BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Дискусія у Поступі.    Читацькі обсервації.    Стиль.    Літературний Поступ.    Поступ реляксу.    Поступ на канапі.    Історія у Пост.    Бренд.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ на канапі  » 

___________________________________________________________________________

СТУДЕНТ
Марія-Анна ГОЛОД
 
Багатий купець Памфил торгував колись у Львові різними пахощами, спроваджуючи товар із заморських країв. Все йшло йому як з платна, та не щастило в родинному житті, бо не дав Бог дітей. Але Бог знає, що робить, бо Памфил був людиною заздрісною, хапчивою. Не любив нікого, окрім себе. Усе міряв собою, все мало вертітися довкруги нього. Його жінка, слуги, робітники робили тільки те, що Памфил наказав. Час минав, став Памфил вже дещо підтоптаним диваком, котрий тільки ходив поміж рядами полиць у складі пахощів, відкорковував сулії з олійками, розвивав пакети сушених екзотичних рослин, вимішував нові пахощі у скляних посудинах. Уже й не дуже багато говорив, але його помічники знали, чого він хоче і що треба в тому моменті робити чи принести.

Усе там було перепахнене тими запахами, важко було й дихати, але всі вже звикли. Якось помер асистент Памфила, старий Янурій. На похорон приїхав братанич небіжчика із сином Павлом, котрий якраз мав починати університетські студії. Памфил відразу зметикував, що з молодого студента може бути добрий помічник у парфумерії. Дасть йому ліжко в кутку складу, обід та вечерю, а зате буде мати помічника в лябораторії та й буде кому писати листи до купців. Павло радо погодився. Він записався в університет, дістав свій індекс, дізнався, на яких викладах мусить бути, що повинен читати. Деякі книжки купив, деякі позичив і поселився у Памфила. Манатки склав у невеличкій скрині, в якій колись були екзотичні пахощі. З того часу все в Павла пахнуло -- білизна, черевики, скарпитки, куртка, навіть книжки. Але жилось йому незле, Памфилиха готовила смачні страви, часто втискала йому в руку якогось гроша, клала поміж книжки бублика чи пундика. Павло писав старому листи, розкладав зілля, переливав малмазії та олійки до менших пляшок. Притому вчився, а трохи й ходив зі своїми товаришами на студентські пригоди. А мав Павло гарний голос, ходив співати до церковного хору.

Одного разу Павло забув зачинити вікно і пішов до церкви. А тут вліз злодій і виніс сулію рожанного олійку. Павло обіцяв Памфилові відшкодувати втрату і почав шукати усяких робіт, яких усі цуралися, а зарібок віддавав старому.

А був тоді ще дуже шанований стародавній християнський звичай читати Псалтир коло небіжчиків усю ніч перед похороном. От і наймався Павло читати Псалтир, за те діставав заплату, та ще й запрошували його на тризну. Співав він дуже гарно, не дерся, як старе простирадло, ані не фальшував. Пішла про нього слава, багато людей наймало його віддати останню прислугу небіжчикам.

Та помер якийсь старший достойник, тіло його лежало у великому сальоні старої вілли на кінці міста. Довкола неї шумів не то сад, не то парк. Десь у далекому крилі вілли метушилися спадкоємці і слуги, якнайшвидше пакуючи добро до скринь, аби зараз же по похороні від'їхати додому.

Павло прийшов, як було домовлено, на сумерку, над входовою брамою світилась невелика лямпочка. Двері відчинив йому якийсь старший віком дворак.

-- Пане студенте, маєте читати Псалтир три ночі, будете вдень спати у нас, у сусідній до сальону кімнаті, тут двері прямо в сад, можете проходжуватись, як виспитесь. Розуміється, погостимо вас сніданком, обідом та вечерею. По третій ночі одержите заплату.

Павло пішов туди, де лежав покійник, на грудях якого красувалися різні медалі. В куточку стояв столик із двома свічками та крісло. Павло примостився, обтяв свічкам ґнотики, розгорнув Псалтир та став підспівувати. Коли дійшло до того місця, де говориться: "Піде добро і блаженство за мною в жизні цій, і злину я навік у небесний рай", Павлові чомусь защеміло коло серця, аж мусів перехопити віддих. Чогось теж згаснула одна свічка -- хіба десь вікно отворене? Але ні, усі вікна замкнені, ще й прислонені, як годиться в домі, де лежить померлий.

На ратуші вибила дванадцята година. У двері щось тукнуло. Боявся Павло відчинити, але стукіт був щораз сильніший. Зі страхом і трепетом відчинив двері, а там два елєґантні вояки стоять зі шаблями при боці. Засалютували та й кажуть:

-- Будемо з вами сидіти при нашому полковникові.

Сіли обабіч труни. Павло дивувався, звідкіля взялись крісла для них, було ж тільки одне коло столика!

-- Співайте далі, -- кажуть Павлові.

