BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Легенди Поступу.    Поступ реляксу.    Історія у Поступі.    Бренд.    Стиль.    Поступ на канапі.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
13 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Легенди Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Леґенди львівських євреїв
Юрій ВИННИЧУК
 
Горохова зупа

1

Реб Мендель був цадиком у Львові. Не було мудрішого за нього на всю велику жидівську общину. Він міг розмовляти з Богом, як ото ми з вами. Його душа щоночі злітала високо до небес і бесідувала зі святими, а потім поверталася назад збагачена ще більшими знаннями, ніж досі. Але реб Мендель не тримав ті знання при собі, а ділився ними щедро з хасидами. Особливо подобалося хасидам збиратися у нього під час сабашового обіду. І то була така гарна традиція, що обіди у цадика мали неабияку славу.

Одного дня до Львова прилетіла дуже сумна вістка, що канцлер, який дуже не любив жидів, -- бодай йому кістка з риби стала поперек горла! -- підготував законопроект, згідно з яким усі жиди мали йти служити до війська. І ось тепер цей документ лежить у папці на столі в цісаря й чекає його підпису.

Жиди всієї Австро-Угорщини зажурилися, забідкалися, жінки гірко заплакали. Адже якщо всі чоловіки мусять йти до війська, то хто буде оберігати звичаї предків? Хто буде вчити святої Тори? Замість молитися, вони будуть марширувати, а на свята тяжко працювати. Плач і ридання залунали в усіх жидівських родинах.

Незабаром мав настати той день, коли цісар повернеться до Відня з мандрівки по своїх володіннях і підпише документ. Хтось подав думку збирати гроші, аби спробувати підкупити канцлера. Гроші зібрали і вирядили старійшин до Відня, але канцлер висміяв посланців і навіть обіцяв, що документ буде підписано у святий день відпочинку -- сабаш. І тоді всі зрозуміли, що він хоче якнайболісніше вжалити ненависний йому народ.

І ось настав той день. Усі жиди ревно молилися, просячи в Бога милосердя, плакали і лементували. У Львові в синагозі "Золота роза" молився з усіма реб Мендель. Тихо молився з якоюсь особливою самовпевненістю і вірою в силу молитви. Дивлячись на нього, парафіяни і в собі відчули впевненість і переконання, що Бог їм допоможе, бо з ними їхній цадик, їхня гордість. Він не дасть їх скривдити.

Після служби до хати цадика завітали на сабашовий обід його учні і найближчі друзі-хасиди, а серед них і реб Леві, якого цадик шанував найбільше і з яким у всьому радився. Реб Леві був також премудрим хасидом і міг спілкуватися з цадиком, читаючи його думки. З сумним та пригніченим настроєм сіли вони до столу, а жінка цадика Ґолда стала наливати зупу. А треба сказати, що Ґолда вміла так смачно готувати, що не було такої страви, скуштувавши яку, не хотілося б від задоволення закотити до неба очі і поплямкати. А все тому, що янголи з великої поваги до її чоловіка додавали до її страв пучку райських приправ.

Так само й цього разу всі гості їли смачну Ґолдину горохову зупу і прихвалювали та прицьмакували. Не їв тільки цадик. Він замислено втупив погляд у тарілку, мовби завмер у мовчазній молитві. Хасиди зиркали на нього з тривогою і не знали, що думати. Дехто навіть перестав їсти, всім було цікаво, над чим так замислився цадик, що він побачив особливого у тій зупі, до якої навіть не торкнувся. І тут раптом цадик поклав пальці на край тарілки і одним різким рухом перевернув її на обрус. Уся зупа виллялась.

Присутні не знали, що мають думати, адже вони бачили, що цадик це не вчинив ненароком, а таки навмисне. Але ніхто не насмілився запитати, чому так сталося. Над столом зависла тиша. І тільки шепіт реб Леві пролунав за столом:

-- Ой, ребе, мало того, що нас усіх заберуть до війська, то ви ще хочете, аби нас посадили до в'язниці?

"Про що вони говорять? -- здивовано перезирнулися гості.-- Про яку в'язницю мова? За що? За пролиту зупу?"

-- Нічого не бійся, -- відказав цадик. -- Тут найголовніше, аби нам тої зупи вистачило.

