BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Тема.    Львівські обсервації.    Археологія у Поступі.    Медицина.    Літературний Поступ.    Поступ реляксу.    Історія у Пост.    Постать.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
18 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:38 27-06-2017 -   На модернізацію шахт «Львіввугілля» – 4 млн грн  
  14:36 27-06-2017 -   Мешканців Львівщини закликають не палити суху траву  
  14:35 27-06-2017 -   Інспекція ДАБК перевірить забудову по вул. Тучапського та Городницькій  
  14:24 27-06-2017 -   У п’яної матері у Львові забрали в притулок річну дитину  
  14:21 27-06-2017 -   У Львові затримали турка, що перебував у розшуку  
Україна
  14:28 27-06-2017 -   У затриманих податківців арештували майна майже на мільярд  
  14:25 27-06-2017 -   На Донеччині правоохоронці виявили вбитою шестирічну дівчину  
  14:22 27-06-2017 -   В Україну прийде шалена спека  
  14:19 27-06-2017 -   Парубій: Візи з РФ розглянуть наступного тижня  
  12:57 27-06-2017 -   Вибух авто у Києві: Міноборони підтвердило смерть полковника ГУР Шаповала  
Світ
  14:34 27-06-2017 -   У Берлінському зоопарку обживається пара панд з Китаю  
  14:31 27-06-2017 -   Канадська медсестра отримала вісім довічних термінів за вбивство пацієнтів  
  12:58 27-06-2017 -   Метеорит, який впав у Нідерландах, виявився ровесником Сонячної системи  
  10:36 27-06-2017 -   Європейське космічне агентство виявило, що з Чумацького Шляху «тікають» зірки  
  10:20 27-06-2017 -   Польща прийняла понад 1,4 мільйона біженців з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Погляд  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Богдан ОСАДЧУК: Час шукати нових шляхів
Ірина КИРИЧЕНКО, Варшава
 
Однією із ключових постатей української політичної думки на Заході є професор Богдан Осадчук. Доля змусила Богдана Осадчука зростати та навчатися поза межами Батьківщини, та жодні примхи долі не змогли забрати Батьківщину з серця визначного історика й мислителя. Дитинство в Польщі, навчання в Берліні... У німецькій столиці Богдан Осадчук і залишився -- прожив там близько 60 років.

Протягом двадцяти років Богдан Осадчук викладав у Вільному університеті історію Східної Європи. Упродовж довгого часу він працював кореспондентом Neue Zurcher Zeitung зі східноєвропейських питань. Був головним редактором еміґраційної "Віднови". Після війни дописував до варшавської газети Демократичної партії "Щоденний кур'єр" і часопису української діаспори "Українські вісті", яким керував письменник Іван Багряний з Охтирки. Протягом багатьох років він співпрацював із польським еміґраційним місячником "Культура", однією з провідних ліній якого було досягнення порозуміння між українцями і поляками.

Нещодавно Богданові Осадчуку виповнилося 85 років. Проте він і надалі залишається в епіцентрі наукового та політичного життя. Лауреат Нобелівської премії Чеслав Мілош колись сказав, що Осадчук є для нього прикладом молодечої енергії, яка не послаблюється з роками. Відчути той запал і енергію та порозмовляти з Богданом Осадчуком мені вдалося на конференції зі східноєвропейської проблематики у Варшаві. Пан Богдан розповідав про перипетії власного життя та погляди на проблеми порозуміння між українцями та поляками.

-- Пане Богдане, як доля закинула Вас до Польщі, а згодом до Німеччини?

-- Я сам родом із Коломиї. Але виростати довелося далеко від України. Мого батька, вчителя за фахом, перекинули до центральної Польщі, і моє дитинство минало саме там. На початку сорокових потрапив на Холмщину, де працював в Українському допомоговому комітеті.

1941 року я стояв перед вибором або коляборувати з німцями, або йти в партизанку проти них. Я не вірив у те, що німці можуть принести свободу Україні. Отже, ні одне, ні друге не було для мене актуальним. Я ніколи не стріляв і навіть не вмію стріляти. Ніколи не був в армії. Якось мені вдалося ходити попри армію. Отож я поїхав на студії до Німеччини, до Берліна.

Саме там розпочалася моя активна діяльність. Там був гурт демократично налаштованих студентів, який намагався відтягнути студентське середовище від хвилі націоналізму. Ми вважали, що той націоналізм творить масу некритично думаючих людей. До студентського об'єднання "Мазепинець", а саме так воно називалося, належав історик Іван Лисяк-Рудницький, Омелян Пріцак -- коменталіст, який потім створив український інститут Європи, і багато інших людей.

