Після низки безмедальних стартів лідерів української збірної з легкої атлетики жевріла одна-єдина надія, що на п'єдестал пошани чемпіонату світу зуміє застрибнути Андрій Соколовський, якому належить найкращий результат сезону у світі зі стрибків у висоту. Й навіть у найсміливіших фантазіях не було місця для Юрія Кримаренка.
Хлопець із Бердичева, де стрибки у висоту є місцевою гордістю (майже все населення свого часу займалося стрибками у висоту, а найкращих із містечка знають у світі), лише в останній момент потрапив на потяг до Гельсінкі. Він виконав кваліфікаційний норматив на відбірних стартах і став дебютантом змагань такого рангу. "Нехай поїде, понюхає пороху, -- думали тренери, -- настане той час, коли тягар відповідальності ляже і на його плечі". Чогось особливого від 22-річного стрибуна ніхто не очікував, всі погляди були прикуті до досвідченого Соколовського.
Але в лідера нерви не витримали: чи то пік форми припав саме на комерційні турніри, а під час головного старту необхідне для стрибків піднесення було на спаді, чи внаслідок ланцюгової реакції невдач боявся, що його спіткає те саме, і цей страх скував його рухи... Багато може бути виправдань. Але навряд це цікавило вболівальників, які, прикипівши поглядами до телевізорів, спостерігали, як, докладаючи величезних зусиль, із третьої спроби Соколовський узяв "розминкову" висоту 2,20 м. А наступні 2,29 м залишилися для нього нездоланними.
Водночас Кримаренко, немов граючись, залишає позаду одну висоту за іншою. І не зважає, що на рубежі 2,32 м багато достойних стрибунів, з якими майже все свідоме життя він мріяв змагатися, покидають сектор. Каменем спотикання стала ця висота для фаворита чемпіонату, титулованого шведа Стафана Хольма, чеха Ярослава Баби та італійця Нікола Чіотті. Того дня лише українець зумів упіймати хвилю польоту й з третьої спроби подарувати Україні єдину золоту нагороду. "Від ранку в мене все складалося чудово. Зовсім не хвилюючись, з хорошим настроєм приїхав на стадіон. Боротьба в нашому секторі та підтримка трибун були просто чудовими. Я почуваю себе щасливим та здивованим", -- таким запам'ятає свій дебют Кримаренко.
Володарями срібної та бронзової нагород стали відповідно кубинець Віктор Мойя та росіянин Ярослав Рибаков, які з першої спроби долали всі попередні висоти. Лідер чемпіонату, швед Стефан Хольм, завершив змагання на 7-й позиції.
За кращим часом попередніх змагань українська збірна зуміла пробитися до фінальної вісімки в жіночій естафеті 4х400 м. Дискваліфікація спіткала збірні Білорусі та Бразилії. Тому головними конкурентками Антоніни Єфремової, Оксани Іллюшкіної, Лілії Пілюхіної та Наталії Пигиди були дівчата з Польщі та Білорусі. Атлетки Росії (3.20,95), Ямайки (3.23,29) та Великої Британії (3.24,44), які в підсумку поділили нагороди між собою, для "синьо-жовтих" поки що залишаються недосяжними. З німкенями наші дівчата впоралися легко, а ось полячки, які, наче на амбразуру, кидалися до фінішу й встановили національний рекорд, виявилися не по зубах -- у підсумку 5-те місце.
У марафонському бігу серед жінок знову рівних не було легендарній британці Полі Редкліф (2:20.57). Після прикрої поразки в Афінах найвитриваліша жінка планети довела, що її зірка в зеніті й списувати чемпіонку з рахунків ще зарано. |