А, як знаєте, псальмів є 150, а ще є иньші пісні -- Романа Сладкопівця, Івана Дамаскина, Єврема Сирійського та ще иньших угодників. Отже, співати було ще на довгі години. Співав він далі, аж тут знову стукіт у двері. Вояки ніби не чули, не рухались, знову мусів Павло встати і відчинити, там були дві дами, вдягнені у прекрасні сукні. Знову десь взялися крісла для них. Сіли обабіч труни.

Знову стукіт у двері, знову Павло відчинив -- тим разом були два коні; ці коні станули обабіч труни. І так ще прийшли два хорти, два коти, два орли і два соколи. Павло нічому вже не дивувався, тільки-но вчував стукіт, відчиняв і пускав нових жалібників. Йому здавалося, що не буде місця у кімнаті, як ще хтось надійде. Та вже ніхто не приходив, Павло співав далі, часом зиркнувши на дивних жалібників -- ніхто з них не рухався.

Так минула ніч, почало сіріти. Павло глянув ще раз -- нікого не було, зникли геть усі. За коротку хвилю зайшов знову той самий старий дворак та й сказав:

-- Паничу, пора вам на відпочинок.

Запровадив Павла до кімнати, на столі були свіжі булочки і парувала справжня віденська кава. Павло з'їв сніданок, поклався без слова у ліжко і заснув. По якомусь часі збудив Павла голос иньшого прислужника, що якраз приніс на великій таці добрий обід. Павло помився, з'їв обід, вийшов у сад. Сів собі під деревом, читав свої записки з викладів. Незчувся, як прийшло до вечора. Закликали на вечерю, до якої подали ще пляшку вина.

Коли стемніло, пішов Павло знову читати Псалтир коло покійника. Знову повторилося те саме, що й попереднього вечора. Прийшли вояки, дами, коні, хорти, орли, соколи, коти. Знову зникли, коли минула ніч.

Так прийшов до третьої з черги ночі. Правду сказавши, мав Павло того досить, страчав терпеливість, але коли згадав про свій борг у Памфила, побачив, що мусить якось видержати. Дещо знуджений, відчиняв двері воякам, дамам і тому дивному звіринцеві. Сів врешті спокійно та співав, -- якось видержить.

Ще раз хтось стукнув у двері. За порогом стояв маленький чоловічок, не карлик, бо все у нього було пропорційне, мав велику довгу сиву бороду, яка тяглася за ним, неначе королівська кирея, що треба її підтримувати. Той карлик і каже:

-- Пересади мене через поріг, тільки вважай на бороду.

Павло був хлопець проворний, спершу завинув бороду собі на лікоть, тоді підняв малого чоловіка і мало що не впав, бо був цей чоловічок вельми тяжкий. Якось поставив його на підлогу, дивиться, а той почав рости. Аж до стелі виріс, став великаном таким, що довга борода вже тільки до землі сягала. Той великан був із родини Махтіїв -- таких могутніх чарівників, що мали силу себе й других перемінювати до вподоби й потреби. У тій хвилині перемінилися вояки на левів, орли й соколи стали двірськими хлопчиками-пажами. Десь узялось велике крісло, у це крісло сів великан.

-- Тепер мене підголи й підстрижи, -- наказав Павлові.

Один із пажів держав мидницю з водою, другий мило, третій бритву, четвертий ножички. Хоч Павло був високого зросту, не міг досягнути до великанової голови. Тоді леви й тигриці привели коней осідланих.
-- Стань одною ногою на одного коня, другою -- на другого, -- знову наказав великан.

Леви й тигриці загарчали, коні заіржали. От і виліз бідний студентина, став на обох коней, вхопив ножички і почав великана стригти. Обтяв довгі патли, що звисли мало що не до пояса великанові, потому взявся до вусів, вкінці до бороди. Потім намилив великанові лице та й підголив його так, як належить.

У тій хвилині десь на Замарстинові запіяв півень. З грюкотом повалився Павло на долівку. Коли підвівся, не було вже нікого. Стояла труна з небіжчиком, в куті столик і крісло, на столику Псалтир. Але долівка була встелена довгим сивим волоссям. Зібрав теє волосся наш Павло та вклав до труни. Тоді сів і заспівав тихенько: "Помилуй м'я Боже, по великій Твоїй милости..."

Незадовго розвиднілося. У далеких кімнатах метушились слуги і свояки. Двері відчинились, увійшла жінка покійника. У руках держала велику книгу в шкіряній оправі.

-- Пане студенте, ви відважна й совісна людина. Дякую вам, що ви тут були. Тепер уже зможе й мій покійний чоловік без страху йти на вічний спочинок і на суд Божий. Отут маєте сто золотих талярів та ще й ту книгу можете до музею за більший гріш продати. Покійник займався магією, мав з тим багато клопотів. Завдяки вам уже звільнився від тих сотворінь, що їх викликав зі сторінок книги, та й ті сотворіння вже не будуть тинятися по білому світі.

