BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Тема.    Дискусія у Поступі.    Репортаж у Поступі.    Львівські обсервації.    Постать.    Арт-Поступ.    Поступ на кана.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
11 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ на кана  » 

___________________________________________________________________________

Капелюх із зеленим пером
Федір ПОТУШНЯК
 
Я провадив археольоґічні розкопки в закарпатському селі, що мало кілька десятків хатин. Здавалося, в ньому живуть самі жінки -- чоловіки від'їздили на заробітки і поверталися тільки під весну.

Був пізній грудневий час. На холоднім чорнім небі висіли хмурі хмари. Сіявся дрібний дощ. Снігів ще нема... Навколо понурий, голий краєвид, просякнутий глибокою задумою, таємничістю буття...

Я жив у невеличкому старовинному будиночку. Місцевих селян знав скоро всіх. Вони мене вважали паном, але добрим... Я чувся як вдома, притримуючись правил взаємної поваги і пристойності...

Одного разу, копаючи, ми натрапили на дубову дошку. У моїх робітників цікавість розгорілася. Думаючи, що знайшли скарб, пустилися так пильно до праці, що за якусь хвилю з'явилася обтесана дубова колода, на вершку якої великими цвяхами була прибита товста дошка. З яким нетерпінням кинулися мої робітники зривати вершок! Не зупиняли їх жодні накази. Дошка злетіла на землю. Всередині колоди лежав кістяк з колодкою на устах... І на ногах були колодки... Ми їх зняли як цінний предмет, який не зустрічається навіть у музеях. Я зробив антропольоґічні виміри, а потім наказав закрити деревище й закидати глиною.

-- Перо треба було в нього взяти, -- мовив старший парубок.

Мене здивувало:

-- Я ніякого пера там не видів...

Молодий почав, було, доводити, але дід його зацитькав і щось пригрозив пошепки...



Наступного дня вечір настав похмурий, аж чорний. Накрапував дощ. Я відпустив робітників. Відтак через поточину повертав додому сам. Учора я міг її перескочити, а сьогодні вода піднялася, і перейти нелегко. Вирішив, що треба положити кладку, і подався до найближчої хати та постукав у вікно. Раптом у хаті закричала жінка -- перелякано, з плачем. Я відскочив і побіг уздовж води, шукаючи місце, щоб перескочити яругу. Розглянувся по селу. Не світилося у жодному вікні. Що це? Ніколи так скоро не лягали спати...

Неприємне відчуття ніби підганяло. Я перебрів воду і біля свого будиночка побачив дівчину, що прислужувала в мене. В її очах помітив сльози. Нараз питаю, чому плаче. Та не відповідає -- відвертається.

Не встиг я роздягнутися, як у дверях став Юра -- молодий сусід із-за потоку. Очі мав настрашені, лице змучене, бліде...

-- Що сталося?

Теж нічого не хотів казати -- сів на лаву і мовчав. Довго так сидів. Потім знявся вітер. Юра побажав мені спокійної ночі й поспішив додому. Я в тому не бачив ніякого дива, бо тут такий звичай, що можна просто увійти до чужої хати і, не кажучи ні слова, сісти та сидіти. Гніватися за це ніхто не сміє...

Невдовзі після Юри навідався Іван, старший чоловік, який умів ворожити. Був настороженим, сумним. Я такими звик бачити селян, коли в їхньому домі ставалося нещастя...

-- Ви чули? -- почав, запалюючи люльку. -- Чули новину?..

І розповів таке, чого я ніяк не сподівався почути...