Ми намагалися, і щось нам там вдалося. Я залишився в Берліні, бо хотів побачити, як кінчається та Німеччина. Я хотів на власні очі бачити, що той кінець за собою несе.

-- А як батьківщина. Тоді ще Ви не думали повертатися?

-- Я ніколи не мав безпосередніх зв'язків із Радянським Союзом. 1939 року у мене був невеликий прорадянський період. Було це через те, що слухав радійові передачі зі Львова, виступи різних діячів на кшталт Василя Стефаника. Ті передачі були дуже патріотичні, пронизані українським національним духом, і я хотів вертатися. Але, слава Богу, та ілюзія вчасно розбилася.

А сталося це так. Був обмін населенням за угодою між Радянським Союзом і гітлерівською Німеччиною. От і я туди зголосився. У приймальній комісії сидів генерал, такий собі енкаведист. Я зайшов, а він каже: "Ваша фамілія". Я не розумів, що він запитує. Я думав, що питає про родину. Я не знав, що таке "фамілія" російською, але з галицької і польської знав, що то є родина, родичі. Отож, я кажу йому, що "я сам, без фамілії". А він дивиться на мене і каже: "А ви откуда?". А я "откуда" також не знав, що означає. І я йому кажу: "Слухайте, та ж я не розумію, що то таке "откуда". Я думав, що то є українська місія. Хіба ні? Що ж це таке?" А він тоді мені каже: "То ти, наверноє, буржуазний націоналіст". А я йому відповів: "А ти, мабуть, фашист".

Він почав кричати до німців: "Арестовать! Арестовать!" Німці стояли, дивилися але нічого не зробили. Я вийшов, і на тій зустрічі закінчилося моє радянофільство.

Після цього розпочався берлінський період, який триває донині...

Життя спочатку перекинуло мене на Холмщину, а тоді до Берліна, де я, власне, діяв у студії українських германофілів. Були в тій спілці такі постаті, як професор Кубійович, який був головою українського центрального комітету, та інші...

У той період агітували, аби студенти вступали до дивізії "Галичина". Але то вже було після Сталінграда, і зрозуміло було, що Німеччина війну програє. Я вважав, що безглуздо посилати людей на фронт, на смерть. Я агітував серед студентів, щоб вони не йшли.

Але одного дня, видно, хтось мене таки зрадив. Я сидів у себе в кімнаті, аж чую хтось стукає. Входить гестапівець, весь одягнутий в шкіру. Я жив на четвертому поверсі, тож тікати ніяк. Він каже: "Чи тут живе Осадчук?" Я кажу: "Живе, але його немає зараз". "А ви його знаєте?" -- запитує. Я кажу: "Дуже добре". Дав мені папір, що треба з'явитися в квартирі гестапо, аби я передав. Я зачекав, поки він вийде, і чимдуж утік на інше помешкання. Звісно, вони повернулися по мене, але наступного дня мене там уже не було.

Напевне, я мав щастя в таких ситуаціях.

-- Як Ви собі давали раду з Червоною армією?

-- Коли прийшла Червона армія, мене врятувала ситуація, яка склалася, коли я діставав карту праці ще за гітлерівської Німеччини. Я зголосився, аби отримати таку карту. Реєструючи, мене запитали: "Ти звідки?" А австрійці в моїх документах назвали Коломию Коломеа. Я кажу, що я є з Коломеа. Чиновник, який оформляв мої документи, питає: "То в Італії?" Я кажу: "Ні, в Галіції". На що він мені: "Що ви дурниці кажете, Галіція є в Іспанії, а Коломея в Італії. Отож ви італієць, очевидно". Зрозумівши перевагу моєї ситуації, я йому й кажу: "Ну, як ви так вважаєте, то так". От я і дістав виписку про те, що я італієць.

Отож коли прийшла Червона армія, я показував ту виписку з італійським походженням. Червоноармійці мені казали: "Пошол ти вон в свою Італію". А я казав: "Ні, ні, я так скоро не виїду, я стільки накрав майна німецького, що мені треба буде вагон на те, щоб я все вивіз". А вони на то: "От маладєц". І так я комбінував, комбінував, а потім прийшли американці.

