BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Економіка у Поступі.    Наука.    Львівські обсервації.    Постать.    Медицина.    Арт-Поступ.    Історія у Пост.    Репортаж у Поступі.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
4 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Пост  » 

___________________________________________________________________________

Світ львівських базарів
Юрій ВИННИЧУК
 
Недарма ві Львові любили приказувати: купити не купити, а поторгуватись можна.

Ой, там на Ринку

Перший базар у Львові з'явився на Ринку. В середні віки тут торгували різники. Це не дуже подобалося католицькій церкві: "Цех різників уперто тримає свої ятки, з яких немило тхне до катедри, і скільки клєр не бореться з цим, ніщо не допомагає". Врешті-решт різників прибрали на околицю, а натомість тут запанували заморські купці зі своїми екзотичними товарами.

Із часом базарів у Львові побільшало. Але ціни на Ринку були найнижчими, тому сюди з'їжджалися з усього міста. Інші базарні площі були значно меншими, кількість покупців теж була меншою, а тому й ціни були вищими. Незважаючи на це, селяни воліли зі своїм крамом іти на Ринок, бо деінде можна було простояти цілий день без зарібку.

Усе багате базарне життя Львова було досить добре організоване. Торговими справами займалися 3 урядники й 30 стражників. Кожен пляц мав свого контролера. На Ринку контролер мав до помочі 6 стражників. Урядники провадили інспекцію, а торгова оплата приносила приблизно 280 тисяч золотих річно. І стільки ж ішло на видатки. Місто не мало бажання заробляти на тих бідаках, достатньо було усвідомлення, що завдяки базарам населення отримує дешеві та свіжі продукти, а 1800 гендлярів мають якесь утримання.

Серед продавців на базарах переважали жінки, зазвичай то були кобіти у віці. Молодшої за сороківку знайти неможливо, зате багато жінок по сімдесятці, ба навіть по вісімдесятці. Бабусі торгували переважно квітами. Базарне заняття переходило від матері до доньки. Чимало жінок займалося різництвом і хвацько рубало м'ясо.

Галицький базар з'явився завдяки тому, що міська рада у 1892 р. викупила будинки у Бєсядецьких, а віденська фірма End Horn збудувала базар із залізними конструкціями, покритими хвилястим цинковим дахом. Тут містилося 50 будок, 60 яток для різників і м'ясарів та 54 ятки для продажу круп, 2 склади для м'яса і 6 кльозетів із водогоном. Базар Галицький вважали м'ясним, хоча можна було там придбати й інші продукти.

Досить вишуканим був ринок на пл. Бема (Ярослава Мудрого), який отримав у 1930-х нове приміщення. Воно було невеликим і дерев'яним, мало тільки 20 м'ясних яток під дахом, а решта перекупок розкладала свій товар на кам'яних плитах, що ними викладено ринок.

На пл. Брестської Унії було 150 постійних і 250 непостійних місць, клієнтами були залізничники.

Личаківські базари

Два базари мали оригінальний характер -- св. Антонія і св. Софії на Личакові. Бо де ж бо ще, як не на Личакові, могла законсервуватися у своєму первозданному вигляді львівська перекупка? А перекупки з пл. св. Антонія славилися своїм гострим язиком і вміли так філігранно лаятися, що в кого хоч щоки бурячковіли. Горе господині, яка посміла торкнутися товару з гримасою на обличчі. В ту ж мить почує відразу кілька таких виразних і прозорих пропозицій, що швидше закриє вуха і заприсягне більше з личаків'янками не жартувати. Перекупки з Ринку -- то були дами виховані в сальонах, порівняно з личаківськими професіоналками.

На пл. св. Атонія було 80 постійних торгових місць, а непостійних -- 180. Постійними місцями володіли ті, хто винаймав їх щомісяця, а непостійні винаймали лише на день. Ті останні платили за своє місце дорожче -- за 1 кв. м. один золотий. Селянин, який сам виростив чи виробив якийсь продукт, не платив нічого, але більшість становили гендлярі, які скуповували на селах товар. Окремі з них, звичайно, воліли вдавати з себе сільських господарів, аніж платити за місце.

На вулиці св. Софії перекупки наслідували хамелеона, в міру потреби міняючи свої звичаї. До вишуканої публіки, що мешкала в тій дільниці, вони потрафили пристосуватися просто ідеально. Кожного покупця трактували з особливим решпектом і повагою, тут ніколи не панував нервовий поспіх, а конкуренція і заздрість не проявляли себе надто гостро.

