Любі чоловіки, не подумайте, що ми тут у редакції вирішили пожартувати над вами. Мовляв, прекрасній статі познаходили "гарячих" красунчиків, а сильній -- "страшків в окулярах". Нехай навіть і розумних. У жодному разі. Ми лише врівноважуємо дисбаланс: красиві-розумні.
Мені доводилося чути різні чоловічі думки з приводу того, якою вони бачать свою обраницю. Були, звісно, ті, хто казав щось на кшталт "довгі ноги, біле (чи чорне -- як кому) волосся, зелені (чи бозна ще які там) очі". Йдеться про визначеність. Ці чоловіки напевне знали, чого вони хочуть, і мені завжди було їх шкода. Уявіть собі, зустріне такий чоловік дівчину, а в неї -- все, як у казці: такі-то вуха, ноги, а щось одне -- ну не таке. І напевне ж буде так, що в якихось дрібничках щось та й не збігатиметься. І що тоді робити?.. Мабуть, співати пісеньки, як Валера Харчишин: "Так мало тут тебе!"
Інша категорія навіть ображалася, коли я намагалася "доколупатися", які саме жінки їм подобаються. "Я тобі що -- дурний пес, кидатися на кістки й фарбоване пергідролем волосся? Дівчина має бути мила й недурна". Обережна оцінка.
Героїнями нашої історії стануть дві визначні жінки-науковці -- Софія Ковалевська та Марія Склодовська-Кюрі.
Марія Склодовська-Кюрі народилася у Варшаві, де закінчила з золотою медаллю гімназію, а після неї -- Паризький університет. Тоді ж вийшла заміж за молодого вченого П'єра Кюрі. Разом із чоловіком Марія зробила видатне відкриття елементів полонію і радію, а 1903-го року отримала Нобелівську премію за успіхи у дослідженні радіоактивності речовин. Злі язики дотепер стверджують, що внесок П'єра у спільних відкриттях -- мінімальний, і Марія просто поділилася з безталанним чоловіком своєю славою.
Софія Ковалевська мала ступінь доктора філософії з математики та магістра образотворчих мистецтв. 1884-го року її прийняли у Стокгольмський університет на посаду професора. Завдяки цій жінці математика збагатилася новою теорією про обертання твердого тіла, а також дослідженнями в галузі диференціальних рівнянь та аналітичних функцій. Цікаво, що чоловік Софії, Володимир Онопрійович, частенько нарікав на нестандартне захоплення дружини наукою: "Софо, нащо воно тобі треба?!" Що тут сказати, мабуть, йому слід було взяти за дружину "блондинисту довгоніжку", яка б займалася тільки ним. |