У Юри, який тут щойно був, жінка вночі почала кричати. Він піднявся і запалив світло. Бачить, його Поланя лежить на ліжку змучена, напівнепритомна. Дає їй води. Вона опам'яталася і розповіла... Прийшов до неї уві сні якийсь молодий пан із зеленим пером за клебанею (капелюх). Став і дивиться. Потім засміявся, взяв її за руки, обнімає... Вона кричить, рветься, але не може вирватися. Зі страху пробудилася, але їй досі страшно. Чоловік потішає, що то просто сон. Але вона тремтить: ні, то був нечистий! Чого хотів від неї, того і домігся... Тільки вони загасили світло і задрімали, як крізь сон почувся шум... Хата задрижала, а надворі гуло таке, як буря. Юра хотів відчинити двері, але його так страшно ударило вітром, що полетів під ліжко. Уранці пішов до стайні глянути на худобу. Корови були відв'язані й зі страху стояли у яслах передніми ногами...

Іван замовк і дивиться на мене.

-- А хто то був?

-- Чужий дух... Занапастився на жінок і всіх перемучить, якщо не зарадити...



Я ліг спати... Знав, що у наших темних селах такі повір'я не дивина. І все ж проти ночі після такої бесіди мені стало якось неприємно. Раптом недалеко, у Юровій хаті, вчувся жіночий крик. То був крик зі страху, що примушує дрижати все живе... Я відчинив вікно і прислухався до дикого голосу села, що вже й мене брав холодом. Ніч була дуже темна. Здавалося, відкрилося саме лоно природи, і з нього виступає чорна сила тьми.

Тіло моє набралося холоду й не могло зігрітися. Так, тремтів від студіні, бо чого б боявся? Я був певним того, що ні в які забобони не вірю й нічого не боюся!..

Наступного дня іду на роботу. Проходжу мимо Юрової хати... Жінка у воротах дивилася на вулицю. Я аж налякався -- така була бліда. Даремно намагався її переконати, що її страх -- то психічне явище, і нічне видіння було нереальним, наснилося, і все.

-- Що сон -- то сон, -- сказала вона. -- Але тут на очі приходить живий пан із зеленим пером за клебанею... Його видів і мій чоловік! Двоє одне видіння мати не могли...

Я з болем у серці залишив її.

Коли повертався увечері додому, всі двері були замкнуті, а вікна занавішені. Над селом царював страх -- незвичайний страх перед нечистим духом...

Серед ночі я раптом схопився. Серце билося прискорено, повітря здавалося тяжким: мене пробудило жіноче виття з Юрової хати. Я підійшов до вікна і подивився за потік. Юрів пес, заскигливши, кинувся у поле. У хліві заревіла худоба. А село було німе!..



Ранок настав хмурий. Дуби біля потоку обсіли ворони. З яких усюд злетілися в такій великій кількості? Мені на душі зробилося ще неспокійніше...

Коли зійшов на вулицю, там уже зібралися молоді жінки. Почув неймовірне: Юрова Поланя уночі померла. Не витримала... В очах жінок відбився страх перед невідомим...

Між ними була й Олена -- найкраща молодиця. Наші очі на хвильку зустрілися. Я помітив сльози і крізь них благання помогти.

-- Де ви були? Я так давно не виділа вас... -- Спіймала за руку. -- Він прийде тепер до нас!.. Я то відчуваю...

-- Ти кріпися, нічого не бійся... Нічого тобі не станеться...

-- Я буду кріпитися! -- та по очах було видно, що сила і надія у неї пропали.

Я скоро розпрощався -- пішов чорним садом. Вона дивилася услід. Коли опинився на дорозі сам, її погляд стримував мене і ніби не пускав. Що зі мною діється? Я теж почав боятися? Страх передавався, як заразлива хвороба!

Раптом коло потоку мене зупинила стара жінка з ліхтарем у руці...

-- Я уночі йшла до Полані і виділа, що ваше вікно світиться, хоч то було далеко... Ваше світло мене і спасло... Не гасіть його вночі.

Очі у селянки були такі страшні, що мене від них аж у холод кинуло. Я зрозумів, що вона ворожка і хотіла допомогти хворій.

