BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Чоловічий Поступ.    ПопАрт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
26 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Чоловічий Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Голос крові
МАЙКЛ
 
Якщо говорити просто і страшно, то чоловікові за його життя можна вибачити багато помилок. Не помиляються тільки небіжчики. Буває і просто фатальний збіг обставин. Наприклад, війна, революція, вибух вулкану чи обвал гривні.

Чоловікові можна вибачити навіть те, що він так і не посадив жодного дерева, програв битву на футбольному полі чи на полі бою, де танки й артилерія, і навіть те, що він не став президентом, директором, редактором чи рекламним аґентом. Можна не гніватися, якщо чоловік не написав геніального роману, симфонії чи скарги на начальника ЖЕКу. Геніальність у нашій Україні -- це часто дуже дивна річ. Але є речі, через які не можна переступити, навіть зважаючи на природні катаклізми, волю неба і той факт, у якій країні ми живемо, -- йому не можна вибачити розпаду сім'ї, зради і "втрати пам'яті". Навіть якщо війна, навіть якщо вулкан, навіть якщо революція і він живе в Камеруні. Усе це явища тимчасові, а рід, клан, сім'я -- це назавжди. Може бути революція, яка плавно перейшла в диктатуру, але сім'я ні в що не переходить. Тут усе просто -- є сім'я і немає. Немає проміжної фази. Амінь.

Коли зітліють останні сторінки книжки, які добровільно ніхто не читав навіть за життя "відомого" автора, коли засохне, згорить чи згниє дерево, яке посадив трудяга лісник чи садівник, на футбольному полі виростуть бур'яни і обваляться трибуни, а команда взагалі перестане існувати, впадуть стіни збудованих будинків, то його рід (діти, внуки і правнуки, які несуть його прізвище) залишиться ходити по землі.

Якщо ні, значить, хтось у цьому живому ланцюгу поколінь, в його роді виявився поганим чоловіком і розвалив, не зберіг сім'ї, і в цьому також його вина та його відповідальність. Успішну кар'єру оцінять службовці, але в хвилини слабості, туги і ще не відомо чого, коли світить місяць, а неспокій ятрить нашу душу, нам потрібна сім'я -- останній притулок.

Це на футбольному полі можна знайти заміну -- він вийде і заб'є переможний гол. Це на полі бою товариш закриє тебе своїм плечем та винесе на собі. Група лісників посадить гектари лісу, а група солдатів будбату збудує хатину. У Верховну Раду можна вибрати ще одного клоуна замість тебе, але ніхто і ніщо не замінить батька. Як говорив класик жанру, "деякі речі потрібно робити самому, навіть якщо здоровий колектив".

І що б не говорили про вітчимів, фостерні сім'ї (звичайно, це краще, ніж дитячий будинок), доброго дядю чи казково добру виховательку -- ніщо не вб'є в людині бажання бачити і жити зі своїм батьком. Учені це називають генетикою (є такі закони Менделя про спадковість), а в народі кажуть -- голос крові. (Яблуко від яблуні недалеко падає). Ніхто не винен -- ні держава, ні школа, ні хор, ні гурток вишивання, ні несприятливі кліматичні умови -- винні батьки, насамперед батько, що їхнє чадо раз за разом потрапляє в кімнату міліції. Якщо дитина виростає з вакуумом у голові, якщо в неї немає й краплини поваги до своєї країни, культури та мови і вона буквально продає їх направо і наліво -- винні батьки, і передусім чоловік, який є татом цієї людини. Це важка ноша -- бути батьком, але цю роботу може зробити тільки чоловік.

Сім'я -- це мільйон невловимих психологічних моментів, які сплітають докупи і назавжди, роблять близькими людей. І не тільки оспівані в літературі, кінофільмах і народному епосі. Щоправда, через це ці моменти не стають менш значимими і менш важливими -- момент одруження, момент народження, момент, коли ви вперше посварилися і помирилися по-справжньому. Ні, є речі, які відбулися між двома й тільки двома дорослими людьми і які мають особливе значення для них. Тому сім'я -- це закрита система небагатьох, закрита часто від усього світу. Навіть якщо цей світ не ворожий, а інертний і скоріше байдужий.

Чоловік повинен побудувати ці стіни. Буквально побудувати, створити житло. Принести в це житло харчі і зробити так, щоб там було тепло й затишно. Це найменше, що він може зробити.

Тому ми, чоловіки, потрібні їм -- дружині і дітям. І не тільки як банкомат чи столяр, слюсар, сантехнік або навіть Дід Мороз. Є речі, про які багато не говорять, їх роблять, ними живуть, у них вірять. Тоді, коли тримають на руках свою дитину чи стоять за дверима, де вирішується доля.

На жаль, часто ми, чоловіки, жонглюємо, бавимось і спекулюємо словами, які варто вимовляти зі страхом і повагою пошепки -- смерть, життя, кохання, ненависть і прощання. Батьківщина, сім'я, нація -- це також звідти. Промовляючи щодня, ми викликаємо миттєвий ефект співчуття, зацікавленості і страху, розбавляючи нудьгу щоденного існування. Свого і навколишніх. Просто так, в компанії, з нудьги чи за фахом, заробляючи на цьому гроші. Друковане, сказане слово живе, але незрозуміле нами. Час розплати за таку легковажність настає, не миттєво, але завжди. За все потрібно платити. Відома фраза, але це не означає, що вона не правильна.

