BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Арт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
2 серпня 2005 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Анжела МОЇСЕЄНКО: Художник -- як клоун на світлі
Розмовляла Катерина КИРИЛОВА, Севастополь -- Льв
 
Вельми цікаве заняття: вгадувати як виглядає людина, якої ти не знаєш, але десь на рівні підсвідомості, споглядаючи її картини, читаючи її книжки, відчуваєш. Ти малюєш цей образ у своїй уяві: як вона вбирається, який має колір волосся, очей, а потім запитуєш: як Вас упізнати? "Дуже просто, -- каже мені Анжела Моїсеєнко, -- запитаєш у галереї, і нас познайомлять".

Севастопольська галерея сучасного мистецтва "Зелена Піраміда" чимось нагадує львівську "Дзигу". Дуже симпатична, тиха, мистецько облаштована місцина, де ненав'язливо грає справді хороша музика. Не так давно відкрита, вона стала своєрідною Меккою для осередку кримських митців. Від галереї два кроки до старовинного античного міста Херсонес. Годі шукати кращого місця розташування. Анжела Моїсеєнко чимось схожа на Кармен: у дражливій червоній сукні, з чорним смолянистим волоссям, рухи -- еспресивні,як і її картини. Художниця вже вдруге виставляє свої роботи у "Зеленій Піраміді". Не залишає відчуття, що зустріч із цією жінкою не зовсім випадкова. Знати б, може, який є в тому вищий сенс, але щось в Анжелі таки спокушає до спілкування.

-- Ваша теперішня виставка у галереї сучасного мистецтва "Зелена Піраміда" не має назви. Чому?

-- Перша наша виставка мала назву "Зустріч" і презентувала два, якщо можна так сказати, нових імені -- Анжелу Моїсеєнко та Всеволода Сухоруких. Це була „сповідь" перед глядачем за п'ять років творчості. Вдруге ж вирішили обійтися без назви -- ми просто ділимося із глядачем своїми здобутками за останній рік.

-- Даруйте, Анжело, але з чим пов'язане таке часте вживання займенника "Ми"?

-- Ми -- в сенсі з чоловіком. Буває так: доля зводить докупи людей, які мають однакові погляди на життя. Ми разом вчилися в одному інституті, одночасно вступили до Спілки художників, навіть народилися з різницею в один день. Нас багато що пов'язує -- спільні спогади, перемоги, поразки. Інколи навіть працювати поодинці видавалося неможливим. Коли ти поруч із людиною 24 години на добу, ви почуваєтеся половинками одного цілого.

-- Тим не менше, своє прізвище Моїсеєнко на чоловікове -- Сухоруких Ви не захотіли поміняти. Чому?

-- Бачиш, на той час, коли ми одружилися, я вже мала певну кількість виставок за плечима. Окрім того, мені комфортніше з таким прізвищем. Адже батько мого чоловіка -- знаний в Україні художник Анатолій Сухоруких. Траплялися казуси, коли в буклетах чи книжках просто плутали Всеволода з батьком.

-- Анжело, в яких умовах Вам зручніше працюється?

-- Бувають картини, які вимагають абсолютного спокою. Тоді зачиняєшся у майстерні, вимикаєш телефон і ні з ким не спілкуєшся. Входиш у транс -- це своєрідний стан, коли тобою рухає якась вища сила. Тоді днями і ночами просиджуєш у майстерні, аби не втратити той настрій та довести картину до логічного завершення. Завжди є ризик, що пізніше воно може вже не вдатися. А інколи так легко на душі, так добре тобі працюється, що не завадить навіть музика. Однозначно неможливо відповісти.

-- Художник художника розуміє з півслова?

-- Зазвичай так. Спілкування з однодумцями безцінне вже тому, що є багато моментів, яких тебе не навчить жоден викладач ВНЗ. Якщо виникають якісь запитання, завжди можна піти в майстерню до колег, які не лише покажуть та розкажуть, але й навчать, як зробити ще краще.