-- Над сим не маю сили... Я йшла до неї уночі, та ВІН, пропав би, став серед дороги і наставив роги -- такі, як у оленя... Якби когось посперед мене вислали, був би мені біди не зробив. А так я повернула, не могла пройти. -- Потім заговорила пошепки. -- І Йвана, ворожбита, ВІН теж перестрів -- вийшов з-під мосту, став перед ним і каже: "Нікуди не йди!" А потім схопив його і вдарив об землю. Був би геть замучив, якби по дорозі не надійшов віз... Та еге, розгнівався й замучив жону!..

Я повернув додому. Шуміла вода, кричали ворони... Очі старої жінки -- червоні, аж страшні -- запали мені в душу, як дві жарини страху. Увійшов до хати. Дівчина дуже мені зраділа, але двері замкнула на ключ.

-- Страх, великий страх у селі... Всі жінки бояться, котру сеї ночі вибере собі... Так усіх замучить!..

-- Хто?

-- Хто?.. Той пан, що ходить селом із зеленим пером за клебанею... Він -- нечистий...

Я спробував довідатися від неї щось більше, але намарне.

-- Усі жінки лише про вас говорять. Ви їх можете спасти... Сільську ворожку не послухав... Івана побив... Має велику силу! -- Вона дивилася на мене з такою наївною, дитячою вірою, що я враз отямився і перестав боятися...



Під ніч про всяк випадок зарядив свій стародавній пістолет і ліг досить рано спати. Але крізь сон почув дрібний стук у вікно. Я схопився з ліжка.

-- Пустіть! Пустіть! -- кричала Олена.

Серце моє застукало дужче. Я найбільше боявся за неї. Побіг відчинити. Стояла боса у нічній сорочці, а вже пішов сніг, білою пеленою покрив усю землю... Впала мені до ніг, обняла коліна. Я взяв її за руку й повів до кімнати. Трусилася від страху і була холодна як лід. Та почала гаряче мене цілувати.

-- Він прийде... Я знаю, він прийде й буде мене там, дома, глядати... Тому втекла до вас... Тепер уже нічого не боюся. Із вами не боюся!

Страх мій начебто пом'як, і я чувся хоробрішим... Попросив її лягти і тепло накрив. Вона зітхнула й заплющила очі. Сам ходив кімнатою та обдумував пригоду...

На старому годиннику вибило дванадцяту. Я підійшов до вікна, видивився надвір. Зі стріхи тихо капала вода. Від снігу було ясно... Миттю блиснув якийсь білий вогник, своєю ходою пішов через вільшняк, потім через воду і виринув коло сусіда Юри. Звідти швидко завернув і... диво! -- попрямував до хати Олени. Мені волосся стало дуба, але я силкувався не піддаватися уяві, що то ніхто иньший, як нечистий. Нараз вогник згас... А за хвилю знову показався перед її хатою. Звідти прямо пустився сюди!..

Я взяв пістолет і стис в обох руках. Потім стиха відчинив вікно. У кімнату вдарив вихор холоду. Здавалося, я трачу притомність. Тіло задубіло. Душа моя змінилася в невиказаний крик... І ось я ніби бачу, як високий пан із зеленим пером за клебанею наближається до мене. Не тямлячись, я випалив...

У відповідь почувся приглушений крик... Потім стареча лайка. До хати зайшов сільський чародій Іван із ліхтарем у руці.

-- Не стріляйте!

-- Уже не стріляю.

-- Несила більше сторожити від нього село. А кажуть, ви розкопали гріб і зняли колодиці з того мертвого, що ходить. Ви їх собі намалюйте, пане, і верніть на місце. Замкнемо його знову. Майже сто років тому тут, у сьому домі, жив молодий граф. Він був дуже красний і носив клебаню зі зеленим пером, його полюбила молода вдовиця. Та пан собі блудив і за иньшими. І одної ночі вона за невірність його задушила... Боялися, що після такої насильної смерті пан буде ходити до молодиць далі як нечистий дух, тому заперли на колодиці. А ви того не знали і звільнили... Збирайтеся і ходім, аби то все зробити до рана.