Ці слова ще більше знітили гостей. А тим часом Ґолда знову наповнила зупою тарілку свого чоловіка. Однак він і цього разу не їв, а втупив погляд у тарілку і мовчав. Гості доїли зупу, і Ґолда подала всім книдлі зі сливками, але цадик продовжував дивитися в тарілку аж поки раптово знову її не перекинув. Зупа розлилася, потекла на підлогу і навіть захляпала цадиків каптан. Усі мовчали. Реб Леві зблід і вуста його тремтіли від напруження. Він поклав руку на плече реб Менделю, мовби передаючи йому і свою підтримку. Гості спостерігали за своїм улюбленим цадиком із великим жалем, їм здавалося, що він збожеволів. Але цадик поводився так, мовби нічого дивного не сталося, і тільки піт на його чолі зраджував, у якому великому напруженні перебуває його душа.

За хвилю цадик кивнув дружині, щоб налила зупу втретє. Ґолда зазирнула у баняк, там уже не було що черпати хохлею і вона вилляла рештки зупи в тарілку просто з баняка. Але цадик і цього разу не взяв у руки ложки, а продовжував дивитися в тарілку, мовби там йому відкривалися всі таємниці світу. Гості побачили, як його худі жовті пальці лягли на край тарілки: ось-ось він її перекине ще раз. Усі затамували подих. Несподівано реб Мендель радісно скрикнув, затремтів, а руки його опали з тарілки і лягли на коліна. Зупа лишилася не перекинута. Цадик підвів голову і полегшено зітхнув, а реб Леві обняв його і розплакався.

Учні зірвалися з-за столу і побігли до дверей. Їхній цадик, їхній коханий учитель зійшов із розуму! А з ним і його найближчий товариш, якого він собі готував у наступники, -- реб Леві.

-- Господи! -- волали вони, біжачи містом. -- Змилуйся над нами, не дай і нам збожеволіти. Що ж ми тепер вдіємо без нашого учителя? Хто нас порятує? Хто нас потішить?


2


У цей саме час у далекому Відні в цісарському палаці так само пролунав крик. А почалося все цілком невинно. У ту хвилю, коли Ґолда наливала цадикові першу тарілку зупи, канцлер вийняв із папки законопроект, якого так налякалися всі жиди, і подав його цісареві. Цісар узяв золоте перо, занурив його у золотий каламар і раптом -- ні з того, ні з сього! -- каламар перевернувся і усе чорнило виллялося на документ. Цісар звісно згадав при цьому чорта і кивнув канцлерові, щоб той подав йому копію. Коли папір ліжав на столі, він знову обережно занурив кінчик золотого пера до золотого каламаря і тільки-но збирався поставити свій підпис, як каламар -- о диво! -- перевернувся вдруге! І цього разу весь документ потонув у чорнилі. Одна суцільна чорна пляма. Щобільше: чорнило цього разу так щедро хлюпнуло, що заплямило улюблений мундир нашого бідного цісаря.

Цісар зірвався з крісла і затупав ногами.

-- Що це за каламар?! Що це за дурнувате чорнило?! -- кричав він і зі злості поскидав зі столу усе, що там було разом із паперами. -- Подивіться на мій мундир! Все! Його можна викинути! Мій улюблений мундир! В чому я сьогодні прийду на баль?

Канцлер намагався його заспокоїти і -- у той саме час, коли Ґолда налила зупу втретє, -- пробував тицьнути цісареві третю копію. Але де там! Розгніваний цісар вирвав із його рук папір і порвав його на дрібні шматочки.

-- Все! Більше я не хочу бачити цього законопроекту! Кінець! Забирайтеся всі звідсіля! Негайно! Ви мені зіпсували настрій на цілий день! На два дні! На цілий тиждень! Геть! Карету мені! Я їду на полювання! Не хочу нікого бачити! Який баль? Принц англійський? Мене нема! І не було! Я ще не приїхав!

3

Вістка про те, що цісар так і не підписав того зловісного документа мчала з такою швидкістю, що у Львові про неї довідалися вже на третій день. Від вуха до вуха котилася блага вість і, коли хасиди й учні реб Менделя почули про незвичайні обставини, за яких цісар так і не зміг підписати законопроект, то відразу пригадали собі сабашовий обід і розлиту зупу. Вони побігли до хати цадика і просили у нього вибачення за те, що не довірилися йому, не підтримали його духом у таку відповідальну хвилину.

-- Нічого, -- лагідно усміхнувся цадик, -- біля мене був реб Леві. Його сила духу допомагала мені, і тому я не боявся цісаря.

