BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Леґенди львівських євреїв.    ПопАрт-Поступ.    Поступ реляксу.    Літературний Поступ.    Поступ на канапі.    Історія у Поступі.    Стиль.    post-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ на канапі  » 

___________________________________________________________________________

Мати
Богдан ЛЕПКИЙ
 
У хаті Василя Гильчишина було гамірно й глітно*. У світлиці, на дубовій скрині, застеленій білою скатертю, поставлено хрест із церкви, дві свічки та хлібів три бохонці. До тої скрині приступив священик із дяком і став правити панахиду. Ціла світлиця наповнилася людьми, що стояли поважно, в святочних одежах, півголосом шептали молитву і жалісно зітхали.

Так поминали вони покійну Василиху, яку перед годиною відпровадили на місце вічного спочинку.

Біля скрині стояв муж покійної Василь Гильчишин так близько панотця, що дотикався його священичих риз... Він уважно слухав слів панахиди і раз у раз обтирав правою рукою сльози. Був то мужик у середніх літах, сильний і здоровий, як медвідь.

По парастасі, коли дяк здіймив із священика фелон, появилися на тій самій дубовій скрині свіжі гарячі страви, і ґазда запросив чесних кумів та сусідів, щоби сідали й живилися... Випрошуючись і припрошуючись, засіли вони до страви і, живлячись, згадували покійну добрими словами.

-- Так, так, -- заговорив священик, -- добра була покійна! Дві хоругви до церкви купила, най з Богом спочиває, земля їй пером!

Присутні зітхнули, повторюючи за панотцем:

-- Земля їй пером, най із Богом спочиває!

У мешкальній хаті гостив молодий удовець жінок та господарів молодших і не так дуже поважних, як ті, що сиділи разом із панотцем за одним столом у світлиці.

Двері знадвору були відчинені, а крізь них безнастанно входили й виходили люди, як по свячену воду. Приходили жалувати бідного кума Василя і потішали його по тяжкій втраті. Василь дякував їм сердечно, цілуючись з ними в плече, і всякого гостив чаркою й пирогами.

Так тривало аж до вечора. Під вечір панотець від'їхав домів. У хаті зробилося свобідніше. Бесіди йшли голосніші та не так уважливі, як перше. Зчаста вив'язувалися дрібні суперечки, а не обійшлося також без жартів і сміхів, щоби, як то кажуть, сумного потішити. Бо то християнська повинність...

Господар ходив від стола до стола і з кута в кут. Доливав, частував, принуку давав і просив, щоби вибачили, коли їм не догодить.

Пізно вночі прийом скінчився, гості стали розходитися домів. Господар випровадив їх без шапки аж за ворота. Тут вони ще раз стали й перебалакали немалу годину.

-- Бідні ви, куме Василю! -- казала сваха Горпина. -- Дуже бідні. Така хата, такі статки... Не дасте собі ради, ой не дасте. І троє дітей маленьких... Хто то обійде? Хто обпере, обшиє, хто голову змиє? Такий дріб.

-- Нема що, Василю! -- заговорив і її муж. -- Вам ґаздині треба, і то зараз, бо всьо піде марно. Сватайте Стецеву Гапку... Дівка старша й робітниця добра, якраз для вас, Василю. А старий богач! О, що богач, то кажу... Дасть і дві ниви, і пару волів, і дві корови, і скриню. Як гадаєте, зле?

Удовець вислухав спокійно тої поради, а відтак, махнувши рукою, сказав:

-- Дайте спокій, куме-сусідо. Де там мені до того... Тут ще ладаном пахне, а ви про весіллє... Де там!