Площа Сольських

За Краківською площею між Сонячною і Полтв'яною розташувалася пл. Сольських. Її назва була така ж неофіційна, як і теперішня Академічна. Офіційно називалася вона з 1871 р. Збожова Торговиця, а з поч. ХХ ст. -- пл. Збожова. Проте львів'яни ще з ХVІІІ ст. вперто називали її пл. Сольських на честь славного роду, який був власником ґрунтів у тій дільниці. Тривалий час площа мала жалюгідний вигляд. Франц Яворський називав її "бідним, безнадійним, забутим, в одвічне болото втоптаним, безпанським закамарком". Щойно після того, як Полтву ув'язнили, вигляд площі змінився на краще.

У міжвоєнний період то було місце продажу різного дрантя. Тут можна було придбати за псягроші розмаїті шрубки, безліч залізяк, десятки видів вбрання і взуття, різного ступеня зношення, а ще й культурний товар -- картини від найдешевших і найпростіших кольорових кічів аж до цілком вартісних творів видатних малярів. Зазвичай гендлярі картинами не мали зеленого поняття про їхню справжню мистецьку вартість, а оцінювали малюнок згідно з усталеною, на свій розум, вартістю рами. Бо то рама, а не оздоблене нею полотно, була для гендляра чимось конкретним, таким, що можна було оцінити. Тому інколи вдавалося придбати цінні картини за лічені гроші. Особливо, якщо гендляреві зоставалася щедро позолочена рама, яка вартувала вже десяти золотих.

Чимало колишніх вояків української армії, аби заробити собі на хліб, бралися за малювання картин. Переважно то була козацька тематика, або ж якийсь краєвид. Галичани охоче ці картини купували і вішали на стіни. Побачивши, що то вигідна справа, батяри і собі взялися продавати картини. А для користі справи вдавали з себе східняків, уживаючи окремі східняцькі слова та вислови. Якось один батяр виставив таку картину -- в якихось старих рамцях був звичайний картон повністю замальований білою фарбою. Внизу підпис, що кінчався на -енко.

-- Це що таке? -- спитав здивований покупець.

-- Український степ взимку, -- відповів батяр. -- Рідна Україна. -- Тут він з захопленням подивився на образ, а для більшого переконання ще й сльозу пустив, додавши: -- Тут було моє село. Комуна спалила.

На цій площі також урядували львівські букіністи. Хто мав достатньо часу і терплячості, міг там виловити щось досить цінне. Тут розмістилося аж 350 будок і яток з усіляким барахлом. Походження його не завше було відомим, але ніхто ніколи не докопувався -- ані клієнти, ані поліція. Ціну за будь-який товар можна було збити вдесятеро.

Площа Теодора

Містилася між Полтв'яною, Медовою, Старотанденною і Вугільною. Назву отримала від руської церкви св. Теодора з ХІІІ ст. Поки на Ринку тривала нічна торгівля яриною, тут відбувався гуртовий продаж фруктів. Усі фрукти, які тільки вирощували в Польщі, заки потрапити до цукерень і крамниць, переходили саме через цей торг. Гуртівники о 5-й ранку переживали тривожні хвилини, мусячи вирішити, чи відпустити решту товару дешевше, чи залишитися до ранку і самим торгувати. На відміну від Ринку гуртова торгівля на пл. Теодора не завершувалася о 5-й, а тривала цілий день. Бо ж не всім власникам крамниць хотілося присвячувати ніч торгам, чимало було таких, що воліли купити дешевший відбракований товар, або навіть дорожчий, аби тільки не постраждав їхній сон. Дванадцять годин праці для гуртівників -- забавка.

Фруктовий ринок був не єдиною специфікою пл. Теодора. Інша -- це торгівля птаством. Щочетверга і щоп'ятниці над площею і її широкою околицею кружляли густі хмари пір'я. Птаство було бите на провінції і звозилося в лантухах до Львова не обскубаним, бо скубання селянам не виплачувалося. На пл. Теодора курка коштувала один золотий, а вже на Ринку -- два. Продавці птаства, вбиваючи час, і для заспокоювання нервів гарячково патрали пір'я, не покидаючи свого торгового місця. До того ж обскубане птаство було дорожчим за необскубане. Щотижня продавали тут 10 тисяч курей, не враховуючи гусей і качок.

Окрім птаства можна було купити також найдешевше у Львові м'ясо, яке пропонували аж 150 різників, а точніше їхні жінки. Кілограм воловини коштував ледве 50-60 грошів, тобто половину з того, що платилося в центрі міста. Правда, цією вигодою заможніші міщани не користувалися, вважаючи, що це м'ясо нижчого ґатунку. Зате замарстинівці та клепарівці охоче сновигали поміж ятками, торгуючись із притаманним собі запалом.

Жиди натомість надавали перевагу рибі. На 25-ти рибних ятках торгували оселедцями, які викуповувала біднота, а також коропами і щупаками.

