BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Есе.    Літературний Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
17 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Падіння у безвість
Підготувала Катерина КИРИЛОВА
 
femme Fatale

1930 рік. Париж насичений діячами мистецтва та літераторами з усього світу, які відчули у його артистичному череві культурні ембріони. До Франції приїздить Генрі Міллер. Він одразу ж осів у Парижі. Певні відомості про це місто письменник отримав ще 1928 року, коли разом із Джун, своєю другою дружиною, приїхав у Європу з набитими грошима кишенями. Джун належала до тих загадкових типів femme fatale, яких описували у французьких романах, -- вродлива, темпераментна, ексцентрична. Генрі зустрів її у Нью-Йоркському клубі, де вона працювала "тарифною" партнеркою для танців. І одразу ж закохався по самісінькі вуха. Багато хто вважав її не найкращим варіантом для Міллера, мабуть, що письменник інколи думав так само. Ця жінка жорстоко його вимучувала, але ж він був доста мазохістом, щоби отримувати від цього задоволення. До того ж він був у неї закоханий. Призвичаївшись до алкоголю та наркотиків, людина не надто замислюється, наскільки то шкодить її організму. Джун була значно більшим злом, ніж алкоголь та наркотики разом узяті. Але Міллер її кохав. Щойно він почав писати, як вона увійшла в його книги -- спершу Марою (у перекладі -- "гірка" або ж злісна богиня, яка спокушала Будду (Міллер захоплювався буддизмом і мав знати про це), пізніше -- Моною.

Крапка відліку

Його кумиром упродовж довгого часу був Достоєвський. Генрі обожнював "Карамазових" і князя Мишкіна, ототожнював себе з усіма його складними персонажами почергово. Усе, що вабило його в Достоєвському, він бачив у собі. Міллер копирсався у хаосі й урівноважував його Шпенглером та Кайзерлінгом, із якими стикався у своїй невибагливій читацькій всеїдності. Він із захопленням ковтав усе, навіть кулінарні посібники. Але незважаючи на безсистемність читання, умів всотувати у себе найкраще з того, що "поїдав". Він був настільки простий, наскільки ж геніальний. Ніколи не говорив про те, у чому не до кінця розібрався, у чому не був певен. Сповнений дитячого ентузіазму, докладав усіх зусиль до того, щоби стати письменником. У Сполучених Штатах Міллер уже спробував свої сили в одному з журналів, але не мав успіху. Крім того, на той час він уже написав кілька романів, які так і не були опубліковані. Він відчував, що йому чогось бракує, й намагався стати цілісним. Незважаючи на пречудові вербальні дані, Генрі все ще не мав власного голосу. Потребувалася абсолютно нова крапка відліку, а для цього годилося кардинально змінити своє життя. Міллер подумав, що саме Париж дасть йому той стимул, який дарма шукати в Америці. Пізніше він напише: "Я живу у проміжках між заходом сонця та його сходом. Зі свого вікна чую церковний дзвін, гонг. Чую кожний дерев'яний черевик, кожне прокляття, кожен любовний шепіт. Я був чужий на цій вулиці. Вона ніколи мені не подобалася. Як неприємну тобі людину намагаєшся викреслити зі свого життя одразу після знайомства, так я не міг порозумітися із цією вулицею".

Сумнівна цінність

Хоча Міллер був суто германського походження, на його обличчі проступали монголоїдні риси. Йому ще не виповнилося й сорока, але він вже був абсолютно голомозим. Його очі -- дві мигдалевидні щілинки -- були відверто китайськими. Генрі вбирав великі окуляри, і його очі блищали доброзичливою злістю та нелюдською добротою. Підтягнутий, худий, він скидався на юнака, який зарано постарів. Міллер не був ані вундеркіндом, ані надміру талановитим. Однією з головних рис характеру письменника завжди було відразливе ставлення до речей. Дуже часто, коли йому дарували дорогі іграшки, він щиро тішився кілька хвилин, але вже того ж дня міг віддати подарунок комусь із друзів. Генрі легко розлучався з речами, і так залишилося назавжди. Він міг просто подарувати найцінніше, що мав, малознайомій людині. Але робив це не з доброї душі, а просто тому, що речі нічого для нього не означали. Він не прив'язувався до них. Те, що речі становлять сумнівну цінність, Міллер зрозумів дуже рано, ще в дитинстві. Це тішило його батька -- доброго чолов'ягу, який понад усе любив пиво. Але матір -- ніколи Вона просто не розуміла, як можна віддавати свої речі чужим людям. Це було щонайменше необачно.

