BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ в Івано-Франківську.    Поступ у світ.    Львівські обсервації.    Кримінал.    Тема Поступу.    Поступ комп"ютерних технологій.    Книжковий Поступ.    Спорт-Поступ.    Кінопоступ.    Наша афіша.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
31 січня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:54 29-05-2017 -   У Львові через невивезене сміття та навалу щурів перекриватимуть дорогу  
  14:44 29-05-2017 -   Зовсім скоро на Львівщині розпочнеться призов офіцерів запасу  
  14:41 29-05-2017 -   Завтра на Львівщину приїде Володимир Гройсман  
  14:23 29-05-2017 -   У Львові створять сайт для незрячих людей  
  14:21 29-05-2017 -   Проект реконструкції Замарстинівського парку найближчим часом подадуть на експертизу  
Україна
  14:58 29-05-2017 -   Підозрюваних у мукачівській стрілянині відпущено  
  14:52 29-05-2017 -   У Києві затримали педофіла, який роками розбещував дітей співмешканки  
  14:48 29-05-2017 -   Адвокати Януковича хочуть, щоб суд допитав Порошенка  
  14:46 29-05-2017 -   Податківець на Київщині отримав подарунком 2 млн грн від дружини  
  14:42 29-05-2017 -   Україна несе відповідальність за довгі черги на кордоні, - прикордонна служба Польщі  
Світ
  14:51 29-05-2017 -   Генетики Китаю зібралися клонувати Леонардо да Вінчі  
  14:50 29-05-2017 -   Вчені довели можливість розмноження в космосі  
  11:41 29-05-2017 -   У Ворохті 19-річний юнак загинув, зірвавшись з тарзанки  
  11:36 29-05-2017 -   Смерть на фестивалі у Нью-Йорку: через нерозкритий парашут загинув військовий  
  10:17 29-05-2017 -   У Каннах перемогла шведська картина "Квадрат"  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Книжковий Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Життя в радянському Львові
Що читає і думає пересічний поляк про середнього українця, або Чи вміють українці користуватися ножем і виделкою?
Ольга ЯВОРНИЦЬКА
 
Збірка есеїв Олександри Матюхіної “У радянському Львові. Щоденне життя міста в 1944-1990 роках” (польське видання: A. Matyukhina: W Sowieckim Lwowie. Zycie codzienne miasta w latach 1944-1990) трактується авторкою як “спроба етнологічного аналізу популярної культури”. Ця збірка є, з одного боку, варіантом оцінки радянської дійсності, “...ґрунтовним дослідженням популярної культури і реалій щоденного життя у СРСР”, а з другого боку – це боротьба із самою собою, із трактуванням дійсності з погляду росіянки, а не науковця.
Львів – місто-легенда, яке його колишні й нинішні мешканці вважають місцем перетину доріг і світів, взаємного та гармонійного проникнення різних народностей і культур. Матюхіна змінює дотеперішній образ міста і людей, які в ньому живуть. Вона намагається довести потенційному читачеві, що магія довоєнного Львова втратила свою давню силу і перетворилася на стару дійсність Країни Рад. Безумовно, тут авторка книжки має рацію.
Росіянка, а не науковець
Повернення до дійсності Матюхіної зараз дуже потрібне. Особливо в тих ситуаціях, коли ми намагаємося об’єктивно оцінити події та факти, які сьогодні зумовлюють чимало емоцій і не дозволяють утримувати певної дистанції, яка необхідна для вирішення давніх польсько-українських суперечок.
Але входячи в цю дійсність з погляду дослідника, дуже важливо, з одного боку, зберегти природні пропорції між знанням і практикою науковця, а з іншого боку – між особистим досвідом, тобто безпосередньою участю в цій дійсності. Саме недотримання зазначених пропорцій є причиною багатьох контраверсій праці Олександри Матюхіної.