Я працював в американській німецькомовній газеті "Ді Нойє Цайтунґ", а коли вона зліквідувалася, почав писати до швейцарської преси, передовсім до такої найстаршої ліберальної швейцарської газети "Ноє Цюрхер Цайтунґ", яка недавно святкувала 225 років з дня заснування. То престижна газета, яку читають в усіх урядах світу. Вона має кореспонденцію і про Україну.

Потім я розпочав співпрацю з Українським вільним університетом у Мюнхені, де був професором, а потім проректором. Згодом одержав професуру у Берлінському університеті. Спочатку був доцентом, а потім професором порівняльної історії східної Європи.

-- Цікавим періодом у Вашій діяльності була співпраця з Єжи Гедройцом і його паризькою "Культурою"...

-- Так, можливо, то була найважливіша ділянка моєї діяльності. Журнал "Культура", який виходив під курівництвом Єжи Гедройца, пропагував порозуміння між поляками і українцями. Не треба забувати, що в Другій світовій війні стосунки між українцями і поляками сильно загострилися. Сталися відомі події на Волині, різня на Холмщині, це все породило ненависть між сусідніми народами.

Я собі сказав, що мушу спричинитися до того, щоб цей конфлікт найперше придушити, а потім перейти до співпраці. Паризька культура відіграла в цьому надзвичайно важливу роль. Ми мали свою програму і день за днем діяли. Чимало нам таки вдалося. Нашу програму згодом перейняла "Солідарність" у Польщі.

Примирення, яке започаткувала паризька "Культура", має свої наслідки. Поляки зрезигнували із зазіхань на Львів на Рівне, Гродно. Поляки визнали свою неправоту. Щобільше, я одержав найвищий польський орден -- "Білого орла".

Продовженням ідей культури була моя ідея створення Українсько-польського університету в Любліні. Тепер він діє під назвою Європейський колегіум польських і українських університетів. Це два польські університети: державний і католицький університет, а з українського боку Університет імені Тараса Шевченка в Києві, Києво-Могилянська академія і Львівський національний університет імені Івана Франка.

-- Як і коли Ви познайомилися з Єжи Гедройцом?

-- Ми зустрілися 1950 року на конгресі свободи культури. Відтоді розпочалася співпраця, яка тривала 50 років. Це були дописи, статті конференції. Це була дуже плодовита і гармонійна співпраця. Група культури не була численною, це було кілька людей, і Гедройц майже не писав. Він усім керував. Він був ідеальний редактор. Єжи Гедройц -- велика людина.

-- Наскільки змінилися стосунки між українцями і поляками за ці 50 років?

-- Є колосальні зміни. Найперше це те, що вдалося перескочити ту прірву ненависті. А тепер можлива і зрештою вже розгортається й міжурядова співпраця. Помаранчева революція дуже поширила симпатії до України серед поляків і серед молодого покоління. І тепер, я вважаю, час шукати нових шляхів. Старі шляхи вже вичерпані. Треба знайти якісь нові методи.

-- Що це має бути, на Ваш погляд?

-- Мені важко сказати. В широкому плані на гадку спадає поширення наукових зв'язків, розбудова стипендій. Узгодження підручників з історії, створення для цього спеціальної комісії. Адже зараз є колосальна різниця в інтерпретації наших стосунків. Більшої динаміки має набути розбудова економічних зв'язків, а також співпраця між різними суспільними закладами і організаціями.









» 
Від периферії до столиці
Світлана ОДИНЕЦЬ
 
Через три дні, 21 серпня, географічним та політичним центром УГКЦ стане столиця України. Саме до Києва буде перенесено осідок Верховного архієпископа УГКЦ Блаженнійшого Любомира (Гузара). Від цього дня титул глави УГКЦ зміниться із "Верховний архієпископ Львівський" на "Верховний архієпископ Києво-Галицький". Спробуємо з'ясувати для себе зовнішні та внутрішні причини цих змін в діяльності Греко-Католицької Церкви, а також осмислити тенденції її майбутнього розвитку на теренах нашої держави.
Детальніше>>
» 
250 вибухів у Бангладеш
Іван ҐОР
 
Учора в Бангладеш, мусульманській країні у Південній Азії, майже одночасно у 64 містах пролунало дві з половиною сотні вибухів. За даними Associated Press, у столиці країни Дака було активізовано щонайменше 15 саморобних бомб у різних частинах міста, зокрема поряд із летовищем, біля одного з готелів, у будівлях судів і на базарах.
Детальніше>>
» 
ТНК підозрюють у монополізмі
Володимир ГРИНІВ
 
Антимонопольний комітет (АМК) України виявив наявність структурних ознак монопольного становища ТОВ "Торговий дім "ТНК-Україна" на ринку оптової торгівлі бензином у 2004 році. Про це під час слухань у середу заявив виконувач обов'язків голови комітету Юрій Кравченко.