Тільки втративши все, це буденне неоцінене і непрожите, ми, чоловіки, розумом, серцем, печінкою і кров'ю хочемо повернутися назад. Не може бути другої сім'ї, як не може бути другої Батьківщини, яка і складається з мільйона таких, як твоя, сімей. Нема другої нації, що складається з мільйона таких сімей.

Втратити пам'ять і сказати собі -- цього ніколи не було, життя прекрасне. Але повернутися назад, прожити по-новому життя неможливо. Жінки мають право кинути вам у вічі: "Вони ніколи не розуміли і ніколи не зрозуміють цього. Можна подумати, це вони вмирали від втрати крові. Ні, татуньо пили три дні зі всіма підряд -- у них народився син". Так, жінки мають право кинути нам, чоловікам: "Ніби це потрібно тільки нам. Так, ніби це тільки ми можемо піти до лікаря і на учнівські збори. Вони заробляють гроші, і вже за це ми маємо їх обожнювати".

"Коли хочете розсмішити богів, розкажіть їм про своє майбутнє". Хто не знає, не чув, не кивав головою, погоджуючись із цим? "Кожен день потрібно прожити так, ніби він останній". Але ми не пам'ятаємо цього і не можемо це "моменто морі" зрозуміти. Не можна жити з думкою, що ти помреш. Не можна жити з думкою, що якогось дня ти втратиш усе -- близьких, кохану, сина, дочку, сім'ю. Від цього зриває дах. Існує захисний механізм. Цинізм, іронія, самовпевненість і незрозуміле презирство, з яким ми розповідаємо в колі таких, як ми, ситих і "вдалих", про життя тих, хто з ласки волі опинився там, за межею бідності, нормальності, пристойності. Ми відвертаємо очі, заспокоюючи себе думкою: а чим тут допоможеш? Просте "а чому б не спробувати" не спадає на гадку і не проникає в серце.

Невиважені оцінки своїх опонентів і критиків помножені на неймовірні узагальнення, щоб звести опонента до рівня черепахи. Задавити своїми "знаннями" учня середньої школи і показати фізичну силу слабшому. Це все звідти. Це все приноситься всередину, в сім'ї. Це не важко, це не гори звертати, це дрібниці, які затирають велике і вічне почуття батьківства.

Згадайте притчу і відому картину Рембрандта "Повернення блудного сина". Настане час, і ваш син буде батьком. Тоді ви зрозумієте, що час не перервався і життя продовжується. Хіба заради цього не варто жити? Хіба це можна порівняти зі стінами, деревами, меморіальними дошками і фальшивим хором тих, кого зігнали на якийсь черговий, обов'язковий захід "з нагоди"?! Колись настане час, і варто чесно відповісти на запитання -- а для чого і для кого все це було?

Час все і всіх ставить на свої місця, загоюючи рани і повертаючи в обійми тих, кого розлучила помилка, ненависть і злоба чужих людей. Коли падає листя й надходить осінь, усе стає просто й страшно.

Потім, коли двоє "старих" і втомлених чоловіків сядуть за одним столом -- батько й син, вони повинні згадати про те, що було, і те, що буде. Вони повинні зрозуміти й пробачити один одному, адже вони -- одна сім'я. Магія пам'яті малюка, підлітка, юнака і нарешті -- дорослого чоловіка та його батька. Їх час -- їх пам'ять, їх дитинство, юність, змужніння.

Магія пам'яті, яка зародилась із простої зустрічі сина та батька тоді, коли їх розлучили і вони знайшли те, що їх об'єднало, -- голос крові.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бензинова криза 
  ·  На що Буняк витрачає пенсію? 
  ·  Зварич, ти не один! 
  ·  Духовний зв'язок поколінь 
  ·  "1+1" не продався 
  ·  Вугільна галузь стає стратегічною 
Погляд
  ·  Електрошок для СНД 
  ·  ДАЙДЖЕСТ 
  ·  Поїдемо до Києва швидше 
Поступ у Львові
  ·  Мера зігнорували 
  ·  Неохайних -- у телевізор! 
  ·  Діаспорі теж пообіцяли 
  ·  Мостиський митник -- хабарник 
  ·  Універмаг на Ринку продадуть 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Перший пам'ятник примирення 
  ·  Час повертати борги 
  ·  Лозинський -- "Карпати": хто кого 
Поступ з краю
  ·  Туркменбаші шукає газ 
  ·  МВФ погіршив наш прогноз 
  ·  Спільно проти Лукашенки 
Поступ у світі
  ·  Суд не дав зірвати вибори у ФРН 
  ·  США посилюють свою армію в Іраку 
  ·  Замах на прем'єра Інгушетії 
  ·  Ядерні секрети для КНДР 
  ·  Туркменбаші на орбіті 
  ·  Німці забираються з Узбекистану? 
Спорт-Поступ
  ·  Катаріна означає Катя 
  ·  Золоті постріли українок 
  ·  Мілан -- не Харків 
Чоловічий Поступ
  ·  Голос крові 
ПопАрт-Поступ
  ·  Забави зі смаженою мойвою 
Пост-Faktum
  ·  Баланс цінностей 
  ·  КАЛЕНДАР