BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Тема.    Арт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 грудня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:0 14-12-2017 -   До Дня святого Миколая для діток проведуть майстер-клас із випікання різдвяного печива  
  14:41 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:37 14-12-2017 -   Через падіння фрагменту балкону на вул. Шевченка, 4а постраждала дівчина  
  14:36 14-12-2017 -   До Львова приїде Кеті Мелуа – британська співачка  
  14:32 14-12-2017 -   На Львівщині впіймали крадіїв залізничних рейок  
Україна
  15:33 14-12-2017 -   Протягом року в Україні викрали 80 людей  
  15:32 14-12-2017 -   На Одещині невідомі обстріляли рейсовий автобус  
  15:26 14-12-2017 -   В Україні на вихідних зіпсується погода  
  14:31 14-12-2017 -   У Чернігівській області жінка виявила на своєму підвіконні бомбу  
  14:29 14-12-2017 -   У Рівному підпалили будинок і авто депутата  
Світ
  16:5 14-12-2017 -   Американські вчені відкрили новий спосіб підсилити ефект антибіотиків  
  15:28 14-12-2017 -   Путін розповів, що українці та росіяни - один народ  
  11:42 14-12-2017 -   У США госпіталізували Джона Маккейна  
  11:40 14-12-2017 -   Китай запустив найбільшу в світі плавучу сонячну електростанцію  
  10:43 14-12-2017 -   На Землю повернулися космонавти 53-ої експедиції МКС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Кава з присмаком любові
Данило ЯКУБОВСЬКИЙ
 
... Коли робота вже була практично завершена, а руки виявилися геть заляпаними розмаїтими фарбами, Андрій нарешті перевів подих і витер спітніле чоло.

Надворі була гаряча липнева днина. 30-річний художник примостився біля дверей піцерії навпроти польської катедри ще години зо три тому. Розклавши свої мистецькі приладдя, він старанно переносив на полотно довколишню панораму.

Ніщо не могло заповнити порожнечі...

... Перша спроба взятися за пензель і спробувати себе у малярстві з'явилася у Андрія ще... в дворічному віці. Якось бравій, непосидючій дитині заманулося олівцем щось "удосконалити" у батькових інженерних кресленнях. Хлопчина довго не вагався і почав вносити свої "корективи". Андрійків тато схопився за голову, коли побачив, у що перетворилися його будівничі проекти. Зопалу він навіть хотів нагородити дитину добрячою прочуханкою, однак хлопчика оборонила вся родина і пан Володимир лише зітхнув, усвідомивши, скільки годин він відновлюватиме втрачене. А малого бешкетника домашні відтоді охрестили "художником"...

У родині К. троє дітей. Андрійко -- наймолодший, у нього ще дві старші сестри. Тому не дивно, що батько змалку вирішив виховати в єдиному синові суто чоловічі риси характеру. З п'яти років Андрійко обливається холодною водою, з шести купається на світанні у крижаних карпатських ріках, а з 12-ти активно займається у секції боксу. У шкільні роки хлопець не забував про свої "малярські" справи. У шостому класі він зайняв перше місце на конкурсі юних художників міста Лева за працю "Поклик зоряного неба". Це й визначило його подальшу біографію: після закінчення дев'яти класів 15-річний Андрій К. без зайвих клопотів поступив до Художнього училища імені Труша. Там він познайомився зі своїм однолітком Маркіяном, із яким надзвичайно швидко знайшов спільну мову. Маркіян для Андрія був не лише приятелем, але й справжнім братом на довгі роки.

