|
|
|
|
Перша сторінка »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Ірина ТОПОНАР: Правди так і не сказали |
|
|
| Розмовляла Олена ДУБ |
| |
Увага громадськості прикута переважно до родичів загиблих і постраждалих на Скнилові. Та мало хто згадує про долі засуджених пілотів злощасного СУ-27. Ірина Топонар, дружина засудженого льотчика Володимира Топонаря, захищала свого чоловіка в суді. Вона тримається дуже мужньо й не втрачає надії на розгляд її скарги Верховним Судом України.
-- Ірино, що для Вас означає день 27 липня?
-- Для нас це дуже тяжкий день. Ми почуваємо те ж саме, що й потерпілі й родичі загиблих. У нас не може бути іншого ставлення, бо наша сім'я також вважає себе постраждалою. Мій чоловік міг би бути також серед загиблих, і це чудо, що він взагалі залишився живим.
-- Як Ви живете тепер, хто утримує сім'ю?
-- У мене є неповнолітні діти. Чоловік у в'язниці, тож, очевидно, що нам не дуже просто. І морально, і матеріально. Але річ не в тому. Ми вважаємо, що суд не вирішив жодних питань і був лише показово-каральним шоу. Можливо, держава в особі цього суду намагалася заспокоїти людей, і якщо комусь із потерпілих це принесло полегшення, то це, може, й добре. Та правди все ж ми не почули. Навряд чи хтось скаже тепер, що насправді сталося на Скнилові. Ми полегшення не відчуваємо, навпаки, ще гірше стало від того, що суд завершився саме так. Ми сподіваємося, що хоч Верховний Суд встановить справедливість.
-- В яких умовах утримують засуджених?
-- У СІЗО, де утримують льотчиків, бігають миші, лазять трисантиметрові таргани, в камері "чесотка", блощиці. В камері утримується шістнадцятеро людей.
-- Ваша касаційна скарга вже є у Верховному Суді. На що саме Ви з чоловіком сподіваєтеся?
-- Володимир передав мені з в'язниці скаргу більш ніж на 40 аркушів. Вона не така повна, як нам би хотілося, в нас було замало часу. Тому ми з чоловіком будемо ще подавати доповнення. Цей вирок просто ганебний для України та для всього правосуддя України.
-- Яких саме моментів стосуються заперечення, викладені у Вашій касаційній скарзі?
-- У вироку є абсурдні фрази та висновки, які не мають нічого спільного з правосуддям. Сама причина катастрофи, на нашу думку, не є встановлена. Суд каже, що було порушення льотчиком пілотного завдання й помилка в пілотуванні. Та це нічим не підтверджено. Висновки суду підтверджуються показами свідків, які є зацікавленими особами. Те, що льотчик допустив помилку в пілотуванні, -- особиста думка суддів. Висновки давали люди, які взагалі не літали на цих машинах або мали дуже маленький досвід. Водночас "чорна скринька" літака свідчить зовсім про інше -- що була відмова систем безпеки літака. Й Володимир кілька разів намагався звернути на це увагу суду.
-- Потерпілі мають багато претензій до перебігу процесу. Чи є такі претензії у Вас?
-- Ще коли тривав суд, я у своєму блокноті зробила позначку: льотчикам дадуть дуже великі терміни, а потерпілі отримають дуже малі компенсації. Так і сталося. Держава мала заплатити їм незалежно від того, хто винен.
-- Згідно з рішенням суду з Володимира Топонаря мають стягнути 7,2 мільйонів гривень...
-- Про це взагалі смішно говорити. Адже це -- стягнення не на користь потерпілих, а на користь Міноборони. За пошкоджений літак, паливнозаправник, 50 кілограмів колючого дроту та 5 бетонних стовпчиків! І ці збитки поклали на льотчиків, це взагалі абсурд і ганьба перед світом. Якщо на всіх льотчиків покладатимуть такі суми збитків за машини, на яких вони літають, то хто тоді взагалі полетить. Ми такі гроші не зможемо виплатити в жодний спосіб. Володимирові для цього трьох життів не вистачить.
-- Можливо, маєте щось сказати потерпілим?
-- Я хочу виразити глибоке співчуття людям, які постраждали. Ми з багатьма спілкувалися під час суду й поза ним, ми їх дуже розуміємо та дуже співчуваємо. Але я хочу сказати, що Володимир Топонар -- дуже сильна й мужня людина. Вся наша родина ним пишається -- тим, як він тримається й намагається доводити свою правоту та невинність. Він до останньої миті боровся за те, щоб не загинули люди, й не думав про катапультування та своє життя. Мабуть, це найголовніше, що залишилося в його житті. Й можливо, йому все життя доведеться це доводити. |
|
|
|
|
На панахиду прийшли не всі |
|
|
| Олена ДУБ |
| |
 Родичі тих, хто трагічно загинув на Скнилові, вочевидь, не розчулили міську владу. Жоден представник міської ради не вийшов до цих людей у коридорах Ратуші, і жоден з міських можновладців не відвідав заходи з вшанування пам'яті загиблих на самому летовищі.
День скорботи розпочався з покладання квітів та запалення лампадок біля фігури Божої Матері. Навколо статуї встановили галерею з фотографій трагічних подій 27 липня 2002 року та квіти. |
| Детальніше>> |
|
|
|
США попросили вийти |
|
|
| Уляна ІВАШКІВ |
| |
Учора прем'єр-міністр Іраку Ібрагім аль-Джаафарі закликав США якнайшвидше вивести американські війська з Іраку.
Виступаючи на спільній прес-конференції з міністром оборони США Доналдом Рамсфелдом, як повідомляє Associated Press, іракський прем'єр-міністр заявив, що прийшов час скласти план передавання контролю над країною іракським військовим. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Крим -- українське Монако |
|
|
| |
| |
Кримський прем'єр Анатолій Матвієнко хоче зробити з Криму центр азартних ігор.
Він запропонував перенести всі ігрові заклади України до автономії, -- повідомляє аґенція Інтерфакс. Так, вважає Матвієнко, можна було би продовжити курортний сезон, а влада б мала можливість контролювати цей бізнес. Крім того, гральні заклади могли би взяти на себе обов'язок "давати чималі гроші на книговидання, на культуру". Матвієнко каже, що так практикують у всіх цивілізованих країнах. |
| Детальніше>> |
|
|
|