Як повідомляє "Українська правда", за даними комітету, ТНК торік реалізувала понад 1,8 млн тонн бензину, що становить 40% оптової реалізації палива. Також було виявлено ознаки колективної монополії з боку ТОВ "Лінос", АТ "Укртатнафта", ТОВ "НПК-Галичина" та групи "Лукойл", сукупна частка яких на загальнодержавних ринках моторних бензинів та дизельного пального того ж 2004 року становила понад 60% та 50% відповідно.
Детальніше>>
» 
Президентові ДАІ замало
Ющенко хоче реформувати податкову та Генпрокуратуру
Андрій ДУБЕЦЬКИЙ
 
Схоже, Президентові України Вікторові Ющенку і хліба не треба, йому би тільки революції організовувати. Після Помаранчевої революції Віктор Андрійович уже влаштував переворот у ДАІ, а тепер замахнувся ще й на годувальницю держави -- Податкову адміністрацію та святую святих -- Генеральну прокуратуру.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ''Поступ''. Рік після пожежі 
  ·  Віталій МАКСИМОВ: Львівська міліція перебуває у сплячці 
  ·  Ще один претендент 
  ·  Андрій ФЕДУР: Влада відповість за смерть Ґонґадзе 
  ·  Тимошенко "світить" суд 
  ·  Кушнарьов за ґратами 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Турнір завершили перемогою 
  ·  "1+1" не боїться перевірок 
  ·  Львів без Патріарха 
Погляд
  ·  Богдан ОСАДЧУК: Час шукати нових шляхів 
  ·  Від периферії до столиці 
  ·  250 вибухів у Бангладеш 
  ·  ТНК підозрюють у монополізмі 
  ·  Президентові ДАІ замало 
Поступ у Львові
  ·  Мирослав СЕНИК: Сьогодні в центрі міста не можна жити 
  ·  Львову подарують пам'ятник Леву 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Віртуальна автостанція 
  ·  У Новояворівську -- безвладдя 
  ·  Зеновій Буричко зазнав аварії 
  ·  Звільнення на Мостиській митниці 
Поступ з краю
  ·  Януковича мали ''замочити'' свої 
  ·  Бензинова криза: чому вона повторюється 
  ·  Матимемо єдиний тариф на електрику 
  ·  ОБСЄ профінансує вибори 
  ·  Російські бізнесмени куплять "Інтер" для Ющенка? 
Поступ у світі
  ·  Убивство брата Роже 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Москва може запровадити санкції 
  ·  Гелікоптер збили таліби 
  ·  Абхазія хоче до Росії 
  ·  Мадонна впала з коня 
Спорт-Поступ
  ·  Петро ДИМІНСЬКИЙ: Пора подумати про відпочинок 
  ·  Заманливі синьо-жовті кольори 
  ·  Тактична мудрість жінки 
  ·  Працю перекреслено уколом шпаги 
  ·  У Львові чекають на "Чорноморець" 
  ·  Гостьова поразка української молодіжки 
  ·  Баррікелло підписав контракт із БАР 
Тема
  ·  Коли настане "Післязавтра" 
  ·  Семен КУКУРУДЗА: ХХ століття було періодом найбільшої руйнації природи 
Львівські обсервації
  ·  Куй біду, поки тепла 
Археологія у Поступі
  ·  Хорватська столиця поблизу Львова 
  ·  Відкрито руїни міста в Гондурасі 
  ·  Таємничий шифр інків зламано 
  ·  Із чого їли в Помпеях 
Медицина
  ·  Приречені і врятовані 
Літературний Поступ
  ·  Влаштуємо революцію у навчанні! 
  ·  Відкриття Біблії 
Поступ реляксу
  ·  Зірками кіно стають, тому що 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  Режисер знімає режисера 
  ·  Вода для орхідей 
Історія у Пост
  ·  Львівські Кракідали 
Постать
  ·  Магічна невловимість: Фідель Кастро 
Пост-Faktum
  ·  Уродини цісаря 
  ·  КАЛЕНДАР