... Невдовзі хлопці стали студентами Академії мистецтв, і для них розпочалося веселе та цікаве мистецьке життя. Друзі не забували й про спорт. Вони записалися у секцію кікбоксингу, і незабаром про їхнє бойове вміння стали ширитися легенди в академії. Не забували й про духовне: після спілкування зі священиком Андрій та Маркіян стали часто відвідувати храм, а відтак на третьому курсі академії вирішили присвятити себе сакральному мистецтву -- писанню ікон. Це ремесло вимагає неабиякого вміння, посвяти та духовного подвижництва. Отож друзі-побратими цілими днями сиділи у Маркіяна вдома і творили свої перші духовні роботи, слухаючи мелодійні літургійні наспіви монахів-студитів з Унівського монастиря. Невдовзі вони зібрали довкола себе тісну компанію друзів. Ці молоді люди чудово проводили дозвілля: влітку часто вирушали веселим товариством на приміські озера, а взимку гасали на лижах засніженим Тростяном... Це були золоті часи, і мало хто замислювався над тим, що вони колись можуть закінчитися.

... Як завжди, лихо підкралося зненацька. Одного фатального червневого дня декілька років тому трагічно обірвалося життя 24-річного Маркіяна -- він потрапив під колеса вантажівки і загинув на місці. Смерть молодого талановитого художника, душі компанії, вірного друга та надзвичайно прекрасної людини стала глибоким ударом для всіх, хто його знав. Неважко здогадатися, що найбільше втрату свого дорогого побратима пережив саме Андрій. Відтоді у його душі утворилася глибока рана, що згодом переросла у хронічну внутрішню порожнечу, яку вже не могли заповнити ні заняття спортом, ні малювання, ні спілкування з друзями із колишньої компанії. З плином часу ця порожнеча лише зростала, і заповнити її не було кому...

Кривава січа на Вірменській

"Пора закінчувати", -- подумав Андрій, коли почало геть припікати. Сьогодні він має розпочати ще одну роботу, про яку мріяв давно -- намалювати старовинну Вірменську церкву на Вірменській у світлі призахідного сонця. Тому підкріпившись чаєм із канапками в одній із найближчих кнайп, художник вирушив туди. На відміну від багатьох-багатьох минулих днів, у нього на серці панувало якесь дивне вмиротворення. Наче й не було п'яти літ самотності та внутрішнього смутку.

Старовинний собор у вечірню годину вражав своєю красою. Художник вибрав необхідний ракурс, розклав мольберт і зробив декілька пробних мазків на полотні. І тут перед ним виросла якась тінь і чийсь хриплий голос запитав блатною говіркою:

-- Пацан, закурить не буде?!

-- Не курю, -- відказав Андрій. Він підвів голову: перед ним стояв майже двометровий гевал із залитими люттю та алкоголем зіницями. У повітрі запахло смаженим.

-- А якщо серйозно?! -- вигукнув непроханий співрозмовник, приправивши своє безглузде запитання добірною лайкою (нехай сховається Подерев'янський!) Потім на декілька секунд він несподівано замовк і нарешті просичав:

-- Я давно тебе, виродку, шукаю...

І в повітрі блиснуло лезо складаного ножика. Андрій умить себе відчув у стократ тривожніше, ніж колись за декілька секунд перед боєм із чемпіоном області з кікбоксингу. У нього вдарила кров в обличчя, а у голові промайнула думка: "Тільки б не впасти...". Перехопило подих, однак колишня бійцівська реакція збереглася: він ударив ногою по руці нападника і ніж відлетів убік, майже на три метри. Однак гевал несподівано кинувся на худорлявого Андрія всім тілом і у наступну секунду з усієї сили вдарив його в обличчя. Перед очима юнака замерехтіли яскраві бенгальські вогники, і він розчинився у бездонному океані забуття...

... Андрій опритомнів від сліпучого світла операційної та якогось тупого болю у всьому тілі. Обличчя наче заніміло.

-- Ти живий... Дякувати Богу! Ми ж тебе взагалі могли не врятувати! -- почув він чийсь лагідний голос над собою. Насилу підвівши очі, він побачив молоду вродливу лікарку. Вона приязно посміхнулася і продовжила:

-- Добре, що ти маєш таку гарну подругу. Якби не вона, невідомо, чим би все закінчилося... Це ж був рецидивіст. Він тебе з кимсь, мабуть, сплутав. На щастя, зараз він уже ні на кого не нападе...

