель усе ще не з'являвся. Ну, нє, то нє. Може, вранці прийде. І Файфель ліг коли Ривки та з утоми вмить заснув.

Однак львівський Файфель не прийшов ні завтра, ні позавтра, тижні минали за тижнями, місяці за місяцями, а він не з'являвся. Проминув рік, а Файфель і далі мешкав собі ві Львові, йому було добре, навіть львівська Ривка подобалася куди сильніше за холмську, бо таки менше ґдирала. Інколи спадало на гадку: а може, вернутися врешті додому, до рідного Холма, за яким сумував, але тут-таки ту гадку і відганяв. Що він скаже холмській Ривці? Де пропадав? Що пояснить дітям? Ні вже, краще залишатися у Львові. Та, зрештою, могло статися й таке, що львівський Файфель саме подався до Холма і так само натрапив на його хату, а холмська Ривка закликала його вечеряти і він залишився жити в його хаті і живе собі та й живе, га?









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ветеринар не поєднається з агрономом 
  ·  Бакай -- громадянин Росії 
  ·  Мельниченко Морозу вже не потрібний 
  ·  Мобільні оператори багатіють 
  ·  Авгієві стайні львівських інтернетрів 
Погляд
  ·  Візит до Мінотавра 
  ·  СНД за зачиненими дверима 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Падіння рейтингів 
  ·  Комуністичний оборонець православ'я 
  ·  ''Юлію'' зняли 
  ·  Місіонери австрійського бізнесу 
  ·  Туризм на Західному Бузі 
  ·  У Сільці -- помаранчева вода 
Поступ у Львові
  ·  Розпочалася проща до Унева 
  ·  Боротьба за місце під сонцем 
  ·  Шахти -- на продаж 
  ·  "Десерт" визнали у Києві 
  ·  До свого 1000-ліття Белз отримає у подарунок ікону 
  ·  "Телефон довіри" проти хабарництва 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Не поділили дорогу 
Поступ з краю
  ·  Провалений план Коновалюка 
  ·  Леонід Кравчук не ділиться зі сином 
  ·  До суду через портрет Кучми 
  ·  Містичний допит 
  ·  "Київстар" без голови 
  ·  Росія боїться революціонерів 
  ·  Арка за два мільярди гривень 
  ·  Дорога свобода 
  ·  Ющенкові курчата 
  ·  Свято для "білих" підприємців 
Поступ у світі
  ·  Польща очікує на візити Папи 2006 року 
  ·  Канадці просять вибачення 
  ·  Туреччина не відповідає духові Євросоюзу 
  ·  Басаєв увійшов до уряду 
  ·  Німці теж забираються з Узбекистану? 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Важка артилерія жіночності 
  ·  Магія на службі чемпіонів 
  ·  Подіум для ровесників 
  ·  За різним сценарієм 
Леґенди львівських євреїв
  ·  Файфель шукає себе 
ПопАрт-Поступ
  ·  "Біла ворона" знову прилетіла 
  ·  Спалах "Санрайсу" 
Поступ реляксу
  ·  Фізкультура! 
Літературний Поступ
  ·  БОЯТИСЯ ЯК ВОДИ 
Поступ на канапі
  ·  Мати 
Історія у Поступі
  ·  Вулиця Пекарська 
Стиль
  ·  Вічна Королева Моди 
  ·  Чоловік у колготках -- гей чи модник? 
post-Поступ
  ·  Любомира ШЕВЦІВ: Вбираю народ у національне 
  ·  Пояс жіночої вірності 
Пост-Faktum
  ·  Від вогнища до грилю 
  ·  КАЛЕНДАР