"Найрухливішим і найбарвистішим місцем обсервації був пляц Теодора, -- згадував польський письменник Ян Бжоза. -- Сіре муравлисько, що товклося в рухливій і галасливій масі, котра дзвеніла голосами, з яких композитор міг би створити несамовиту музику. Як співали люди, вихваляючи свої товари на ятках, будках, возиках, в брамах, кошах, тацях, повішених на груди, у відрах, торбах, пудлах, а то й просто на землі! А яке багатство розмаїтих товарів: баняки, тарілки, черевики, вбрання, фантазійно розвішана білизна, фальшиві чоколядки, фарбовані цукерки, овочі, оселедці. Та найбільший вибір являло барахло. Старі грамофони, розібрані ровери, поламані машинки для друку та шиття, якісь залізяки, частини для машин, зіржавілі інструменти, старі дитячі візочки, подерті книги і старі часописи, поламані меблі, споловілі гравюри, святі образи без рам і самі рами, годинники, що вже ніколи не будуть ходити, перстеники з фальшивого золота і стара зношена одіж, котра завше мала найбільший попит. Далі -- клубовиська шмат, шнурів. Кадки з рибами, мішки з мукою, кашами, цукром -- нестримний клопіт перекупок, що мусили відганяти горобців. У відрах напої, наколочені з оцту і сахарини, в баняках страви -- відразу для споживання на місці: мандрики з сиром, кнедлі, кишки кашані, шкварки, гарбузове насіння, печиво.

Наче у містах Сходу просто неба працювали тут ремісники -- шевці, кравці, дзиґармістри. В різницьких ятках висіли велетенські кавалки м'яса, переважно кінського і несвіжого (Бжоза тут описує базар 1918-1922 рр., але після того, як минула економічна криза, львівські базари були завалені найрізноманітнішим м'ясивом, -- Ю. В.), якісь нутрощі, серця і кінські голови. Вторувала цьому всьому музика катеринок чи різних грайків. Запам'ятався скрипаль біля м'ясної ятки і звисаюча над ним закривавлена голова корови з вибалушеними очима. Пам'ятаю той специфічний запах жидівського гетта, духотливу мішанину поту, старого вбрання, оселедців і згливілого сиру".









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ''Поступ'' вимагає справедливості 
  ·  Станіслав ШУШКЕВИЧ: Позитивні риси білорусів шкодять їм... 
  ·  Ми розучилися читати? 
  ·  ОСТАННІ НОВИНИ 
  ·  Спека в уряді 
  ·  Суд -- реанімація -- Генпрокуратура... 
Погляд
  ·  Табу на російських курей 
  ·  Експедиція працівників музею 
  ·  Боржників таки відключатимуть 
  ·  "Йомайо" за 50 копійок 
  ·  Оброшино: "Кайдашева сім'я-2" 
  ·  Світло в тюрмах є 
  ·  Котельник одержав право на реванш 
Поступ у Львові
  ·  Любов до неба 
  ·  Вічна каналізаційна проблема 
  ·  Видобуток газу збільшиться 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Точкова люстрація 
  ·  Нові українці 
  ·  Допомога Піскуну 
  ·  Криза жанру, або Урядовий PR по-українськи 
Поступ у світі
  ·  Стратити чи помилувати? 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Цигани створюють королівство 
  ·  Мир в Судані під загрозою 
  ·  Франція шокована 
Спорт-Поступ
  ·  Вікторія ТИМОШЕНКОВА: В Україні хочу грати лише у Львові 
  ·  Оновлена NHL 
  ·  Чемпіонські постріли галичанина 
  ·  Залишився останній шанс 
  ·  Шведам нагадали про Полтаву 
  ·  "Карпати" чекають у Кривому Розі 
  ·  Перемога з четвертої спроби 
Економіка у Поступі
  ·  Неєвропейська якість 
  ·  Як "лікують" "Львівприлад" 
Наука
  ·  Жуки-велетні у Львові 
  ·  Токіо може потрясти 
  ·  Телебачення шкодить дітям 
  ·  Таємниці римських катакомб 
Львівські обсервації
  ·  Хоробрі зайці 
Постать
  ·  Олімпійський Барон 
Медицина
  ·  Де насправді живе ВІЛ/СНІД 
  ·  Кілька гривень для неповносправних 
  ·  Пацієнт і терорист: головне не сплутати 
Арт-Поступ
  ·  Вечір здорового божевілля 
  ·  Євген ЖУРАВКІН: Прийдуть 40 божевільних 
Історія у Пост
  ·  Світ львівських базарів 
Репортаж у Поступі
  ·  Дві віденські ночі з Клімтом-Моцартом 
  ·  Віртуози дошки 
  ·  ВИБАЧЕННЯ 
Пост-Faktum
  ·  Вибори гетьмана Мазепи 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Муз-НОВИНИ