 Скандал навколо сина Віктора Ющенка, який починався як спроба зазирнути за лаштунки життя сина Президента, несподівано, через невміння чи небажання самого Віктора Ющенка, або його прес-служби адекватно реагувати на незручні запитання, переріс у щось значно більше.
Раптом в українському суспільстві та середовищі журналістів -- як лише його складовій -- виникли підозри, що новий Президент, що декларував свободу преси та свободу слова як першочергові та незаперечні цінності, цю ж свободу слова, м'яко кажучи, вилаяв. Чому раптом (і чи раптом) виникла така ситуація?
Як виявилося, ми зробили революцію на Майдані, але вже тепер зрозуміло, що цього замало -- нам ще необхідно зробити революцію у своїй свідомості. Як зазначив "Поступу" директор Інституту масової інформації Сергій Таран, Віктор Ющенко, як і багато інших політиків теперішньої ґенерації, вийшли з одної політичної культури. І, згідно з цією політичною культурою, до журналістів завжди є упереджене ставлення. Коли журналісти критикують владу, це завжди сприймається як чиєсь політичне замовлення.
Ця ґенерація політиків взагалі дуже мало розуміє роль незалежної журналістики в суспільстві, й вона дуже мало розуміє те, що це журналістський обов'язок -- висвітлювати ті сторони, які є значимі для суспільства, зокрема й життя політиків та їхніх родин. За словами пана Тарана, Віктор Ющенко стояв на Майдані разом зі всією своєю родиною, і тоді ні в кого не виникало питань, чи це приватна справа його сім'ї, чи публічна. А сьогодні він говорить, що це нібито стосується лише його родини.
"Річ у тім, що люди, коли погоджуються йти в політику й стати публічними особами, жертвують своїм приватним життя, вони стають взірцем для решти суспільства. Тому журналісти просто зобов'язані висвітлювати їхнє життя, щоб лідери нації були не просто політичними лідерами нації, а й моральними взірцем. Я думаю, що те покоління політиків, з якого вийшов Віктор Андрійович, це дуже мало розуміє", -- зазначає пан Сергій.
Своєю чергою головний редактор і ведучий програми "Подвійний доказ" Вахтанг Кіпіані зазначив, що це непоганий урок для української журналістики й українського політикуму. "Я вважаю, що це поки що один із найважливіших уроків, з якого випливає, що "моральний і лагідний" Президент Ющенко часом буває несправедливим у дуже елементарних речах, в яких не треба бути моралістом та шанувальником Біблії, а просто досвідченою культурною людиною".
За словами журналіста, від публікації в "УП" не можна було очікувати такої реакції. "Можна було оперувати якимись документами, папірцями, іменами тощо, а Президент Ющенко вибрав, скажімо так, не конструктивну позицію.
Віктор Андрійович не мав жодного права говорити про те, що "УП" нічого не зробила для Помаранчевої революції. Хто-хто, а це видання до здобуття перемоги чинним Президентом доклалося навіть більше, ніж його виборчий штаб. Фактично "УП" породила Віктора Ющенка як главу держави, тож вона тепер за нього й відповідає", -- констатує Вахтанг Кіпіані.
Щоправда, такої ситуації, можливо, не виникло, якщо б у нас в країні існувала реальна опозиція. Опозиція, яка була реальною противагою, якщо хочете, навіть загрозою, теперішній владі. Тоді представники чинної влади двічі подумали б про те, що вони скажуть перед ЗМІ. А відчуття безальтернативності дає змогу політикам при владі, зокрема й Вікторові Андрійовичу, поводити себе дещо некоректно. |