-- Ну годі, годі! -- потішала його сваха Горпина. -- Живий живе гадає... Так теж і ви. Покійниця най з Богом спочиває... Праведна була, то всякому звісно... Але вам треба про себе подбати і про добро. Вона сама не схотіла би, щоби вам маєток пішов отак фу-у! (Тут Горпина приложила долоню до своєї губи і дмухнула по ній, показуючи Василеві, як його добро розкотиться, коли він не візьме Стецевої Гапки). -- Ну, а врешті, діти... Що, гадаєте, діти дадуть собі раду? Де там! Куди їм до того! Та то ще дріб, такий дріб, що аж жалісно дивитися, їм конче ґаздині треба, щоби їх обійти знала. А Стецева Гапка якраз до того. Дівка старша, і робітниця добра, і...

Тут кум, виручаючи жінку, взявся наново вичисляти добрі прикмети Стецевої Гапки. Та лишень добрі! А не сказав того, що вона цокотуха, і побігуща і, як гадина, недобра. Та й дала ж би вона тим дітям, ой дала! Та й змила ж би вона їх прокльонами... Ой змила! Та й обіпрала би їх кулаками... Ой обіпрала!

-- А втім, як гадаєте, -- докінчив невтомимий сват. -- Робіть як хочете. І не думайте, що то моя сестрінка, та я за нею потягаю... Борони Боже! Я чисто з серця, з доброго серця, бо виджу, що вона якраз для вас припала. Кажу вам: дві ниви, і пара биків, і дві корови, а врешті, як гадаєте, а я з доброго серця... Ну, бувайте здорові! А не сумуйте! Нехай вас Бог потішить. Здорові будьте!

-- Йдіть здорові! Дякую вам, що пошанували мою покійну, а мене розважили. Спасибі вам!

Розпрощалися. Зачинивши ворота, Василь повільною ходою ішов до хати, роздумуючи над радою доброго сусіда.

-- Дві ниви, і дві корови, і пара биків... Нема що казати, річ добра. Не без того воно, щоби старий також готівкою дещо не дав... На то вже свати... Аж тоді можна би наймита найти та й сіножатку докупити...

Наймит і сіножатка здавна були гарячими мріями Василя, але через покійну жінку, що взагалі не любила жодних новостей і боялася їх, ті мрії не могли здійснитися. Зате тепер отвиралася певна надія, що зможе знайти собі наймита й купити тую сіножатку, яку ще його покійний батько зачав торгувати. Аж тоді показав би він усім, що то значить господар.

Із такими гадками клався він на постіль. Діти вже спали сном праведним, спокійним, таким, як лишень діти вміють спати, їх легеньке храпання розходилося по хаті та зливалося з голосом цвіркуна і нічної мушки.

Довго в ніч -- геть за північ не міг Василь заснути, наперемінку згадував свою покійну жінку і Стецеву Гапку. Він чув Гапчин голос крикливий і злісний, але враз із тим видів, як вона виринала перед ним у темряві ночі, рум'яна, кругла, розложиста, прикрашена парою сірих биків і двома бочистими коровами на тлі хвилюючих золотом пшениці двох довгих і широких нив...



А тим часом Василиха проводила першу ніч у новій хаті. Сумно там було, лячно, одиноко. Ані вікон не видно, ні дверей, ні людського духу не чути. Замість стріхи груба верства землі -- холодна, мовчалива.

Довкола хати берези ростуть, а в їх тіні стоять дерев'яні хрести. Ось рухаються білі берези і віттями своїми, як руками, доторкаються злегенька хрестів. Вони показують на нову Василишину хату й питаються, хто в ній замешкав. Довкола могили висока трава росте й пахучі квіти; вони щойно тепер підносять свої головки дрібонькі, стоптані за дня під час похоронів. А долом, долом, попри саму землю летить вітер і гладить свіжу могилу своїм холодним крилом і потішає її й каже: "Не бійся!". А відтак летить, кидається довкола, збирає пахощі з росою та обливає ними свіжу, непорослу могилу. Не бійся!..



Опівночі, заки кури на селі запіли, над тою могилою піднялася хмарка. Бліда, маленька. Така, як часом над водою стає або по опарах літає. Вітер підбіг, підніс її на крилах і поставив на ноги. Заколисалася вона, немов із безсилля, і стала. На голові рантух, у руках свічка з ярого воску, руки навхрест. Усе з хмари.