Насамперед викликає сумнів науковий метод дослідниці. Вона взагалі не згадує, ким є її респондент, яке суспільне середовище він презентує, яку вікову групу, який час. Відсутність такого суттєвого чинника викликає сумніви у правдоподібності презентованого матеріалу. Окрім респондента, невідомим є походження матеріалу, його джерела. Із позицій, названих у бібліографії: А. Гурбо и др. “Как самим сшить детскую одежду”, Минск, 1956; “Одежда для молодежи”, Минск, 1962; О. Русанова. “Раздумия о красоте и вкусе”, Москва, 1962; “Радянська жінка”, 1950-1980.
Із цих видань достатньо важко почерпнути інформацію, на основі якої можна було б проводити детальну характеристику переселенців, що приїхали до Львова і яких авторка поділяє на:
a) “прибулих із Західної України: село в місті”, або сільську людність: “...натовпи нових львів’ян, які розмовляють сільськими українськими діалектами”, їх Матюхіна називає селюками, вони надавали “...місту мужицьких, тобто хамських рис”;
б) “прибулих зі Східної і Південної України” – молодих людей із середньою освітою, мобільних, які легко зав’язують контакти і відзначаються меншим консерватизмом;
с) вихідців з інших республік СРСР, “...в основному військові та інтелігенція”, переконані у вищості російської культури над здобутками інших народів – вони, на думку Матюхіної, були носіями європейської культури, хоча і в радянській інтерпретації.
Точка зору очевидця
Важко визнати презентований дослідницею матеріал за джерела, які безпосередньо походять зі спостережень учасника, бо Матюхіна репрезентує покоління 60-х і разом із батьками з’являється у Львові тільки у другій половині цих 60-х. Тому такі крайні характеристики тодішнього населення міста видаються безпідставними та несправедливими, а крім того, вони додатково утверджують стереотип відсталих і невмиваних українців-селюків, прибулих із провінційних міст Росії: Коломни, Твері чи Свердловська. Безумовно, навіть часткова адаптація окремих груп населення, які творили суспільно-культурну суміш повоєнного Львова, відбувалася в різний час, і траплялися випадки перенесення сільських елементів на міський ґрунт, зокрема тримання курей на балконі (у повоєнній Польщі такі явища можна було спостерігати в нових поселеннях, де зосереджувалися селяни-переселенці, що зафіксовано в популярному у 80-х серіалі “Альтернативи-4”), але це не мало нічого спільного з правилами доброго тону, вживанням певних зворотів ввічливості, яких населення сільського походження просто не могло не знати. І тому особа сільського походження зовсім не обов’язково мала бути вбраною неохайно й поводитися грубо, або, як це називає Матюхіна, “по-хамськи”.
Проблеми з ножем і виделкою
Авторка має очевидні труднощі з розрізненням елементів хорошого виховання, яке не залежить від соціального походження, і так званого побутового етикету, дотримання якого вимагається в певному середовищі. Це не було б настільки суттєвим у цьому аналізі, якби Матюхіна сама постійно не привертала до зазначеного таку увагу. Також неможливо погодитися з розділом під назвою “Проблеми з ножем і виделкою”, який авторка починає словами: “На підставі власних спостережень (авторка описує кінець 50-х і початок 60-х, тоді як сама переїхала до Львова дитиною наприкінці 60-х) і свідчень інформаторів (яких саме – залишається незрозумілим) я можу стверджувати, що брак дружнього спілкування під час святкового частування найчастіше виникав із доволі прозаїчних причин. ...Уже сама необхідність правильної поведінки за столом бувала для присутніх досить важкою справою і викликала в них неабиякий стрес. Не кожен міг використовувати ніж і виделку одночасно. Під час харчування не завжди вдавалося уникнути і мимовільної штовханини з сусідами, неелегантного плямкання тощо. І про які товариські розмови можна говорити в таких ситуаціях”.