-- У мене немає подруги, -- насилу вимовив Андрій. -- Я був сам тоді...

-- Як це немає?! -- щиро здивувалася лікарка. -- Така гарна дівчинка. Це вона закликала на допомогу, і збіглися люди. А як вона припадала біля тебе, як гладила тебе по обличчі... Одружися на ній, не пожалкуєш... До речі, скільки тобі років?

Останніх запитань Андрій уже не чув. Він знову впав у якесь забуття, однак чиясь приємна, любляча постать, наче добрий ангел, прийшла до нього у сні і ніжно, по-материнськи поцілувала в чоло...

"Ще ковток -- і я воскресну..."

...Жовтневе сонечко ніжно голубило старовинне місто, золоте листя приємно шаруділо під ногами, а небеса дарували нам свою безмежну синяву. Поблизу музею "Арсенал" примостився молодий, худорлявий чоловік із виразними шрамами на обличчі. Після тривалого лікування струсу мозку він вперше вирішив знову взятися до роботи. Незважаючи на незначне ослаблення та запаморочення, Андрій примостився на мурі і почав малювати довколишню панораму. І зненацька відчув на собі чийсь погляд. Підвівши очі, побачив перед собою незнайоме дівча з каштановим волоссям.

-- Привіт, дорогий Андрію! Як здоров'я? Я так хвилювалася за тебе весь час, просто не знала як тебе знайти, -- мовила дівчина.

-- То це була ти? Дякую тобі, -- почув Андрій свій голос. -- Але звідки ти знаєш мене?

Дівчина загадково посміхнулася і кивнула в сторону Вірменської:

-- Ходімо на каву. Поговоримо там...

... Менш ніж через годину Андрій та його нова приятелька -- студентка класичної філології Франкового ВНЗ -- 22-річна Марія вже мило спілкувалися за філіжанкою кави у знаменитій кав'ярні на Вірменській. Андрія не залишало дивне відчуття, що цю вродливу шатенку із задумливим поглядом карих очей він уже знає давно-давно. У її товаристві було настільки комфортно, що мимоволі він забув усі проблеми, кудись зникла самотність, тривога та внутрішня порожнеча. "Чи не ця дівчина приходила до мене у снах задовго до того? -- промайнуло в голові. -- Я ж її вже десь бачив...".

Наче у відповідь на ці думки, Марія зізналася, що часто зустрічала Андрія на львівських вулицях під час його клопіткої роботи над новою картиною.

-- У твоїх очах було небо, вони випромінювали дивовижну силу, -- задумливо промовила вона. -- Я завжди хотіла з тобою познайомитися, підтримати тебе. Але ти мене не помічав. Був зануреним у власні думки...

Того дня Марічка випадково йшла Вірменською і ще здаля помітила знайому постать. Набравшись рішучості, вона вирішила-таки підійти до цього привабливого чоловіка. Однак її випередили. До художника наблизився якийсь здоровань, вони перекинулися словами, а потім почалася бійка. Коли Андрій знепритомнів після удару пудовим кулаком в обличчя, закам'яніла Марія побачила, що нападник почав копати свою жертву у голову. Вона зібралася з духом, підбігла і щосили вдарила здорованя в пах. І відчайдушно закричала, а відтак, коли збігся натовп, викликала міліцію, яка прибула надзвичайно швидко... Вони й скрутили озвірілого кривдника, котрий із криком: "Я тобі покажу, сука!" намагався підвестися і зігнати на дівчині свою лють...

Андрій слухав, і йому здавалося, що все це відбувається не з ним, а з кимсь іншим. У його душі зненацька народилося щось тепле й дуже-дуже миле, очі зволожилися, і він несподівано промовив:

-- Тут кава сьогодні не така гірка, як завше... Ще ковток -- і я воскресну.

-- У цій каві є зернятко любові, -- відповіла дівчина. -- Любов осолоджує всяку гіркоту у нашому житті...