Павло стояв остовпілий із Псалтирем у руках. Пані увіпхнула йому в руки книгу, а до кишені калитку з грішми. Майже непритомний опинився Павло на вулиці. Думав, що це йому снилось, але ні -- в кишені дзвеніли монети, в руках була книга. Побіг Павло до Волоської церкви, сів у крилос, розгорнув книгу. На заголовній сторінці красувався напис "Космогонія". В книзі були малюнки левів, тигриць, коней, хортів, котів. Були теж дами, два вояки і невеличкий чоловічок з довгою бородою. На останній красувався великан, гарно підстрижений і підголений.

Павло справді перелякався, чимшвидше побіг до парафіяльної канцелярії та віддав книжку до церковного архіву. Цю книгу можна ще й сьогодні оглянути, якщо отець архівар позволить на те. А теж треба перед тим помолитись до Святого Духа, щоб охоронив від диявольських сил.

Ні живий ні мертвий приплентався Павло додому. Сів на своє ліжко, все ще не певний, чи це все чиста правда, чи тільки якийсь кошмарний сон. Одначе в його кишені бряжчала калитка з талярами. Божа воля -- таке щастя! Нараз почув Памфилове чалапання по сходах.

-- Що ж то, паничу, собі гадаєш? Три дні не показуєшся, листи не написані, мікстури в лябораторії вже до нічого -- зітнулися! Як ти думаєш мені за те все заплатити, батяре?

-- Вуйку, не іритуйтеся. Тут мій борг за рожанний олійок, а тут ще за зіпсуті мікстури. Я читав Псалтир три ночі, -- спокійно відповів Павло та став збирати свої манатки. -- Вже не буду вам перешкоджати.

Старий Памфил заплакав, певно, не із жалю за добрим робітником, а з люті, що хтось иньший буде мати користь з Павла. То став Павла умовляти та просити, щоб не залишав старого господаря. Павло вкінці погодився залишитися. Якось зм'якло серце старому скупиндрі, прийняв Павла за свого, послав вчитися хімії та зробив своїм наслідником. Так Павло став ароматерем.

Ще не раз старався Павло найти ту хату-віллу, де читав Псалтир, але ніколи не найшов.

Dovidka: Марія-Анна Голод. Народилася 1918 р. у Львові в священицькій родині. Закінчила гімназію Сестер василіянок та торговельні студії. З 1948 р. мешкала в Торонто (Канада), де й померла 2003 р.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ''Динамо'' (Київ) з молотка 
Погляд
  ·  Міліція проти автокрадіїв 
  ·  Україна не приєднається до ЄЕП 
  ·  УНА-УНСО оборонятиме Гузара 
  ·  Журналісти матимуть свій музей 
  ·  Литвин -- за визнання ОУН-УПА 
  ·  Справедливість у Брюховичах відновили 
  ·  "Український формат" фінішує у Києві 
  ·  Атака на американські кораблі 
  ·  Львівський форум вийде на вулицю 
Поступ у Львові
  ·  Куди поділися львівські євреї 
  ·  Профспілки створюють конфедерацію 
  ·  Виробничих травм більшає 
  ·  Страйкують перевізники Дрогобича 
  ·  Львівщину приватизують східняки 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  На Львівщині затримали ще двох хабарників 
  ·  Майданчики інвентаризують 
  ·  Преснер -- у відпустці за станом здоров'я 
  ·  Знак пам'яті від Польщі 
Поступ з краю
  ·  Житло суттєво не подешевшає 
  ·  Мама, не горюй! 
  ·  Крапку ставити зарано 
  ·  Зниження податків не за горами 
Поступ у світі
  ·  Сектор Ґаза звільнять до вівторка 
  ·  Звільнено брюссельських заручників 
  ·  Пиво для дітей 
  ·  17 довічних термінів 
  ·  Без еквадорської нафти 
  ·  20 років у полоні 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Американці стримали космічні польоти 
Спорт-Поступ
  ·  Оберіг олімпійського спокою 
  ·  Де тепер герої тих днів? 
  ·  Настирливість слабкої статі 
  ·  Кличко-старший та Рахман майже погодилися 
  ·  Кияни їдуть у Крим 
  ·  Українці у півфіналі 
  ·  Проблема вибору: куди піти 
Дискусія у Поступі
  ·  Львовом крокує світоч дубізму 
Читацькі обсервації
  ·  Шановний пане Юзю! 
Стиль
  ·  Еволюція жіночої шкіргалантереї 
  ·  Поверніть чоловікам спідниці 
Літературний Поступ
  ·  Найкращі фантасти Європи 
  ·  Ностальгія із Канади 
Поступ реляксу
  ·  Колекціонер назавжди 
Поступ на канапі
  ·  СТУДЕНТ 
Історія у Пост
  ·  Довкола Львівської політехніки 
Бренд
  ·  "Альфа-Ромео" -- авто надто елегантне 
Пост-Faktum
  ·  Духмяні дарунки лісу 
  ·  КАЛЕНДАР