Через кілька абзаців авторка досить прудко перестрибує з 50-х у 90-ті, закінчуючи опис процесу споживання їжі (без скатертини на столі, з однієї сковороди, без ножа, відгризаючи менші шматки їжі з великої порції), згадує про те, що: “Після розпаду СРСР у 1991 році, проводячи дослідження, переконалася, що 3/4 родин, у яких дотримувалися добрих манер, належали до категорії дореволюційної інтелігенції, тодішнього середнього класу, або еліти суспільства” (якого середнього класу, або еліти – нових українців?), до якої авторка, безумовно, зарахувала і себе.
Виглядає так, що час від часу Матюхіна забуває, що предметом її дослідження мають бути радянський Львів і побут його мешканців. Авторка надто багато уваги приділяє з’ясовуванню різниці між сільським населенням Львова, українцями зі Східної України та переселенцями з Росії, що в результаті нагадує дійсність, побачену в кривому дзеркалі.
Поділ на українців і росіян
Залишається фактом те, що штучно створене населення радянського Львова репрезентувало іншу ментальність і систему цінностей. Але чіткий поділ на невихованих українців і росіян, які репрезентують вищу культуру, породжує схему із написаних під диктовку публікацій і не дозволяє досягнути очікуваного об’єктивізму. Слід наголосити, що послідовний спротив сільських переселенців тому, щоби перейняти елементи культури, не був опиранням цивілізаційному розвитку, а виступом проти “сов’єтизації”, тобто так званої “радянській обрядовості”, якій протиставляються народні традиції, а особливо святкові обряди (на базі релігійних свят), завдяки яким збереглися українські традиції й українськість як така.
До найважливіших релігійних свят, які визнає населення Львова, належать насамперед Різдво, Паска, Йордан, День святого Миколая, Новий рік. Із Різдвом тісно пов’язане колядування. Воно популярне й досі. Займаються ним насамперед групи колядників, так звані “вертепи”. Незважаючи на приклади, наведені Матюхіною про те, що вертепи організовувались в основному з метою заробітку і як прикриття для злочинців і грабіжників, традиція спільного колядування переходить із покоління в покоління, і не лише в середовищі людей сільського походження, а й інтелігентних родин.
Українці і алкоголь
Узагалі не можна погодитися з авторкою книжки в тому, що сталим елементом свят був алкоголь.
Матюхіна постійно акцентує на його присутності, попри те, йде мова про релігійні свята чи світські, бо на її думку, майже кожне свято, незважаючи на його характер, було чудовою нагодою для пиятики та хорового співу, що спричинилося до масового алкоголізму. Недоречними виглядають і описи на зразок: “...у робітничому, а часом і в інтелігентському середовищі, починаючи з половини 60-х, а особливо 70-х, збільшилося, як я вже згадувала, споживання алкоголю. Споювання запрошених гостей ставало щоразу популярнішим, а врешті-решт переросло в обов’язок господарів. На столі ставили стільки алкоголю, щоби під кінець зібрання гості були п’яними”. Це правда, що проблема алкоголізму завжди існувала, але вона ніколи не випливала з вроджених схильностей українського суспільства, а була результатом тривалої радянської політики алкоголізації суспільства, коли ціни на горілку були значно нижчими за вартість основних продуктів харчування. Неправдою є й те, що львів’яни напиваються під час Великодніх свят і ставлять чарки з горілкою на гробівцях, а також те, що вони впорядковують могили у Великодню неділю. Правдою є те, що на гробівці рідних приносять шматки паски, але їх ніколи не розбивають об хрести, як це описує Матюхіна, – до хреста символічно тричі дотикають писанкою. На цвинтарі не їдять, а тим паче – не п’ють горілки.
Можливо, Матюхіна плутає цей звичай з обрядовістю військових – переселенців з Росії та Східної України, які, як сама вона згадує, “...святкували ці обряди 1 і 9 травня”. Потрібно також спростувати і традицію так званих “воскрєсніков”, які нібито організовували львів’яни. Не практикували такого ні греко-католики, ні православні.