На Генрі -- єдиного сина у родині покладали великі надії. Планували, що він продовжить справу батька. Але нічого з того, як ви розумієте, не вийшло. Генрі був надто несерйозний, несконцентрований, легко впадав у дивакуваті ностальгії. Одно слово, він не годився для майстерні батька. І це тоді, як у хлопчини якнайкраще складалися стосунки з іншими працівниками. Це його, власне, й цікавило, а все решта -- ні. Робітники його обожнювали. Хоча він нічого для цього не робив -- просто слухав. Уже тоді Міллер мав дар, який не зрадить йому до кінця -- слухати людей. Не кожен уміє слухати: тут замало проявити увагу до того, що каже інший, важливо -- вміти почути те, чого людина не говорить, на рівні відчуттів, інтонацій. Людина багато що не каже, бо не вміє знайти потрібних для цього слів. У тому найбільша чеснота Міллера -- слухати і відповідати. Інколи мовчанкою, інколи словами, але завжди із симпатією та розумінням до співрозмовника.

Життя у "до мажорі"

Міллер не міг довго бути без людей. Хоча причиною була не потреба у спілкуванні, люди були йому потрібні як "сировина", "для справи". Він вивчав їх для своїх майбутніх книжок. Для нього усі були "сировиною": батьки, сестра, майстерня батька, Бруклін, друзі, школа, повії, з якими він кохався, жінки, яких він любив, їжа, книжки, музика. Усе це свого часу переміститься на сторінки його книжок.

Складалося враження, що Міллер постійно без грошей, повсякчас голодний. Він ніколи не мав власного даху над головою, частенько ночував на лаві у парку або у місцевій бомжарні. Інколи влаштовувався десь працювати -- мив посуд, торгував порохотягами або енциклопедичними словниками. Але ніде не затримувався надовго. Скрізь, де б Міллера не закидала доля, завжди знаходилися охочі допомогти. Інколи це були такі самі мандрівники, як він. Час від часу його брала до себе якась жінка -- на ніч чи місяць. На той час, коли Генрі вдруге одружився, він уже був майстром у справі, як жити "без керма". Здобував засоби до існування ледь не з повітря. "Не має значення, -- напише він пізніше, -- скількох чорних клавіш бракує, плодяться спаніелі чи ні. Якщо дзвінок не дзвонить, падає лампа, не працює туалет, не пишуться вірші, не сплачено за квартиру, не тече вода, засмічена раковина й смердить зі смітника. Якщо у тебе лупа та скрипить ліжко, Мона вибілила волосся, збігло молоко, вицвіли шпалери, у світі не стається катастроф, смердить з рота та липкі долоні -- це все дурниці, адже в душі наступає Різдво, і все звучатиме у до мажорі, бо ти так звик дивитися на цей світ. Очі завжди мають бути розкриті. Постійно. Не бійтеся впасти у пекло. Падати нема куди".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Порошенко потрапив у лікарню 
  ·  Скандал довкола кандидата 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Козака викликала податкова 
  ·  Спіймали палія "Поступу" 
  ·  Мельниченком займеться СБУ 
Погляд
  ·  Рух -- за допит Марчука 
  ·  Кушнарьов вивчає свою справу 
  ·  А пити пиво корисно! 
Поступ у Львові
  ·  Іван ШЕВЧУК: У Львові немає випадків зараження води 
  ·  "Рушій прогресу" гальмують 
  ·  На Львівщині більшає онкохворих 
  ·  Польща вшанує братів Шептицьких 
  ·  Соколов не підтримує Курочки 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Залізницю приватизують 
  ·  Земля Святослава Вакарчука 
  ·  Сміттю -- "ні"! 
  ·  "Артек" збере VIP-персон 
  ·  Справу Сацюка перенесено 
  ·  Дешевого авта не буде 
Поступ у світі
  ·  Відкрито ХХ Світові дні молоді 
  ·  Катастрофа в Афганістані 
  ·  Сутички в тюрмах Гватемали 
  ·  Новий уряд Болгарії 
  ·  Націонал-більшовики не здаються 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Біло-чорні проблеми ''синьо-жовтих'' 
  ·  Збереження традиції 
  ·  "Динамо" може очолити француз 
  ·  Померла леґенда баскетболу 
Есе
  ·  Натюрморт, намальований чаєм 
Літературний Поступ
  ·  Падіння у безвість 
Пост-Faktum
  ·  М'ясо вирощуватимуть у лабораторіях 
  ·  Рикші зникнуть із вулиць Калькутти 
  ·  КАЛЕНДАР