Марія подивилася на Андрія своїми розумними та лагідними очима. Їхні погляди зустрілися, і чоловік відчув, що нарешті зустрів людину, за якою, сам цього не усвідомлюючи, так довго тужив. І вперше за останні безконечні місяці він зрозумів, що по-справжньому щасливий...









» 
Наука -- про "наркомистецтво"
Цікавилася Катерина ВЛАСЮК
 
Найцікавіший слід як "наркомитець" залишив Томас де Квінсі, котрий створив жанр "макової сповіді", своєрідну метафізику опію. Внаслідок чудового опису дії того наркотичного сп'яніння, яке він сам відчував, з'явилася книга "Сповідь одного англійця, споживача опію" (1821). Про "штучний рай", що позбавляє людину страждання, стимулюючи її уяву, пише Шарль Бодлер. Згодом французькі письменники, серед яких були Т. Готьє, А. Дюма, О. Бальзак і сам Ш. Бодлер, а також скульптори, художники та інші представники богеми організували відомий Клуб гашистів. "Давамеск" -- ось який гашиш постачав членам цього об'єднання відомий мандрівник і психіатр Моро де Тур.
Детальніше>>
» 
lSD
Цікавився Ілля ОГОНОВСЬКИЙ
 
Десь глибоко в мені неначе луснула якась дуже тонка, проте здатна втримувати поряд один із одним уламки душі мильна бульбашка. З моменту цього беззвучного розриву я перестав усвідомлювати, що я таке. Мене більше не було. Точніше, навколо плавали якісь шматки, в яких я себе пізнавав. Ці уламки колись були мною, але зібрати їх знову разом ніякої можливості не було. Я раптом усвідомив, що жити без такої "бульбашки" моє змішане "воно" не в змозі...
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Москаль сказав -- Москаль зробив 
  ·  Ізраїль вимагає повернення українських ракет 
  ·  Бунт на вулиці Варшавській 
Погляд
  ·  Таємничі засідання Кабміну 
  ·  Колесников на волі 
  ·  Мер Новояворівска залишить пост? 
  ·  Слідство триває 
  ·  Канадці навчаються у Косові 
  ·  Рятувальники більше не працюють 
  ·  КОРОТКО 
Поступ у Львові
  ·  Приймальню Президента відкрили 
  ·  Металобрухт із хлорною начинкою 
  ·  Знову ДТП. Є жертви 
  ·  Переможцям можна й відпочити 
  ·  Сертифікували готелі та заклади громхарчу 
  ·  Добудуйте магістраль! 
  ·  Викрадають прапори 
  ·  За "Корналовичі" взялись експерти 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Міжнародна співпраця міст 
Поступ з краю
  ·  Торгувати в Україні стає вигідно 
  ·  Держава заплатить замість громадян 
  ·  "П'ятий елемент" відвідає "Артек" 
  ·  Катеринчук "фантазер" 
  ·  Литвин та Янукович заграють із Москвою 
  ·  Фірма за день 
Поступ у світі
  ·  Ажіотаж на ринку нафти 
  ·  Блер вдариться в релігію 
  ·  Перша шпальта 
  ·  Які курорти безпечні 
  ·  Російський бензин стане кольоровим 
  ·  Британія виводить війська з Північної Ірландії 
  ·  Пташиний грип шириться Росією 
Спорт-Поступ
  ·  Бронзовий хет-трик Монреаля 
  ·  Потрібно наздоганяти лідерів 
  ·  Свято кінного спорту у Львові 
  ·  Попереду Альпи 
Тема
  ·  Увага, прихована реклама! 
Арт-Поступ
  ·  Кава з присмаком любові 
  ·  Наука -- про "наркомистецтво" 
  ·  lSD 
Пост-Faktum
  ·  Хусейн любить верблюже молоко 
  ·  Куди сховати 115 мільйонів 
  ·  КАЛЕНДАР