Правильна лектура
Попри те, що авторка декларувала об’єктивність і ґрунтовне дослідження популярної культури Львова, їй не завжди вдавалося досягнути мети. Зібрані нею матеріали та їх аналіз часом кардинально відрізнялися від тодішнього буття. Матюхіна презентує точку зору росіянки, а не науковця, тому її книжка не може бути надійним джерелом, бо є носієм стереотипів, які і так досить сильно вкорінені у свідомість поляків, українців і росіян. Навіть освічений польський читач, а саме на нього ця книжка розрахована, найчастіше послуговується стереотипними уявленнями про повоєнний Львів, які дуже забарвлені емоційно і передаються з покоління в покоління. Така людина уявляє собі українську дійсність як сценарій гостросюжетного фільму і після першого ж візиту до Львова отримує культурологічний шок, не може надивуватися, що середньостатистичний львів’янин уміє розмовляти по-польськи і виглядає цілком інтелігентно. Я не дивуюся навіть молодим і освіченим полякам, які досі є носіями штампів і мають проблеми з “правильною лектурою”.
Незважаючи на пожвавлення на видавничому ринку, досить важко знайти публікації, позбавлені оцінності, які наблизили б до читача сучасну історію Львова та характеристику його мешканців. І публікація Олександри Матюхіної аж ніяк не заповнить цю нішу, а тільки поглибить існуючі штампи та незнання.
Цікаво, скільки ще доведеться чекати на “правильну” та цікаву публікацію, яка вичерпно й об’єктивно розкриє карти історії, культурної антропології та соціології?
Автор – доцент університету у Зеленій Гурі, соціолог
Стаття подається скорочено.
Переклад із польської Наталки Сняданко









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Юлія Тимошенко потрапила в аварію 
  ·  Партизани – господарі неба 
Погляд
  ·  Українське суспільство звикло мислити категоріями змови 
  ·  Кримінальний скандал у “Нашій Україні” 
Поступ у Львові
  ·  Влада починає вибори з провокації 
  ·  “Тепер ми офіційно підійшли до початку страйку” 
  ·  Куйбіді близькі проблеми шкірвендиспансеру 
  ·  Антипіратський закон 
  ·  Червоний Хрест 
Поступ з краю
  ·  Скандал поки що вичерпано 
  ·  Торгова війна чи дружня суперечка? 
  ·  Рейтинг Ющенка не постраждав 
Поступ в Івано-Франківську
  ·  Обсервація різних інтересів 
  ·  Уперше експонуються давні ризи 
Поступ у світ
  ·  Злочинність – головна передвиборна тема 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Львівські обсервації
  ·  Наша влада наступає 
Кримінал
  ·  Наркосиндикати і нелегальні перевезення 
  ·  Дві родини оплакують синів 
  ·  Залізниця судиться за гривню 
Тема Поступу
  ·  Тварина теж має права 
  ·  Із символу Афганістану зняли шкуру 
  ·  Пакистанського крамаря пограбували миші 
Поступ комп"ютерних технологій
Книжковий Поступ
  ·  Життя в радянському Львові 
Спорт-Поступ
  ·  У Тайсона забрали ліцензію 
  ·  Клубний чемпіонат відроджується 
  ·  “Карпати” стають наймолодшою командою Вищої ліги 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Кінопоступ
  ·  Бонд залишиться Бондом 
  ·  “Айріс” – таємний претендент на “Оскара” 
  ·  Сніданок у Тіффані 
  ·  Дженіфер Лопез знову найкраща 
  ·  Чорний рицар 
Наша афіша
  ·  Проблема “Скрябіна” на “круглому столі” 
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ, КНАЙПИ 
Пост-Factum
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  У Нью-Йорку пропонують WTC у стилі Далі 
  ·  Вітаємо переможців