Філософська діжка

Ой, наш ребе Йосл був сильний філософ. Так, як він міг часом пояснити усе на світі, ніхто не міг. Не вірите? Ха! Бо ви не були у хаті ребе на Личакові, коли ребе й інші великі знавці кабали засперечалися на філософську тему: що є важливішим -- внутрішні властивості предмету, чи зовнішні. Суперечка розгорілася така, що в декого піт на чолі виступив, а ребе навіть узяв стару газету і почав махати собі перед носом, як віялом. Авжеж, усім було жарко, бо кожен стояв на своєму і не бажав ані на грам поступитися. І що цікаво: кожен наводив свою цитату з Талмуду, яка би мала підкріпити його думку.

Але наш Йосл тільки підсміювався та під'юджував сперечальників одним і тим самим питанням:

-- Але чи ви особисто пересвідчилися, яка є різниця між внутрішнім і зовнішнім, га?

І що ви собі гадаєте? Ніхто не сказав, що в житті з цим зустрівся, але, мовляв, усе ж бо описано в книгах. А книги...

-- А що книги? -- заперечив Йосл. -- Книги нічого не вартують порівняно з досвідом. І я вам скажу з власного досвіду, що вірити слід тільки внутрішнім властивостям. Саме тим, які ми переживаємо завдяки своїм внутрішнім відчуттям.

Усі присутні зашуміли, дехто засміявся, бо Йосл був не тільки філософом, але й жартуном і на всі випадки життя мав свою дотепну думку.

-- Ану-ну, поясніть, реб Йосл, що ви маєте на гадці.

-- Охоче. Я оповім вам пригоду, яка трапилася зі мною минулої зими. Отже, на свята я гостював у Перемишлі, а коли зібрався їхати назад, то один добрий чоловік попросив мене прихопити з собою діжечку горілки для знайомого замарстинівського корчмаря. Я поклав діжечку на сані, цьвохнув батогом і рушив гладенькою сніговою дорогою. Але було дуже холодно. Я сперся на діжечку, гадаючи, що вона мене зігріє, адже там хлюпала горілка. Але де там! Мені не стало ані на капку тепліше. Тоді я поставив діжечку собі між колінами і навалився на неї грудьми. І що? І нічого! Горілочка собі звабливо хлюпотіла, але тепла її я не відчув. Оце вам і є зовнішні властивості. Та ось я приїжджаю до корчми і вручаю діжечку корчмареві, а він на радощах діжечку відкриває, чарочку наливає, і досить мені було її перехилити, як омріяне тепло вмить розлилося по всьому тілу. Я зігрівся! Ось вам і внутрішні властивості. Тепер ви переконалися, що найважливіші якраз вони?









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Самбір, Новояворівськ: хто наступний? 
Погляд
  ·  Вільні економічні зони реанімують 
  ·  Без води 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Юрій КАРВАЦЬКИЙ: Нинішня влада -- головний "тормоз" нашого суспільства 
  ·  Екзотичні гості 
  ·  Туристичні неприємності 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Культурна програма до Дня незалежності 
  ·  Молодим матерям допоможуть 
  ·  Скарги щодо Скнилова зареєстрували 
  ·  Вода -- це розкіш чи... 
  ·  Відкрито Інститут преси 
  ·  З понеділка цукор подешевшає 
Поступ з краю
  ·  Олександр МОРОЗ: Страшно не люблю фарисейства 
  ·  Україна знову хвилює Європу 
  ·  Бензином та цукром усе не закінчиться 
  ·  Українців стає більше? 
  ·  За "кілера" попросили вибачення 
  ·  Слідство триває 
  ·  Не звертайтеся до шахраїв 
Поступ у світі
  ·  П'яті роковини загибелі "Курська" 
  ·  Правнукові Троцького соромно за пращура 
  ·  Паралізовано аеропорт "Гітроу" 
  ·  За і проти абортів 
  ·  13-та заявка Тайваню 
  ·  ФБР попереджає про теракти 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Талісман на службі спорту 
  ·  Коли "Яструб" пролітав повз "Жирафу" 
  ·  Золотий дубль Джастіна 
  ·  Перемога як лікарство для тренера 
  ·  Кубковий іспит 
  ·  Коронація українця 
  ·  Алонсо хоче у "Феррарі" 
Легенди Поступу
  ·  Леґенди львівських євреїв 
Поступ реляксу
  ·  Футбольні фани 
  ·  Ілюзія -- шоу, реальність і мистецький проект 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  ІМПРЕЗИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ 
Історія у Поступі
  ·  Довкола вулиці Різницької 
Бренд
  ·  Фендер 
Стиль
  ·  madonna -- це стиль 
  ·  Особливості зіркового існування 
Поступ на канапі
  ·  Не примушуйте людину бути поштовим клерком 
Пост-Faktum
  ·  Заквашені вітаміни 
  ·  КАЛЕНДАР