Глянув місяць -- сховався. Зірвалася сова, розплющила очі і, б'ючи широкими тяжкими крилами, полетіла в ліси. Хмарка рушила з місця. Сріблився рантух, біліла погашена свічка в руках, а руки держались навхрест. Куди вона летіла, трава до землі прилягала, дерева розгинали своє галуззя, листям тремтіли -- дорогу робили. Летіла понад збіжжя -- колосся хвилювало без шуму.

Увійшла в село. Перед церквою зупинилася на хвилину, мабуть, змовила молитву і далі йшла. Вартівникам волосся дубом ставало, і хоч не виділи нічого, тремтіли на тілі і хрестилися, щоби страх відогнати.

Крізь заперті ворота перейшла, як промінь місячного світла, не відчиняла їх, бо були скрипливі. Увійшла. Вірний пес, що спав біля порога, пізнав її. Пізнав свою ґаздиню. Зірвався, з радості заскомлів весело і кинувся до неї. Але дарма. Вона не погладила його, як перше, не похвалила його вірності собачої, не глянула навіть на нього. Він хотів доторкнутись її одежі, полащитись хотів -- не міг. Перед ним не було нічого. І собака заскомлів тривожно, шерсть насторошив і, піднімаючи голову на місяць, став вити.

Вона ввійшла у хату. Ввійшла тихо, незамітно, знов наче те місячне проміння, що крізь вікно продирається в кімнату. Всі спали сном твердим, спокійним. Двоє дітей старших на лаві, мале, наймолодше, в колисці, батько на постелі, з якої недавно її забрали і положили в труну.

Попід стелю довкола стін висіли образи святих, немов сторожі сонних. У місячнім світлі видно було їх очі, що дивилися на неї і немов питали, чого прийшла. Підійшла до своїх двох старших на лаві. Спали, підібравши під голови руки, бо подушок не було.

-- Бідні ви! -- сказала. -- Зарання прийдеться вам зазнати людського горя, хлопської недолі. Зарання руки попадаються з праці, попухнуть ноги від утоми. Зарання! Жаль мені вас, діти, та що ж я поможу? Не в моїй воно силі. Та не жахайтеся, ви мої, я буду з вами!

І вона нахилилася над їх уста-коралі і зложила на них свій повітряний поцілунок. Вони порушилися крізь сон. Здригнулися, кинули собою раз, другий, хотіли встати, збудитися -- дарма. Зітхнули тільки і далі усміхались солодко до любої появи.

Біла тінь повернула, майнула собою по хаті і зупинилась над дитиною в колисці.

-- Як тобі твердо, моє ти маленьке, як тобі твердо! Гірка ж твоя доля сирітська, гіренька! Таке маленьке і таке безсильне, мов пташатко, хто ж тебе обійде? Тверді в людей руки і щирості не мають. Зломлять тебе, як тую билину крухеньку, бідне моє. А серця їх іще твердші від рук. Біда тобі!

І нахилилася над колиску дитини, а розціпивши закостенілі руки, поправила дитині постіль, щоби твердо не було і щоб не давило її ягідки малої. А воно, бідне сирітство, ручки витягло до неї і устами, як двома листочками рожі, трепетало:

-- Возьми мене до себе, возьми! Не дай мене на поталу мачухи лихої, не дай!

-- Не дам, дитино! -- відповіла тінь біла і приступила до постелі.

Василь спав, хропучи здорово крізь сон, і усміхався до двох широких нив, і наймита годив, і торгу на сіножатку добивав. Не промовила до нього ані слова, тільки вдивилася в його лице своїми розбільними очима так сильно, що він не втерпів.

-- Не віддам! -- крізь сон промовив. -- Ні, не віддам! Не бійся, Гандзю, не дам я знущатися над дитиною нікому, не позволю їй кривди зробити. А Гапки я не візьму, бо вона язя*.