У кожного художника бувають миті слабкості, коли виникає одвічне запитання, мовляв, кому воно все потрібне, навіщо я тим займаюся і т. ін. Важливо, щоби поруч опинилася людина, яка спроможна грамотно підтримати та заспокоїти.

Дуже важко бути самому, адже у спілкуванні багато що народжується. Свого часу нам допоміг батько Всеволода. Він навчив нас основного -- картини треба малювати справедливо. Якщо ти хочеш щось написати, будь ласкавий -- збери відповідний матеріал, зроби кілька ескізів. Школа, яку ми пройшли у цього суворого, але справедливого чоловіка, багато що дала для подальшого розвитку.

-- Анжело, в останніх Ваших роботах присутні клоуни та акробати, циркове життя, так би мовити. Але чомусь у них такі невеселі усмішки, мовби раптово пійманий хмурий погляд із-за куліс, коли завісу вже опущено, а глядачі розійшлися по домівках.

-- Мене завжди вабив світ цирку. Ще з юнацьких років, коли вчилася у ВНЗ, полюбляла бувати у таємничій атмосфері загримованих людей. Та завжди хотілося зазирнути за лаштунки й відповісти собі на запитання: "Якими ці люди є у побуті? Які в них обличчя, коли відпочивають удома? Невже такі самі?". Коли ж познайомилася з цими творчими особистостями, побачила, що в багатьох з них складні долі: спиваються і хворіють, звісно... Але коли циркачі на манежі, в них немає жодних проблем. Свого часу мене настільки вразила робота Пікассо "Дівчинка на кулі", що захотілося й собі намалювати світ цих акторів. Не полишала ідея, що мушу відтворити неоднозначні образи водночас веселих і сумних циркачів. Арлекіни також плачуть, і ми не повинні закривати на це очі.

-- У Ваших картинах багато недомовленості. Вони неначе застиглий кадр із фільму й змушують домислювати вже самому: а що далі? Чи проживаєте Ви історії своїх героїв?

-- Коли працюю, мовби потрапляю в інший вимір, де живу до завершення роботи. А тоді виходжу звідти і не завжди розумію, що то було. Саме тому ніколи не відповідаю на запитання: що хотіла сказати своїми роботами? Мені подобається, коли люди самотужки приглядаються до картин. А потім діляться враженнями й інколи знаходять небачені мною нюанси.

Я рада, що сьогодні у нас з'явилася галерея, де можу виставляти свої роботи, що не повинна займатися кон'юктурою. Це саме той шанс, про який мріє кожен художник.

-- Доводилося чути думку художників, що кожна картина, неначе дитя. Звідси й запитання: як легко розлучаєтеся зі своїми роботами?

-- Загалом легко, але не з усіма. Ті картини, які значущі для мене (не тому, що кращі, а тому що більш вимучені), важко віддавати. Але митець повинен розлучатися зі своїми роботами. Мені інколи щиро жаль художників, від яких чую: "Та в мене ціла майстерня робіт. Я пишаюся, що всі вони зі мною". Так не повинно бути, картини мусять іти. Добрі чи погані, якщо вони комусь подобаються -- у добру путь. Завжди простіше починати з нуля, проживати нове життя. Але для цього мусять бути порожніми стелажі.

-- Яку ціну Ви готові заплатити за успіх?

-- Я постійно за нього плачу. Завжди хочеться більше часу проводити з рідними, приділяти їм більше уваги -- бракує часу. Але я щаслива, бо мої роботи продаються, люди сперечаються за них, приходять до нашої майстерні, щоби висловити свою думку. Це дуже важливо, адже немає нічого гіршого за байдужість. Знаєш, буває так, що пройшла виставка якогось художника, а через тиждень усі забули, як його звати.

Наразі я всім задоволена й сподіваюсь, ніколи не доведеться займатися тим, що не до душі. Є такий стан, коли художникові вже нічого не хочеться, але він йде у майстерню, йде, як на роботу і малює, бо це подобається всім. Усім, крім нього. І це проблема Севастополя зокрема. Багато талановитих майстрів не мають можливості реалізувати себе через якісь побутові проблеми, обов'язки перед родиною. У цьому постійний конфлікт творчості та кон'юктури.

