Піар для комерційних структур -- це і благословення, і прокляття водночас. Благословення тому, що на відміну від реклами, він набагато краще сприймається потенційними клієнтами.
От уявіть, що одного дня ви дивитеся по телевізору нав'язливі кадри, які запевняють вас, що без цієї зубної пасти (порошку, дезодоранту, пива тощо) повноцінне життя неможливе, точніше життя успішної людини. До того ж реклама перериває цікавий фільм. Мені в такому разі дуже хочеться взагалі забути про існування рекламованої продукції та цього телеканалу.
Однак усе сприймається зовсім по-іншому, якщо майбутній клієнт десь у популярній газеті чи з телепередачі дізнається, що ціни на певну продукцію зростуть, на іншу -- впадуть, а все це коментує презентабельний топ-менеджер однієї з компаній, яка випускає... так-так, порошки, зубні пасти чи пиво. Читачі в такий спосіб дізнаються, як стати успішним менеджером, таким, що до його послуг вдається всезнаюча преса. Це означає престиж компанії, її впевнені позиції. Західні піар-менеджери платять шалені гроші журналістам, щоб ті для своїх коментарів запросили саме їхнього спеціаліста.
Прокляття українських і, зокрема, львівських комерційних структур, є їхнє небажання йти на контакт з пресою. Навіть якщо від них хочуть лише відповіді на цілком прості запитання, наприклад, про ринок реклами чи літній сезон у бізнесі.
"Поступ" започаткував рубрику "Голос бізнесу". Ми сподівалися, що бізнесмени радо спілкуватимуться з нами, адже це не лише безкоштовний піар, а й нагода спільно обговорити ті проблеми, які їх хвилюють. Поки що не вдається. Не знаю, чим це пояснити: переляком, забобонами, непрофесійністю, провінційністю, але "світитися" підприємці не хочуть.
Мій колега в Києві, попри високу зарплату у своєму виданні, ще непогано заробляє на піар-менеджерах різних компаній. Зазвичай, його обов'язок перед ними полягає у зверненні по коментар до їхнього керівництва перед виходом матеріалу. Добре і йому, і їм, і виданню. Чому цього так бояться львівські підприємці (до того ж ми від них не хочемо грошей)? Попередня влада налякала? Але до чого тут влада, коли йдеться про суто фахові коментарі? Чи, може, це типово провінційні забобони?
Насамкінець хочу висловити велике прохання до тих, хто вважає себе успішним менеджером: прочитайте хоч одну книгу про PR. Там буде написано, що репутація компанії в США вартує 70 -- 80% активів, а в Європі - 50 -- 70%. А без співпраці з медіа її неможливо не лише створити, але й втримати. Чи, може, нам ліпше опитувати київських чи донецьких бізнесменів?
ведучий рубрики "Голос бізнесу"
Влодко ХІЦЯК |