Удруге глянула на нього поглядом сердечним і щирої вдячності повним, що в нього серце з болю защеміло, і він припідняв повіки. Глянув по хаті -- нічого не було. Очі протер -- ні, нема нічого. Тільки місяць до вікна заглядає і сверщок цвірінькає в куті. На подвір'ю пес виє.

-- Свят, свят, свят! -- говорив хрестячися Василь. -- А я був би присяг, що Гандзя була...

На другий день здибався Василь із своїм сватом біля криниці. Напували коні.

-- Слава Богу!

-- Навіки слава!

-- Ну що ж там чувати?

-- Та нічого. А що ж би? Біда, та й годі.

-- А скучно вам, куме?

-- Своя річ, що скучно.

-- Та воно правда, але що ж робити?

По такім офіціальнім вступі приступили до речі.

-- Но, як же, Василю?

-- Та ніяк. А що ж би?

-- Возьмете Гапку?

-- Най її беруть другі.

-- Не кажіть, Василю! Пожалуєте того! Пара биків, скриня, дві корови, а поле, як лани в пана. Ну, як же? Возьмете?

-- Не мені її брати.

-- Та чому?

-- Бо тому! -- з притиском відповів Василь і, напоївши коні, завернув додому.

Глітно -- тісно.

Язя -- злюка.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ветеринар не поєднається з агрономом 
  ·  Бакай -- громадянин Росії 
  ·  Мельниченко Морозу вже не потрібний 
  ·  Мобільні оператори багатіють 
  ·  Авгієві стайні львівських інтернетрів 
Погляд
  ·  Візит до Мінотавра 
  ·  СНД за зачиненими дверима 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Падіння рейтингів 
  ·  Комуністичний оборонець православ'я 
  ·  ''Юлію'' зняли 
  ·  Місіонери австрійського бізнесу 
  ·  Туризм на Західному Бузі 
  ·  У Сільці -- помаранчева вода 
Поступ у Львові
  ·  Розпочалася проща до Унева 
  ·  Боротьба за місце під сонцем 
  ·  Шахти -- на продаж 
  ·  "Десерт" визнали у Києві 
  ·  До свого 1000-ліття Белз отримає у подарунок ікону 
  ·  "Телефон довіри" проти хабарництва 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Не поділили дорогу 
Поступ з краю
  ·  Провалений план Коновалюка 
  ·  Леонід Кравчук не ділиться зі сином 
  ·  До суду через портрет Кучми 
  ·  Містичний допит 
  ·  "Київстар" без голови 
  ·  Росія боїться революціонерів 
  ·  Арка за два мільярди гривень 
  ·  Дорога свобода 
  ·  Ющенкові курчата 
  ·  Свято для "білих" підприємців 
Поступ у світі
  ·  Польща очікує на візити Папи 2006 року 
  ·  Канадці просять вибачення 
  ·  Туреччина не відповідає духові Євросоюзу 
  ·  Басаєв увійшов до уряду 
  ·  Німці теж забираються з Узбекистану? 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Важка артилерія жіночності 
  ·  Магія на службі чемпіонів 
  ·  Подіум для ровесників 
  ·  За різним сценарієм 
Леґенди львівських євреїв
  ·  Файфель шукає себе 
ПопАрт-Поступ
  ·  "Біла ворона" знову прилетіла 
  ·  Спалах "Санрайсу" 
Поступ реляксу
  ·  Фізкультура! 
Літературний Поступ
  ·  БОЯТИСЯ ЯК ВОДИ 
Поступ на канапі
  ·  Мати 
Історія у Поступі
  ·  Вулиця Пекарська 
Стиль
  ·  Вічна Королева Моди 
  ·  Чоловік у колготках -- гей чи модник? 
post-Поступ
  ·  Любомира ШЕВЦІВ: Вбираю народ у національне 
  ·  Пояс жіночої вірності 
Пост-Faktum
  ·  Від вогнища до грилю 
  ·  КАЛЕНДАР