-- Чого боїться художниця, яка малює циркачів?

--Збрехати, сфальшувати. Адже завжди балансуєш на межі, шукаєш щось нове й, не виключено, можеш упасти. Художник -- вразлива людина, наче клоун на манежі під світлом прожекторів. Будь-хто із глядачів в залі завжди може вигукнути: "Але ж він усе неправильно робить!".

Так і я, завжди боюся провалитися у прірву нерозуміння. Хоча вважаю, що критикувати митця може лише митець, бо нерозуміння може бути саме тією геніальною сходинкою до визнання.









» 
Мазох, яких тепер нема у Львові
Інна КОРНЕЛЮК
 
Чоловік цей був втіленням потворної вроди, яка тільки здатна чарувати розумних жінок. Погляд загнаного звіра, хижа посмішка молодого вовка. Він мав завжди незвичний вигляд чужинця, ретельно зі смаком одягненого і до того ж -- така спокусливо елеґантна статура. Постава вражала і зраджувала шляхетне виховання Леопольда фон Захера-Мазоха.
Детальніше>>
» 
У пошуках львівської міс
Злата УГРИН
 
Перший етап конкурсу краси "Міс Львів & Міс Львівщина'2005" відбувся цієї неділі в приміщенні клубу "Пікассо". Участь у попередньому кастингу взяли близько 50 красунь, із яких до конкурсу журі обрало лише 24-х дівчат. Організаторами "Міс..." були модельна аґенція "Браво" та громадська організація "Міс Львова". Окрім відповідної зовнішності, дівчата повинні були продемонструвати й свої таланти. Як повідомила нам член оргкомітету Галина Грохольська, такою є вимога до міс України та міс Всесвіту: "Нам цікава не лише красива зовнішність.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  До школи через ярмарок 
  ·  Шовковський може залишити "Динамо" 
  ·  Петро Олійник вирішив відпочити 
  ·  Хитається крісло голови ДПА 
  ·  На службу до Косова 
  ·  Приймальня Ющенка розпочне роботу 
Погляд
  ·  Олег ТЯГНИБОК: Гасло „Бандити сидітимуть у тюрмах" не виправдовує себе 
  ·  "Газпром" лякає дорогим газом 
  ·  Тридцять років Гельсінського руху 
  ·  Ющенко взявся за флот 
  ·  КОРОТКО 
  ·  Президент догрався 
Поступ у Львові
  ·  Святість Шептицького залежить від нас 
  ·  Знову село без світла 
  ·  Депутати готові до саморозпуску 
  ·  У львівських готелях будуть зміни 
  ·  Відставка Миколи Горана відтерміновується 
  ·  Міняють водопровід 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Дорога змінює інвестора 
  ·  Для мами та дитини 
  ·  Нововведення від Спілки письменників 
Поступ з краю
  ·  Зміна влади у ЗМІ 
  ·  Кінах порахував ПДВ 
  ·  Катеринчук передумав 
  ·  Справу Ґонґадзе передають у суд 
Поступ у світі
  ·  Пташиний грип уже в Росії 
  ·  Смерть короля 
  ·  nASA думає про ремонт у космосі 
  ·  Лондон готується до атаки терористів 
  ·  Мілошевичу дозволили сидіти в Росії 
  ·  У Варшаві побили дітей російських дипломатів 
Спорт-Поступ
  ·  Крок назад -- крок уперед 
  ·  Бронза для розсердженого Сердінова 
  ·  Маркевич -- лідер 
Арт-Поступ
  ·  Анжела МОЇСЕЄНКО: Художник -- як клоун на світлі 
  ·  Мазох, яких тепер нема у Львові 
  ·  У пошуках львівської міс 
Пост-Faktum
  ·  Замкове весілля доньки Юлії Тимошенко 
  ·  КАЛЕНДАР