Невдовзі ми ступали по невеличкому снігу. Дорогою зайшли на єпархію, де жив самітний піп. Зняли його з ліжка. Він був товстий, лінивий. Але підкорився моєму авторитету й Івановій просьбі і пішов з нами.

Ми розкопали гріб, відкрили труну. Я поклав колодиці на місце -- так, як вони лежали... Потім сонний піп сяк-так запечатав наново могилу.

І все пройшло, в селі настав спокій.

Олена з того часу мій найвірніший приятель. Вона самовіддано супроводжує мене у моїх експедиціях, наче там від чогось мусить застерігати.

ДОВІДКА

Федір Потушняк

Народився 27.02.1910 р. біля Іршави на Закарпатті. Закінчив філософський факультет Празького університету. Захопившись археологією та етнографією, написав чимало розвідок із мітольогії. По війні викладав в Ужгородському університеті. Помер 11.02.1960 р. Оповідання написане 1940 р.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  З Куйбідою на прапорі 
  ·  Марек НОВАКОВСЬКИЙ: Євросоюз не роздає риби, а лише вудочки 
  ·  Ціни на бензин ростуть 
  ·  Тимошенко наступає 
  ·  Давайте жити дружно! 
  ·  Як шпигун посварився з генеральним прокурором 
  ·  Україна нехтує своїми територіями 
  ·  Мобільний "Укртелеком" 
Погляд
  ·  Наталя ГОТЬ: Лікарський синок отримає роботу набагато швидше 
  ·  Науковці про "архівну справу" 
  ·  Бідні газовики 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Педагоги вислухають батьків 
  ·  Форум видавців у Львові 
  ·  Тепла вода під питанням 
  ·  Довідник споживача електроенергії 
  ·  Всиновлення не популярне 
  ·  У Львові немає де ховати 
  ·  Третя сила? 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Дружба народів на виборах-2006 
  ·  Заклик Свисткова не почули 
  ·  Будемо жити краще? 
  ·  35-річний син Тимошенко 
  ·  Вдруге і востаннє? 
  ·  Настя-переможниця 
Поступ у світі
  ·  Розвідка простягає обійми мусульманам 
  ·  Єгипет відкриває таємниці 
  ·  Перша шпальта 
Спорт-Поступ
  ·  Валерій ЛЕБЕДЮК: Ми відновили "лісову школу" Дмитра Оббаріуса 
  ·  Операція "Євробачення-2" 
  ·  Побачення призначено у Варні 
  ·  Сум короля, або Медалі не для українців 
  ·  Попереду другий груповий турнір 
  ·  Упевнений старт "Манчестер Юнайтед" 
  ·  Вейн Гретцкі -- тренер "Фінікс Койотс" 
Тема
  ·  qvo Vadis? 
  ·  Марія ЗУБРИЦЬКА: Освітнє законодавство потребує повного узгодження з іншими зако 
  ·  Учень -- абітурієнт -- студент: еволюція мрій? 
Дискусія у Поступі
  ·  Сергій ІЖЕВСЬКИЙ: Іслам і тероризм -- не одне і те ж 
Репортаж у Поступі
  ·  Перевтілення й польоти по-австрійськи 
Львівські обсервації
  ·  КУН тобі пек! 
Постать
  ·  Філантроп, який обвалив Bank of England 
Арт-Поступ
  ·  Сповідь для Чикаґо 
  ·  Ірен РОЗДОБУДЬКО: Виховання жінки в умовах, непридатних для життя 
  ·  "Статський радник" ще раз переміг 
  ·  Майстер в інтер'єрі історії 
  ·  НОВИНИ 
Поступ на кана
  ·  Капелюх із зеленим пером 
Поступ реляксу
  ·  Браконьєрство як спосіб виживання 
Пост-Faktum
  ·  Винахідник яблучного комп'ютера 
  ·  ГОРОСКОП